Постанова № 52313757, 12.10.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 жовтня 2015 р. № 820/10146/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Зінченка А.В.,

при секретарі Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Люботинський завод «Продтовари» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Люботинський завод «Продтовари», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17 квітня 2015 року, прийняте Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Межрегіонального Головного Управління Міндоходів.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 17.04.2015 р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000094200, яким Приватному акціонерному товариству «Люботинський завод «Продтовари» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 552550,50 гривень.

Вказане податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі акту № 100/28-09-42-10/24486154 від 20.03.2015 року «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари» код 24486154», за висновками якого було встановлено порушення п.п 198.1 та п.п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, зі змінами та доповненнями, в результаті чого ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари» занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на 368 366,97 грн.

Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення є неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення позивачем податкового законодавства, а тому просить скасувати його в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав що винесене податкове повідомлення рішення є законним та правомірним, а тому в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Приватне акціонерне товариство "Люботинський завод «Продтовари", пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання, код 24486154, місцезнаходження: 62433 Харківська область, м. Люботин, вул. Радянська. буд.53.

Підприємство взято на податковий облік 20.12.1996 року Люботинським відділенням Харківської ОДПІ, і станом на момент проведення перевірки перебуває на обліку в СДПІ ОВП в м. Харков, про що свідчить відповідна довідка. ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари» є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100337648, індивідуальний податковий номер 244861520422.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України, СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари» код 24486154.

За результатами перевірки складено акт № 100/28-09-42-10/24486154 від 20.03.2015 року, згідго висновків якого позивачем допущені порушення вимог п.198.2, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 статті 200, Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено суму ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету на 368 366,97 грн.

На підставі висновків перевірки Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 552 550,50 грн.

Фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті висновок про те, що позивач, в зв'язку зі змінами в податковому законодавстві не мав права включати в податкову декларацію за січень 2015р. суми ПДВ по податковим накладним, які були складені в звітних податкових періодах 2014р.

Судом встановлено, що 19.02.2015 року ПрАТ «Люботинський завод «Продтовари» було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року та включено до складу податкового кредиту січня 2015 року суму ПДВ у розмірі 5698382 грн.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суд зазначає, що наведена редакція п.198.6 Податкового кодексу України набула чинності у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» № 643-VIII від 16.07.2015 року.

В той же час, на момент проведення камеральної перевірки існувала інша редакція цього пункту. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року

№ 71-VIII, пункт 198.6 Податкового кодексу України, зокрема, положення про включення сум ПДВ по податковим накладним, виписаним в попередніх періодах до складу податкового кредиту, які містяться в абзаці 3 п. 198.6 Податкового кодексу України, був викладений наступним чином: суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Суд звертає увагу, що зазначена норма, яка була чинною на момент проведення камеральної перевірки позивача, стосується лише податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, а тому не може бути застосована до позивача, оскільки порушень в оформленні та в порядку реєстрації податкових накладних контролюючим органом встановлено не було.

Крім того, суд зазначає, що аналіз наведеної норми абзацу 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, що набула чинності з 01.01.2015 р. та була діючою до 16.07.2015 р., свідчить про те, що будь-яких інших обмежень (прямої заборони) щодо віднесення платником податку до складу податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у інших періодах, ніж звітний, Податковий кодекс України не містив.

Позиція Відповідача щодо не можливості формування податкового кредиту за січень 2015 року з урахуванням сум ПДВ по податковим накладним, складеними у 2014 році є довільним тлумаченням п.198.6 ст.198 Кодексу, оскільки, аналізуючи системно ст.198 Кодексу, суд дійшов висновку, що закон містить лише єдину заборону по формування податкового кредиту по сплаченим (нарахованим) сумам ПДВ, якщо такі суми не підтверджено зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, більш того, навіть порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних дозволяє платнику податку включити протягом 180 днів з дати складання податкових накладних сплачені (нараховані) суми ПДВ.

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, в редакції, яка діяла до 1 січня 2015р. передбачалося, що у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним, протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. У відповідності до вказаних приписів позивачем і були включені у декларацію за січень 2015р. податкові накладні, які були складені та належним чином оформлені у періоди вересень-грудень 2014 року.

Отже, суд звертає увагу, що зміни у п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу внесені відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014р. №71-VII, який вступив в силу з 1 січня 2015 року, тоді коли податкові накладні виписані на протязі 2014 року, а тому в даному випадку слід застосовувати норми податкового законодавства, що діяли на момент вчинення правовідносин, оскільки позивач не включивши вказані податкові накладні у звітних податкових періодах 2014р., керуючись діючими до 1.01.2015р. нормами п. 198.6. ст. 198 ПК України, вже не мав змоги це зробити у 2014р.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, а тому висновки відповідача викладені в акті перевірки № 100/28-09-42-10/24486154 від 20.03.2015 року про порушення позивачем вимог п.198.2, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України. -

Керуючись ст.ст. 2, 11 , 69-71, 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Люботинський завод «Продтовари» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 17 квітня 2015 року №0000094200.

Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (код 39779935) на користь Приватного акціонерного товариства «Люботинський завод «Продтовари» (код 24486154) сплачений судовий збір у розмірі 7070 (сім тисяч сімдесят) грн. 25 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 15 жовтня 2015 року.

Суддя А.В. Зінченко