Постанова № 52315496, 15.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

15 жовтня 2015 року 08:05 справа №826/17337/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФонду гарантування вкладів фізичних осібдоВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києвіпроскасування постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ВДВС Шевченківського РУЮ), в якому просить: скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 липня 2015 року №48195419 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 231 035,14 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17337/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 21 вересня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 21 вересня 2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві Поліщука Андрія Миколайовича про відкриття виконавчого провадження від 21 липня 2015 року ВП №48195419 при примусовому виконанні постанови ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві від 29 січня 2015 року №43111901 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчого збору в розмірі 231035,14 гривень, постановлено боржнику добровільно виконати постанову ВДВС Шевченківського РУЮ від 29 січня 2015 року №43111901 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчого збору в розмірі 231035,14 гривень.

Позивач вважає протиправною постанову відповідача від 21 липня 2015 року про стягнення виконавчого збору, оскільки позивачем добровільно в повному обсязі виконано рішення суду, на підставі якого відкрито виконавче провадження №43111901, про що відповідач повідомлений листом позивача від 13 травня 2014 року №09-2551/14.

Відповідач письмового заперечення проти адміністративного позову до суду не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла на момент винесення постанови ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві від 29 січня 2015 року №43111901 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчого збору в розмірі 231035,14 грн., у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У свою чергу частина друга статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13 грудня 2010 року №3 виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

З наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", які діяли на момент винесення постанови ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві від 29 січня 2015 року №43111901 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчого збору в розмірі 231035,14 грн., та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13 грудня 2010 року №3 вбачається можливість стягнення з боржника виконавчого збору у разі невиконання рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону, тобто після початку примусового виконання рішення.

Матеріали справи підтверджують, що у постанові ВДВС Шевченківського РУЮ про відкриття виконавчого провадження від 28 квітня 2014 року ВП №43111901 щодо примусового виконання виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2013 року №826/6309/13-а про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повернути непідприємницькому товариству "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" пенсійні активи у розмірі 2 310 351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 45 коп., розміщені у публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика" згідно договору банківського вкладу від 29 липня 2010 року №698, вказано боржнику про необхідність самостійно виконати протягом семи днів, а саме: вчинити дії щодо повернення непідприємницькому товариству "Відкритий недержавний пенсійний фонд ВСІ" пенсійні активи у розмірі 2 310 351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 45 коп., розміщені у публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика" згідно договору банківського вкладу від 29 липня 2010 року №698.

Позивач вказує на те, що вищезазначена постанова відповідача від 28 квітня 2014 року та рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі №826/6309/13-а виконані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в повному обсязі.

Виконання постанови відповідача від 28 квітня 2014 року та рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі №826/6309/13-а позивач підтверджує розпорядженням від 13 травня 2014 року №1-р, яким позивач зобов'язав Уповноважену особу Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "Банк "Таврика" Лемеша М.В. повернути непідприємницькому товариству "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" пенсійні активи у розмірі 2 310 0351,45 грн., розміщені у ПАТ "Банк "Таврика" згідно договору банківського вкладу від 29 липня 2010 року №698.

Листом від 13 травня 2014 року №09-2551/14 позивач проінформував відповідача про виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі №826/6309/13-а, а саме про винесення розпорядження від 13 травня 2014 року №1-р.

Позивач вважає, що у строки надані для добровільного виконання ним виконано рішення суду в повному обсязі.

Не дивлячись на це, відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 липня 2015 року №48195419 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 231 035,14 грн., тобто відповідач вважає, що виконавчий документ не виконано позивачем у визначені для добровільного виконання строки.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо викладена у виконавчому документів резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

Окрім того, пунктом 8 частини третьої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дублікату виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Таким чином, питання про належний порядок та спосіб виконання виконавчого документу належить до компетенції суду, який видав виконавчий документ, тобто до компетенції Київського апеляційного адміністративного суду, як наслідок, Окружний адміністративний суд міста Києва не має право перебирати на себе повноваження іншого суду.

Суд звертає увагу на те, що ВДВС Шевченківського РУЮ не надано на вимогу суду, матеріалів виконавчих проваджень №48195419 та №43111901, а тому суд не має можливості встановити факт правомірності прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 липня 2015 року №48195419 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 231 035,14 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач звертався до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою про роз'яснення рішення суду та/або про встановлення способу виконання рішення суду.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачем вчинялися будь-які дії щодо примусового виконання виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2013 року №826/6309/13-а про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повернути непідприємницькому товариству "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" пенсійні активи у розмірі 2 310 351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 45 коп., розміщені у публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика" згідно договору банківського вкладу від 29 липня 2010 року №698, а сплив строку на добровільне виконання на момент винесення постанови ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві від 29 січня 2015 року №43111901 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчого збору в розмірі 231035,14 грн. не був достатньою підставою для стягнення з боржника виконавчого збору, за умови якщо державним виконавцем не вчинялися дії, спрямовані на примусове виконання.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі №924/205/13-г.

Враховуючи викладене, на думку суду, постанова ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві від 29 січня 2015 року №43111901 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчого збору в розмірі 231035,14 грн. не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", які діяли на момент її винесення, та є протиправною як наслідок, і постанова про відкриття виконавчого провадження від 21 липня 2015 року №48195419 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 231 035,14 грн., якою відкрито виконавче провадження щодо виконання протиправної постанови від 29 січня 2015 року №43111901 повинна бути скасована.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ВДВС Шевченківського РУЮ не доведено правомірність своїх дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження від 21 липня 2015 року №48195419 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчого збору в розмірі 231 035,14 гривень.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко