Постанова № 52315475, 12.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 жовтня 2015 року № 826/5976/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді

Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_2 до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддяпро визнання інформації недостовірною, визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя, в якому просив: визнати інформацію, надану на інформаційний запит ОСОБА_2 від 01.04.2015 недостовірною, а дії по ненаданню достовірної інформації протиправними.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідь, надана на його інформаційний запит від 01.04.2015, здійснена на припущеннях.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Згідно з частиною 6 статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи убачається, що 01.04.2015 ОСОБА_2 звернувся до Верховної Ради України з інформаційним запитом про отримання інформації щодо дії, станом на 27.03.2015, змін у закони, внесені розділом XII Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

На вказаний інформаційний запит позивачу було надано відповідь за підписом Завідувача секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя Венгера В.М., у якій повідомлено останнього, що абзацами першим-третім пункту 1 розпорядження Голови Верховної Ради України від 11 травня 2011 року № 393 «Про забезпечення виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації» в Апараті Верховної Ради України» встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» з урахуванням конституційних повноважень Верховної Ради України, Апарат Верховної Ради України є розпорядником публічної інформації:

- що була отримана або створена в процесі реалізації Верховною Радою України, її органами повноважень, передбачених законодавчими актами, та яка знаходиться у володінні Апарату Верховної Ради України;

- що була отримана або створена Апаратом Верховної Ради України в процесі забезпечення діяльності Верховної Ради України та її органів, та яка знаходиться у володінні Апарату Верховної Ради України.

Апарат Верховної Ради України не є розпорядником інформації за запитами на інформацію, зокрема, стосовно інформації, яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або потребує створення в інший спосіб (абзаци четвертий та сьомий пункту 1 вказаного розпорядження).

З огляду на це, у вказаній відповіді ОСОБА_2 пояснено, що запитувана ним інформація не є «публічною інформацією» у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», натомість потребує підготовки роз'яснень чинного законодавства.

Разом з тим, проінформовано, що порушене у вищенаведеному запиті питання не врегульовано чітко у чинному законодавстві. Проте секретаріат Комітету виходив з того, що згідно з частиною шостою статті 90 Регламенту Верховної Ради України законопроект може передбачати внесення змін лише до тексту первинного законодавчого акта (закону, кодексу, основ законодавства тощо), а не до закону про внесення змін до цього законодавчого акта. Отже, законодавець встановлює для закону про внесення змін до законодавчого акту (а прикінцевими положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів», власне, вносяться такі) вичерпання дії з моменту набрання чинності цих змін. У зв'язку з цим, викладення в новій редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не призведе до відновлення редакції законів України, до яких внесено зміни розділом VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-УІ від 7 липня 2010 року.

Позивач із наданою йому інформацією не погоджується, вважає її недостовірною, що і зумовило звернення з даним позовом до суду.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, розглянувши наявні у справі документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 заявляються позовні вимоги до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя про визнання інформації, наданої на інформаційний запит ОСОБА_2 від 01.04.2015 недостовірною, а дії по ненаданню достовірної інформації протиправними.

Відповідно до статті 75 Конституції України Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Статтею 89 Основного Закону України визначено, що Верховна Рада України для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів.

Організація і порядок діяльності комітетів Верховної Ради України, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюються законом.

Правовий статус комітетів Верховної Ради України, їх функції та організаційні основи діяльності визначені Законом України "Про комітети Верховної Ради України" від 04 квітня 1995 року №116/95-ВР.

Згідно статті 1 цього Закону комітет Верховної Ради України - орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій. Комітет відповідальний перед Верховною Радою України і підзвітний їй.

Отже, згідно цього Закону та статті 89 Конституції України комітети Верховної Ради України не є органами державної влади, а їх рішення, висновки та рекомендації мають для Верховної Ради України не обов'язковий, а лише дорадчий характер. За своїм конституційним статусом комітети є органами, які забезпечують здійснення парламентом його повноважень. У комітетів Верховної Ради України відсутні владні управлінські функції, які належать лише самій Верховній Раді України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що комітети не є самостійними суб'єктами владних повноважень, рішення, дії, бездіяльність, яких можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя про визнання інформації недостовірною, визнання дій протиправними не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 86, 158-163, 183-2 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя про визнання інформації недостовірною, визнання дій протиправними відмовити.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур