Ухвала суду № 52317086, 16.10.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16 жовтня 2015 року Справа № 924/1920/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полянського А.Г.суддів:Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.розглянувши матеріаликасаційної скаргиквартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницькогона постановуРівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року у справі№ 924/1920/14 господарського суду Хмельницької області за позовомквартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницькогодо треті особи1.Веснянської сільської ради 2. військової частини А 2502 3. управління Держземагентства у Старокостянтинівському районі 4. Старокостянтинівської районної державної адміністрації 1. Кабінет Міністрів України 2. Міністерство оборони України 3. ОСОБА_4 4. ОСОБА_5 5. ОСОБА_6 6. ОСОБА_7 7. ОСОБА_8 8. ОСОБА_9 провизнання права користування земельною ділянкою та поновлення на обліку земельної ділянки шляхом зобов'язання Держземагентства відновити відомості

ВСТАНОВИВ:

Подана касаційна скарга квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького № 2617 від 03.08.2015 року (зареєстровано ВГСУ за № 12974/2015 від 13.10.2015 року) не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно частини 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З 1 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 6 жовтня 2011 року № 3828-VI, статтею 4 якого визначено у тому числі розміри ставок судового збору за подання касаційної скарги на судові акти господарського суду.

Згідно з пп. пп. 2, 5 п. 2 частини 2 статті 4 вказаного Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюється ставка судового збору 1 розмір мінімальної заробітної плати, а за подання касаційної скарги на рішення суду в справі зі спору немайнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 70 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 1 січня установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 218 грн.

Абзацом 1 пункту 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Предметом спору у даній справі є визнання права користування земельною ділянкою та поновлення на обліку земельної ділянки шляхом зобов'язання Держземагентства відновити відомості, тобто об'єднано дві вимоги немайнового характеру.

Скаржником до касаційної скарги у якості доказу сплати судового збору додано платіжне доручення № 505 від 29.07.2015 року про сплату судового збору в розмірі 852,60 грн., яку колегія суддів Вищого господарського суду України не може визнати належним доказом сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі, встановленому Законом, оскільки скаржник у касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 20.05.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Отже, квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький за подання касаційної скарги має сплатити судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру окремо.

Крім того, відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Скаржником подано клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подачі касаційної скарги.

Статтею 53 цього ж кодексу передбачено, що господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску строку поважною.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Заявлене клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку не підлягає задоволенню з таких підстав.

Квартирно-експлуатаційним відділом міста Хмельницький не наведено причин та не надано жодних доказів поважності пропуску процесуального строку звернення з касаційної скаргою. Не підтверджується поважність пропуску такого строку і матеріалами справи.

Крім того, повноважний представник позивача був присутній у судовому засіданні при оголошенні вступної та резолютивної частини постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року у справі № 924/1920/14, тому знав про результати розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк. Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.

Таким чином, можливість вчасного подання касаційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для відновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

За таких обставин, скаржник у відповідності до ст. 33 ГПК України не довів того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у нього не було можливості.

Колегія суддів зазначає, що, виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

На підставі наведеного, керуючись ст. 53, п. 4, 5 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького про відновлення пропущеного процесуального строку для касаційного оскарження відхилити.

2. Касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року у справі № 924/1920/14 господарського суду Хмельницької області повернути скаржнику.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський