Рішення № 52317757, 06.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015Справа №910/21187/15

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ПСК-ЗАХІД"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ"

2) Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 17 383,50 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Бартосевич Б.В. (дов.№23/02/-15 від 23.02.2015)

від відповідача1: не з'явився

від відповідача2: Алімов Д.В. (дов.№232 від 18.06.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ПСК-ЗАХІД" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ" та Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 17 383,50 грн.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому суму страхового відшкодування, у зв'язку з пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач 1, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи та відповідача 2, як власника транспортного засобу, водій якого винен у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 порушено провадження у справі № 910/21187/15 та призначено її до розгляду на 22.09.2015 року.

04.09.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

08.09.2015 від Моторного (транспортного) страхового бюро України через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшла інформація, витребувана ухвалою суду від 19.08.2015 року.

За результатами розгляду справи 22.09.2015 суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 06.10.2015 року.

06.10.2015 судом винесено ухвалу про виправлення описки, допущеної в ухвалах від 19.08.2015 та 22.09.2015, а саме вірно зазначено заявлену позивачем до стягнення суму грошових коштів.

У судовому засіданні 06.10.2015 представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, а саме щодо заявлених до стягнення з відповідача1 та відповідача2 грошових сум, а також клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Відповідач1 не скористався наданим законом правом на участь представника у судових засіданнях, проте про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача2 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на викладені у відзиві на позов обставини.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача1 не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2014 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ПСК-ЗАХІД" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту №100-1821/14-СТ (далі - Договір), за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "KIA Sportage", державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до довідки №9481024 про дорожньо-транспортну пригоду, 26.12.2014 на проспекті Перемоги у м.Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортними засобами марки "KIA Sportage", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, транспортним засобом марки «Subaru», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та транспортним засобом марки "Skoda", державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України, якого постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 18.02.2015 у справі №761/408/15-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.01.2015 страхувальник звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування, відповідно до умов договору №100-1821/14-СТ від 23.06.2014, у якій просив її провести на рахунок СТО ТОВ «Світ Авто».

Вартість відновлювального ремонту ТЗ марки "KIA Sportage", державний номер НОМЕР_1, визначена на підставі Звіту №15/01-AZ10 від 19.01.2015 у розмірі 66296,90 грн., який складено ТОВ "БК-Експерт" на замовлення позивача.

Розмір страхового відшкодування визначено позивачем на підставі рахунку №СА-000000063 від 06.01.2015 із калькуляцією Audatex №000000063 від 12.01.2015, виставленого ТОВ «Світ-Авто» та зазначений у страховому акті №130 у розмірі 59454,66 грн.

Відповідно до умов Договору та заяви страхувальника, позивач виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 59454,66 грн. на рахунок СТО ТОВ «Світ-Авто», що підтверджується платіжним дорученням №766 від 16.02.2015 року.

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5, який керував ТЗ марки "Skoda", державний номер НОМЕР_3, на момент скоєння ДТП застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група "Ю.БІ.АЙ" (відповідач 1 у справі), за полісом №АС/9945758, відповідно до наявної інформації з єдиної централізованої бази МТСБУ.

Власником вищезазначеного ТЗ марки "Skoda", державний номер НОМЕР_3, є Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго», яке наразі виступає відповідачем 2 у справі, а винний у спричиненні ДТП водій ОСОБА_5 перебуває у трудових відносинах із Львівськими магістральними електричними мережами ДП «НЕК «Укренерго».

Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому 09.06.2015 позивач направив відповідачу1 та відповідачу2 претензії вих.№1821 від 05.06.2015 та №1821 від 09.06.2015, відповідно, про виплату страхового відшкодування у порядку регресу.

Як вбачається із наданої до матеріалів справи банківської виписки про рух коштів на кореспондуючому рахунку позивача, 21.07.2015 відповідачем1 сплачено позивачу 42071,16 грн. страхового відшкодування у порядку регресу.

Таким чином, звертаючись із даним позовом до суду, позивач просить стягнути з відповідача1 недоплачену частину страхового відшкодування у розмірі 7928,84 грн. та з відповідача2 - 9454,66 грн. різниці між лімітом відповідальності відповідача1 та загальним розміром збитку.

Водночас, відповідач2 заперечуючи проти задоволення позовних вимог у частині стягнення з нього грошових коштів зауважує, що не отримував претензії позивача від 09.06.2015, а також не вважає доведеним розмір збитків, на підставі якого позивачем розраховано суму страхового відшкодування. Окрім того, відповідач2 посилається на те, що водієм ОСОБА_5 перераховано 2700,00 грн. на рахунок ТОВ «Світ Авто», чим відшкодовано шкоду власнику пошкодженого ТЗ у частині франшизи.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).

Наявною у матеріалах справи постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 18.02.2015 у справі №761/408/15-п встановлено вину ОСОБА_5 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки Skoda", державний номер НОМЕР_3.

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5, який керував транспортним засобом марки Skoda", державний номер НОМЕР_3, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група "Ю.БІ.АЙ" (відповідач 1 у справі), за полісом №АС/9945758, відповідно до наявної інформації з єдиної централізованої бази МТСБУ.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач 1 - Приватне акціонерне товариство «Страхова група "Ю.БІ.АЙ" є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки "KIA Sportage", державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Товариства з додатковою відповідальністю «ПСК-Захід» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором №100-1821/14-СТ від 23.06.2014 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_5, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що визначається страховиком.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Виходячи з вимог ч.ч. 2, 3 ст. 22, ст.1166 та ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, у відповідності до чинного законодавства, умов Договору №100-1821/14-СТ від 23.06.2014 та заяви страхувальника, виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 59454,66 грн. на рахунок СТО ТОВ «Світ-Авто», що підтверджується платіжним дорученням №766 від 16.02.2015 року.

Таким чином, здійснивши виплату страхового відшкодування страхувальнику відповідно умов договору, страховик зазнав фактичних збитків, розмір яких дорівнює розміру виплаченого страхового відшкодування, тобто 59454,66 грн.

Полісом №АС/9945758, виданим Приватним акціонерним товариством «Страхова група "Ю.БІ.АЙ" встановлено ліміт відповідальності по майну у розмірі 50000,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив 21.07.2015 на користь позивача 42071,16 грн. страхового відшкодування.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач просить достягнути з відповідача невідшкодовану суму страхового відшкодування у розмірі 7928,84 грн.

Так, підтвердженням фактично здійснених витрат по виплаті страхового відшкодування страховиком є виставлені ТОВ «Світ Авто» рахунок щодо ремонту пошкодженого ТЗ, а також платіжне доручення щодо перерахування грошових коштів (суми страхового відшкодування) на рахунок даної СТО.

У постановах Верховного Суду України від 12.03.2012 у справі №3-12гс12 та від 07.11.2011 у справі № 3-118гс11 зазначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право регресу, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 12.11.2013 у справі №905/4194/13, у якій зауважено, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого ТЗ, а звіт про оцінку ТЗ є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Окрім того, у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 №3-50гс15 зауважено, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Отже, позивач має право на відшкодування фактично понесених ним витрат по виплаті страхового відшкодування, які є документально підтвердженими та обґрунтованими, а тому заявлена до стягнення частина невідшкодованої відповідачем1 суми страхового відшкодування підлягає стягненню з останнього.

До того ж, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно п.п. 7.38., 7.39. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003р., визначення коефіцієнту фізичного зносу ЕЗ приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Оскільки, доказів на підтвердження необхідності виняткового застосування коефіцієнту фізичного зносу відповідачами не надано та матеріали справи не містять, а пошкоджений ТЗ марки "KIA Sportage", державний номер НОМЕР_1 2012 року виробництва, то підстави для застосування іншого коефіцієнту зносу, ніж встановленого Звітом №15/01-AZ10 від 19.01.2015, відсутні.

З огляду на викладене, суд відхиляє викладені у відзиві на позов посилання відповідача2 на не підтвердження позивачем розміру матеріального збитку, спричиненого власнику ТЗ марки "KIA Sportage", державний номер НОМЕР_1, є необґрунтованими та не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 ЦК України).

Норми ст.1194 Цивільного кодексу України встановлюють, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АС/9945758, виданим Приватним акціонерним товариством «Страхова група "Ю.БІ.АЙ", передбачено франшизу у розмірі 0,00 грн., відповідно до інформації МТСБУ.

Таким чином, у розумінні зазначених вище положень чинного законодавства, Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» зобов'язано відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та лімітом відповідальності відповідача1, тобто у розмірі 9454,66 грн.

Також, суд наголошує, що сплата винним у спричинені ДТП водієм ОСОБА_5 2700,00 грн. на рахунок ТОВ «Світ Авто» є відшкодуванням власнику пошкодженого ТЗ франшизи за Договором №100-1821/14-СТ від 23.06.2014, яка становить 1% від дійсної вартості ТЗ 270000,00 грн. (п.9 Договору), а отже не має відношення до предмету даного позову.

Щодо заперечень відповідача2 про не отримання від позивача претензії від 09.06.2015 про відшкодування шкоди у поряду регресу, то суд зауважує, що у матеріалах справи наявні докази направлення такої претензії, а саме наявний опис вкладення та фіскальний чек на оплату послуг поштового зв'язку. Доказів протилежного відповідачем2 не надано та матеріали справи містять.

Водночас, суд вважає за необхідне наголосити увагу відповідача2 на те, позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування. Відповідно до зазначених законодавчих приписів позивач може реалізувати своє право шляхом подання позову до суду.

До того ж, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 визначає, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі №3-165гс14.

Інші доводи, викладені у відзиві відповідачем2, вищенаведеного не спростовують та відхиляються судом як необґрунтовані.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача 1 та відповідача 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ПСК-ЗАХІД" до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ" та Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 17383,50 грн. - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група "Ю.БІ.АЙ" (04112, м.Київ, вулиця Дегтярівська, 48, офіс 708; ідентифікаційний код 31113488) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ПСК-ЗАХІД" (01042, м.Київ, вулиця Патріса Лумумби, 4/6, корпус А, кім.318Б; ідентифікаційний код 32404600) 7928 (сім тисяч дев'ятсот двадцять вісім) гривень 84 копійки сплаченого страхового відшкодування та 833 (вісімсот тридцять три) гривні 32 копійки витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м.Київ, вулиця Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ПСК-ЗАХІД" (01042, м.Київ, вулиця Патріса Лумумби, 4/6, корпус А, кім.318Б; ідентифікаційний код 32404600) 9454 (дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят чотири) гривні 66 копійок сплаченого страхового відшкодування та 993 (дев'ятсот дев'яносто три) гривні 68 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 06.10.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 12.10.2015 року

Суддя К.В. Полякова