Постанова № 52304280, 06.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. справа№ 925/1323/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Галаган Г.М.;

відповідача - Голуб С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради

на рішення Господарського суду Черкаської області від 31.08.2015 р.

у справі № 925/1323/15 (суддя - Спаських Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обслуговуюче підприємство "Митниця"

до Комунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради

про стягнення 9087,97 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Обслуговуюче підприємство "Митниця" (далі - позивач) звернулося з позовом до Комунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 7746,59 грн інфляційних втрат та 764,92 грн 3% річних за прострочення розрахунків по договору про надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових електричних мереж № 44/1 від 26.03.2012 р. за період з 11.06.2014 р. по 19.02.2015 р.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Обслуговуюче підприємство "Митниця" просило стягнути з відповідача 8326,06 грн інфляційних втрат та 761,91 грн 3% річних за прострочення розрахунків по договору № 44/1 за період з 11.06.2014 р. по 18.02.2015 р., що в цілому складає 9087,97 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.08.2015 р. у справі № 925/1323/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Обслуговуюче підприємство "Митниця" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Комунальне підприємство "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що інфляційні втрати та 3% річних повинні заявлятися та стягуватися лише разом із сумою основного боргу, на яку вони нараховуються, а тому судом першої інстанції зроблено помилковий висновок стосовно задоволення позовних вимог у даній справі.

Окрім того, скаржник вказує на існування підстав для припинення провадження у даній справі, оскільки, на його думку, господарським судом вже прийнято рішення про той же предмет і між цими ж самими сторонами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 925/1323/15 та призначено її до розгляду на 06.10.2015 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.11.2014 р. у справі № 925/1669/14 стягнуто з Комунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Обслуговуюче підприємство "Митниця" 36640,00 грн основного боргу за договором № 44/1 від 26.03.2012 р. про надання послуг з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових електричних мереж у період за травень 2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, вказаним судовим рішенням встановлено, що борг відповідача перед позивачем у розмірі 36640,00 грн за виконані роботи у травні 2014 року виник з 10.06.2014 р. та був погашений лише в ході виконавчого провадження 19.02.2015 р., про що надано довідку Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції від 07.08.2015 року № 30132 ДВ-16.

Тобто, у період нарахування позивачем 8326,06 грн інфляційних втрат та 761,91 грн 3% річних з 11.06.2014 р. по 18.02.2015 р. основний борг у розмірі 36640,00 грн за відповідачем рахувався у повній сумі як несплачений.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Як передбачено ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 638 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Враховуючи викладене, колегія зазначає, що постановлення судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання та наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальність за порушення строків розрахунків.

Сплата 3 % річних від простроченої суми та інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від божника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Згідно розрахунків, наданих до матеріалів справи, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 761,91 та інфляційні втрати у розмірі 8326,06 за період з 11.06.2014 р. по 18.02.2015 р. Вказані розрахунки перевірені судом апеляційної інстанції, відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що вимоги щодо стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних повинні заявлятися лише разом із сумою основного боргу, колегія суддів зазначає, що стягнення вказаних сум є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, що може реалізуватись шляхом подання окремого позову, не пов'язаного з позовом про стягнення боргу. Імперативної заборони стосовно стягнення вказаних сум окремо від основного боргу норми чинного законодавства не містять.

Також, не беруться до уваги і доводи відповідача стосовно існування підстав для припинення провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України. У даному випадку, рішенням у справі № 925/1669/14 з відповідача стягнуто лише суму основної заборгованості за неналежне виконання умов договору № 44/1. Разом з тим, у даній справі № 925/1323/15 заявлено позовні вимоги лише про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Таким чином предмет спору у справі № 925/1323/15 не є тотожним із предметом спору стосовно стягнення суми основного боргу.

З огляду на викладене, Господарський суд Черкаської області дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Обслуговуюче підприємство "Митниця" про стягнення з відповідача 8326,06 грн інфляційних втрат та 761,91 грн 3% річних за прострочення розрахунків за договором № 44/1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог було правильно застосовано норми законодавства та достовірно досліджено наявні обставини справи у їх сукупності.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем належними та допустимими доказами доведено факт існування порушення відповідачем строків виконання основного зобов`язання за договором, що в свою чергу останнім не спростовано.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 31.08.2015 р.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 31.08.2015 р. у справі № 925/1323/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 925/1323/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран