Постанова № 52317994, 07.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р. Справа№ 911/2117/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: Мельник В.В. - представник за довіреністю від 18.04.2014 року;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2015 року

у справі № 911/2117/15 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради

про стягнення 918 725, 27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради 918 725, 27 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2836-БО-17 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.07.2015 року у справі № 911/2117/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 497 275, 30 грн. основного боргу, 249 396, 46 грн. інфляційних втрат, 40 576, 30 грн. - 3% річних та 36 171, 90 грн. пені.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2015 року в частині відмови у стягненні 9 605, 36 грн. інфляційних втрат та 85 454, 03 грн. пені. та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у зазначені частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» по справі № 911/2117/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» призначено до розгляду на 07.10.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.10.2015 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 07.10.2015 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 28.12.2012 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (надалі - продавець) та Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством Глевахівської селищної ради (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2836-БО-17 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - продавець зобов'язався передати у власність відповідачу - покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну території України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобувний на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (далі - споживачам покупця).

Згідно з п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди від 01.11.2013 № 2 до договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 926 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): у січні - 130,015 тис.куб.м., у лютому - 106,975 тис.куб.м., у березні - 138,779 тис.куб.м., у квітні - 54,575 тис.куб.м., у жовтні - 120,656 тис.куб.м., у листопаді - 162,0 тис.куб.м., у грудні - 213,0 тис.куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

Згідно п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу становить 3509 грн. без урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Додатковою угодою від 10.07.2013 № 1 до договору сторони погоди з 01.07.2013 викласти 5.2 договору в наступній редакції: " 5.2 Ціна за 1000 куб. м газу становить 3459 грн. без урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 3823,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 грн.".

На виконання умов договору позивач у період з січня 2013 року по грудень 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3 322 275, 30 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 26.09.2013 на суму 606095,61 грн., від 26.09.2013 на суму 498689,21 грн., від 26.09.2013 на суму 646951,05 грн., від 26.09.2013 на суму 254414,24 грн., від 31.10.2013 на суму 392622,67 грн., від 30.11.2013 на суму 382055,27 грн., від 31.12.2013 на суму 541447,25 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ по вищепереліченим актам приймання-передачі природного газу в строки визначені договором у повному обсязі не виконав, здійснивши оплату на загальну суму 2 825 000, 00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 497 275, 30 грн.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 497 275, 30 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи, що відповідач в повному обсязі за поставлений газ не розрахувався, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 497 275, 30 грн.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати з квітня 2013 року по березень 2015 року у сумі 259 001, 89 грн. та 3% річних з 14.02.2013 року по 23.04.2015 року у сумі 40 822, 23 грн. простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення нарахованих інфляційних втрат, 3% річних зазначив, що вартість отриманих обсягів природного газу в січні-квітні 2013 року він повинен був оплатити у відповідності до умов п. 3.3, 3.4 договору після оформлення та підписання актів прийому-передачі природного газу, які були підписані лише 26.09.2013, а тому у відповідача відсутній обов'язок оплачувати товар до вказаного дня, а відтак і відсутня прострочка з оплати отриманого природного газу у вказаному періоді.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановленого, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом п. 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, пунктом 6.1 договору встановлено конкретний строк остаточного розрахунку за фактично переданий газ - до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Вказана умова договору, яка відповідає приписам ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, не містить жодних застережень щодо настання обов'язку відповідача з оплати газу протягом певного терміну після підписання позивачем акта приймання-передачі газу чи після повернення одного примірника оригінала акта покупцю.

Дійсно, згідно з п. 3.4 договору акти приймання-передачі газу визначаються в якості підстави для остаточних розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п. 6.1 договору, несвоєчасне підписання продавцем актів приймання-передачі за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленого газу. Тобто, настання обов'язку з оплати спожитого газу не прив'язується до моменту підписання вказаних актів.

Отже, пункт 6.1 договору та його інші положення не ставлять обов'язок відповідача щомісячно сплачувати за отриманий газ до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, в залежність від дати оформлення відповідного акта приймання-передачі природного газу. Тобто прострочення грошового зобов'язання відповідача за договором не пов'язане з моментом реального підписання сторонами відповідного акту.

Умови договору не містять жодних застережень з цього приводу, зокрема, щодо можливості відліку 14-денного строку оплати з дня підписання акта приймання-передачі газу чи з дня одержання підписаного акта покупцем. Тому час підписання сторонами відповідного акту ніяк не впливає на момент виникнення прострочення за грошовим зобов'язанням відповідача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач дійшов помилкового висновку про те, що обставини прострочення підписання позивачем актів приймання-передачі газу за січень-квітень 2013 року та їх несвоєчасного повернення відповідачу, а саме з недотриманням 8-денного терміну, передбаченого п. 3.4 договору, вказують на встановлення іншого строку платежу за поставлений газ.

Крім того, колегія суддів зазначає, що акти приймання-передачі газу лише фіксують остаточний обсяг переданого газу за минулий місяць, тому виходячи з обсягів постачаємого газу, встановленого умовами договору, та показників своїх комерційних вузлів обліку газу, відповідач мав усі дані щодо фактичних щомісячних обсягів отриманого природного газу для своєчасного проведення розрахунків з постачальником, незважаючи на пізнє підписання актів за січень-квітень 2013року.

Разом з тим, несвоєчасне повернення позивачем актів приймання-передачі природного газу не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність актів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість фактично поставленого природного газу

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2015 № 902/1598/14.

Частково відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення збитків від інфляції, суд першої інстанції зазначив, що нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань, позивач здійснює на не чисту суму простроченого платежу, а ще й додає суму інфляційних втрат нарахованих позивачем за попередній період, та крім того день фактичної сплати суми заборгованості включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань.

Заперечуючи проти часткової відмови у задоволенні збитків від інфляції, апелянт зазначив, що ним не нараховано інфляцію на інфляцію, а застосовано індекс інфляції до суми заборгованості, проіндексованої минулі періоди.

Колегією суддів встановлено, що порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", відповідно до якого розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань (п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14).

Так, перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат по періодах, колегією суддів встановлено, що дійсно, нарахування інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань, позивач здійснює на не чисту суму простроченого платежу, а ще й додає суму інфляційних втрат нарахованих позивачем за попередній період, та крім того день фактичної сплати суми заборгованості включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань.

За таких обставин, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період прострочки на інфляційні втрати, нараховані у попередньому періоді прострочення, що суперечить чинному законодавству, позаяк згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник за весь час прострочення зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції. А оскільки нараховані позивачем та заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати у вказаному періодах не є основним боргом, відтак і нарахування інфляційних втрат на ці суми є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, а також заявлені позивачем періоди нарахування інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у вказаній частині частково у сумі 249 396, 46 грн.

Також, здійснивши перерахунок 3% річних, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 40 576, 30 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 121 625, 93 грн. за період прострочення з 14.02.2013 року по 13.07.2014 року.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченного платежу за кожний день прострочення платежу.

Ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначалося вище, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року №).

Колегією суддів встановлено, що при нарахуванні пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, позивач включає день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Беручи до уваги зазначене, здійснивши перерахунок суми пені, колегія суддів приходить до висновку, що обґрунтованим розміром пені за прострочення виконання зобов'язання є 120 572, 99 грн.

Крім того, суд першої інстанції задовольнивши клопотання відповідача, на підставі ст. 83 ГПК України, зменшив суму пені до 36 171, 90 грн.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, апелянт зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Так, колегією суддів встановлено, відповідач в поданому відзиві просить суд зменшити заявлені до стягнення суми інфляційних втрат, 3% річних та пені з підстав того, що несвоєчасність виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строки та розмірі визначені договором, сталось в зв'язку з тим, що відповідач використовує природний газ виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, які невчасно сплачують надані послуги з теплопостачання та невідповідність тарифів на теплову енергію з їх собівартості і несвоєчасністю відшкодування з боку держави різниці в тарифах на теплову енергію.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Так, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 3.1 та п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. № 14).

Оскільки інфляційні втрати та відсотки річних не є штрафною санкцією та за своєю правовою природою не є неустойкою, то колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення відсотки річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Колегією суддів встановлено, що відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки відповідно до умов договору, газ використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, які невчасно сплачують надані послуги з теплопостачання, а також невідповідність тарифів на теплову енергію з їх собівартості та несвоєчасністю відшкодування з боку держави різниці в тарифах на теплову енергію.

Доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми неустойки (пеня) позивач суду не надав. Розмір пені, яку просить позивач стягнути з відповідача є занадто великим та не співрозмірним із можливими збитками.

Беручи до уваги викладене, та враховуючи, загальні засади цивільного законодавства, баланс інтересів сторін, активну позицію відповідача в даному спорі, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене незначне прострочення грошового зобов'язання, невідповідністю тарифів на теплову енергію з їх собівартістю та несвоєчасністю відшкодування з боку держави різниці в тарифах на теплову енергію, використовується газу відповідачем виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, які невчасно сплачують надані послуги з теплопостачання та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано зменшив суму пені до 36 171, 90 грн.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2015 року у справі № 911/2117/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2015 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.07.2015 року у справі № 911/2117/15 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/2117/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко