Рішення № 52318084, 09.10.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2015 р.Справа № 916/3276/15

За позовом Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Рембуд"

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Рівненської обласної ради

2) ОСОБА_1

про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників:

від прокурора: Галактіонова О.А. посвідчення

від позивача: ОСОБА_2 довіреність

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність, ОСОБА_4 довіреність

від 3 особи 1: не зявився

від 3 особи 2: не зявився

СУТЬ СПОРУ: Білгород-Дністровський міжрайонний прокурор (Прокурор) звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради (Сільрада) з позовною заявою до відповідача публічного акціонерного товариства "Рембуд" (ПАТ "Рембуд") в якої просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,142 га, розташованої на території Затоківської селищної ради міста Білгород-Дністровського Одеської області під базою відпочинку "Ровенчанка" в смт Затока по вул.. Приморська, який укладено 11.08.2000р. між Затоківською селищною радою та публічним акціонерним товариством "Рембуд" для будівництва та обслуговування бази відпочинку "Ровенчанка" та зобовязати ПАТ "Рембуд" повернути до комунальної власності Затоківської сільради земельну ділянку загальною площею 0,142 га, вартістю 622 812 грн., розташовану за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський р-н, ст Затока, вул. Приморська, яка використовується згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного 11.08.2000р. між Затоківською селищною радою та публічним акціонерним товариством "Рембуд".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.15р. позовну заяву вх. № 3443/15 прийнято до розгляду, було порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 та її розгляд призначено в засіданні суду.

27.08.2015р. суд за власною ініціативою залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Рівненську обласну раду.

07.09.2015р. від відповідача надійшло клопотання (вх. № 2-4878/15) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

23.09.2015р. ухвалою суду клопотання відповідача було задоволено й судові засідання, було призначено до проведення з використанням системи відеоконференцзв'язку, а також доручено господарському суду Рівненської області забезпечити проведення судового засідання по справі №916/3276/15 в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Рівненської області.

Прокурор заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Позивач, Затоківська селищна рада вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, та просить суд відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№22578/15).

Треті особи 1 та 2 про час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно, що підтверджується протоколом судового засідання від 23.09.2015р. та корінцями повідомлень про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи, проте своїх представників для участі в судовому засіданні в суд не направили, про поважність їх неявки суд не повідомили. Як вбачається із наявних у матеріалах справи письмових позицій позов прокурора підтримують в повному обсязі.

Як зазначено у другому та третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом..

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна у Рівненській області № 928 від 30.08.1996 р., був затверджений план приватизації Орендного підприємства Рівненська виробнича ремонтно-будівельна фірма "Рембуд"

Як вбачається з Відомості розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв ОП Рівненська виробнича ремонтно-будівельна фірма "Рембуд" станом на 01.02.1996р. належав будинок бази відпочинку 3-х поверховий на 80 місць та будинок сторожів, розташований в смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, із датою введення в експлуатацію 12.1989р., (3-х поверхова будівля) та 06.1993р. (будинок сторожів)

У 1996 році Орендним підприємством Рівненська виробнича ремонтно-будівельна фірма "Рембуд" було розроблено робочий проект розширення бази відпочинку "Рівенчанка" з улаштуванням їдальні на 50 місць у смт Затока.

30.09.1996р. Орендне підприємство Рівненська виробнича ремонтно-будівельна фірма "Рембуд" було перейменоване в Відкрите акціонерне товариство "Рембуд".

02.02.1998р. Інспекцією ДАБК в Одеській області було надано дозвіл на виконання будівельних робіт з розширення бази відпочинку "Рівненчанка" фірмі "Рембуд" в смт Затока.

11.08.2000 року між Затоківською селищною радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Рембуд" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого орендодавець на підставі рішення № 66 від 28.03.1997р. "Про надання земельної ділянки в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років Орендному підприємству Рівненська виробнича фірма Ремстрой" надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування на умовах оренди строком на 25 років земельну ділянку загальною площею 0,142 га із земель загального користування в смт Затока для будівництва і обслуговування бази відпочинку "Ровенчанка" в смт. Затока по вулиці Приморській.

Пунктом 8.3. Договору встановлено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення терміну його дії, передбаченого п.2.3. договору; придбання орендарем земельної ділянки у власність; примусового викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; при неможливості використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від орендаря або орендодавця; розірвання договору оренди за взаємною згодою сторін; невиконання вимог Договору щодо каналізування, водопостачання та благоустрою, як орендованої земельної ділянки та і прилеглої території, а також зобовязань, передбачених розділом 7.2. (обовязки орендаря) договору.

Згідно п. 8.5. сторони погоджуються з тим, що дострокове розірвання договору має здійснюватися за наявності письмового попередження заінтересованої особи в цьому не пізніше ніж за один місяць.

Як вказує відповідач, після укладення Договору оренди ПАТ "Рембуд" були розпочаті і виконувалися роботи по реконструкції бази відпочинку "Ровенчанка", а саме: добудова їдальні на 80 посадкових місць, санітарного вузла, прокладка інженерних мереж водопроводу та каналізації, влаштування водонапірної башти та вигрібної ями, будівництво двох тіньових навісів,приміщення складу, адміністративно-побутового приміщення.

28.05.2004р. рішенням Рівненської обласної ради за №351 "Про перелік об'єктів спільної власності територіальних громад області" було затверджено в новій редакції перелік обєктів спільної власності територіальних громад області. ОСОБА_1 відпочинку та будинок сторожів в смт Затока Одеської області були включені в "Перелік".

19.09.2005р. між Затоківською селищною радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Рембуд" (орендар) було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди, якою сторони визначили нормативно-грошову оцінку орендованої земельної ділянки та розмір щомісячної орендної плати. Інші умови договору оренди землі залишилися незмінними.

15.11.2005 року рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 30/382-05-8520 за позовом ВАТ "Рембуд" до ТОВ матеріально-технічного забезпечення "Енергокомплектрезервобладнашія" Управління будівництва Хмельницької АЕС про визнання права власності, було визнано право власності ВАТ "Рембуд" на незавершену будівництвам їдальню бази відпочинку "Рівненчанка", що знаходиться за адресою: вул. Приморська, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області.

16.01.2006р. ВАТ "Рембуд" звернулося до КП "Білгород-Дністровське БТІ" з замовленням на реєстрацію права власності на незавершену будівництвам їдальню бази відпочинку "Рівненчанка", що знаходиться за адресою: вул. Приморська, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області.

09.03.2006р. КП "Білгород-Дністровське БТІ" листом за № 277 повідомило, що здійснити державну реєстрацію рішення господарського суду Одеської області від 15.11.2005р. про визнання права власності на незавершену будівництвам їдальню бази відпочинку "Рівненчанка", неможливо, оскільки згідно з п.1.6. "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" із змінами та доповненнями, зареєстрованим МЮ України 28.01.2003р. № 66/7378 реєстрації підлягають права власності лише на обєкти нерухомого майна, будівництво яких завершено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

24.03.2008р. ВАТ "Рембуд» звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Затоківської селищної ради про визнання права власності на будівлю спального корпусу та будівлю сторожів, які розташовані за адресою: смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області.

25.10.2013 року Рівненська обласна рада прийняла рішення №1032 "Про відчуження частки нерухомого майна будівель та споруд бази відпочинку "Ровенчанка", що є спільною власністю територіальних громад області та знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Приморська, будинок б/н".

Відповідно до пункту 1 рішення обласної ради від 25.10.2013р. №1032, Рада вирішила здійснити відчуження 58/100 частки нерухомого майна будівель та споруд бази відпочинку "Ровенчанка", що є спільною власністю територіальних громад області та знаходяться за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Приморська, будинок б/н шляхом проведення аукціону через Рівненську товарну біржу.

30.05.2013р. Рівненською обласною радою було отримано Свідоцтво серія САВ №819663 про право власності на нерухоме майно 58/100 будівель та споруд бази відпочинку "Ровенчанка", загальною площею 968,2 м2, розташованих за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Приморська, будинок б/н.

Також 30.05.2013р. Рівненською обласною радою згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності під індексним №4189285 було зареєстровано право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області на 58/100 часток у складі приміщень, загальною площею 612,2 м2, в будівлях бази відпочинку "Ровенчанка".

27.02.2015 року, за результатами проведеного аукціону та на підставі протоколу проведення аукціону від 23.01.2015р. №02-01/15-Н, між Рівненською обласною радою та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу 58/100 часток нерухомого майна будівель і споруд бази відпочинку "Ровенчанка", у складі приміщень з 1 по 15, з 21 по 49, з 61 по 92, загальною площею - 612,2 м2 (за планом літ. "А") будівлі спального корпусу з вбудованими приміщеннями їдальні, що розташовано за адресою: вул. Приморська, смт Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області, який був нотаріально посвідчений (копія протоколу та договору додаються).

27.02.2015р. у звязку із посвідченням договору купівлі-продажу, за актом прийому-передачі представником продавця Рівненської обласної ради було передано покупцю ОСОБА_1 58/100 часток нерухомого майна будівель і споруд бази відпочинку "Ровенчанка", у складі приміщень з 1 по 15, з 21 по 49, з 61 по 92, загальною площею - 612,2 м2 (за планом літ. "А") будівлі спального корпусу з вбудованими приміщеннями їдальні, що розташовано за адресою: вул. Приморська, смт Затока, м. Білгород-Дністровський Одеської області.

Також 27.02.2015р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було проведено державну реєстрацію вищезазначеного майна за ОСОБА_1, що підтверджується витягом з державного реєстру за індексним № 34295814.

Прокурор, вважаючи, що при укладанні договору купівлі-продажу 58/100 часток нерухомого майна будівель і споруд бази відпочинку "Ровенчанка" із Рівненською обласною радою до ОСОБА_1 перейшло право на отримання земельної ділянки, на якій розташована база відпочинку "Ровенчанка", дійшов висновку, що користування відповідачем земельною ділянкою на підставі оспорюваного договору порушує права та охоронювані законом інтереси Затоківської селищної ради.

Я зазначає прокурор, регулювання земельних відносин з порушенням Законодавства України спричиняє державі і територіальній громаді економічні збитки, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією права власності на землю, тягне нераціональне використання земель і спричинення збитків оточуючому середовищу.

Вказаним і обумовлюється, на думку прокурора, необхідність представництва прокурором інтересів держави в особі Затоківської селищної ради в суді.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін дійшов висновків що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор обґрунтовує поданий позов наступним.

Відповідно до ч.1 ст.1 Земельного кодексу України та ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Прокурору позові вказує, що дії (бездіяльність) відповідача зачіпають основи місцевого самоврядування, якими згідно ч.і ст. 142 Конституції України є земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст. Таким чином, діями (бездіяльністю) ВАТ "Рембуд" зачіпаються інтереси держави в особі Затоківської селищної ради.

При цьому а на прокурором ані позивачем не надано жодного належного доказу вчинення відповідачем будь-яких дій (бездіяльності), яки б зачепали інтереси позивача.

При цьому, прокурор посилається на ст.121 Конституції України якою на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді.

Згідно з ч. З ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як зазначено у ст. 2 ГПК України у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, на думку прокурора підставою порушення права позивача є не укладення селищною радою договору оренди земельної ділянки з новим власником будівель та споруд бази відпочинку "Ровенчанка" завдає шкоду комунальній власності територіальній громаді селища Затока, власником та розпорядником якої є Затоківська селищна рада.

Із наведеними доводами прокурора суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої ст.13 Конституції України земля є обєктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених чинним законодавством України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до вимог ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Вимогами ч.ч.1,2 ст.27 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Згідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір бо уклали б його на інших умовах.

У відповідності ч.2 до ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Тобто договір - це домовленість, що свідчить про волевиявлення сторін та узгодження їхніх дій. Він є інститутом добровільного виконання зобовязань для отримання результату, задля якого його укладено, і якого намагаються досягти сторони шляхом вчинення певних дій.

Відповідно до ст.19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею ст. 627 Цивільного кодексу України визначено один із загальних принципів цивільно-правових відносин, а саме свобода договору, яка наділяє осіб правом вільно вирішувати питання про укладення договору, про вибір контрагентів, про визначення умов договору.

Статтею 67 Господарського кодексу України, встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України). Отже, уклавши договір сторони за цим договором домовилися щодо його умов.

Згідно ч.3 ст.291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом країни для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, підставою для розірвання спірного договору за рішенням суду на вимогу позивача є істотне порушення відповідачем умов договору оренди.

На підставі статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є зокрема: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 143 Земельного кодексу України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

В обґрунтування позову прокурор посилається на п. е ст.141 ЗК України, відповідно до якого підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, тобто як вказує прокурор, за його думкою, при укладанні договору купівлі-продажу 58/100 часток нерухомого майна будівель і споруд бази відпочинку "Ровенчанка" із Рівненською обласною радою до ОСОБА_1 перейшло право на отримання земельної ділянки, на якій розташована база відпочинку "Ровенчанка".

Крім того, прокурор посилається на приписи ч. 1ст. 23 Закону України "Про оренду землі", в якій зазначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про оренду землі" Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

А відповідно до приписів ст. 25 наведеного Закону Орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.

Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

А ні прокурор, а ні позивач у встановленому законом порядку не надали суду належних та припустимих доказів, порушення відповідачем приписів законодавства України або умов укладеного договору оренди, які б свідчили про те, що відповідачем порушуються права Затоківської селищної ради у звязку із відчуженням Рівненською обласною радою 58/100 часток нерухомого майна будівель і споруд бази відпочинку "Ровенчанка" ОСОБА_1

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає що прокурором не доведені та не обґрунтовані заявлені позовні вимоги, а тому у задоволені позову слід відмовити повністю.

Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013р., №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З урахуванням наведеного та відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з Затоківської селищної ради на користь державного бюджету України судовий збір пропорційно у сумі 13674,21 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У позові Білгород-Дністровському міжрайонному прокурору Одеської області відмовити повністю.

2.Стягнути з Затоківської селищної ради (67772, Одеська обл.., Білгород-Дністтровський р-н, смт Затока, вул. Приморська, 21, код ЄДРПОУ 04527052) на користь Державного бюджету України (рахунок № 31210206783008, отримувач: УК у м. Одесі /Приморський район, код ЄДРПОУ (отримувача) 38016923, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код класифікації: 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір у розмірі 13 674 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 21 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський