Постанова № 52312907, 15.10.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5017/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Завальнюк І.В.,

за участю секретаря Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.08.2015 р., № НОМЕР_2 від 18.08.2015 р., вимогу № ф-0021011701 віл 18.08.2015 р., рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_3 від 18.08.2015 р.

В обґрунтування адміністративного позову позивач (далі Підприємець) зазначив, що висновки в акті перевірки від 03.08.2015 р. № 4811/15-52-17-01/НОМЕР_4, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 339437,18 грн., податку на додану вартість в сумі 22679 грн., єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 153866,21 грн. Позивач зазначає, що формування податкових зобов'язань здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, висновки про неправомірність включення до валових витрат, податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту з ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентами не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначені акти індивідуальної дії підлягають скасуванню.

До суду з'явився представник позивача, який позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податкова вимога та рішення про застосування штрафних санкцій винесені в межах правового поля, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.71.1 ст.77 гл.8 розд. ІІ ПК України, ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», на підставі направлення від 25.06.2015 р. № 743, наказу від 25.06.2015 р. № 605, виданих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, згідно плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання співробітником фіскальної служби проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, за результатами якої складений акт від 03.08.2015 р. № 4811/15-52-17-01/НОМЕР_4.

Перевіркою встановлено, порушення Підприємцем п.164.1 ст.164, п.177.10 ст.177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у загальній сумі 339437,81 грн.; п.44.1 ст.44, ст.ст. 185, 186, 187, п.198.6 ст.198, п.201.1 (з) п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено зобовязання з податку на додану вартість в сумі 22679 грн.; пп.4 п.2 ст.6, п.11 ст.8, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 153866,21 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2015 р. № НОМЕР_2, яким Підприємцю збільшено суму грошового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб (133/11010100) в сумі 339437,81 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 84859,45 грн.; податкове повідомлення-рішення від 18.08.2015 р. № НОМЕР_1, яким Підприємцю збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 22679,50 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 11339,50 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в розмірі 153866,21 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.08.2015 р. № НОМЕР_3, яким застосовано до Підприємця штрафні санкції у розмірі 15386,62 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у звязку з наступним.

У періоді, що перевірявся основною діяльністю Підприємця була дистрибуція товарів харчування. Позивач перебував на загальній системі оподаткування та був платником податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, податок на доходи найманих працівників; здійснював діяльність відповідно до п.177.10 ст.177, п.178.6 ст.178 ПК України, наказу «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та порядку її ведення» від 24.12.2010 р. № 1025.

З огляду на матеріали справи, перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, повязаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкової декларації, встановлено, що за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. позивачем задекларовано вартість документально підтверджених витрат, повязаних з господарською діяльністю в сумі 6908110,4 грн.

За результатами перевірки встановлено, що до складу валових витрат, повязаних із одержанням доходу, у 2014 р. Підприємцем включено загальну суму 4701288,82 грн. у книгу обліку доходів та витрат (ф.10) у графі 6 «інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» сума становить 3503480,65 грн., а згідно податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 р. у графі 6 «інші витрат, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послу» сума 5709607,05 грн.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, перевіряючою не визнано (стверджено про не підтвердження документально) витрати Підприємця на суму 2206821,59 грн., оскільки в Книзі деякі записи були вчинені олівцем, а не ручкою. При цьому представник відповідача не заперечував, що в графі 6 Книги ручкою вчинено підсумковий запис: 5709607,05 грн.

Згідно податкової декларації про майновий стан і доходи, що подана позивачем за 2014 р. в додатку № 5 відображено: вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві 5709607,50 грн.; витрати на оплату праці 128666,77 грн.; інші витрати, повязані з одержанням доходу 1069836,58 грн. Аналогічні дані відображені як підсумкові за 2014 р. на стор. 26 Книги обліку доходів та витрат (т. VI, а.с.68, а.с.93).

З огляду на матеріали справи, вищезазначені витрати понесені підприємцем в результаті операцій з придбання товарів та послуг від контрагентів. За всіма операціями придбання товарів позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи (договори, видаткові накладні, платіжні документи, копії яких наявні в матеріалах справи). При цьому весь придбаний товар було в подальшому реалізовано з віднесенням даних операцій до валових доходів і будь-яких зауважень контролюючого органу в частині подальшої реалізації товару та оподаткування даних операцій не висловлено.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішуючи спір, суд враховує, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можливо лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання товару/послуг від контрагентів.

Відповідно до п.п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Податкового Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з положеннями п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

Підпунктом 138.10.5 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно з п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Всі складені позивачем із контрагентами документи за своїми формою та змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зобовязання сторонами виконані з дотриманням вимог цивільного законодавства; первинна документація містить достовірну і несуперечливу інформацію.

Натомість позиція відповідача щодо непідтвердження документально витрат на суму 2206821,58 грн. жодним чином не обґрунтована; висновок про заниження суми чистого доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності, та заниження податку на дохід від підприємницької діяльності є безпідставним, оскільки податковим органом взагалі не взято до уваги та не враховано надану Підприємцем первинну документацію.

Зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що доводи перевіряючої щодо порушення ФОП ОСОБА_1 п.164.1 ст.164, п.177.10 ст.177 ПК України, в результаті чого ним занижено податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 339437,81 грн., є необґрунтованими, оскільки факти отримання послуг та поставки товару/послуг підтверджені достатніми та належними доказами.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 18.08.2015 р. № НОМЕР_2, яким Підприємцю збільшено суму грошового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб (133/11010100) в сумі 339437,81 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 84859,45 грн.

При цьому згідно п.2.4 акту перевірки звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 р. позивачем надано 09.02.2015 р., на загальну суму 34375,99 грн., - сплачено в повному обсязі та своєчасно.

Однак, викладені в п.2.1 акту перевірки вищерозглянуті висновки щодо заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 2209829,08 грн. призвели до помилкового висновку в п.2.4 акту перевірки про порушення Підприємцем пп.4 п.2 ст.6, п.11 ст.8, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», в результаті чого позивачем занижено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 153866,21 грн.

Отже суд визнає неправомірними та підлягаючими скасуванню вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в розмірі 153866,21 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.08.2015 р. № НОМЕР_3, яким застосовано до Підприємця штрафні санкції у розмірі 15386,62 грн.

Крім того, перевіркою податкових зобов'язань по податку на додану вартість (п.2.3 акту перевірки) встановлено заниження суми податкового зобовязання по податку на додану вартість на суму 8285 грн. Зокрема за квітень 2014 р. 1113 грн., травень 2014 р. 1258 грн., червень 2014 р. 1196 грн., липень 2014 р. 3425 грн., серпень 2014 р. 1293 грн. При цьому згідно акту перевірки, відхилення встановлено у бік збільшення, тобто позивачем перевищено показники, однак за актом перевірки перевіряючою здійснено висновок про заниження суми податкового зобовязання в загальному розмірі 8285 грн. В судовому засіданні представник відповідача пояснив це технічною помилкою при складанні акту перевірки та винесенні спірного податкового повідомлення-рішення від 18.08.2015 р. № НОМЕР_1, яким Підприємцю збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 22679,50 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 11339,50 грн.

Згідно п.2.3.2 акту перевірки, перевіряючою встановлено завищення суми податкового кредиту у загальній сумі 14394 грн., а саме: за лютий 2014 р. 237 грн., березень 2014 р. 5893 грн., квітень 2014 р. 8041 грн., вересень 2014 р. 223 грн. Так, з огляду на акт перевірки, за лютий 2014 року ФОП ОСОБА_1 включив до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 236,7 грн., однак дана сума не включалась в лютому до податкового кредиту позивачем. Дана сума ПДВ на підставі податкової накладної виписаної ПРАТ «ЯНТАР» №18 від 28.02.2014 р. була включена позивачем до реєстру отриманих податкових накладних № 46 в день отримання - 25.04.2014 р. і відображена в додатку №5 до декларації за квітень 2014 р. При цьому контрагентом (ПРАТ «ЯНТАР») дана податкова накладна була врахована у періоді складання (лютий 2014р.) та відображена у реєстрі виданих податкових накладних рядок №16 та додатку №5.

Отже в лютому 2014 року ФОП ОСОБА_1 не включав дану суму до податкового кредиту, а включив її в момент отримання податкової накладної - у квітні 2014 р., а отже, доводи перевіряючої спростовуються документальними доказами.

Аналогічно в акті перевірки вказано, що за березень 2014 року ФОП ОСОБА_1 включив до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 5892,83 грн., однак дана сума не включалась в березні до податкового кредиту позивачем. Дана сума ПДВ на підставі трьох податкових накладних, виданих ПРАТ «ЯНТАР»: № 3 від 05.03.2014 р. на суму 1760 грн.; № 5 від 11.03.2014 р. - на суму 4000 грн.; № 18 від 31.03.2014 р. - на суму 132,83 грн. була включена позивачем до реєстру отриманих податкових накладних в день отримання - 03.04.2014 р. за номерами відповідно № 20, № 21 та № 22 і відображена у загальній сумі в додатку № 5 до декларації за квітень 2014 р. (рядок 16 2-го розділу). При цьому контрагентом (ПРАТ «ЯНТАР») дані податкові накладні були враховані у періоді складання (березень 2014 р.) та відображені у реєстрі виданих податкових накладних відповідно за номерами № 3, № 5 та №17, а також у додатку № 5. Таким чином, в березні 2014 року ФОП ОСОБА_1 не включав дану суму до податкового кредиту, а включив її в момент отримання податкової накладної - у квітні 2014 р., отже викладені в акті перевірки обставини спростовані матеріалами справи.

Крім того, перевіряючою зазначено в акті перевірки, що за квітень 2014 року ФОП ОСОБА_1 включив до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 5825,88 грн. і що дана сума не відображається в даних контрагента. Судом встановлено, що зазначена сума ПДВ сформована на підставі двох податкових накладних, виданих ПРАТ «ЯНТАР»: № 2 від 04.04.2014 р. - на суму 5760 грн. та №17 від 30.04.2014 р. на суму 65,87 грн., які були включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних в день отримання - 30.04.2014 р. за номерами відповідно № 72 та № 73 і відображені в загальній сумі до додатку № 5 до декларації за квітень 2014 р. (рядок 50 2го розділу). При цьому контрагентом (ПРАТ «ЯНТАР») дані податкові накладні були враховані і відображені у реєстрі виданих податкових накладних відповідно за номерами №1 та №16 та відображені у додатку №5.

Таким чином розбіжності обліку позивача та його контрагентів спростовуються матеріалами справи, а наявність оригіналів податкових накладних відображених у реєстрах та додатку №5 до декларації надають ФОП ОСОБА_1 всі підстави для формування податкового кредиту у вищевказаній сумі. Відсутність розбіжностей в обліку також підтверджується копією листа ПРАТ «ЯНТАР» від 06.08.2015р. та копіями реєстру податкових накладних.

Крім того, в акті перевірки податковий орган посилається на розбіжність між обліком ПДВ у ФОП ОСОБА_1 та TOB «Неолоджик» за квітень 2014 р. При цьому в самому акті перевіряюча плутається у сумах сформованого податкового кредиту. Так, за квітень 2014 року ФОП ОСОБА_1 сформував податковий кредит у розмірі 4760,73 грн. за рахунок наступних податкових накладних: № 513 від 18.12.2013 р. на суму 655,40 грн. (отримана 01.04.2014 р.); № 514 від 18.12.2013 р. на суму 3380,23 грн. (отримана 01.04.2014 р.); № 512 від 18.12.2013 р. на суму 576,50 грн. (отримана 01.04.2014 р.); № 327 від 01.01.2014 р. на суму 88,50 грн. (отримана 25.04.2014 р.); № 328 від 21.01.2014 р. на суму 22,45грн. (отримана 25.04.2014 р.); № 329 від 21.01.2014 р. на суму 37,65 грн. (отримана 25.04.2014р.). Всі податкові накладні були зареєстровані в реєстрі отриманих податкових накладних в день їх отримання. Пізніше, в червні 2014 р. ФОП ОСОБА_1 було самостійно виявлено помилку (подвійне включення податкової накладної № 328 від 21.01.2014 р. на суму 22,45 грн. в лютому 2014 р. та квітні 2014 р., у зв'язку з чим було виправлено помилку (запис № 6 у таблиці 2 додатку №1 до Декларації з ПДВ за червень 2014 р.). Таким чином, позивачем правомірно сформовано податковий кредит в квітні 2014 р. з ПДВ за податковими накладними виданими TOB «Неолоджик» на загальну суму 4738,28 грн. (з врахуванням подальших коригувань). Всі суми були відображені контрагентом TOB «Неолоджик» в додатках №5 до декларації за грудень 2013 та січень 2014 р. відповідно в рядках № 86 та 65.

Крім того, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 сформовано податковий кредит за квітень 2014 р. на підставі податкових накладних виданих TOB «Белая Бяреза»: № 727 від 30.03.2014 р. на суму 9981,38 грн. (отримана 01.04.2014 р.); № 111 від 03.04.2014 р. на суму 7609,7 грн. (отримана 03.04.2014 р.); № 112 від 03.04.2014 р. на суму 6976,2 грн. (отримана 03.04.2014 р.); № 511 від 18.04.2014 р. на суму 2184 грн. (отримана 18.04.2014 р.); № 681 від 25.04.2014 р. на суму 1789,20 грн. (отримана 25.04.2014р.), які внесені до реєстру. При цьому при формуванні податкового кредиту було допущено технічну помилку, а саме замість суми 2184,0 грн. (податкова накладна № 511) було вказано 21840 грн., у зв'язку із чим у додатках № 5 до декларації зазначено наступні суми: 38215,10 грн. - у рядку 14 та 9981,38 грн. - у рядку 13 розділу 2-го. Помилка була виявлена платником податку самостійно та виправлена при поданні декларації за червень 2014 р. (запис №5 у таблиці 2).

Судом також встановлено, що формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих ФОП ОСОБА_1 від ТОВ «Спецавтотехніка М», у вересні 2014 р. здійснено на підставі 10 податкових накладних на загальну суму 2157,20 грн.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, наведені в акті перевірки фактичні обставини не відповідають податковій звітності платника податку і ніяким чином не обґрунтовані. При цьому податковим органом проігнорована первісна документація та податкові накладні, які слугували підставою для формування податкового кредиту. Отже суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.08.2015 р. № НОМЕР_1, яким Підприємцю збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 22679,50 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 11339,50 грн. та, дослідивши фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту та зобов'язань, у зв'язку із чим вищезазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст.7 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є субєктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у звязку із чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № НОМЕР_1 від 18.08.2015 р., № НОМЕР_2 від 18.08.2015 р., податкову вимогу № ф-0021011701 від 18.08.2015 р., рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_3 від 18.08.2015 р.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2015 р.

Суддя І.В. Завальнюк

.