Постанова № 52313831, 12.10.2015, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/2152/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Циганій С.І.,

при секретарі: Пономаренко М.М.,

за участю прокурора - Куща В.Г., представника відповідача - ОСОБА_1, представника третьої особи - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області, реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області, третя особа - ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації,

встановив:

Заступник прокурора Херсонської області звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати реєстрацію поданої ОСОБА_3 декларації про готовність обєкта до експлуатації (реконструкція підпірної стіни, огорожі, мостіння, сходових маршів по вул.Морська, б/н в с.Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області), затверджену управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області (далі - відповідач-1) від 08.04.2015р. за № ХС142150900408; скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції (далі - відповідач-2) від 14.04.2014р. за №20658655 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на наведений вище об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6522384300:02:075:0512.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно було побудовано громадянином ОСОБА_4 незаконно на землях запасу Новофедорівської сільської ради, категорію яких визначено як землі громадської забудови. У вересні 2008 року Новофедоріська сільська рада прийняла рішення №134 про надання ОСОБА_5 дозволу на розробку проектної документації на будівництво підпірної стіни та дороги по її обслуговуванню, яким зобовязано вказаного громадянина виготовити технічну документацію з відповідними висновками. Після отримання рішення ОСОБА_4 збудував підпірну стіну, огорожу з освітлювальною мережею, поперечну стінку, бордюр, мостіння та у судовому порядку визнав право власності на вказане нерухоме майно. 30.06.2010р. ОСОБА_4 продав частину зазначеного майна ОСОБА_3 Рішенням Голопристанського районного суду від 11.02.2015р. у справі №654/4618/14-ц визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30.06.2010р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Посилаючись на вказані обставини, прокурор зазначив, що оскільки рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено факт відсутності в ОСОБА_3 правових підстав для набуття права власності на спірне майно, реєстрація 08.04.2015р. відповідачем-1 декларації про готовність обєкта до експлуатації є незаконною, так як ОСОБА_3 не є власником майна. Прокурор зазначає, що на час прийняття відповідачем-2 рішення про державну реєстрацію прав - 14.04.2015р., існувала заборона на вчинення державним реєстратором будь-яких дій щодо спірного майна, а тому вказане рішення прийняте всупереч вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позов просив задовольнити.

Представник управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, зазначивши, що 26.06.2015р. посадовою особою управління ДАБІ у Херсонській області проведено позапланову перевірку дотримання ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, за результатами якої встановлено, що на час перевірки реконструкція обєкту - підпірної стіни, огорожі, мостіння, сходових маршів по вул.Морська, б/н в с.Залізний Порт завершено, обєкт введено в експлуатацію на підставі декларації про готовність №ХС142150900408. Жодних порушень третьою особою вимог містобудівного законодавства не встановлено.

Реєстраційну службу Голопристанського районного управління юстиції належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи. Представник відповідача 2 у судове засідання не зявився, подавши заяву про розгляд справи без його участі. Проти позову заперечує, вважає що державним реєстратором не було допущено ніяких порушень чинного законодавства при реєстрації права власності ОСОБА_3

У судовому засіданні представник третьої особи, заперечуючи проти позову, пояснив, що підставою для скасування рішення є порушення субєктом владних повноважень вимог закону при прийнятті оскаржуваного рішення, тобто таке рішення повинно бути прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та законами України. Як зазначив представник третьої особи, прокурор не обґрунтував та не надав жодних доказів того, що спірні декларації та рішення прийняті відповідачами з порушенням норм чинного законодавства. В задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до рішення Голопристанського районного суду від 11.02.2015р. у справі №654/4618/14-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 06.05.2015р., задоволено позов прокурора Голопристанського району в інтересах Новофедорівської сільської ради до фізичних осіб, у тому числі ОСОБА_3, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна. Судом визнано недійсним договір купівлі-продажу частини підпірної стінки, огорожі, мостіння, сходових маршів, що роташовані по вул.Морська, б/н в с.Залізний Порт, укладеного 30.06.2010р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Рішенням виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради №134 від 24.09.2008р. ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення проектної документації на будівництво підпірної стіни та дороги під її обслуговування, забору в с.Залізний Порт біля бази відпочинку Мрія, цим рішенням зобовязано ОСОБА_4 виготовити технічну документацію та надати виконавчому комітету для затвердження до 01.02.2009р. Натомість ОСОБА_4 збудувавши підпірну стінку, огорожу з освітлювальною мережою, поперечну стінку, бордюр, огорожу, сходові марші, мостіння біля бази відпочинку Мрія звернувся до суду із позовом до Новофедорівської сільської ради про визнання власності на зазначене нерухоме майно.

Рішенням Голопристанського районного суду від 04.12.2009р. позов задоволено та визнано право власності на згадане майно за ОСОБА_4, останній зареєстрував право власності в БТІ.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 06.07.2011р. скасоване рішення Голопристанського районного суду від 04.12.2009р., та відмовлено ОСОБА_5 в позові.

В подальшому за договором купівлі-продажу від 30.06.2010р. ОСОБА_4 продав частину зазначеного майна ОСОБА_3, яке складалось з частини підпірної стіни, огорожі з освітлювальною мережею , поперечної стінки, бордюру, мостіння, розташованих від бази відпочинку «Кристал» до бази відпочинку «Мрія» довжиною 6,0 метрів від 203 м до 209 м включно в с.Залізний порт вул.Морська, б/н Голопристанського району Херсонської області.

08.04.2015р. управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області зареєстровано декларацію серія та номер ХС 142150900408 про готовність до експлуатації обєкта (реконструкція підпірної стіни, поперечної стіни, огорожі, мостіння, електромережі та сходових маршів по вул.Морська, б/н в с.Залізний Порт Голопристанського району). Зі змісту декларації слідує, що обєкт належить до 2 категорії складності, замовником вказаних будівельних робіт є ОСОБА_3 Документом, що засвідчує право користування земельною ділянкою є договір оренди земельної ділянки від 09.08.2013р.

14.04.2015р. державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції ОСОБА_6 прийнято рішення №20658655 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на обєкт нерухомого майна підпірна стінка, огорожа, мостіння, сходовий марш, що знаходиться по вул.Морська, б/н с.Залізний Порт Голопристанського району.

Загальні засади отримання права на виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначені статтями 34, 36 та 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р. №3038-VІ (далі Закон №3038-VІ).

Частинами четвертою та п'ятою статті 26 Закону №3038-VІ встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону №3038-VІ прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

За правилами ч.2 ст.39-1 Закону №3038-VІ у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст.ст.39 та 39-1 Закону №3038-VІ Кабінет Міністрів України постановою від 13.04.2011р. №461 затвердив Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі Порядок №461), пункт 29 якого кореспондується із ст.39-1 Закону №3038-VІ, а саме: у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню Інспекцією.

З наведених норм законодавства слідує, що реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації може бути скасована лише у разі виявлення Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

Отже, законодавець визначив підстави, за яких реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації може бути скасована: виявлення органами недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.

Суд зазначає, що позивачем не наведено, а судом не встановлено, що в декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 08.04.2015р. наведено недостовірні дані, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, що спірний об'єкт будівництва збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.

Відсутність порушень при здійсненні будівництва підтверджено наданим відповідачем-1 актом перевірки від 26.06.2015р. дотримання ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, за результатами якої встановлено, що на час перевірки реконструкція обєкту - підпірної стіни,поперечної стіни, огорожі, мостіння, електромережі та сходових маршів по вул.Морська, б/н в с.Залізний Порт завершено, обєкт введено в експлуатацію на підставі декларації про готовність № ХС142150900408. Жодних порушень ОСОБА_3 вимог містобудівного законодавства не встановлено.

У той же час, матеріалами справи підтвердилась достовірність відомостей декларації про початок будівельних робіт, тому суд дійшов висновку, що підстав для скасування реєстрації декларації немає.

14.04.2015р. державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції ОСОБА_6 прийнято рішення №20658655 про проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на обєкт нерухомого майна підпірна стінка, огорожа, мостіння, сходовий марш, що знаходиться по вул.Морська, б/н в с.Залізний Порт Голопристанського району та видано свідоцтво про право власності, серія та номер: 36237067.

До заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_3 додано: ксерокопія паспорта, витяг від 09.08.2013р. №7786569 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір оренди земельної ділянки від 09.08.2013р., декларацію про готовність обєкта до експлуатації від 08.04.2015р. №ХС142150900408, технічний паспорт від 12.04.2015р., договір купівлі-продажу від 30.06.2010р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про продаж майна, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8

Прокурор, обґрунтовуючи підстави для скасування рішення про державну реєстрацію прав, зазначив, що оскільки скасовано правочин, який слугував підставою для прийняття вказаного рішення (договір купівлі-продажу укладений 30.06.2010р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 про продаж майна), то спірне рішення державного реєстратора також підлягає скасуванню. Також зазначає, що вказане рішення прийняте всупереч вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки на час його прийняття Державний реєстр прав містив інформацію про реєстрацію обтяжень, а саме арешт нерухомого майна ОСОБА_3, підстава виникнення обтяження - ухвала Голопристанського районного суду від 27.10.2014р.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004р. (далі - Закон України №1952-ІV) та Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868 (далі-Порядок №868), який прийнятий на виконання та з урахуванням вказаного Закону.

Відповідно до ст.2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Статтею 15 Закону України №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку, зокрема, прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації. Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію та необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком (пункти 8, 13 Порядку №868).

Пунктом 15 Порядку № 868 передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями. За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації. (п. 20 Порядку№ 868).

Так, ч.1 п.36 цього Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Згідно п.37 Порядку документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат; …5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до закону;… 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи його дублікат, видані до 1 січня 2013 р. органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією;…10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;… 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

На підставі наданих сторонами документів суд не вбачає, що дії державного реєстратора при державній реєстрації прав власності на споруди за ОСОБА_3 були неправомірними. В квітні 2015р. ОСОБА_3 не реєструвала право власності на підставі договору купівлі-продажу між нею та ОСОБА_4, а зареєструвала право власності на реконструйовану будівлю на підставі декларації про готовність обєкта до експлуатації, технічного паспорту та інших документів, зміст яких свідчить про те, що ОСОБА_3 реконструювала споруди, які були зареєстровані як її власність в 2010р., і ця реєстрація не скасована, власність на спірне майно не визнано за іншою особою.

Згідно п.49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердж. постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013р. №868, у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою, якою є замовник будівництва, подаються документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Вирішуючи даний спір, суд, керуючись ч.3 ст.2 КАСУ, зобовязаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд зазначає, що відповідачем-2 оскаржуване рішення прийнято 14.04.2015р., тобто, на той час не існувало судових рішень про визнання недійсними договору купівлі-продажу спірного майна. Отже, сама державна реєстрація за ОСОБА_3 прав власності на вказане нерухоме майно проведена законно, оскільки для її проведення нею були надані всі необхідні документи, і проведення цієї реєстрації було повязане не з переходом права власності від однієї особи до іншої, а в наслідок проведеної реконструкції ОСОБА_3 вказаного майна.

Доводи прокурора про те, що у державного реєстратора були усі підстави для відмови у проведенні такої реєстрації внаслідок існуючого арешту спірного майна, що підтверджується записом від 29.10.2014р. в реєстрі обтяжень, суд вважає необґрунтованими. Оскільки, згідно ч.2 ст.9 Закону визначений перелік повноважень державного реєстратора прав на нерухоме майно при проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; - приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; - відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; - веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; - присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; - видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; - надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; - у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; - під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно.

Вплив вищевказаного обтяження майна на можливість проведення спірної реєстрації слід оцінювати з урахуванням приписів статей 22-24 Закону, якими встановлені виключні підстави для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав та відмови у державній реєстрації прав власності на нерухоме майно. За змістом цих статей наявність державної реєстрації обтяжень нерухомого майна, щодо якого подана заява про реєстрацію, не є підставою для зупинення розгляду такої заяви чи зупинення державної реєстрації.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

За змістом цієї норми наявність зареєстрованих обтяжень щодо нерухомого майна може бути підставою для відмови у державній реєстрації прав на таке нерухоме майно, якщо державна реєстрація пов'язана з відчуженням цього нерухомого майна.

Як встановлено судом, державна реєстрація, яка відбулась 14.04.2015р., не була повязана із відчуженням даного майна, а проведена за результатом реконструкції цього майна, що підтверджено декларацією про готовність обєкту до експлуатації від 08.04.2015р. та технічним паспортом виготовленим 12.04.2015р.

Скасування в порядку адміністративного судочинства спірного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності від 14.04.2015р. можливо і без визнання незаконності такого рішення на момент його прийняття, наприклад, у випадку, коли буде визнано незаконною підстава для вчинення такого рішення. Достатньою підставою для скасування рішення відповідача-2 про державну реєстрацію права власності від 14.04.2015р. може бути факт визнання недійсними документів, які були підставою для проведення такої реєстрації. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що підставою виникнення права власності ОСОБА_3 на спірне майно зазначено свідоцтво про право власності 1447403, а не судові рішення, як стверджує прокурор. Дане свідоцтво не скасовано в установленому порядку. А визнання договору купівлі-продажу майна не є автоматичною підставою для позбавлення покупця права власності на придбаний об'єкт.

Згідно ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Згідно ст.60 КАС України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Суд зазначає, що звертаючись до суду із даним позовом, порушення інтересів держави в особі Новофедорівської сільської ради прокурор повязує з тим, що внаслідок прийняття державним реєстратором 14.04.2015р. рішення про державну реєстрацію прав на частину підпірної стінки, огорожі, мостіння, сходових маршів за ОСОБА_3 на підставі правочина, який в подальшому визнано судом недійсним (рішення суду від 11.02.2015р. у справі №654/4618/14-ц, що набрало законної сили 06.05.2015р.), правам та інтересам вказаного органу місцевого самоврядування буде заподіяно шкоду у спосіб створення умов для вибуття земельної ділянки із власності територіальної громади села Новофедорівка.

Як вбачається зі змісту рішення Голопристанського районного суду від 11.02.2015р. у справі №654/4618/14-ц, що набрало законної сили 06.05.2015р., рішенням виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проектної документації на будівництво набережної по вул.Морська, б/н в с.Залізний Порт (підпірної стінки, огорожі з освітлювальною мережею, поперечної стінки, бордюру та мостіння) за умови, що даний обєкт після його зведення буде переданий на баланс сільської ради. Право власності на вказане майно за ОСОБА_4 було визнано в судовому порядку та скасовано судом апеляційної інстанції. Дане судове рішення містить посилання на те, що будівництво спірного обєкти нерухомості здійснено на земельній ділянці, яка є власністю територіальної громади села Новофедорівка. Із наведеного вбачається, що після завершення будівництва підпірної стінки, огорожі з освітлювальною мережею, поперечної стінки, бордюру та мостіння вказаний обєкт повинен був бути переданий на баланс Новофедорівської сільської ради. Разом з тим побудоване майно ОСОБА_4 не було передано на баланс Новофедорівської сільської ради , отже, орган місцевого самоврядування не набув будь-яких прав на спірне нерухоме майно.

Частиною першою статті 182 ЦК встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. За приписами ЦК України територіальна громада також може набути право власності на майно, проте виникнення такого права повинно відбутися у законний спосіб, підтвердженням чого є державна реєстрація такого права.

Відповідно до положень статей 2, 6 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій, на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Право на судовий захист має особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Із аналізу наведених норм КАС слідує, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. Отже, враховуючи вимоги КАС України, прокурор повинен довести факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів селищної ради оскаржуваним рішеннями та діями відповідачів.

Враховуючи те, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року, справа №1-1/99). Відповідно до ч. 2 резолютивної частини вищевказаного Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З огляду на викладене та враховуючи вимоги ч.2 ст.60 КАС України, суд приходить до висновку, що прокурор не обґрунтував підстав для представництва в суді законних інтересів держави, ті, а саме не довів в чому саме проявилось нездійснення чи неналежний захист цих інтересів зі сторони органу, який має здійснювати ці повноваження. В ході розгляду справи судом не встановлено, а позивачем належними та допустимим доказами не доведено, які саме права територіальної громади села Новофедорівка порушені, та які права у відповідності до статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають судовому захисту, оскільки позивач не навів обставин, які б свідчили про порушення оскаржуваними декларацією та рішенням прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Посилання прокурора в позові на можливе вибуття земельної ділянки з власності громади є припущеннями. Згідно приписів КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний суд не може розглядати вимоги позивача щодо оскарження публічно-правових відносин, по яких спір ще не виник.

Суд зазначає, що звертаючись до суду з даним позовом, прокурором обрано не належний спосіб захисту права, так як у даному випадку існує спір стосовно майна частини підпірної стінки, огорожі, мостіння, сходових маршів, що розташовані по вул.Морська, б/н в с.Залізний Порт. За приписами статті 392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин суд дійшов висновку відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 27.07.2015р. задоволено заяву заступника прокурора Херсонської області про забезпечення адміністративного позову та заборонено Реєстраційній службі Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна частини підпірної стіни, огорожі, мостіння, сходових маршів, що розташовані по вул.Морська, б/н в с.Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області до вирішення справи по суті.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи, визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Враховуючи, що судом вирішено спір по суті не на користь позивача, тому подальше застосування заходів забезпечення позову є недоцільним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Позов заступника прокурора Херонської області - залишити без задоволення.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.07.2015р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 жовтня 2015 р.

Суддя Циганій С.І.

кат. 6.3