Постанова № 52304397, 12.10.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р. Справа № 918/1562/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Грязнов В.В.

суддів Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" на рішення господарського суду Рівненської області від 29.07.15 р.

у справі № 918/1562/14 (суддя Романюк Р.В. )

позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння"

відповідач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс"

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 3 976 404 грн. 53 коп.

та зустрічний позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс"

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння"

про визнання недійсним договору поставки №2-0703/пр455х від 07.03.2014 року укладеного між ТОВ "ОСОБА_2 Плюс" та ТОВ "Торговий дім насіння"

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 ( представник, довіреність у справі)

відповідача - ОСОБА_4 ( представник, довіреність у справі)

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

За клопотанням представника позивача здійснювалась технічна фіксацію судового процесу .

Заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.07.2015 р. ( суддя Романюк Р.В.) у справі №918/1562/14 первісний позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Плюс про стягнення боргу , з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог на суму 3 725 771, 33 грн. задоволений повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" 3 725 771 грн. 33 коп. заборгованості та 73 080 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

У зустрічному позові ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Плюс до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння про визнання договору недійсним відмовлено.

Задовольняючи позов ,суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 509, 526, 530,712 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 193 Господарського суду України та прийшов до висновку , що зібраними у справі доказами підтверджується факт поставки відповідачу товару та його ціна, термін сплати за який настав в силу умов Договору.За відсутності доказів сплати з боку відповідача його повної вартості, позовні вимоги про стягнення 3 725 771 грн. 33 коп. боргу судом визнаються обґрунтованими.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову , місцевий суд вказав, що директор позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5, підписуючи оспорюваний договір, діяв в межах повноважень, наданих йому Статутом ТОВ "ОСОБА_2 Плюс", а укладення оспорюваного договору на підставі п. 11 Статуту ТОВ "ОСОБА_2 Плюс" було погоджено Загальними зборами учасників товариства. ОСОБА_6 того , відповідачем неодноразово вчинялись дії, які свідчать про схвалення оспорюваного Договору (укладення додаткових угод, отримання товару, часткова сплата коштів), що додатково свідчить про дійсність цього правочину.

Не погодившись з постановленим рішенням відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Плюс, звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що в обґрунтуваня позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем було частково погашено заборгованість за Договором №2-0703/пр455х від 07.03.2014 р. і станом на момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 725 771 грн. 33 коп.

Водночас, з метою визначення вартості поставленого товару з урахуванням умов договору, а також документів, що містяться в матеріалах справи ухвалою суду від 21.01.2015 р. судом у даній справі призначалась судово-економічна експертиза та, відповідно, провадження у справі було зупинено. Разом з тим,20.07.2015 року матеріали справи були повернуті до суду без проведення судової економічної експертизи.

Апелянт вказує, що йому не відомі причини повернення матеріалів експертною установою та не проведення експертизи . Вважає, що оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення експертизи з метою правильного визначення обґрунтованості розміру позовних вимог, що безпосередньо впливає на повноту з'ясування істотних обставини спору, обов'язковим є отримання висновку експерта по вказаній справі.

Скаржник наголошує, що оскільки господарським судом Рівненської області рішення у даній справі прийняте за відсутності висновку експерта, вказана обставина свідчить про недотримання господарським судом Рівненської області ст.42 ГПК України.

Таким чином, ТОВ ОСОБА_2 Плюс було позбавлене права на надання в повному обсязі доказів на обґрунтування своєї правової позиції, що стало наслідком прийняття рішення у даній справі з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та досліджених доказах.

Просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 29.07.2015 року, а апеляційну скаргу задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ " Торговий дім "Насіння" заперечує проти доводів апелянта та вказує, що покликання відповідача на необхідність проведення судової економічної експертизи є безпідставним, оскільки згідно п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", ст.1 Закону України " Про судову експертизу", вбачається що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування.

Вважає, що суд першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів встановив наявність та розмір заборгованості відповідача за поставлений, проте не оплачений товар за Договором. Просить рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 29.07.2015 р. у вказаній справі.

ОСОБА_6 того, від апелянта надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи, з метою правильного визначення обґрунтованості розміру позовних вимог, що безпосередньо вплине на повноту з'ясування істотних обставини спору.

На вирішення вирішення експертизи просить поставити питання визначення розміру заборгованості ТОВ "ОСОБА_2 Плюс" перед ТОВ "Торговий дім Насіння", яка виникла при виконанні умов договору № 2-0703/пр455х від 07.03.2014 р.

Представник позивача заперечив щодо задоволення заявленого клопотання про призначення експертизи, зокрема вказав, що згідно ч.1 ст. 41 ГПК України експертиза призначається для з"ясування питань, що потребують спеціальних знань. ОСОБА_6 того, наголосив, що згідно п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" та враховуючи зазначені норми чинного законодавства, неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання , вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Представник позивача також зазначив, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування , тобто у разі , коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Вважає, що у суду апеляційної інстанції відсутні підставі для призначення судової економічної експертизи, оскільки вирішення запропонованих відповідачем питань є виключною компетенцією господарського суду.

Заслухавши думку сторін щодо заявленого клопотання про призначення судової економічної експертизи, судова колегія прийшла до висновку, що воно не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Так, згідно ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України ( далі - ГПК) господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу " судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об"єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні , зокрема суду.

Водночас, згідно з ч.1 ст.41 ГПК України судова експертиза призначається для роз"яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

З огляду на наведені норми чинного законодавства, колегія суддів вказує, що експертиза призначається , коли для вирішення спору необхідні специфічні знання в певній галузі, а призначення судової експертизи є правом господарського суду, яке він використовує для роз"яснення питань, що виникають при вирішенні спору і потребують спеціальних знань.

На думку судової колегії призначення експертизи та порушення перед судовим експертом питань, вирішення яких знаходиться в компетенції суду, призведе до затягування розгляду справи.

ОСОБА_6 того, п.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України встановлено, що господарським судам необхідно також врахувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача про призначення судової економічної експертизи. При цьому, апеляційним господарським судом також враховується, що судом першої інстанції за клопотанням представника відповідача призначалась судово-економічна експертиза, яка не була проведена у зв»язку з її неоплатою ТОВ ОСОБА_2 Плюс.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Торговий дім "Насіння" не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 березня 2014 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (Продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" (Покупець) був укладений Договір №2-0703/пр455х ( надалі - Договір) (а.с. 9-12).

Згідно п.1.1. Договору Продавець зобов'язується в строки, визначені договором, передати у власність Покупця (поставити) товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.

Найменування товару визначено в додатках до цього договору, які складають його невід'ємну частину (п. 1.2. договору).

Згідно пунктів 5.1, 5.2. Розділу 5 "Ціна та загальна вартість товару" Договору, ціна за одиницю товару кожного найменування та її еквівалент в іноземній валюті наводяться у додатках до цього договору. Загальна вартість товару (в тому числі ПДВ) та її еквівалент в іноземній валюті визначаються шляхом складання вартості окремих партій товару, визначених у додатках до договору.

Пункт 10.1 Договору визначає, що останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та засвідчення печатками сторін. Строк дії договору становить 12 місяців ( а.с.10).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

До зазначеного Договору були укладені Додатки (№1 від 14.03.2014р; №2 від 27.03.2014р; №3 від 08.04.2014р.) (а.с.13-15).

Відповідно до зазначених Додатків позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар (максим 025 FS т.к.с. (5л); Сідоприд 600 т.к.с.; Семафор 200 т.к.с. (5л) на загальну суму 5 309 535 грн.92 коп., а саме:

- за додатком №1 від 14.03.2014р. на суму 4 514 545 грн. 20 коп. ( а.с.12)

- за додатком №2 від 27.03.2014р. на суму 427 168 грн. 92 коп. ( а.с. 13)

- за додатком №3 від 08.04.2014р. на суму 367 876 грн. 80 коп. ( а.с. 14)

Згідно зазначених вище додатків до Договору, відповідачу поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними № Н-ВХ-1703-009 від 17.03.2014 року ( а.с.16), № Н-ВХ-2103-078 від 21.03.2014 року ( а.с.17), № Н-ВК-0304-005 від 03.04.2014 року (а.с.19), № Н-ВХ-1104-009 від 11.04.2014 року ( а.с.21),№ Н-ВХ-1104-009 від 11.04.2014 року ( а.с.23), Н-ВХ-2804-013 від 28.04.2014 року (а.с. 24).

Як вбачається з матеріалів справи, факт отримання товару ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю підтверджується довіреностями №142 від 14.03.2014 року ( а.с.18), №214 від 31.03.2014 року ( а.с.20), №260 від 09.04.2014 року ( а.с.22), №307 від 23.04.2014 року (а.с.25).

В судовому засіданні відповідач не заперечив факту поставки товару .

В свою чергу, відповідачем було частково погашено заборгованість за Договором, про це свідчать банківські виписки, а саме від 21.03.2014р. на суму 1 473 494,40 грн. ( а.с.25), від 01.04.2014р. на суму 38 620,39 грн. ( а.с.26), від 22.04.2014р. на суму 71 704,80 грн.( а.с.27).

Разом з тим, оскільки заборгованість відповідачем повністю погашена не була, ТОВ "ОСОБА_2 Плюс" звернулось до останнього з вимогою про виконання грошового зобов"язання за Договором , на суму 3 976 404 грн.53 коп. ( а.с.29).

Так, як зазначена вимога ТОВ ОСОБА_2 Плюс була залишена поза увагою, ТОВ Торговий дім Насіння звернувся з позовом про стягнення боргу.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" звернулось із зустрічним позовом ( вх. 3857/14) від 26.11.2014р. до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння про визнання Договору поставки №2 -0703/пр455х від 07.03.2014 р. недійсним. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що оскаржений Договір підписаний не директором ТОВ "ОСОБА_2 Плюс" , а іншою особою . ( а.с. 73-74).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.11.2014р. у вказаній справі , зустрічний позов ТОВ "ОСОБА_2 Плюс" про визнання недійсним договору поставки № 2-0703/пр455х від 07.03.2014 р. укладеного між ТОВ "ОСОБА_2 Плюс" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торговий дім Насіння прийнятий для сумісного розгляду з первісним позовом ТОВ Торговий дім Насіння до ТОВ "ОСОБА_2 Плюс" про стягнення 3 976 404 грн.53 коп. ( а.с.79).

В подальшому, в межах розгляду справи позивачем за зустрічним позовом - ТОВ "ОСОБА_2 Плюс" заявлялось клопотання про призначення судової економічної експертизи ( а.с.105-107).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.01.2015 р. у вказаній справі, призначено судову економічну експертизу .

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.01.2015р. зупинено провадження у даній справі до отримання висновку судової економічної експертизи ( а.с.113).

В подальшому, ухвалою господарського суду Рівненської області від 22.07.2015р. у вказаній справі поновлено провадження ( а.с. 133134).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ" Торговий дім "Насіння" звернувся із заявою про зменшення позовних вимог ( вх. 2317/15 від 29.07.2015 р.) та просив стягнути з відповідача 3 725 771,33 грн. основного боргу за Договором ( а.с. 137-139).

Аналізуючи зазначені вище обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне застосувати такі положення чинного законодавства.

Так, за приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, умови якого, в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб'єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2 статті 712 ЦК України визначено , що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач за первісним позовом виконав умови Договору поставки, а саме п.1.1. п.1.2 означеного Договору.

Так, згідно Додатку № 1 від 14.03.2014 р. до договору № 2-0703/пр455х від 07.03.2014 р. позивач поставив товар ( засоби для захисту рослин), а саме : Максим 025 FS т.к.с., сідоприд 600т.к.с, семафор 200т.к.с, всього на суму 4 514 545,20 грн ( а.с.12);

-згідно Додатку № 2 від 27.03.2014 р. до договору № 2-0703/пр455х від 07.03.2014 р. позивач поставив товар ( засоби для захисту рослин), а саме : Максим 025 FS т.к.с., сідоприд 600т.к.с, семафор 200т.к.с, всього на суму 427 168,92 грн; ( а.с.13)

-згідно Додатку № 3 до договору № 2-0703/пр455х від 07.03.2014 р. позивач поставив товар ( засоби для захисту рослин), а саме : сідоприд 600т.к.с, семафор 200т.к.с, всього на суму 367 876,80 грн ( а.с.14).

Відповідно доказами поставки та отримання відповідачем за первісним позовом вищезазначеного товару є видаткові накладні № Н-ВХ-1703-009 від 17.03.2014 року ( а.с.16), № Н-ВХ-2103-078 від 21.03.2014 року ( а.с.17), № Н-ВК-0304-005 від 03.04.2014 року (а.с.19), № Н-ВХ-1104-009 від 11.04.2014 року ( а.с.21),№ Н-ВХ-1104-009 від 11.04.2014 року ( а.с.23), Н-ВХ-2804-013 від 28.04.2014 року (а.с. 24) та довіреності на отримання товару №142 від 14.03.2014 року ( а.с.18), №214 від 31.03.2014 року ( а.с.20), №260 від 09.04.2014 року ( а.с.22), №307 від 23.04.2014 року (а.с.25).

ОСОБА_6 того, як вбачається з банківських виписок, а саме від 21.03.2014р. на суму 1 473 494,40 грн. ( а.с.25), від 01.04.2014р. на суму 38 620,39 грн. ( а.с.26), від 22.04.2014р. на суму 71 704,80 грн.( а.с.27), відповідач частково оплачував заборгованість за поставлений товар згідно Договору.

Колегія суддів вважає, що такі дії ТОВ "ОСОБА_2 Плюс" свідчать про визнання заборгованості та схвалення укладеного Договору поставки № 2-0703/пр455х від 07.03.2014 р.

За таких обставин, колегія суддів вважає первісні позовні вимоги обґрунтованими, які узгоджуються з матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству. ОСОБА_6 того, судом апеляційної інстанції враховується заява позивача про зменшення суми позову від 29 липня 2015 року ( а.с.137-138) , з якої вбачається, що при визначенні заборгованості просять врахувати вартість отриманого товару, визначену в додатках до Договору ,а не у видаткових накладних , і згідно з якими відповідачу було поставлено товар на загальну суму 5309590,92 грн.

Відтак, суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги і стягнув з відповідача на користь позивача 3 725 771 грн. 33 коп. заборгованості.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання Договору №2-0703/пр455х від 07 березня 2014 року недійсним , колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

Так, підстави недійсності правочину встановлені статтями 203 та 215 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Для визнання правочину недійсним необхідним є встановлення умислу в діях представника, а саме: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю (аналогічна правова позиція викладена також Верховним Судом України, зазначаючи у п. 22 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі-Постанова).

Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

В обґрунтування підстав визнання недійсними Договору № 2-0703/пр455х від 07.03.14 р. ТОВ "ОСОБА_2 Плюс" вказує , що останній підписаний не директором ТОВ "ОСОБА_2 Плюс", а іншою особою.

В свою чергу, колегія суддів з цього приводу вказує, що наведені позивачем за зустрічним позовом обґрунтування недійсності правочину не заслуговують на увагу , оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме з договору №2-0703/пр455х від 07.03.2014 року та додатків до нього , він крім підписання Директором ТОВ "ОСОБА_2 Плюс" в особі ОСОБА_5 , скріплений відбитком печатки товариства.

При цьому , судом апеляційної інстанції враховується ,що відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України ( в редакції, яка діяла на час укладення спрного договору 07 березня 2014 р. ) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Апеляційний суд зазначає, що відповідач всупереч вимог ст. 33 ГПК України не надав доказів порушення правил обліку, зберігання чи використання печатки ТОВ « ОСОБА_2 Плюс», доказів втрати чи викрадення зазначеної печатки, проведення службового розслідування за фактом її незаконного використання або звернення у зв'язку з цим до правоохоронних органів.

ОСОБА_6 того, як вбачається з протоколу № 26 загальних зборів Учасників ТОВ "ОСОБА_2 Плюс" від 07 березня 2014 року (а.с. 55-56), відповідно п. 2-3 порядку денного було вирішено "надати згоду ОСОБА_1 на придбання у ТОВ "Торговий дім "Насіння" (код ЄДРПОУ 30674952) засобів захисту рослин та уповноважити директора ОСОБА_1 ОСОБА_5 на укладення та підписання договору".

Тобто, директор Позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5, підписуючи оспорюваний договір, діяв в межах повноважень, наданих йому Статутом ТОВ "ОСОБА_2 Плюс", а укладення оспорюваного договору на підставі п. 11 Статуту ТОВ "ОСОБА_2 Плюс" було погоджено Загальними зборами учасників товариства.

З огляду на викладене колегія суддів вважає необґрунтованими твердження скаржника про недійсність договору та правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову .

ОСОБА_6 того, щодо тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції недотримано ст.42 ГПК України, а саме спір розглянуто за відсутності висновку експерта, судова колегія вказує наступне.

Так, в межах розгляду даної справи, ухвалою господарського суду від 21.01.2015р. за клопотанням відповідача призначалась судова економічна експертиза, з метою визначення вартості товару з врахуванням умов договору.

Разом, з тим 20.07.2015р. матеріали справи були повернуті до місцевого суду без проведення судової економічної експертизи, про що завідувачем Волинського відділення Львівського науково - дослідного інститут судових експертиз - ОСОБА_6 складено повідомлення № 613 від 15.07.2015 р., в якому зазначено причина повернення, а саме не оплата вартості експертизи , згідно рахунка № 105 від 25.05.2015 р. ( а.с.132).

При цьому , при постановленні рішення про задоволення позову суд першої інстанції врахував заяву позивача про зменшення позову та визначив вартість отриманого товару, зазначену в додатках до Договору , а не у видаткових накладних, і згідно з якими відповідачу було поставлено товар на загальну суму 5 309 590,92 грн.

З огляду на зазначені обставини , судова колегія вважає доводи апелянта в цій частині також безпідставними, оскільки заявлена відповідача експертиза не виконана з вини самого відповідача. За таких обставин, місцевий суд діяв правомірно , не порушуючи при цьому норми процесуального та матеріального права.

В силу ст.ст. 33, 38,43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Рівненської області від 29 липня 2015 року у справі № 918/1562/14..

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 29 липня 2015 року у справі № 918/1562/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Плюс" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.