Постанова № 52311553, 08.10.2015, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 жовтня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/691/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді І.В.Тихонова,

за участю секретаря А.Ю.Лященку,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2015 року ОСОБА_1 (далі Позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області (далі Відповідач), в якому просить суд:

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді техніка-криміналіста оперативно-довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_4 карного розшуку в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.02.2015 до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено таке.

ОСОБА_1, старший сержант міліції, працювала у Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на посаді техніка криміналіста оперативно довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян управління карного розшуку.

18.06.2015 позивачеві стало відомо, що 02.02.2015 її звільнено з місця роботи відповідно до наказу №33 о/с на підставі наказу від 01.02.2015 №263 за п. 63 «є» за порушення дисципліни.

17.08.2014 по телефону позивач повідомила керівництво, що вагітна. 05.09.2014 за погодженням з керівництвом приїхала до м. Сєвєродонецька в ГУ МВС України у Луганській області, надавши до відділу кадрів всі медичні документи та облікову карту (вагітності), та приступила до виконання службових обовязків.

У звязку з вагітністю позивач часто хворіла, та відповідно надавала лікарняні листи керівництву. 02.02.2015 в жіночій консультації позивачеві надано лікарняний лист по вагітності та пологах, який також було надано керівництву.

18.06.2015 позивач випадково дізналася про звільнення, і була вимушена звернутися з письмовою заявою до начальника ГУ МВС України у Луганській області, оскільки працівники відділу кадрів відмовилися надати копію наказу про звільнення, з відміткою про дату вручення наказу, ознайомити з наказом від 01.02.2015 №263 та з матеріалами службового розслідування. 18.06.2015 позивачеві видали копію наказу та прийняли заяву, і повідомили, що відповідь надійде до м. Старобільська, де вона тимчасово мешкає.

До теперішнього часу відповідь на заяву та трудову книжку позивачеві не надано.

З посиланням на норми Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 №114, статтю 184 Кодексу законів про працю України, позивач вважає звільнення незаконним, оскільки не допускається звільнення вагітних жінок.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, дали пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, надали письмові пояснення від 18.08.2015 (а.с.65)

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову від 06.08.2015 (а.с.32-33) та від 23.09.2015 (а.с.97-98), в яких зазначив, що з 19.05.2014 після захоплення адміністративної будівлі ГУ МВС України у Луганській області незаконними озброєними формуваннями самопроголошеної «Луганської народної республіки» тимчасовим місцем дислокації Головного управління МВС України у Луганській області визначено м. Сватово Луганської області. 04.07.2014 на офіційному веб-сайті МВС України розміщено звернення колегії МВС України до особового складу органів і підрозділів внутрішніх справ Донеччини та Луганщини, згідно якого всі працівники органів та підрозділів внутрішніх справ ГУ МВС України у Луганській області зобовязані прибути до м. Сватово Луганської області.

04.08.2014 відповідно до наказу ГУ МВС України у Луганській області від 31.07.2014 №1363 ГУ МВС України у Луганській області передислоковано до м. Сєвєродонецька Луганської області.

31.12.2014 до начальника УКР ГУМВСУ ОСОБА_5 надійшов рапорт від начальника відділу УКР ГУМВСУ ОСОБА_6 про те, що у серпні 2014 року ОСОБА_1 прибула до м. Сєвєродонецька, де зареєструвалася в УКЗ ГУМВСУ, і того ж дня поскаржилася на стан здоровя, вказавши, що звернеться до лікарні на підконтрольній Україні території.

Дотепер позивач на службу до УКР ГУМВСУ за місцем дислокації у м. Сєвєродонецьку не прибула, лікарняні, які б засвідчували її лікування у зазначений період, або інші документи щодо законності підстав її відсутності на службі не надала.

Наказом начальника ГУ МВСУ у Луганській області від 31.12.2014 №4218 призначено службове розслідування за фактом невиходу на службу співробітника. 12.01.2015 позивач прибула до УКР ГУМВСУ у Луганській області та повідомила, що до цього часу перебувала на лікарняному, надавши при цьому світлокопії лікарняних листів та обмінної картки жіночої консультації, які свідчать про те, що з жовтня по грудень 2014 року остання перебувала на лікарняному. 20.01.2015 позивач електронною поштою направила пояснення з приводу проведення службового розслідування за фактом невиходу її на службу, в яких пояснила, що перебувала на лікарняному з 17.11.2014 по 26.11.2014.

Відповідно до відповідей з Сектору медичного забезпечення ГУ МВСУ, КУ «Старобільське РТМО» та КУ «Старобільський РЦ ПМСД» позивач до вказаних лікарняних закладів не зверталася та на лікарняному не перебувала.

Відповідно до світлокопій лікарняних, які надані позивачем 12.01.2015 зазначено про перебування її на лікарняному з 15.09.2014 - 23.09.2014, 03.10.2014 - 10.10.2014, 13.10.2014 - 18.10.2014, 23.10.2014 - 27.10.2014, 04.11.2014 - 14.11.2014, 27.11.2014 01.12.2014. Позивачем не надано доказів законності відсутності її на службі у періоди 01.09.2014-14.09.2014, 24.09.2014-02.10.2014, 28.10.2014-03.11.2014, 15.11.2014-26.11.2014, 02.12.2014-30.01.2015.

Таким чином, під час проведення службового розслідування встановлено факт безпідставної відсутності на службі ОСОБА_1 та прийнято рішення щодо звільнення останньої з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.

Наказом ГУ МВСУ від 01.02.2015 №263 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за п.63 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Дисциплінарне стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ вважається виконаним після видання наказу по особовому складу (ч.5 ст.18 Дисциплінарного статуту).

На підставі зазначених документів відповідачем відповідно до ч.5 ст.18 Дисциплінарного статуту на реалізацію дисциплінарного наказу видано наказ від 02.02.2015 №33 о/с.

Також відповідач зазначив, що жодних рапортів щодо надання відпустки, передбаченої ст.19 Закону України «Про відпустки», позивач не надавала, наказ про надання відпустки у звязку з вагітністю та пологами не видавався.

Позивач не спростовує той факт, що вона знала про проведення службового розслідування та надавала в рамках його проведення пояснення. З приводу відмови щодо ознайомлення позивача з наказом ГУ МВСУ від 01.02.2015 №263 та надання матеріалів службового розслідування, у відповіді управління кадрового забезпечення від 26.06.2015 вбачається, що позивачу був розяснений порядок ознайомлення з зазначеними документами (лист від 26.06.2015 №6/2-3387).

Трудова книжка не була видана позивачеві разом з наказом про звільнення у звязку з тим, що незаконним озброєним формуванням захоплено адміністративну будівлю ГУ МВС України у Луганській області, разом з усією документацією, а також особовими справами працівників ГУ МВС України, у яких знаходяться трудові книжки співробітників органів внутрішніх справ області (довідка УКЗ ГУМВСУ від 05.08.2015 №6/2-3779).

На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Згідно з пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини 2 статті 17 КАС України).

Судом установлено, що ОСОБА_1, старший сержант міліції, працювала у Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на посаді техніка криміналіста оперативно довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_4 карного розшуку.

Відповідно до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України від 31.07.2014 №1363 «Про передислокацію ГУМВС України у Луганській області» з 04.08.2014 тимчасовим місцем дислокації ГУМВС України у Луганській області є м. Сєвєродонецьк Луганської області (а.с.34).

У серпні 2014 року позивач прибула до м. Сєвєродонецька за місцем дислокації ГУМВС України у Луганській області, де зареєструвалася в УКЗ ГУМВС України у Луганській області, і в той же день поскаржилася на стан здоровя, повідомила, що звернеться до лікарні, що визнається сторонами.

13.01.2015 інженером-програмістом ОДВ УКР ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_6 подано рапорт начальнику УКР ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_5, в якому зазначено, що 12.01.2015 позивач прибула на робоче місце до м. Сєвєродонецька і повідомила, що до цього часу знаходилась на лікарняному. Проте надані лікарняні свідчать, що з листопада 2014 року вона знаходилася на лікуванні у пологовому будинку м. Луганська, який на теперішній час знаходиться не непідконтрольній території. Крім того, останній лікарняний закритий 09 січня 2015 року, до цього часу ОСОБА_1 до роботи не приступила, у телефонній розмові повідомила, що знову знаходиться на лікарняному (а.с.37).

Наказом ГУ МВС України у Луганській області від 31.12.2014 №4218 призначено службове розслідування за фактом невиходу на службу співробітника ОСОБА_4 карного розшуку ГУМВСУ.

Згідно з висновком про результати службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни співробітником УКР ГУМВСУ, затвердженим начальником ГУМВС України у Луганській області ОСОБА_7 30.01.2015, дні невиходу на службу техніка-криміналіста оперативно-довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян УКР ГУМВСУ старшого сержанта міліції ОСОБА_1 вважати прогулами, за грубе порушення службової дисципліни, вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, ігнорування вимог наказу МВС України від 22.02.2012 №155, що виразилося у невиході на службу без поважних причин та ігноруванні вимог керівництва щодо належного виконання службових обовязків, техніка-криміналіста оперативно-довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян УКР ГУМВСУ старшого сержанта міліції ОСОБА_1 звільнити з органів внутрішніх справ України за п.63 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (а.с.44-46).

В ході проведення службового розслідування позивач надавала пояснення від 20.01.2015 щодо причин її незнаходження на робочому місці, зазначивши про свою вагітність на той час (а.с.38).

Наказом Головного управління МВС України у Луганській області від 01.02.2015 №263 «Про покарання співробітника УКР ГУМВСУ у Луганській області» за грубе порушення службової дисципліни, вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, ігнорування вимог наказу МВС України від 22.02.2012 №155, що виразилося у невиході на службу без поважних причин під час проведення АТО та ігноруванні вимог керівництва щодо належного виконання службових обовязків, техніка-криміналіста оперативно-довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян УКР ГУМВС України у Луганській області, старшого сержанта міліції ОСОБА_1 вирішено звільнити з органів внутрішніх справ України за п.63 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України (а.с.47).

Наказом Головного управління МВС України у Луганській області від 02.02.2015 №33 о/с «По особовому складу» старшого сержанта міліції ОСОБА_1, техніка-криміналіста оперативно-довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_4 карного розшуку звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за п. 63 «є» (за порушення дисципліни), на підставі наказу ГУ МВС України у Луганській області від 01.02.2015 №263 (а.с.48).

15.04.2015 позивач народила дитину ОСОБА_8, що підтверджується медичним свідоцтвом про народження від 15.04.2015 №208 (а.с.12), свідоцтвом про народження серії І-ВЛ №375611 (а.с.11).

18.06.2015 позивач звернулася до начальника ГУ МВС України у Луганській області ОСОБА_7 з заявою про видачу копії наказу про звільнення та ознайомлення з висновками і матеріалами службового розслідування (а.с.10).

18.06.2015 позивач отримала витяг з наказу про звільнення, що підтверджується її розпискою (а.с.50).

Пунктом 17 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМУ від 29.07.1991 № 114 про визначено, що вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Відповідно до статті 184 Кодексу законів про працю України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Таким чином, аналізуючи положення ст.184 КЗпП України суд дійшов висновку, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу взагалі не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Крім того, відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» звільнення вагітних жінок провадиться з обов'язковим працевлаштуванням. Не може бути визнано, що власник чи уповноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не було надано на тому ж або іншому підприємстві (в установі, організації) іншу роботу або запропоновано роботу, від якої вона відмовилася з поважних причин.

При цьому для застосування ч. 3 ст. 184 КЗпП України закон передбачає наявність стану вагітності саме на час звільнення особи, а не на час розгляду справи. Застосування даної норми не ставиться в залежність і від своєчасного повідомлення працівницею власника або уповноваженого ним органу про вагітність.

Така позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, яка викладена в ухвалі від 11.11.2009 у справі № 6-15304вов09, в якій зазначено, що наявність вагітності на час звільнення є підставою для поновлення на роботі, а несвоєчасне повідомлення працівницею роботодавця про свою вагітність не впливає на застосування гарантій, передбачених Кодексом законів про працю.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

Судом установлено, що позивач в період звільнення 02.02.2015 була вагітна, що підтверджується протоколами ультразвукового дослідження від 27.10.2014 №8498 (а.с.8), від 02.02.2015 (а.с.14), відповідачеві про її вагітність було відомо, що підтверджується рапортами в.о.начальника відділу УКР ГУМВСУ у Луганській області ОСОБА_6 від 31.12.2014 (а.с.35), від 13.01.2015 (а.с.37), і у відповідача було відсутнє право звільняти вагітну жінку з органів внутрішніх справ.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач у періоди часу 01.09.2014-22.09.2014, 03.10.2014-12.10.2014, 02.11.2014-16.11.2014, 17.12.2014, 09.01.2015-02.02.2015 на лікарняному не перебувала, що підтверджується ненаданням позивачем відповідних листків непрацездатності, оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про протиправність звільнення вагітної жінки, і наявність чи відсутність листків непрацездатності в даному випадку не впливає на право роботодавця звільняти в період вагітності останнього.

Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

В даній справі, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 01 лютого 2015 року №263 «Про покарання співробітника УКР ГУМВСУ у Луганській області» та від 02 лютого 2015 року №33 о/с «По особовому складу» про звільнення з органів внутрішніх справ у запас ЗС України старшого сержанта міліції ОСОБА_1, техніка криміналіста оперативно довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_4 карного розшуку за п.64 «є» (за порушення дисципліни), оскільки поновлення на посаді неможливо без скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та прийнятого на його підставі наказу про звільнення.

Таким чином, позовна вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді техніка-криміналіста оперативно-довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_4 карного розшуку в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з 03.02.2015 підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 24 Положення №114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обовязків, але не більш як за один рік.

Згідно з підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 розділу 3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 №499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №205/14896, особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.

Оскільки судом встановлено незаконність звільнення позивача з органів внутрішніх справ позовна вимога про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 99,71 грн., виходячи з наступного розрахунку.

Згідно з довідкою від 17.08.2015 №9/3-902, виданою ОСОБА_4 фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України у Луганській області, грошове забезпечення ОСОБА_1 у жовтні 2014 року 3 153,72 грн., у листопаді 2014 року 1 134,00 грн. (а.с.78). Суд при розрахунку використовує грошове забезпечення за жовтень та листопад 2014 року, оскільки у грудні 2014 року та січні 2015 року грошове забезпечення не виплачувалося.

Згідно листа Мінсоцполітики від 04.09.2013 №9884/0/14-13/13, кількість робочих днів у жовтні 2014 року складає 22 дні, у листопаді 2014 року 21 день.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача у жовтні листопаді 2014 року становило 99,71 грн. (3153,72 грн. +1134,00 грн.) : 43 дні (21+22).

Згідно листа Мінсоцполітики від 09.09.2014 №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік», кількість робочих днів у лютому 2015 року становить 20 днів (для розрахунку суми середнього заробітку 19 днів, оскільки день звільнення 02.02.2015 був робочим днем, а розрахунок проводиться починаючи з наступного дня 03.02.2015), у березні 2015 року 21 день, у квітні 2015 року 21 день, у травні 2015 року 18 днів, у червні 2015 року 20 днів, у липні 2015 року 23 дні, у серпні 2015 року 20 днів, у вересні 2015 року 22 дні, у жовтні 2015 року 22 дні (для розрахунку суми середнього заробітку 6 днів, а саме 01.10.-02.10.2015, 05.10.-08.10.2015), тобто кількість днів вимушеного прогулу з 03.02.2015 по 08.10.2015 складає 170 днів.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року по 08 жовтня 2015 року у розмірі 16 950,70 грн. (170 днів х 99,71 грн.).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Постанова суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення позивача на посаді техніка криміналіста оперативно довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_4 карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області.

Крім того, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах стягнення за один місяць.

Як зазначено вище, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 99,71 грн. Згідно листа Мінсоцполітики від 09.09.2014 №10196/0/14-14/13 кількість робочих днів у 2015 році становить 251 день, тобто середня кількість робочих днів у місяць у 2015 році складає 21 день. Таким чином, постанова суду підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць 2093, 91 грн. (21 день х 99,71 грн.).

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 01 лютого 2015 року №263 «Про покарання співробітника УКР ГУМВСУ у Луганській області».

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 02 лютого 2015 року №33 о/с «По особовому складу» про звільнення з органів внутрішніх справ у запас ЗС України старшого сержанта міліції ОСОБА_1, техніка криміналіста оперативно довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_4 карного розшуку за п.64 «є» (за порушення дисципліни).

Поновити ОСОБА_1 на посаді техніка криміналіста оперативно довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_4 карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з 03 лютого 2015 року.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року по 08 жовтня 2015 року у розмірі 16 950,70 (шістнадцять тисяч девятсот пятдесят гривень 70 коп.) грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді техніка криміналіста оперативно довідкового відділу розшуку безвісті зниклих громадян ОСОБА_4 карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць - 2093, 91 грн. (дві тисячі девяносто три гривні 91 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 13 жовтня 2015 року.

Суддя ОСОБА_9