Постанова № 52310998, 28.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 р. Справа № 804/8255/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Західно Донбаської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення 1448,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2015р. Західно Донбаська обєднана державна податкова інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з адміністративним позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача до бюджету суму податкового боргу зі сплати єдиного податку з фізичних осіб у сумі 1448,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач була зареєстрована як фізична особа-підприємець та була платником єдиного податку з 12.08.2013р. 19.01.2015р. відповідно до витягу з ЄДРПОУ підприємницьку діяльність відповідача було припинено за власним рішенням відповідача. Проте у період з 20.03.2014р по 26.09.2014р. у відповідача утворилася податкова заборгованість у сумі 1540,89грн. по єдиному податку та, з урахуванням наявної переплати у розмірі 92,89грн., сума заборгованості склала 1448,00грн. станом на 20.05.2015рр. Зазначений податковий борг виник у відповідача у звязку з нарахуванням грошових зобовязань за податковим повідомленням-рішенням № 000327413 від 09.08.2014р. про застосування до відповідача штрафу у розмірі 712,65грн., а також внаслідок нарахуванням грошових зобовязань зі сплати єдиного податку за період з березня по червень 2014р. у розмірі 828,24грн. згідно заяви відповідача про застосування спрощеної системи оподаткування, які відповідач повинен був сплатити згідно п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України не пізніше 20.03.2014р., 20.04.2014р., 20.05.2014р., 20.06.2014р. Відповідач у вказані строки узгоджені суми грошових зобовязань не сплатив, у звязку з чим податковим органом була направлена на адресу відповідача податкова вимога №3940-25 від 04.08.2015р., яка залишилася невиконаною у добровільному порядку, а тому позивач просить стягнути вказану суму податкового боргу згідно до вимог ст.20, 87 Податково кодексу України. Окрім того, у позові та у письмових поясненнях позивач просить стягнути вищевказаний податковий борг з фізичної особи посилаючись на те, що припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця не припиняє її зобовязань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює строків, порядку виконання таких зобовязань відповідно до п.11.32 Порядку зняття з обліку платників податків у контролюючих органах, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588 (далі - Порядок №1588).

Представник позивача 28.09.2015р. надав до канцелярії суду клопотання, в якому просив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 44).

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 27.08.2015р. у відповідності до положень ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується поштовим повідомленням наявним у справі (а.с. 42).

За приписами ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, заявлене представником позивача клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи 27.08.2015р. у відповідності до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у порядку письмового провадження, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч.4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

28.09.2015р. позивач надав до канцелярії суду письмові пояснення, в яких просив замінити Західно-Донбаську ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на Західно-Донбаську ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області посилаючись на реорганізацію Західно-Донбаську ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та утворення Західно-Донбаської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яка є правонаступником позивача (а.с.49).

Розглянувши вказане клопотання позивача про заміну Західно-Донбаську ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на Західно-Донбаську ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області в порядку правонаступництва, суд находить підстави достатніми для його задоволення у відповідності до вимог ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014р. №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України» передбачено реорганізувати територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом приєднання до відповідних територіальних органів ДФС за переліком, зокрема, по Дніпропетровській області було створено Західно-Донбаську ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області (а.с. 50,52).

Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Тобто, позивач контролюючий орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована як Фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Тернівської міської ради Дніпропетровської області 09.08.2013року за адресою: 51500, АДРЕСА_1 та з 12.08.2013року перебуває на обліку у Західно - Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.08.2013р., ідентифікаційними і реєстраційними даними, копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.04.2015р. (а.с.10-15).

14.08.2013р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала до Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області заяву про застосування спрощеної системи оподаткування та обрано ставку єдиного податку у розмірі 17% до розміру мінімальної заробітної плати та ІІ група платників єдиного податку з такого виду діяльності, як роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями, що підтверджується копією відповідної заяви від 14.08.2013р., копією свідоцтва від 16.08.2013р. (а.с.17-18).

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» мінімальний розмір заробітної плати на 1 січня 2014 рік складав 1218 грн.

Відповідно до п.293.1 ст.293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається зі змісту заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 14.08.2013р. відповідачем була обрана ставка єдиного податку у розмірі 17% до розміру мінімальної заробітної плати та ІІ група платників податків (а.с. 18-19).

У відповідності до п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснювати сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітній) період (квартал, рік), але не більше як до кінця поточного звітного року.

Таким чином, з урахуванням вказаних норм відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання по 207,06грн. щомісячно за заявою від 14.08.2013р. у наступні строки, а саме: за березень 2014р. у строк до 20.03.2014р., отже, податковий борг виник 21.03.2014р.; за квітень 2014р. у строк до 20.04.2014р., отже, податковий борг виник 21.04.2014р.; за травень 2014р. у строк до 20.05.2014р., отже, податковий борг виник 21.05.2014р.; за червень 2014р. у строк до 20.06.2014р., отже, податковий борг виник 23.06.2014р. ( з урахуванням вихідних днів).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не здійснювалися авансові платежі по сплаті єдиного податку у період з березня 2014р. по червень 2014р. у вищенаведені строки та у порядку, визначеному п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України.

Також, судом встановлено, що 26.06.2014р. державною податковою інспекцією було проведено камеральну перевірку відповідача з питання своєчасності сплати авансових внесків з єдиного податку для платників І та ІІ групи, внаслідок якої складено акт від 26.06.2014р. №116/1741-2721607287 (а.с. 20).

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 09.08.2014р. було прийнято податкове повідомлення рішення №000327413 за яким відповідачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку з фізичних осіб на суму штрафних (фінансових) санкцій 712,65 грн. (а.с. 22).

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було вручено відповідачеві 16.09.2014р. у відповідності до положень п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, що підтверджується копією супровідного листа від 09.08.2014р. та копією конверта (а.с. 23, 53-54).

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України).

Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Таким чином, з урахуванням дати вручення відповідачеві вказаного податкового повідомлення-рішення (16.09.2014р.), податковий борг за вказаним податковим повідомленням рішенням виник у відповідача з 29.09.2014р.

Відповідно до розрахунку суми податкового боргу відповідач вбачається, що податковий борг Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб по заяві від 14.08.2014р. та по податковому повідомленню-рішенню від 09.08.2014р. №000327413, з урахуванням наявної переплати у розмірі 92,89грн., складає у загальній сумі 1448,00грн.(а.с. 9).

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує суму узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, податковим органом, у відповідності до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України було винесено податкову вимогу №3940-25 від 04.08.2014р. на суму 735,35грн., яка отримана відповідачем у відповідності до положень п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, що підтверджується копією корінця відповідної податкової вимоги та копією конверту (а.с.24).

Зазначена податкова вимога відповідачем залишилася не виконана у встановлені законодавством строки.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у інформаційному листі від 23.04.2012р. №1044/11/13а.

Судом також встановлено, що згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.04.2015р., державним реєстратором 19.01.2015р. було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача.

Між тим, у відповідності до п.97.3 ст. 97 Податкового кодексу України у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобовязань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи. Особою, відповідальною за погашення грошових зобовязань чи податкового боргу платника податків, є , зокрема, стосовно фізичної особи підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.

Аналогічні приписи містить і п.11.32 Порядку №1588.

Приймаючи до ваги викладене, суд приходить до висновку, що саме на фізичну особу покладається обовязок щодо погашення податкового боргу у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Підпунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 16, 36 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не зявилася без поважної причини, доказів погашення узгодженого податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб по заяві про застосування спрощеної системи оподаткування від 14.08.2013р. за березень 2014р. червень 2014р. у встановлені строки згідно вимог п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України, суду не надала, а також не надала і доказів оскарження податкового повідомлення-рішення № 000327413 від 09.08.2014р. у встановленому законодавством порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 1448,00грн. є обґрунтованими, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 41, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення 1448,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (51500, Дніпропетровська область, м.Тернівка, вул. Харківська, 54; кв.1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь бюджету (Управління Державної казначейської служби у м.Тернівці, р/р 31410699700035, код платежу 18050400, банк одержувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ, МФО 805012, код отримувача 37463524) податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в загальній сумі 1448грн.00коп.(одна тисяча чотириста сорок вісім гривень 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2