Постанова № 52304381, 13.10.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. Справа № 903/403/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Дужич С.П. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 04.09.2015р. №71

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ", м.Київ

на ухвалу господарського суду Волинської області

від 02.03.15 р. у справі № 903/403/14 (суддя Шум М.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ", м.Київ

до Фірми "Marshell Oil LLP", м.Бірмінгем, Великобританія

про стягнення 11 530 842,86 дол. США

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 02.03.2015р. у справі №903/403/14 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ" до Фірми "Marshell Oil LLP" про стягнення 11530842,86дол. США від 30.04.2014р. №3004 з додатками на 21арк. в т.ч. оригінал платіжного доручення від 30.04.2014р. №1288 про сплату судового збору повернуто заявнику без розгляду, на підставі п.п.3, 6 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити до місцевого господарського суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що ухвалу місцевого господарського суду винесено з порушенням норм чинного законодавства;

- зазначає, що господарський суд Волинської області дійшов необґрунтованого висновку щодо повернення поданої позовної заяви у зв'язку з тим, що в позовній заяві відсутні зазначення та посилання на докази щодо сплати відповідачу коштів в сумі 13450842,86 дол. США, однак, господарський суд Волинської області при винесенні оскарженої ухвали не врахував, що відповідні докази оплати були додані до позовної заяви та посилання на них зазначено в додатках до заяви. Також, в додатках до позовної заяви вказано копії платіжних доручень на 8 арк.;

- покликається на те, що позивачем вірно було визначено ціну позову та її еквівалент в українських гривнях. Так, визначена позивачем в іноземній валюті сума позову становить 11530842,86 доларів США. З врахуванням того, що з 29.04.2014р. з 14год. 30хв. до 30.04.2014р. 14год. 00хв. Національний банк України встановив курс 11,408089грн./дол. США еквівалент ціни позову в українських гривнях становитиме 11530842,86 дол. США * 11,408089грн./дол. США = 131544881,59грн.. Крім того, з вказаної суми, відповідно, було сплачено суму судового збору з врахуванням ставок та обмежень передбачених Законом України "Про судовий збір";

- також, вказує на те, що місцевим господарським судом безпідставно в ухвалі про повернення позовної заяви зазначено про порушення вимог ст.57 ГПК України, зокрема позивачем до заяви від 30.04.2014р. №3004 не долучено належних доказів, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.2015р. у даній справі відновлено строк на подання апеляційної скарги позивача, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 06.04.2015р..

06.04.2015р. до суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі з метою повідомлення належним чином відповідача про розгляд даної справи в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965).

Враховуючи необхідність належного повідомлення відповідача-нерезидента, суд призначив розгляд справи в межах піврічного терміну відповідно до приписів частини третьої статті 4 ГПК України, статті 3 Закону України "Про міжнародне приватне право" та рекомендацій Практичного керівництва по застосуванню Гаазької конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів, розробленого Постійним бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015р. відкладено розгляд апеляційної скарги та зупинено провадження у справі до 13.10.2015р. об 14год. 30хв. для належного повідомлення відповідача - Фірми "Marshell Oil LLP" про розгляд справи №903/403/14.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.10.2015р. апеляційне провадження у справі №903/403/14 поновлено.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2015р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу господарського суду Волинської області від 02.03.2015р. у справі №903/403/14 скасувати, а справу направити до місцевого господарського суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду.

Представник відповідача в судове засідання 13.10.2015р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 06.04.2015р. про відкладення розгляду справи №903/403/14 та її зупинення направлена належним чином усім учасникам провадження у справі та повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.

Також, ухвалою суду від 06.04.2015р. про відкладення розгляду справи №903/403/14 та її зупинення участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в травні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Фірми "Marshell Oil LLP" про стягнення 11530842,86 дол. США.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 05.05.2014р. у справі №903/403/14 відмовлено у прийнятті вказаної позовної заяви на підставі п.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України. Повернуто ТОВ "ВОГ ТРЕЙДИНГ" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 73080,00грн., сплачений за платіжним дорученням №1288 від 30.04.2014р..

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2015р. у справі №903/403/14 ухвалу господарського суду Волинської області від 05.05.2014р. скасовано, справу №903/403/14 передано до господарського суду Волинської області для вирішення питання про прийняття позовної заяви.

Згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 26.02.2015р. справу №903/403/14 призначено судді-доповідачу ОСОБА_2.

Як вже зазначалося, ухвалою господарського суду Волинської області від 02.03.2015р. у справі №903/403/14 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ" повернуто без розгляду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви.

Згідно з нормами ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.7 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

На підставі ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно п.п.3, 6 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми, не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

На розгляді господарського суду Волинської області перебували матеріали позовної заяви від 30.04.2014р. №3004 Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ" до Фірми "Marshell Oil LLP" про стягнення 11530842,86 дол. США.

В той же час, вирішуючи питання про прийняття чи неприйняття позовної заяви, суддя встановлює лише наявність чи відсутність передумов права на пред'явлення позову (ст.61 ГПК України), тобто тих процесуальних обставин, з якими закон пов'язує виникнення права на позов, однак, суд жодним чином не встановлює достатність чи недостатність обставин, наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог та поданих доказів.

Згідно зі ст. 54 ГПК України до позовної заяви повинні бути додані, зокрема, докази, що підтверджують направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Статтею 56 ГПК України встановлено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Позивач у справі зазначив відповідачем фірму "Marshell Oil LLP", яка знаходиться за адресою: Newhall Street, Cornwall Buildings 45-51, office 330, Birmingham B3 3QR, United Kingdom.

Так, порядок надіслання міжнародних поштових відправлень з оголошеною цінністю встановлений Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270.

Відповідно до п.п.71, 72 Правил надання послуг поштового зв'язку, юридичні особи для пересилання реєстрованих міжнародних поштових відправлень складають список таких відправлень незалежно від їх кількості, який оформляється у порядку, передбаченому для внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю. У разі подання для пересилання міжнародних поштових відправлень, на які складається митна декларація, підписи, якими засвідчується список, повинні відповідати підписам у митній декларації.

Юридичні особи подають для пересилання міжнародні поштові відправлення з оголошеною цінністю закритими. На міжнародні поштові відправлення, для декларування вкладення яких відповідно до законодавства використовувалася вантажна митна декларація, посадовими особами митних органів можуть накладатися засоби ідентифікації.

В свою чергу документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку (відправлення такого листа), згідно абз.27 п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція, тощо).

Як передбачено п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів. Доданий до апеляційної скарги реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні копії скарги; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру.

Відповідно до п.19 Правил надання послуг поштового зв'язку, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. У той же час п.25 вказаних Правил визначає, що міжнародні реєстровані поштові відправлення можуть прийматися для пересилання лише з простим повідомленням про їх вручення.

Як свідчить позовна заява від 30.04.2014р. №3004 до її матеріалів долучено оригінал поштової квитанції від 30.04.2014р., відповідно до якої в рядку "кому" зазначено "фірма ОСОБА_2", а рядку "куди" вказано "Великобританія Велик".

Також, до матеріалів позовної заяви долучено опис вкладення у цінний лист з підписом працівника органів поштового звязку, проте без відбитку календарного штемпеля.

Однак, опис вкладення у цінний лист при пересиланні міжнародного поштового відправлення не передбачено.

Таким чином, у разі виникнення у суду сумнівів щодо належних доказів на підтвердження надіслання позовної заяви відповідачу, наданих стороною у справі, суд не позбавлений можливості витребувати такі документи.

Натомість, суд першої інстанції не вчинив наведеної процесуальної дії, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку щодо відсутності належних доказів на підтвердження факту направлення копії позовної заяви з додатками відповідачеві.

Відтак, господарський суду Волинської області суд дійшов передчасного висновку, що позивачем до заяви від 30.04.2014 року №3004 не долучено належних доказів, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до п. 5 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, законодавство, на підставі якого подається позов.

Як вказано місцевим господарським судом, що в порушення вимог ст.54 ГПК України, позивач в позовній заяві зазначає, що сплатив відповідачу кошти в розмірі 13450842,86 дол. США При цьому, ТОВ "ВОГ ТРЕЙДІНГ" не зазначає та не посилається на жоден доказ в підтвердження викладеного.

Також, позивач зазначає, що відповідач поставив йому товар на суму 1920000,00 дол. США, проте також не зазначає та не посилається на жоден доказ на підтвердження відповідних обставин справи.

Крім того, позивач в позовній заяві не зазначив та до позовної заяви не долучив обґрунтований розрахунок суми позову.

Відповідно до ст.ст.6, 14 Закону України "Про засади державної мовної політики" державною мовою України є українська мова.

Судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою.

Так, до позовної заяви від 30.04.2014р. №3004 долучено банківські виписки, які частково складено лише англійською мовою, зокрема, в рядку "призначення платежу" зазначено інформацію на англійській мові.

Вищий господарський суд України в п.7 Роз'яснень від 31.05.2002р. №04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" вказав, що господарський суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську або російську мову з урахуванням вимог статті 21 Закону України "Про мови в Українській РСР" (стаття 3 ГПК України).

Отже, в порушення викладеного до заяви позивачем не долучено офіційного перекладу, документів, які додані до позовної заяви.

Як вбачається із тексту позовної заяви та її додатків, позивачем зазначено обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, а також те, що відповідні докази оплати поставленого товару були додані до позовної заяви та посилання на них зазначено в додатках до заяви. Так, в додатках до позовної заяви вказано копії платіжних доручень 8 арк..

Зокрема, у позовній заяві зазначено обставини щодо сплати позивачем суми попередньої оплати: "На виконання умов Контракту та Додатків до нього Позивачем проведено оплату в розмірі 13450842,86 (тринадцять мільйонів чотириста п'ятдесят тисяч вісімсот сорок два долара, 86 цента)", а також часткової поставки товару: "Так, відповідачем поставлено Товару на суму 1920000,00 (один мільйон дев'ятсот двадцять тисяч доларів США)". У зв'язку з цим, також позивачем зазначено, що "Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем згідно умов Контракту становить 11530842,86 (одинадцять мільйонів п'ятсот тридцять тисяч вісімсот сорок два долара, 86 центів) доларів США".

Згідно ч.1 ст.38 ГПК України у разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд може витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до п.3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18, суд не вправі повернути позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК з мотиву неподання документів, що є доказами, або подання не засвідчених належним чином копій документів, оскільки позивач може їх подавати до закінчення розгляду справи.

У відповідності до ч.5, 6 п.3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18, підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви; якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

Таким чином, якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми або є зауваження до проведеного розрахунку заявлених до стягнення сум, господарський суд з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору може за власною ініціативою в порядку підготовки справи до розгляду на підставі статті 65 Господарського процесуального кодексу України викликати представників сторін для уточнення обставин справи і з'ясувати, які матеріали може бути подано додатково; зобов'язати сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії; витребувати від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи ознайомитись з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вирішити питання про призначення судової експертизи; вирішити питання про виклик посадових та інших осіб для дачі пояснень по суті справи; вчинити інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Крім того, місцевий господарський суду безпідставно повернув позовну заяву покликаючись на те, що до заяви позивачем не долучено офіційного перекладу документів, які додані до позовної заяви, а саме долучено банківські виписки, які частково складено лише англійською мовою, зокрема, в рядку "призначення платежу" зазначено інформацію на англійській мові.

Як вже зазначалось, і в цьому випадку, суд не позбавлений був в порядку підготовки справи до розгляду відповідно до ст.65 ГПК України зобов'язати позивача надати нотаріально посвідчений переклад відповідного документа.

Відтак, твердження суду першої інстанції про те, що позивачем в позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги до відповідача з посиланням на докази в підтвердження відповідних обставин справи та не долучено обґрунтованого розрахунку суми позову є необґрунтованими.

Також, в оскарженій ухвалі господарським судом Волинської області вказано, що в позовній заяві від 30.04.2014р. №3004 зазначено ціну позову 11530842,86 доларів США та еквівалент в національній валюті 131544881грн. 59коп.. Проте, в заяві позивачем не зазначено курсу долара, з врахуванням якого визначено ціну позову в національній валюті.

Відповідно п.4 ч.1 ст.55 ГПК України у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Відповідно до п.3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18, ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК).

При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.

У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову.

За змістом згаданого припису пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у разі подання до господарського суду позову про стягнення іноземної валюти обов'язковим є зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях). Виходячи з останнього й визначається сума судового збору, що сплачується з позовної заяви у національній валюті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачено раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір").

Таким чином, чинне законодавство не зобов'язує позивача вказувати в позовній заяві курс Національного банку України по якому здійснено перерахунок ціни позову з іноземної валюти в її еквівалент в українські гривні, а зобов'язує лише вказати відповідну суму в іноземній валюті з обов'язковим зазначення еквіваленту в національній валюті України (гривнях), що і було здійснено позивачем.

У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею. Таким чином, в порядку підготовки справи до розгляду суд відповідно до ст.65 ГПК України не позбавлений був права перевірити правильність розрахунку ціни позову в еквіваленті в національній валюті України (гривнях) та в разі виникнення неточностей зобов'язати позивача надати відповідні пояснення чи уточнення.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновку суду першої інстанції про повернення без розгляду позовної заяви з покликанням на те, що в заяві позивачем не зазначено курсу долара, з врахуванням якого визначено ціну позову в національній валюті.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р., рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

В силу приписів ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, в силу п.4 ч.1 ст.104 ГПК України ухвала господарського суду Волинської області від 29.10.2013р. у даній справі підлягає скасуванню.

Згідно ч.7 ст.106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Відтак, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ", підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Волинської області від 02.03.2015р. у справі №903/403/14 - скасуванню, з направленням даної справи на розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Керуючись ст.ст.101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙДИНГ", м.Київ задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 02.03.2015р. у справі №903/403/14 скасувати.

3. Справу №903/403/14 передати на розгляд до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Савченко Г.І.