Постанова № 52315071, 09.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2015 року № 826/13082/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пауер"до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Пауер" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.01.15 № 0000612204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 815 242,50 грн., а саме, за основним платежем у сумі 652 194,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) у сумі 163 048,50,00 грн. та від 27.01.15 № 0000622204 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 025 925,00 грн., а саме, за основним платежем у сумі 820 740,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) у сумі 205 185,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що висновки викладені у акті, складеному за результатами перевірки, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, а отже, прийнятті податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам законодавства.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень робить посилання на обставини викладені у письмових запереченнях, що у повній мірі відображають зміст акту перевірки.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС Україна, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "POWER" (код за ЄДРПОУ 19030185) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Грант Тайм" за період з 01.01.2013 р. по 30.09.2014 р.

За результатами перевірки складено акт від 26.12.2014 р. № 1433/26-54-22-01-07/19030185 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначені наступні порушення: п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ПК України, ст. 19 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.99 (далі - Закон № 996) Товариством занижено податок на прибуток в сумі 652 194,00 грн., в тому числі за 2013 рік у сумі 652 194,00 грн.; п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ПК України, ст. 19 Закону № 996, з урахуванням припису п. 57.1 ст. 57 та п. 2 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України, встановлено неможливість включення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування суми в розмірі 615 455,00 грн. у 2014 році по зазначеним в даному акті операціях з ТОВ «Грант Тайм»; п. 198.1. п. 198.3 ст. 198 ПК України, ст. 19 Закону №996 Товариством занижено ПДВ, всього в сумі 820 740,00 грн., в тому числі за січень 2013 року в сумі 42 591,00 грн., за лютий 2013 року у сумі 9 811,00 грн., за березень 2013 року у сумі 196 070,00 грн., за квітень 2013 року у сумі 124 885,00 грн., за травень 2013 року у сумі 5 192,00 грн., за червень 2013 року у сумі 23 055,00 грн., за липень 2013 року у сумі 30 056,00 грн., за серпень 2013 року у сумі 37 445,00 грн., за вересень 2013 року у сумі 87 212,00 грн., за жовтень 2013 року у сумі 57 160,00 грн., за листопад 2013 року у сумі 61 445,00 грн., за грудень 2013 року у сумі 32 466,00 грн. та за січень 2014 року у сумі 113 651,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 27.01.2015 року: №0000612204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 850 242,50 грн., в т.ч. за основним платежем 652 194,00 грн. та штрафні санкції 163 048,50 грн. та №0000622204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 025 925,00 грн., в т.ч. за основним платежем 820 740,00 грн. та штрафні санкції 205 185,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими Податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем подано скаргу до ГУ ДФС у м. Києві, за результатом розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 06.04.2015 р. №5749/10/26-15-10-05-35, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу без задоволення.

Також, Позивачем подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 17.06.2015 р. №12564/6/99-99-10-01-04-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення та рішення ГУ ДФС у м. Києві, а скаргу без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ "Грант Тайм" (Постачальник), з іншого боку, укладено Договір купівлі-продажу №1 від 11.01.2013 року (надалі - Договір №1).

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1 - п. 2.4 Договору №1, "Постачальник" зобов'язується поставити, а "Замовник" - оплатити й одержати Продукцію в кількості, в номенклатурі і за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Поставка продукції відбувається на умовах EXW, м. Київ (згідно ІНКОТЕРМС - 2000 року). Місце відвантаження продукції - склад "Постачальника". Поставка продукції здійснюється не пізніше 30 днів після отримання Постачальником передоплати на розрахунковий рахунок за продукцію від Замовника. Право власності на продукцію переходить від Замовника після її одержання останнім на складі Постачальника згідно товарно-видаткових: документів і рахунку-фактури. Продукція, яка постачається "Замовнику" по даному Договору, не знаходиться під заставою, на неї не накладено арешт, не знаходиться під заставою, на неї не накладено арешт, не знаходиться під забороною на відчуження, вільна від податкової застави.

Сторонами до вищезазначеного Договору укладено Додаткову угоду №1 від 07.05.2013 р.

На виконання умов договору Позивачем надано суду наступні документи: Специфікації: №1 на загальну суму з ПДВ 255548,68 грн., №2 на загальну суму з ПДВ 57067,92 грн., №1 на загальну суму з ПДВ 80323,82 грн., №6 на загальну суму з ПДВ 36773,75 грн., №3 на загальну суму з ПДВ 536373,31 грн., №5 на загальну суму з ПДВ 765045,82 грн., №4 на загальну суму з ПДВ 7617,29 грн., №14 на загальну суму з ПДВ 46289,98 грн., №7 на загальну суму з ПДВ 407450,63 грн., №5 на загальну суму з ПДВ 765045,82 грн., №8 на загальну суму з ПДВ 138635,01 грн., №10 на загальну суму з ПДВ 180337,75 грн., №11 на загальну суму з ПДВ 85611,65 грн., №15 на загальну суму з ПДВ 218279,03 грн., №13 на загальну суму з ПДВ 395313,88 грн., №12 на загальну суму з ПДВ 241710,99 грн., №16 на загальну суму з ПДВ 120420,00 грн., №17 на загальну суму з ПДВ 218361,31 грн., №18 на загальну суму з ПДВ 188816,95 грн., №19 на загальну суму з ПДВ 69420,18 грн., №20 на загальну суму з ПДВ 62731,31 грн., №21 на загальну суму з ПДВ 17078,76 грн., №20/1 на загальну суму з ПДВ 63845,21 грн.; Рахунки: №1101 від 24.04.2013 р. на загальну суму з ПДВ 11447,06 грн., №755 від 25.04.2013 р. на загальну суму з ПДВ 24093,07 грн.,

Крім того, між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ "Грант Тайм" (Постачальник), з іншого боку, укладено Договір купівлі-продажу №1 від 08.01.2014 року (надалі - Договір №1).

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1 - п. 2.4 Договору №1, "Постачальник" зобов'язується поставити, а "Замовник" - оплатити й одержати Продукцію в кількості, в номенклатурі і за цінами, зазначеними у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору. Поставка продукції відбувається на умовах EXW, м. Київ (згідно ІНКОТЕРМС - 2000 року). Місце відвантаження продукції - склад "Постачальника". Поставка продукції здійснюється не пізніше 30 днів після отримання Постачальником передоплати на розрахунковий рахунок за продукцію від Замовника. Право власності на продукцію переходить від Замовника після її одержання останнім на складі Постачальника згідно товарно-видаткових: документів і рахунку-фактури. Продукція, яка постачається "Замовнику" по даному Договору, не знаходиться під заставою, на неї не накладено арешт, не знаходиться під заставою, на неї не накладено арешт, не знаходиться під забороною на відчуження, вільна від податкової застави.

На виконання умов договору Позивачем надано суду наступні документи: Рахунки: №4 від 08.01.2014 р. на загальну суму з урахування ПДВ 49770,80 грн., №1910 від 05.12.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 69420,18 грн., №1900 від 01.12.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 169345,54 грн., №1911 від 05.12.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 64416,11 грн., №1702 від 24.11.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 220495,42 грн., №1652 від 24.10.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 127977,47 грн., №1628 від 11.10.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 120427,20 грн., №1618 від 04.10.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 119180,14 грн., №1652 від 24.10.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 127877,47 грн., №1569 від 09.09.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 105669,87 грн., №1564 від 06.09.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 11798,64 грн., №1617 від 04.10.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 47410,68 грн., №1582 від 19.09.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 11432,74 грн., №1583 від 19.09.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 76648,32 грн., №1580 від 18.09.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 55769,98 грн., №1573 від 12.09.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 18412,80 грн., №1507 від 01.08.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 212873,45 грн., №1533 від 16.08.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 98388,62 грн., №1558 від 30.08.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 44935,37 грн., №1555 від 28.09.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 7881,34 грн., №1415 від 11.07.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 180337,75 грн., №598 від 29.05.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 4555,08 грн., №129 від 11.07.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 31178,30 грн., №631 від 03.06.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 16529,34 грн., №260 від 27.05.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 3667,68 грн., №451 від 25.04.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 226718,40 грн., №563 від 31.05.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 15058,22 грн., №259 від 22.05.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 7869,72 грн., №125 від 07.06.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 84689,16 грн., №568 від 27.06.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 37113,69 грн., №755 від 25.04.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 24093,07 грн., №756 від 30.04.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 2194,86 грн., №1101 від 24.04.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 11447,06 грн., №451 від 05.04.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 156148,98 грн., №420 від 02.04.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 5534,53 грн., №452 від 04.04.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 185696,40 грн., №450 від 05.04.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 27741,64 грн., №548 від 29.03.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 57436,23 грн., №326 від 20.03.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 51451,08 грн., №328 від 20.03.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 7932,00 грн., №327 від 20.03.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 170 787,60 грн., №324 від 20.03.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 85088,04 грн., №323 від 20.03.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 21347,59 грн., №312 від 12.03.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 95203,73 грн., №325 від 20.03.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 92827,20 грн., №310 від 20.03.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 92249,04 грн., №309 від 30.03.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 42510,20 грн., №314 від 14.03.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 84587,34 грн., №218 від 18.02.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 57067,92 грн., №56 від 13.11.2013 р. на загальну суму з урахування ПДВ 2289,87 грн.; Товарно-транспортні накладні: №0130-13 від 30.01.2012 р., №0312-13 від 12.03.2013 р., №0321-13 від 21.03.2013 р., №0329-13 від 29.03.2013 р., №0402-13 від 02.04.2013 р., №0405-13 від 05.04.2013 р., №0425-13 від 25.04.2013 р., №0430-13 від 30.04.2013 р., №0507-13 від 07.05.2013 р., №0511-13 від 11.05.2013 р., №0522-13 від 22.05.2013 р., №0511-13 від 07.06.2013 р., №0701-13 від 01.07.2013 р., №0711-13 від 11.07.2013 р., №0722-13 від 22.07.2013 р., №0724-13 від 24.07.2013 р., №0726-13 від 26.07.2013 р., №0803-13 від 03.08.2013 р., №0813-13 від 13.08.2013 р., №0803-13 від 12.08.2013 р., №0822-13 від 22.08.2013 р., №0816-13 від 16.08.2013 р., №0828-13 від 26.08.2013 р., №0830-13 від 30.08.2013 р., №0906-13 від 06.09.2013 р., №0903-13 від 03.09.2013 р., №0906-13 від 09.09.2013 р., №0912-13 від 12.09.2013 р., №0920-13 від 20.09.2013 р., №10-04 від 04.10.2013 р., №0930-13 від 30.09.2013 р., №10-11 від 11.10.2013 р., №25-11 від 11.10.2013 р., №11-01 від 01.11.2013 р., №11-14 від 14.11.2013 р., №12-06 від 06.12.2013 р., №11-29 від 29.11.2013 р., №12-11 від 11.12.2013 р., №12-26 від 26.12.2013 р., №12-27 від 27.12.2013 р., №12-30 від 30.12.2013 р.; Накладні: №427 від 30.01.2013 р., №155 від 12.03.2013 р., №208 від 25.02.2013 р., №156 від 21.03.2013 р., №258 від 21.03.2013 р., №258 від 29.03.2013 р., №262 від 21.03.2013 р., №427/1 від 21.03.2013 р., №259 від 29.03.2013 р., №301 від 29.03.2013 р., №548 від 29.03.2013 р., №302 від 29.03.2013 р., №454 від 29.03.2013 р., №828 від 29.03.2013 р., №25 від 02.04.2013 р., №259/454 від 05.04.2013 р., №26 від 05.04.2013 р., №27 від 05.04.2013 р., №260 від 05.04.2013 р., №302/322 від 05.04.2013 р., №427/2 від 05.04.2013 р., №258/1 від 24.04.2013 р., №259/1 від 24.04.2013 р., №322 від 24.04.2013 р., №454 від 24.04.2013 р., №455 від 24.04.2013 р., №1101 від 24.04.2013 р., №755 від 25.04.2013 р., №451/301 від 25.04.2013 р., №302/3 від 30.04.2013 р., №756 від 30.04.2013 р., №261/1 від 07.05.2013 р., №98 від 11.05.2013 р., №259 від 22.05.2013 р., №28/98 від 22.05.2013 р., №260 від 27.05.2013 р., №261/03/1 від 27.05.2013 р., №322/3 від 27.05.2013 р., №563 від 31.05.2013 р., №3 від 03.06.2013 р., №125 від 07.06.2013 р., №568 від 01.07.2013 р., №129 від 11.07.2013 р., №294 від 22.07.2013 р., №342 від 24.07.2013 р., №415 від 26.07.2013 р., №120 від 03.08.2013 р., №121 від 12.08.2013 р., №122 від 13.08.2013 р., №227 від 16.08.2013 р., №312 від 22.08.2013 р., №312/385 від 22.08.2013 р., №416 від 28.08.2013 р., №313/385 від 30.08.2013 р., №655 від 30.08.2013 р., №17 від 03.09.2013 р., №28 від 06.09.2013 р., №313/385 від 06.09.2013 р., №314/385 від 06.09.2013 р., №53 від 09.09.2013 р., №115 від 12.09.2013 р., №385/1 від 20.09.2013 р., №172/234 від 20.09.2013 р., №714 від 30.09.2013 р., №14 від 04.10.2013 р., №20/21 від 04.10.2013 р., №20/23-32 від 04.10.2013 р., №38 від 04.10.2013 р., №164 від 04.10.2013 р., №173/379 від 04.10.2013 р., №516 від 04.10.2013 р., №83 від 11.10.2013 р., №83/1 від 25.10.2013 р., №649 від 31.10.2013 р., №2 від 01.11.2013 р., №1 від 01.11.2013 р., №3 від 01.11.2013 р., №398/83 від 01.11.2013 р., №161 від 14.11.2013 р., №160 від 14.11.2013 р., №162 від 14.11.2013 р., №597 від 29.11.2013 р., №38 від 06.12.2013 р., №39 від 06.12.2013 р., №395 від 06.12.2013 р., №116 від 11.12.2013 р., №41 від 26.12.2013 р., №394 від 26.12.2013 р., №395/1 від 26.12.2013 р., №115 від 11.12.2013 р., №395 від 27.12.2013 р., №696 від 27.12.2013 р., №697/40 від 27.12.2013 р., №698 від 30.12.2013 р., №01-08 від 08.01.2014 р., №0122 від 22.01.2014 р., №0131 від 31.01.2014 р., №0203 від 03.02.2014 р., №0210 від 10.02.2014 р.; Накладні: №8 від 08.01.2014 р., №9 від 16.01.2014 р., №10 від 22.01.2014 р., №30 від 22.01.2014 р., №99 від 22.01.2014 р., №100 від 22.01.2014 р., №101 від 22.01.2014 р., №201 від 22.01.2014 р., №101 від 22.01.2014 р., №395/1 від 22.01.2014 р., №319 від 28.01.2014 р., №695 від 22.01.2014 р., №320 від 31.01.2014 р., №101/100 від 03.02.2014 р., №104 від 03.02.2014 р., №180/103 від 03.02.2014 р., №179 від 03.02.2014 р., №100/2 від 10.02.2014 р., №102 від 10.02.2014 р., №101 від 10.02.2014 р., №179 від 10.02.2014 р., №105/102 від 10.02.2014 р., №321 від 10.02.2014 р.; Податкові накладні за період з січня 2013 року по 31.01.2014 року; Банківські виписки.

Суд звертає увагу, що матеріалах справи відсутні Специфікації до Договору №1 від 08.01.2014 року, рахунки-фактури до Договорів, довіреності на отримання товару, які є обов'язковими, відсутні докази наявності товару на складі (на балансі) Позивача та докази передання даного товару покупцеві, оскільки частина наданих Позивачем документів складена в 2012 році, що в свою чергу передує даті отримання товару від контрагента Позивача.

Крім того, в наданих накладних та рахунках відсутні повні реквізити, не зазначено посади П.І.Б. ким підписані дані документи (Одержувач, Відправник), деякі товарно-транспортні накладні виписані в 2012 році, проте, договори були укладені в 2013 -2014 році.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу /орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Відповідно до змісту ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Крім того, у відповідності ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ, встановлено перелік обов'язкових документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення юридичною особою на договірних умовах та для власних потреб. До таких документів відносяться: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах; дорожній лист; товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж; інші документи, передбачені законодавством України, також згідно до п.п.11.1 та п.п.11.3 п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. та зареєстрованого Міністерством юстиції України №128/2568 від 20.10.1998р., встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, а дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Пунктами 11.2, 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Отже, товаротранспортні накладні відносяться до первинної транспортної документації, ведення якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до п.11.5 Правил перевезень вантажів, товаротранспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товаротранспортної накладної підписом і печаткою (штампом).

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Також, суд звертає увагу, що у відповідності до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про прийняття рішення. Разом з тим, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до вимог, встановлених абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Згідно з пунктом 86.7 вказаної статті Кодексу у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Системний аналіз вищезазначених правових норм дозволяє стверджувати про те, що законодавцем наділено платника податків необхідним механізмом захисту своїх прав від можливих незаконних дій співробітників контролюючого органу. Разом з тим, на платника податків також покладено обов'язок надання документів, необхідних для здійснення перевірки та чітко встановлено наслідки невиконання цього обов'язку - зокрема, застосування фінансової відповідальності.

Вищезазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки, як відсутні. Акт містить визначення про те, що позивачем первинних бухгалтерських документів до перевірки не надано, натомість, позивачем Акт перевірки було отримано, що ним не заперечується та заперечень з первісною документацією Позивачем Податковому органу надано не було.

Оскільки відповідачу не було надано в повному обсязі первинно бухгалтерських документів під час перевірки, судом вбачається правомірним висновок відповідача про порушення позивачем вищезазначених норм Податкового кодексу України щодо обов'язкового підтвердження витрат та податкового кредиту первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві.

Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м'якого покарання) роз'яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Визначаючи права та обов'язки платника ПДВ, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація господарюючим суб'єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним принципом.

Частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук