Рішення № 52316937, 12.10.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.10.15р. Справа № 904/6658/15

За позовом приватного акціонерного товариства "Макіївський завод "ЛАЗЕР", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення 144 204 грн. 12 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 01.03.15р.

- ОСОБА_2 паспорт № ВВ438116 директор

від відповідача - ОСОБА_3, представник, дов. № ББУ/ПУ433/ВП/14 від 16.12.14р. вільний слухач - ОСОБА_4 паспорт серії №АЄ396123

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Макіївський завод "ЛАЗЕР" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" про стягнення 144 204 грн. 12 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором №14-16/418-КП від 13.06.2015 року, щодо оплати за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2015 року, порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 13.08.2015 р.

13.08.2015р. представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, до суду повернувся поштовий конверт з відміткою поштової установи про закінчення терміну зберігання поштового відправлення. (а.с.43-44)

Представник відповідача подав через канцелярію господарського суду клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, клопотання про призначення судової експертизи та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з тим, що подана позовна заява містить факсимільний зразок підпису директора приватного акціонерного товариства "Макіївський завод "ЛАЗЕР" ОСОБА_2, а тому не підписана власноручно особою, яка має право її підписувати.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2015 року, розгляд справи відкладено на 15.09.2015р., у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання та необхідністю витребування у директора позивача ОСОБА_2 пояснень, щодо способу виконання наявного у позовній заяві підпису.

15.09.2015 року представник позивача в судовому засіданні зазначив, що директор ПРАТ "Макіївський завод "ЛАЗЕР" ОСОБА_2 на даний час перебуває за кордоном до 22.09.2015р., що унеможливлює забезпечення явки в призначене судове засідання, в підтвердження чого надав для огляду суду документи, які підтверджують зазначені факти. Просив суд відкласти розгляд справи, з метою виконання вимог ухвали суду від 13.08.2015р.

Представник відповідача подав через канцелярію суду доповнення до клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2015 року, в зв'язку з неявкою директора ПРАТ "Макіївський завод "ЛАЗЕР" та необхідністю витребування у директора позивача ОСОБА_2 пояснень, щодо способу виконання наявного у позовній заяві підпису, розгляд справи відкладено на 24.09.2015 року.

24.09.2015 року представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, подав до канцелярії суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, вимоги суду, щодо забезпечення явки в судове засідання директора ПРАТ "Макіївський завод "ЛАЗЕР" ОСОБА_2 представник позивача не виконав.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, надав доповнення до клопотання вих. № 2019 від 12.08.2015 року та клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2015 року, для повного та об'єктивного розгляду справи, продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 12.10.2015 року, а розгляд справи відкладено на 12.10.2015р.

12.10.2015 року в судовому засіданні суд ставить на розгляд клопотання подані відповідачем 13.08.2015 року про призначення судової експертизи, клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Заперечив проти клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи та залишення позовної заяви без розгляду, оскільки заява підписана без застосування факсиміле, а власноруч директором приватного акціонерного товариства "Макіївський завод "ЛАЗЕР" ОСОБА_2, представник позивача зазначив, що останній є особою, яку уповноважено на підпис позовної заяви. Зазначив, що подані відповідачем клопотання спрямовані на ухилення від належного виконання зобов'язань з оплати товару.

Присутній в судовому засіданні ОСОБА_2 - директор приватного акціонерного товариства "Макіївський завод "ЛАЗЕР" пояснив, що власноруч підписав позовну заяву позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог у повному обсязі, наполягав на необхідності призначення у справі судової експертизи підпису, оскільки вважає, що підпис у позовній заяві виконаний за допомогою факсиміле.

В судовому засіданні, суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає клопотання відповідача про призначення судової експертизи у справі необґрунтованим, оскільки відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. № 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Таким чином, оскільки ОСОБА_2 - директор ПАТ "Макіївський завод "ЛАЗЕР" в судовому засіданні пояснив, що власноруч підписав позовну заяву та підтримав позовні вимоги у повному обсязі, суд вважає що зазначений факт не потребує встановлення шляхом призначення у справі судової експертизи. Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення права на справедливий суд, встановленого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На підставі викладеного, суд вважає, що заявлене відповідачем клопотання є такими, що навмисно та безпідставно затягує розгляд справи, що може порушувати права та законні інтереси сторін у справі, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи підпису та залишення позовної заяви без розгляду.

Крім того в судовому засіданні відповідач просив суд про відкладення розгляду справи, в зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та надання додаткових заперечень на позов.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню з огляду на те, що ухвалою господарського суду від 27.07.2015 р. порушено провадження у справі, за клопотанням відповідача від 24.09.2015 року продовжено строк розгляду справи до 12.10.2015року, а тому строк розгляду спору спливає 12.10.2015р., крім того суд приймає до уваги той факт, що за весь час слухання справи відповідач не скористався своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи.

12.10.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між приватним акціонерним товариством "Макіївський завод "ЛАЗЕР" (позивач - постачальник) та публічним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (відповідач - покупець) укладено договір №14-16/418-КП від 13.06.2015 року, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, передбачених даним договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами до даного договору. (а.с.13-19)

Відповідно до п. 2.5. договору, продукція вважається переданою постачальником покупцю:- за фактичною кількістю продукції, поставленою в узгоджене місце призначення поставки, згідно даним, вказаним у залізничних (автомобільних) накладних, пакувальних листах; - за якістю - у відповідності з якісними показниками, вказаними в сертифікаті якості заводу виробника, технічним характеристикам та іншим вимогам до даної продукції.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами в специфікаціях до даного договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної по своїм якісним показникам, яка супроводжується одним документом про якість, та одним товаросупровідним документом.

Відповідно до п. 4.2. договору, умови поставки продукції DDP, згідно "Інкотермс -2000". Місце пункту призначення вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що в підтвердження постачання продукції постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: - рахунок-фактуру, - податкову накладну, - відповідні товаросупровідні документи, сертифікат якості (у випадку, якщо даний документ передбачений до даного виду продукції) (необхідність надання зазначити у специфікації) та/або паспорт або іншу технічну документацію, передбачену до даного виду продукції. - сертифікат відповідності (у випадку, якщо продукція підлягає обов'язковій сертифікації) (необхідність надання зазначити у специфікації). - інструкцію (посібник) з експлуатації (у випадку, якщо даний документ передбачений). - технічну документацію, передбачену п. 2.3. даного договору.

У випадку надходження продукції без товаросупровідних документів, що потягне неможливість здійснення приймання продукції, що надійшла за кількістю та/або якістю та/або комплектності, покупець має право відмовитись від приймання партії продукції що надійшла та на свій погляд, повернути продукцію постачальнику або прийняти її на зберігання. Постачальник зобов'язаний відшкодувати покупцю витрати, пов'язані з зберіганням партії продукції протягом 5 банківських днів, наступних за днем отримання рахунку.

Відповідно до п. 4.4. договору, датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про приймання продукції.

Пунктом 4.5. договору сторони узгодили, що зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця у вище обумовленому пункті призначення поставки. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця після виконання покупцем усіх необхідних процедур по прийманню продукції за кількістю, якістю та комплектністю та підписання покупцем видаткової накладної. (п. 4.11. договору)

Відповідно до п. 5.2. договору, ціни на продукцію, що поставляється постачальником встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору. Загальна вартість кожної партії продукції, що поставляється за даним договором вказується у відповідних специфікаціях до договору.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що розрахунки за продукцію, що постачається постачальником по даному договору, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60-тий календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інші умови розрахунків, більше 60 днів, не передбачені у відповідних специфікаціях. В разі, якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

04.11.2014 року між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію до договору, відповідно до якої сторони погодили найменування, кількість, ціну, вартість та строк поставки продукції. Зазначеною специфікацією, сторони погодили, що розрахунок за поставлену постачальником продукцію по даній специфікації здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 90 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. (а.с.21)

На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу продукцію барабани приводні БПФ 80.50.-140.000 на загальну суму 99 000 грн. 00 коп., про що свідчить видаткова накладна №РН-0000549 від 08.12.2014року на суму 99 000 грн. 00 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплена печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.23)

Продукцію за вищевказаною видатковою накладною отримала уповноважений представник відповідача зав. складу №8 ОСОБА_5 на підставі виданої відповідачем довіреності №220547/П від 03.12.2014 року. (а.с.24)

В порушення своїх зобов'язань, відповідач за отриману продукцію не розрахувався, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 99 000 грн. 00 коп.

На підставі п. 6.6. договору, яким передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості неоплаченої продукції, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 15624 грн. 01 коп.

На підставі ст. 625 ЦК України, за неналежне виконання грошових зобовязань, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 781 грн. 15 коп. та інфляційні втрати в розмірі 28799,96 грн.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Сторони є субєктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обовязків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобовязаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною №РН-0000549 від 08.12.2014року на суму 99 000 грн. 00 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплена печатками підприємств позивача та відповідача. (а.с.23)

Доказів оплати поставленої позивачем продукції, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриману продукцію передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем оплату поставленого товару не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 99 000 грн. 00 коп. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача, які були заявлені усно в судовому засіданні 12.10.2015р., стосовно ненадання позивачем документів, передбачених п. 4.3. договору, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки пунктом 4.3. договору передбачено, що у випадку надходження продукції без товаросупровідних документів, що потягне за неможливість здійснення приймання продукції по кількості та/або комплектності, покупець має право відмовитись від приймання партії продукції, що надійшла та на свій погляд, повернути продукцію постачальнику або прийняти її на зберігання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач від приймання товару не відмовився, всупереч відсутності повного пакету товаросупровідних документів відповідач товар за вищевказаними накладними прийняв без заперечень, а тому заперечення відповідача не приймаються судом, в зв'язку з необґрунтованістю.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що сторони своїми конклюдентними діями підтвердили виконання укладеного договору, відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача товар у кількості, якості та за погодженими цінами, які визначені у специфікації, а відповідач - прийняв товар, тому зобов'язаний оплатити його на умовах, визначених у договорі.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 15623 грн. 01 коп., суд зазначає наступне:

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

На підставі п. 6.6. договору, яким передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості неоплаченої продукції.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 09.03.2015 року 12.06.2015р., щодо відповідності його умовам договору та діючому законодавству, доходить до висновку, що розрахунок пені, що підлягає до стягнення було здійснено позивачем невірно, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку пені було невірно обрано початок прострочення зобовязання та розпочато нарахування з 9 березня 2015 року, проте не було враховано, що умовами пункту 5.3. договору встановлено, що в разі, якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день. Таким чином враховуючи, що граничним строком оплати за видатковою накладною №РН-0000549 від 08.12.2014року на суму 99 000 грн. 00 коп. є 8 березня 2015 року - тобто вихідний/неплатіжний день, то останній день сплати переноситься на наступний день 9 березня 2015р., в звязку з чим прострочення зобовязання з оплати розпочинається лише з 10.03.2015р.

Судом перераховано розрахунок пені за прострочення зобов'язання за період з 10.03.2015 року по 12.06.2015р., у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 15623 грн. 01 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 15460 грн. 27 коп.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 781,15 грн. та інфляційних втрат у розмірі 28799,96 грн., суд зазначає наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобовязань на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з березня 2015 року по травень 2015р. встановив, що позивач здійснив нарахування інфляційних нарахувань без урахування п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року, яким передбачено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, враховуючи, що обовязок зі сплати заборгованості виник у відповідача в березні 2015 року, нарахування інфляційних втрат повинно бути здійснено починаючи з квітня 2015 по травень 2015р.

Судом перераховано наданий позивачем розрахунок, у відповідності до вимог чинного законодавства, у звязку з чим позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 28799,96 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 16342,92 грн.

Виходячи з того, що факт отримання відповідачем продукції від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата за продукцію відповідачем проведена у повному обсязі та у встановлений строк не була, що доведено позивачем шляхом надання належних доказів, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань, встановив, що позивачем при здійсненні розрахунку 3% було невірно обрано початок прострочення зобовязання та розпочато нарахування з 9 березня 2015 року та не було враховано, що умовами пункту 5.3. договору встановлено, що в разі, якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день. Таким чином враховуючи, що граничним строком оплати за видатковою накладною №РН-0000549 від 08.12.2014року на суму 99 000 грн. 00 коп. є 8 березня 2015 року - тобто вихідний/неплатіжний день, то останній день сплати переноситься на наступний день 9 березня 2015р., в звязку з чим прострочення зобовязання з оплати розпочинається лише з 10.03.2015р.

Враховуючи викладене, судом перераховано розрахунок 3% річних за період прострочення з 10.03.2015 року по 12.06.2015р., в звязку з чим суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 781,15 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 773,01 грн.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором, щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Оскільки позивачем при звернені з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2885 грн. 00 коп., а сума судового збору за розгляд даної позовної заяви про стягнення 144 204 грн. 12 коп. складає 2884 грн.08 коп., у зв'язку з чим відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, тому підлягає поверненню позивачеві з державного бюджету 00 грн. 92 коп. судового збору.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь приватного акціонерного товариства "Макіївський завод "ЛАЗЕР" (51400, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 14310684) суму основного боргу у розмірі 99 000 грн. 00 коп., пеню в розмірі 15460 грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 773 грн. 01 коп., інфляційні втрати в розмірі 16342 грн. 92 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2631 грн. 52 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повернути приватному акціонерному товариству "Макіївський завод "ЛАЗЕР" (51400, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ14310684) з державного бюджету України 00 грн. 92 коп. суму надмірно сплаченого судового збору, про що видати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.10.2015 року

Суддя ОСОБА_6