Рішення № 52317867, 24.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2015 р. Справа № 911/1640/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КІАКСАР»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БКЗ ГРЕЙН»;

Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНОК»;

Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «БАТЬКІВЩИНА»;

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКСОР-УТР»;

про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та зобовязання вчинити певні дії

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 16.04.2015 р.), ОСОБА_2 (наказ № 1/08 від 05.06.2008 р.);

від відповідача 1: не зявився;

від відповідача 2: не зявився;

від відповідача 3: не зявився;

від третьої особи: не зявився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КІАКСАР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БКЗ ГРЕЙН», Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНОК» та Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «БАТЬКІВЩИНА» про стягнення заборгованості, штрафних санкцій та зобовязання вчинити певні дії.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2015 року порушено провадження у справі № 911/1640/15 та призначено справу до розгляду на 28.04.2015 року (суддя Скутельник П.Ф.).

Згідно Розпорядження голови Господарського суду Київської області № 143-АР від 10.06.2015 року «Про призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 911/1640/15», справу № 911/1640/15 передано на автоматизований розподіл, у звязку з перебуванням судді Скутельника П.Ф. на лікарняному.

Згідно автоматизованого розподілу справ справу № 911/1640/15 передано до провадження судді Господарського суду Київської області Карпечкіна Т.П.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2015 року справу № 911/1640/15 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 22.06.2015 року.

22.06.2015 року від відповідача 2 та відповідача 3 надійшли відзиви на позовну заяву, якими останні проти позову заперечують та просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання, яке відбулось 22.06.2014 року, відповідач 1 не зявився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 16.04.2015 року не виконав, у звязку з чим розгляд справи відкладався до 07.07.2015 року.

07.07.2015 року судового засідання не відбулося у звязку з перебуванням судді на лікарняному, розгляд справи було призначено на 04.08.2015 року.

В судовому засіданні 04.08.2015 року розгляд справи відкладався до 18.08.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 18.08.2015 року, представники відповідачів не зявилися, відповідач 1 вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 16.04.2015 року не виконав, у звязку з чим розгляд справи відкладався до 26.08.2015 року.

В судовому засіданні 26.08.2015 року представник відповідача 2 та відповідача 3 надав пояснення щодо заявленого ним клопотання від 07.07.2015 року про залучення у справу в якості співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКСОР УТР» та зазначив про необхідність залучення вказаної особи до розгляду справи № 911/1640/15 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, основний Договір поставки № 200301 від 20.03.2014 року було укладено між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АМАРАНТ» (назву якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУКСОР-УТР») (постачальник).

В позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КІАКСАР» заявлені до трьох поручителів за відповідними Договорами поруки на забезпечення виконання зобовязання боржником (Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУКСОР УТР») за Договором поставки № 200301 від 20.03.2014 року, а саме до Товариства з обмеженою відповідальністю «БКЗ ГРЕЙН», Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНОК», Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «БАТЬКІВЩИНА».

Таким чином, рішення з господарського спору може вплинути на права та обовязки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКСОР-УТР», яке є боржником за Договором поставки № 200301 від 20.03.2014 року, однак до нього вимоги в позові не заявлено.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКСОР-УТР». У звязку з чим, розгляд справи відкладався до 08.09.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 08.09.2015 року, представники відповідача 1 та третьої особи не зявилися, позивач та відповідач 1 вимог ухвал Господарського суду Київської області від 18.08.2015 року, від 26.08.2015 року та від 16.04.2015 року відповідно не виконали, третя особа про причини неявки в судове засідання суд не повідомила. Розгляд справи відкладався до 15.09.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 15.09.2015 року, представники відповідачів та третьої особи не зявились, позивач та відповідач 1 вимог ухвал Господарського суду Київської області від 18.08.2015 року та від 16.04.2015 року відповідно не виконали. Розгляд справи відкладався до 24.09.2015 року.

В судовому засіданні 24.09.2015 року позивачем були надані додаткові пояснення по суті спору.

Відповідачі та третя особа в судове засідання 24.09.2015 року незявились. Відповідачем-3 та третьою особою були подані клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю забезпечення явки в судове засідання 24.09.2015 року їх уповноважених представників. Відповідні клопотання були відхилені судом враховуючи тривалий розгляд справи і достатніть часу для висловлення та доведення сторонами своєї позиції.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, суд

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 20.03.2014 року між ТОВ «Амарант» та ТОВ «КІАКСАР» було укладено Договір поставки № 200301 (далі - Договір поставки), відповідно до якого, ТОВ «Амарант» зобовязався здійснити поставку ТОВ «КІАКСАР» зерна сої врожаю 2014 року в період з 01.09.2014 року по 20.09.2014 в кількості 2 200,00 метричних тон +/- 5 % в опціоні Постачальника, а ТОВ «КІАКСАР» зобовязався оплатити Товар загальною вартістю протягом 20 днів з моменту його отримання.

Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, ТОВ «Амарант» (код ЄДРПОУ 31801166) змінено назву на ТОВ «ЛУКСОР- УТР» (код ЄДРПОУ 31801166).

Позивач зазначає, що станом на 30.12.2014 року ТОВ «ЛУКСОР-УТР» поставку не здійснено, прострочено поставку на 101 день.

Відповідно до п.10.2 Договору у випадку прострочення поставки Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого товару та пеню в розмірі 0,2% від несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки. Таким чином станом на 2.03.2015 року ТОВ «ЛУКСОР-УТР» зобовязаний сплатити ТОВ «КІАКСАР» 1 056 000,00 грн. штрафу, та пені 1 066 560,00 грн.

В забезпечення виконання зобовязання ТОВ «Амарант» (ТОВ «ЛУКСОР-УТР»), між ТОВ «КІАКСАР» та ТОВ «РАНОК», було укладено договір поруки від 20.03.2014 року, відповідно ТОВ «РАНОК» зобовязалось відповідати перед ТОВ «КІАКСАР» за виконання ТОВ «Амарант» зобовязань, що випливають з Договору поставки №200301 від 20.03.2014 року.

Відповідно до п.1.2, 1.3 Договору поруки, зобовязання, за які Поручитель зобовязався відповідати - здійснення поставки зерна сої врожаю 2014 року в кількості 2200,00 тон, сплата штрафів, пені та збитків, що виникли внаслідок невиконання ТОВ «ЛУКСОР-УТР» своїх зобовязань.

12.11.2014 року поручителю - ТОВ «РАНОК» було надіслано позивачем вимогу вих.№11/11-2 від 12.11.2014 року про виконання зобовязань Поручителя, а саме - забезпечити поставку Товару, сплатити штраф та пеню за несвоєчасну поставку, та за незабезпечення укладання договорів застави. Проте, зобовязання Поручителем ТОВ «РАНОК» не виконано.

Також, в забезпечення виконання зобовязання ТОВ «ЛУКСОР-УТР», між ТОВ «КІАКСАР» та ПОСП «Батьківщина», було укладено договір поруки від 20.03.2014 року, відповідно до якого ТОВ «Батьківщина» зобовязалось відповідати перед ТОВ «КІАКСАР» за виконання ТОВ «Амарант» зобовязань, що випливають з Договору поставки №200301 від 20.03.2014 року.

Відповідно до п.1.2, 1.3 Договору поруки, зобовязання, за які Поручитель зобовязався відповідати - здійснення поставки зерна сої урожаю 2014 року в кількості 2200.00 тон, сплата штрафів, пені та збитків, що виникли внаслідок невиконання ТОВ «Амарант» своїх зобовязань.

12.11.2014 року поручителю ПОСП «Батьківщина» було надіслано позивачем вимогу вих. №11/11-03 від 12.11.2014 року, про виконання зобовязань Поручителем, а саме - забезпечити поставку Товару, сплатити штраф та пеню за несвоєчасну поставку, та за незабезпечення укладання договорів застави. Проте, зобовязання Поручителем ПОСП «Батьківщина» не виконано.

Також, в забезпечення виконання зобовязання ТОВ «ЛУКСОР-УТР», між ТОВ «КІАКСАР» та ТОВ «БКЗ «Грейн», було укладено договір поруки від 20.03.2014 року, відповідно до якого ТОВ «БКЗ «Грейн» зобовязалось відповідати перед ТОВ «КІАКСАР» за виконання ТОВ «Амарант» зобовязань, що випливають з Договору поставки №200301 від 20.03.2014 року, укладеного між ТОВ «КІАКСАР» та ТОВ «Амарант».

Відповідно до п.1.2, 1.3 Договору поруки, зобовязання, за які Поручитель зобовязався відповідати - здійснення поставки зерна сої урожаю 2014 року в кількості 2200.00 тон, сплата штрафів, пені та збитків, що виникли внаслідок невиконання ТОВ «Амарант» своїх зобовязань.

Відповідно до умов Договорів поруки, укладених з відповідачами, у випадку невиконання (неналежного виконання) Основного зобов'язання Поручитель і Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. При цьому Кредитор має право вимагати від Поручителя виконання як Основного зобов'язання, так і зобов'язання зі сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 553, 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У звязку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів-поручителів солідарно 1056000 грн. штрафу, 1066560 грн. пені, 2264908,84 грн. збитків та зобовязання здійснити поставку зерна сої в кількості 2200 тон.

В обґрунтування вимоги про стягнення штрафу та пені позивач посилається на п.10.2 Договору, яким передбачено, що у випадку прострочення поставки Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого товару та пеню в розмірі 0,2% від несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки. Позивач зазначає, що боржником допущено прострочення поставки товару на 101 день, що є підставою для стягнення штрафу та пені, як з боржника, так і з поручителів.

В обґрунтування вимоги про стягнення збитків позивач зазначив, що 14.08.2014 року було укладено Договір поставки №14.0814-с між ТОВ «КІАКСАР» та ТОВ «ОСОБА_3 ЛАН» на поставку 2200,00 тон сої по ціні 5700,00 грн. за тону в т.ч. ПДВ 950,00 грн. на загальну суму 12 540 000,0 грн., на умовах поставки в порт м. Миколаїв в строк з 20.09.2014 року по 20.12.2014 року. Умови розрахунків - передоплата в сумі 200 000,00 грн., решта оплата після здійснення поставки.

ТОВ «ОСОБА_3 ЛАН» виконав передоплату 28.11.2014 року в сумі 200 000,00 грн., що підтверджується випискою банку. Однак, у встановлений строк ТОВ «КІАКСАР» був позбавлений можливості здійснити поставку сої, і за прострочення поставки сплатив контрагенту штраф та пеню за несвоєчасну поставку товару за договором в сумі 2 264 908,84 грн. За згодою сторін ТОВ «КІАКСАР» розрахувався за вимогами про сплату штрафу та пені векселями АА №1939641 на суму 931 010,44 грн., АА №1939643 на суму 985 581,60 грн., АА №1939645 на суму 348 316,80 грн. виданими ТОВ «ХЛІБА КИЇВЩИНИ».

Загальна сума штрафних санкцій, сплачених ТОВ «КІАКСАР» на користь ТОВ «ОСОБА_3 ЛАН» за прострочення виконання зобовязання, яке сталось з вини ТОВ «ЛУКСОР-УТР», становить 2 264 908,84 грн., що є збитками, які підлягають стягненню з винної особи.

Для встановлення факту прострочення виконання основного зобовязання, за невиконання якого заявлено позов до поручителів, судом в ході розгляду спору було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКСОР УТР» (боржника за основним зобовязанням.

Дослідивши факт порушення основного зобовязання за Договором поставки, судом встановлено, що як передбачено п. 4.1. Договору постачання поставка здійснюється у відповідності до правил «Інкотермс-2010» на умовах FСА (франко-перевізник): ст. Лохвиця ПЗ, ст. Юсковці ПЗ, ст. Сепча ПЗ. ст.Сула ПЗ Сза узгодженням Сторін), надалі разом або окремо - «Зерновий склад ТОВ «Амарант», відповідно до заявки Покупця, наданої Постачальнику за 3 робочих дні до початку відвантаження Товару. В разі затримки надання Покупцем транспортної інструкції, строк поставки, зазначений в п.4.3. даного Договору переноситься на строк такої затримки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не обґрунтовано позовні вимоги з посиланням на дотримання визначеного п. 4.1. Договору порядку поставки.

В ході розгляду справи позивач на вимогу суду надав Заявку-Інструкцію № 1/21 від 28.08.2014 року на імя ТОВ «Компанія Грано СВ» за Договором № КТ-2217 від 22.04.2014 року про відвантаження 2200 тон сої згідно Контракту № 15/08-С від 15.08.2014 року, також позивач надав лист від 28.08.2014 року на ім.я ТОВ «Амарант»(Постачальника) з проханням від грузити товар - 200 тон сої в період з 01.09.2014 року по 20.09.2014 року через експедитора - ТОВ «Компанія Грано СВ».

При цьому, позивачем, в тому числі на вимогу суду, не було надано доказів надіслання зазначених заявки-інструкції та листа на адресу Постачальника (взагалі не надано доказів надіслання).

В ході розгляду спору третьою особою (боржником, Постачальником) були надані пояснення, що Покупцем (позивачем) в порушення п. 4.1. Договору поставки заявка на поставку зерна сої не надходила.

Позивач стверджує, що звертався до Постачальника з заявкою на поставку зерна сої, однак доказів такого звернення не надав. Посилання позивача на звернення з вимогою про поставку через експедитора ТОВ «Компанія Грано СВ» не приймається судом, оскільки умови Договору поставки передбачають надання заявки-інструкції саме Покупцем на користь Постачальника.

Позивач надав суду переписку як з Постачальником, так і з експедитором, яка є суперечливою, не надано жодного доказу надіслання, заявки-інструкції не містять посилання на реквізити Договору поставки, в листах на імя Постачальника також відсутні посилання саме на Договір поставки.

Посилання позивача на інформацію щодо арешту приміщень зерноскладу Постачальника не звільняє Покупця від передбачено п. 4.1. Договору поставки обовязку надіслання заявки та транспортної інструкції, що необхідно було для належного виконання Постачальником умов Договору. Крім того, ТОВ «Компанія Грано СВ» згідно Договору № КТ-2217 від 22.04.2014 року є експедитором саме позивача, тому надані ним вимоги до Постачальника та відповіді про неможливість поставки не свідчать про відмову Постачальника від виконання умов Договору.

Крім того, поставка на умовах FСА (франко-перевізник) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця постачання вплине на зобов'язання по завантаженню і розвантаженню товару на даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Даний термін може бути використаний під час перевезення будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Таким чином, для дотримання визначених Договором умов постачання, покупець (позивач) мав визначити перевізника та забезпечити подачу транспорту під завантаження (принаймні визначити коли і кому відвантажити товар).

Виходячи з визначених Договором умов постачання, у постачальника були відсутні підстави і можливість поставки, оскільки загрузка товару у вагони, які не визначались покупцем та без Заявки-Інструкції покупця, змінює умови постачання та не передбачена Договором.

Таким чином, мало місце прострочення кредитора, що з огляду на та п. 4.1. Договору відтерміновує строк поставки на строк затримки надання транспортної інструкції та згідно зі ст. 613 Цивільного кодексу України виключає відповідальність за прострочення.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Враховуючи, що за наслідками розгляду спору судом встановлено, що позивач (Покупець) не вчинив дій, що встановлені Договором поставки, та випливають із суті зобов'язання, до вчинення яких боржник (Постачальник) не міг виконати свого обов'язку, прострочення боржника не настало, відповідно відсутні підстави для відповідальності за порушення зобовязання як боржника, так і поручителів. Оскільки, на виконання п. 4.1. Договору позивачем не надіслано Постачальнику вимоги про поставку зерна сої та транспортної інструкції, у Постачальника не настав строк виконання зобовязання з поставки, тому відсутній факт прострочення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Оскільки, при поданні позову судом було надано позивачу відстрочку у сплаті судового збору, і за наслідками розгляду спору в позові відмовлено, у відповідності до 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, сплата судового збору до державного бюджету покладається на позивача з майнових вимог в сумі 73080 грн., з вимоги немайнового характеру в сумі 1218 грн., всього 74298 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КІАКСАР» (07300, АДРЕСА_1, код 34586949) в доход Державного бюджету України 74298 грн. (сімдесят чотири тисячі двісті дев'яносто вісім гривень) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення сккладено: 07.10.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін