Ухвала суду № 52316873, 13.10.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"13" жовтня 2015 р.

№ 903/1066/15

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання – Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" про стягнення 1 668,45 грн.

В судовому засіданні 13.10.2015 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради звернувсь в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" про стягнення 1 668,45 грн.

Позов мотивовано тим, що між управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Дукат" укладено договір щодо надання у тимчасове платне користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування рекламних засобів від 28.12.2012 р. № 3623.

Відповідно до умов договору рекламодавець зобов’язувався щомісячно перераховувати управлінню містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради плату за право користування місцем, що перебуває у комунальній власності, для розташування рекламних засобів.

У відповідності до умов договору та акту приймання передачі місця, що перебуває в комунальній власності, який є додатком до договору, рекламодавцю надано у тимчасове платне користування місце по вул. Садовій, 43, біля АЗС, для розміщення двосторонньої рекламної стели «WOG» та встановлено щомісячну плату за надане місце у сумі 111,23 грн.

Позивачем на виконання умов договору було своєчасно та в повному обсязі виконано взяті на себе зобов’язання, а саме надано у тимчасове користування місце, яке перебуває у комунальній власності, що підтверджується актом приймання передачі.

Беручи до уваги викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 668,45 грн. основного боргу.

В судове засідання представник позивача не з’явився. Через канцелярію суду подав клопотання в якому просив суд розгляд справи здійснювати без участі його представника.

05.05.2015 р. на адресу суду від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшло письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи з спору між цими сторонами, про цей предмет і з цих підстав та відсутнє рішення вище перелічених органів з даного спору також позивач надав копію виписки банку від 23.09.2015 р. з якої вбачається, що відповідач оплатив суму основного боргу в розмірі 1668,45 грн.

05.010.2015 р. позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій просив суд стягнути з відповідача 88,98 грн. за період з 01.09.2015 р. по 24.09.2015 р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ухвала суду повернулась з відміткою пошти “За закінченням терміну зберігання”.

Враховуючи приписи ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала суду від 22.09.2015 р. вручена відповідачу належним чином.

Явка сторін обов'язковою не визнавалась. Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутністю представників сторін, за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012 р. між управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "Дукат" укладено договір № 3623 щодо надання у тимчасове платне користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування рекламних засобів (а.с.11-15).

У відповідності до умов договору та акту приймання – передачі місць, що перебувають у комунальній власності, (для розташування рекламних засобів) (а.с.11-15) позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв відповідно до акту в тимчасове користування місця, які перебувають в комунальній власності (для розташування рекламних засобів) №3623 від 28.12.2012 р. у користування місце за адресою по вул. Садовій, 43, біля АЗС для розміщення двосторонньої рекламної стели «WOG» з ціновим таблом розміром 7,608х0,270 м. згідно з дозволом на розміщення зовнішньої реклами №1466 від 11.02.2013 р.

Відповідно до п. 5.1. рекламодавець щомісячно сплачує кошти за право тимчасового користування місцем, що перебуває у комунальній власності, у розмірі передбаченому п.4.1. цього договору. У відповідності до п.4.1. даного договору плата за користування місцем тимчасового користування за місяць становить 111,23 грн.

У зв’язку із неналежним виконанням умов договору у відповідача станом на 01.09.2015 р. рахується заборгованість у розмірі 1 668,45 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою (а.с.19) за період з 01.06.2014 р. по 01.09.2015 р.

Позивач через канцелярію суду подав бухгалтерську довідку та копію виписки з банку з якої вбачається, що відповідач оплатив заборгованість 23.09.2015 р. на суму основного боргу в розмірі 1 668,45 грн., що в свою чергу свідчить про відсутність основного боргу у відповідача.

Отже провадження по справі в частині 1 668,45 грн. основного боргу слід припинити на підставі ч. 1 п.1-1 ст. 80 ГПК України.

На адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог на суму 88,98 грн., за період з 01.09.2015 р. по 24.09.2015 р. Що стосується поданої заяви слід зазначити наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України позивач має право збільшити розмір позовних вимог до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням (або зменшенням) розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення (або зменшення) кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Пунктами 3.11., 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року роз'яснено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру за період який було заявлено в позовній заяві. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру за інший період, то фактично також йдеться про подання іншого позову.

У відповідності до Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Виходячи з ст. 22 ГПК України та Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", суд зазначає, що в позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 1 668,45 грн. за період з 01.06.2014 р. по 09.09.2015 р., а в заяві про збільшення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 88,98 грн. за період з 01.09.2015 р. по 24.09.2015 р. тому дані вимоги можуть бути заявлені в новому позові.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у прийняті заяви про збільшення позовних вимог та розцінює її як зміну предмету або підстав позову.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки, відповідач погасив суму боргу після подачі позову до суду, тому, суд приходить до висновку, що спір до суду доведений з вини відповідача, отже витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

07.10.2015 р. позивач подав до суду заяву, в якій просив суд, повернути зайво сплачений судовий збір в розмірі 609,00 грн.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно платіжного доручення № 260 від 05.08.2015 р. позивач сплатив 1827,00 грн. судового збору, а мінімальний розмір ставки судового збору з 01.09.2015 р. за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1218,00 грн., а тому сума в розмірі 609,00 грн. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ч.1 п. 1-1, ст. 80, ст. 86 ГПК України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Провадження за позовом управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" про стягнення 1 668,45 грн. припинити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат" (м. Луцьк, вул. Задворецька, 2, код ЄДРПОУ 21579984) на користь управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради (м. Кіровоград, вул. Тимірязєва, 68, код ЄДРПОУ 02498694) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень).

3. Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути на користь управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради (м. Кіровоград, вул. Тимірязєва, 68, код ЄДРПОУ 02498694) зайво сплачений судовий збір в розмірі 609,00 грн. сплачений згідно платіжного доручення № 260 від 05.08.2015 р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І. О. Гарбар