Постанова № 52310836, 03.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 р. Справа № 804/6776/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю сторін: від позивача - від відповідача - ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГОС-МАРИН» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» (далі позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі відповідача) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 02 грудня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 501 684,00 грн., в тому числі за основним платежем 334 456,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 167 228,00 грн.;

- стягнути на користь ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» з державного бюджету суму сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Гардіс Трейд» за липень 2014 року, за результатами якої складено акт № 3211/04-62-22-3/36961939 від 05.11.2014 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 501 684,00 грн. (основний платіж 334 456,00 грн., штрафна санкція 167 228,00 грн.). Позивач вважає висновки податкового органу викладені в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, надав письмові заперечення, у яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 02.12.2014 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 501 684,00 грн. (основний платіж 334 456,00 грн., штрафна санкція 167 228,00 грн.) діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» зареєстроване 11.02.2012 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпопетровській області та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що з 23.10.2014 року по 29.10.2014 року на підставі направлень від 23.10.2014 року № 1599, № 1600, виданих ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, ОСОБА_5 - старшим державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту та ОСОБА_6 - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту згідно із пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Гардіс Трейд» за липень 2014 року.

За результатами перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області складено акт № 3211/04-62-22-3/36961939 від 05.11.2014 року.

У ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» по взаємовідносинам з ТОВ «Гардіс Трейд» встановлено:

- порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.10 №2755-VI із змінами та доповненнями (далі ПК України) внаслідок чого ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» занижено податок на додану вартість у липні 2014 року, що пдлягає сплаті до бюджету на загальну суму 334 456,00 грн.

За наслідками акту перевірки, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 02.12.2014 року за № НОМЕР_1 про донарахування податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 501 684,00 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги від 09.02.2015 року за вих. № 1098/10/04-36-10-08-09 Головне управління ДФС у Дніпропетровській області залишило спірне податкове повідомлення - рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Підприємство звернулось до Державної фіскальної служби України із скаргою від 20.02.2015 року за вих. №21/02 на податкове повідомлення-рішення, в якій просило переглянути та скасувати його в повному обсязі.

Державна фіскальна служба України рішенням про результати розгляду скарги від 16.04.2015 року за вих. №8016/6/99-99-10-01-01-15 залишила без змін податкове повідомлення - рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 02.12.2014 року, а скаргу без задоволення.

Під час судового розгляду справи встановлено, що ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» мало взаємовідносини з ТОВ «Гардіс Трейд» (код ЄДРПОУ 39166935) на підставі договору від 23.05.2014 №480523 на постачання човнових двигунів та запчастин до них.

Відповідно умов договору від 23.05.2014 №480523, поставка товару здійснюється за рахунок постачальника.

Проте, до перевірки не надано підтверджуючих документів щодо транспортування товару (товарно - транспортні накладні, дорожні листи, ін.), розвантаження товарів у пункті поставки, що унеможливлює дослідити за рахунок кого та яким чином відбувалося транспортування товару, де саме зберігався товар, а також підтвердити фактичне постачання товару.

Також, умовами договору передбачено, що якість товару повинна бути підтверджена сертифікатом та іншими документами, які необхідні для продажу товарів даного виду згідно чинних Правил торгівлі, санітарно-епідеміологічного законодавства України та законодавства про захист прав споживачів.

До перевірки не надано документів щодо підтвердження якості реалізованого товару чи сертифікатів відповідності виробника.

Поряд з цим, ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська отримано від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва акт від 05.08.2014 року №2273/26-55-22-07/39166935 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гардіс Трейд» (код ЄДРПОУ 39166935) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2014 по 31.07.2014 року.

Відповідно до вказаного акту встановлено, що зазначене підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, операції ТОВ «Гардіс Трейд» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, відповідних виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного/персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Тобто, встановлено відсутність реальної можливості придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та подальша їх реалізація контрагентам-покупцям у зв'язку з відсутністю майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень - технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Враховуючи вищенаведене, контролюючий орган прийшов до висновку, що ТОВ «Гардіс Трейд» (код ЄДРПОУ 39166935) взагалі не придбавало товар за період з 01.05.2014р. по 31.07.2014 р., в свою чергу й не могло здійснювати реалізацію товару, робіт, послуг в адресу ТОВ «ЛОГОС- МАРИН» у липні 2014 року.

На думку податкового органу, операції з поставки по ланцюгу ТОВ «ГАРДІС ТРЕЙД» - ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Операції з поставки по ланцюгу ТОВ «ГАРДІС ТРЕЙД» - ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» порушують ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Проте, суд не може погодитьсь з такими висновками податкового органу, оскільки вони спростовуються доказами наявними у матеріалах справи.

Так, відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 пп.139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст.201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що, в свою чергу, в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Так, підставою для встановлення відсутності факту реального здійснення фінансово - господарських операцій з контрагентом ТОВ «ГАРДІС ТРЕЙД», на думку відповідача, стала відсутність документів, що посвічують якість товару, сертифікатів відповідності, його транспортування.

Суд зазначає, що відсутність вказаних документів не є безумовною підставою для відсутності права формування податкового кредиту з податку на додану вартість за умови надання покупцю продавцем належним чином оформленої податкової накладної у відповідності до вимог ст.198 ПК України.

Судом були досліджені наявні в матеріалах справи первинні документи, що стосуються господарської діяльності позивача з його контрагентом, та встановлено, що вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій до перевірки були надані копії договору поставки №480523 від 23.05.2014 року з ТОВ «ГАРДІС ТРЕЙД», видаткових накладних до договору №480523 від 23.05.2014 року, податкових накладних №480523 від 23.05.2014 року, банківських виписок, оборотно - сальдової відомості по рахунку: 281 та 631 контрагенти, штатний розпис, договору оренди №А-85 від 01.01.2013 року з ТОВ «АГОРА - РЕНТ» з додатками, акту прийому - передачі майна в оренду відповідно до договору №А-85 від 01.01.2013 року, які, на думку суду, підтверджують формування показників податкової звітності ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» та вказують на реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Крім того, відповідачем не надано доказів, які б спростовували реальність господарської операції з вищезазначеними контрагентом та докази, які б підтверджували обставини, викладені в акті перевірки.

В акті перевірки відсутні будь-які посилання на дефекти форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) (дана позиція висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. № К/9991/64514/11).

Отже, суд зазначає, що вищевказані правила застосовуються до випадків, коли перевезення здійснюються саме на умовах договорів про надання перевізниками послуг з перевезення вантажів, що належать на праві власності не перевізнику, а іншим особам, і не стосуються до випадків перевезення власного майна.

З матеріалів справи вбачається, що умовами договору поставки №480523 від 23.05.2014 року не передбачено обов'язкового оформлення товарно-транспортних накладних.

Під час розгляду справи встановлено, що ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» та ТОВ «ГАРДІС ТРЕЙД» за умовами договору поставки №480523 здійснювали постачання товару та не надавали послуги з перевезення.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача, викладені у акті перевірки від 05.11.2014 року за № 3211/04-62-22-3/36961939 про нереальність правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними вказаних правочинів. Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, безтоварності господарської операції, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Отже, договори поставки, виконання робіт чи надання послуг не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 05.11.2014р. про нереальність, правочину, не міг керуватися лише припущеннями, його позиція про те, що цей правочин здійснений без мети настання реальності наслідків, не підкріплена належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх недійсними або вироком суду про визнання вини позивача у фіктивності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Крім того, суд зазначає, що акт перевірки не містить даних про ліквідацію підприємств у перевіряємих періодах, їх виключення з ЄДРПОУ, чи про те, що установчі документи, свідоцтво про реєстрацію їх як платників ПДВ та свідоцтво про державну реєстрацію були визнані недійсними у перевіряємих періодах.

Також, є безпідставним і покладення в основу акту перевірки висновків про те, що контрагент не міг здійснювати господарські операції у зв'язку з відсутністю у нього трудових ресурсів, транспортніх засобів, виробничих активів, складських приміщень з огляду на те, що у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер та позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

Також, жодних документальних доказів про неможливість роботи підприємств у спірних періодах податковою інспекцією не наведено.

У період липень 2014 року установчі документи ТОВ «ГАРДІС ТРЕЙД» не були визнані недійсними, податкова звітність подавалась до органів державної податкової інспекції відповідно до діючого законодавства, державна реєстрація підприємств не була скасована, від оподаткування прибутки та доходи не приховувались.

Відповідно до п. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає фор бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Отже, суд вважає, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою закріплений у ст. 4 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що документи, надані як документальне оформлення операцій між позивачем та його контрагентом, вказують на фактичне існування та реальність господарських правовідносин між такими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем правомірність своїх дій не доведено, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Гардіс Трейд» (договори, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, тощо ).

Отже, суд не може вважати, що рішення відповідача є таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ЛОГОС-МАРИН» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенння є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГОС-МАРИН» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 02 грудня 2014 року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 501 684,00 грн., в тому числі за основним платежем 334 456,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 167 228,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 вересня 2015 року.

Суддя ОСОБА_1