Постанова № 52313972, 23.08.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2011 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/413/11

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Григораша В.О.;

секретаря судового засідання Дячука Д.А.;

за участю:

представника позивача ОСОБА_1В;

представника відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Чернівці до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Траст" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція м. Чернівці (даліпозивач) звернулась із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Траст" (далівідповідач) про стягнення заборгованості по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1 927 865,70 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що згідно п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України N 2755-VI від 02.12.2010 р. платник податків зобовязаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. У звязку із не виконанням вказаного обовязку, станом на 07.02.2011 року за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 1 927 865,70 грн., яка на момент подачі позову є узгодженою, проте не сплаченою.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив адміністративний позов задовільнити у повному обсязі.

Відповідач вдруге у судове засідання не з'явився, на його адресу, яка зазначена в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були направлені повідомлення із вказівкою суті спору, дати, часу і місця розгляду справи. Проте, конверти були повернуті на адресу суду із відміткою про те, що за зазначеною адресою адресат не значиться (а.с. 20, 33, 42).

Згідно ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року N 755-IV відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи із ч. 8 ст. 35 КАСУ, вважається що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Окрім того, ч. 11 ст. 35 КАСУ, передбачає, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи з наявними в ній матеріалами.

В той же час від відповідача надійшли письмові заперечення в яких він зазначає наступне.

05.06.2009 року позивачем винесено податкове повідомлення-рішення №001553171/3. Вказане рішення було оскаржено відповідачем у судовому порядку, проте Чернівецьким окружним адміністративним судом було відмовлено у задоволенні позову. Ухвалою Львівський апеляційний адміністративний суд від 11.10.2010 року по справі №2а-972/09/2470 апеляційну скаргу ТОВ "Ріал Траст" залишено без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду залишено без змін.

Відповідач вважає, що судом першої та апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права. Суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції обґрунтували своє рішення тим, що внесення фізичною особою в статутний фонд підприємства належного їй майна є інвестицією, а не витратами, пов'язаними з придбанням інвестиційного активу, а ОСОБА_2, передаючи на підставі акту прийому-передачі об'єкт нерухомого майна в обмін на корпоративні права, отримала дохід у вигляді корпоративних прав.

Також суд першої та апеляційної інстанції застосував до операції з внесення нерухомого майна до статутного фонду підприємства ст.ст.715 та 716 Цивільного кодексу України, а також зазначив, що порядок оподаткування операцій з продажу об'єктів нерухомого майна врегульовано ст.11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Дані твердження суду не відповідають нормам п.1.2 ст. 1, п.п.9.6.7 п.9.6 ст. 9, ст.11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ГУ від 22.05.2003р. (зі змінами і доповненнями), так як при передачі фізичною особою в статутний фонд підприємства належного їй майна, фізична особа отримує корпоративні права, які в розумінні п.1.2 ст.1 Закону №889 не являються доходом, а відповідно до п.п.9.6.7 п.9.6 ст.9 Закону №889 визначено, як інвестиційний актив.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини у справі.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців встановлено, що станом на 07.02.2011 р. відповідач зареєстрований Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради за адресою Площа Театральна, 6, м. Чернівці (а.с.5-9). Відповідач взятий на облік Державною податковою інспекцією у м. Чернівці, як платник податків з 26.07.2004 року за № 2628 (а. с. 14).

Як вбачається із матеріалів справи, 29.01.2009 року позивачем, на підставі направлень від 30.12.2008 року №017637 та від 20.01.2009 року №017645, було проведено перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, відповідно до затвердженого плану перевірки. За підсумками проведеної перевірки позивачем складено Акт №357/23-1/33002057 від 29.01.2009 року (а.с. 17-52) в якому зафіксовані наступні порушення:

1. Порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 п. 6.1 ст. 6 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2005 рік в сумі 23300,00 грн., за І квартал 2006 року на 23300,00 грн., за 1 півріччя 2006 року на 83638,00 грн., що перевірявся, на загальну суму, та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 9 місяців 2008 року в сумі 5276,00 грн.

2. Порушення п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9061 грн., у тому числі за січень 2008 року в умі 9061,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 9061,00 грн.

3. Порушення ст. 9 Закону України "Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів" від 22.12.1994 грн. №320/94-ВР - до форми №1 ДФ за ІІ квартал 2007 року не включено операцію з внесення до статутного фонду фізичною особою майна з вказанням нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб. п.п. а) п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податку з доходів фізичних осіб" №889 - IV від 22.05.2003 року в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 642621,90 грн.

З Актом від 29.01.2009 року відповідач не згідний, про що його представник зробив запис на самому акті.

На підставі Акту від 29.01.2009 року позивачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №001553171/0 від 10.02.2009 року на суму 1927865,70 (а.с. 13).

Відповідачу були надіслані податкові вимоги:

- корінець першої податкової вимоги форми "Ю" №1/1362 від 12.11.2010 року на суму 1927865,70 грн. (а.с. 12);

- корінець другої податкової вимоги форми "Ю" від 15.12.2010 року на суму 1927865,70 грн. (а.с. 11);

Вказані вище вимоги відповідачем було отримано, про що свідчать відповідні відмітки про отримання на корінцях податкових вимог, вони не скасовані і є чинними.

Заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості, відповідно до якого станом на 07.02.2011 року, на підставі повідомлення-рішення №001553171/3 від 05.06.2009 року, за відповідачем рахується заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1927865,70 грн. (а.с. 4), яка на день розгляду справи є узгодженою.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення форми "Р" №001553171/0 від 10.02.2009 року, №№001553171/1 від 14.04.2009року, №001553171/2 від 07.05.2009 року про донарахування ТОВ "Ріал Траст" податку з доходів фізичних осіб у сумі 1927865,70 грн. нечинними, відповідач оскаржував їх в судовому порядку. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.10.2009року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010 року по справі №2а-972/09/2470 в задоволенні позовних вимог ТОВ "Ріал Траст", було відмовлено.

До вказаних спірних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить наступні висновки по суті спору.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобовязань та/або податкового боргу.

Згідно пункту 1.3 ст.1 Закону України №2181 податковий борг (недоїмка) це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування 1251-XII від 25.06.1991 р. (в редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних відносин) визначено, що платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязанні сплачувати належні суми податків (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 року N 2181-III (далі - Закон № 2181-III) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно п. п. 1.2 - 1.4 ст. 1 Закону № 2181-III податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. п. 5.4.1 п. 5.4. ст. 5 Закону України №2181-III узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 6.2.1, п. 6.2 ст. 6 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (далі Закон № 2181-III в редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних відносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з вищенаведеного, доводи відповідача викладені в письмових запереченнях на адміністративний позов не підлягають доказуванню у даній справі, оскільки такі обставини було встановлено у постанові Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.10.2009року та ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2010 року по справі №2а-972/09/2470.

Таким чином судом встановлено, що відповідач в порушення вимог вказаних норм права, не виконує обовязок по сплаті узгодженої суми заборгованості і тому вказана сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до вимог ст. ст. 11, 72 Кодекс адміністративного судочинства України, позивачем доведено обґрунтованість заявлених вимог, а відповідач не надав доказів відсутності боргу.

Суд вважає, що обставини на які посилається позивач є доведеними, а позов обґрунтований та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України встановлено, що у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Траст" (58000, Чернівецька область, м. Чернівці, Площа Театральна, 6, код. код 33002057) податкову заборгованість у сумі 1 927 865 (один мільйон девятсот двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят пять) грн. 70 коп.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову у повному обсязі виготовлено 29 серпня 2011 року (28 серпня 2011року- вихідний день).

Суддя В.О. Григораш