Ухвала суду № 52304550, 13.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 755/15957-15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/13363/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Марцинкевич В.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

13 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Кравець В.А., Шиманського В.Й.,

при секретарі - Аршакян Р.Т.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року у справі за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про забезпечення позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду ФОП ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у серпні 2015 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні майном та просила суд зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні орендованим приміщенням згідно договору оренди нежитлового приміщення від 1 березня 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3, шляхом забезпечення ОСОБА_4 вільного доступу позивачу до приміщень 1-го поверху 4-х кімнат площею 100 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, стягнути судові витрати.

20 серпня 2015 року позивач подала заяву про забезпечення позову, посилаючись в обґрунтування заяви на те, що невжиття заходів забезпечення в подальшому можуть утруднити виконання рішення.

Просила суд заборонити ОСОБА_4 та іншим особам до набрання законної сили рішення суду вчиняти будь-які дії з перешкоджання у доступі ФОП ОСОБА_3 її працівникам та клієнтам до орендованого нею приміщення 1-го поверху 4-х кімнат площею 100 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 за договором оренди від 1 березня 2014 року, заборонити відповідачу здавати в оренду чи будь-яким іншим чином передавати право користування нежитловим приміщенням 1-го поверху 4-х кімнат площею 100 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, іншим особам до набрання рішення законної сили, заборонити відповідачу та іншим особам до набрання рішення суду законної сили вчиняти будь-які дії з перешкоджання у доступі ФОП ОСОБА_3 до належного їй майна, яке знаходилось у орендованому нею приміщенні -го поверху 4-х кімнат площею 100 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 за договором оренди від 1 березня 2014 року.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За положеннями ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів на підтвердження того, що не застосування заходів забезпечення позову перешкоджатиме виконанню рішення суду.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження права користування спірним нерухомим майном, оскільки доказів на підтвердження зазначеного позивачем не надано.

Ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті. Так, якщо предметом позову є усунення перешкод у користуванні майном, суд не може заборонити відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії з перешкоджання у доступі до спірного майна позивачу, адже це було б вирішенням спору по суті.

Також не може бути задоволено заяву про забезпечення позову шляхом заборони передавати спірне майно у користування іншим особам, оскільки судом не може бути обмежено право власності особи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, висновки суду обґрунтовані, та не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді