Постанова № 52304235, 13.10.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.10.2015 справа №905/447/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: за участю представників: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 не зявився не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Артемсіль, м.Соледар Донецької областіна рішення господарського суду Донецької області від21.07.2015р. (повний текст підписано 23.07.2015р.) у справі№905/447/15 (суддя Сич Ю.В.)за позовомКолективного підприємства воїнів інтернаціоналістів «Пам'ять» м.Соледар Донецької областідо Державного підприємства „Артемсіль, м.Соледар Донецької областіпростягнення заборгованості в розмірі 2298491,11грн., пені в сумі 132493,79грн., штрафу в розмірі 130616,37грн., 3% річних в сумі 10889,91грн., інфляційних в розмірі 363149,77грн.

В С Т А Н О В И В:

Колективне підприємство воїнів інтернаціоналістів «Пам'ять» м.Соледар Донецької області, позивач звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Артемсіль, м.Соледар Донецької області про стягнення заборгованості в розмірі 2298491,11грн., пені в сумі 132493,79грн., штрафу в розмірі 130616,37грн., 3% річних в сумі 10889,91грн., інфляційних в розмірі 363149,77грн.

До прийняття рішення по справі позивач надав до господарського суду Донецької області заяву, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 2298491,11грн., пеню в сумі 100грн., штраф у розмірі 100грн., 3% річних в сумі 21406,68грн., інфляційні в розмірі 429586,66грн. Зазначена заява була прийнята судом на підставі ст.22 ГПК України, в подальшому суд розглядав уточнені позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.07.2015р. (повний текст підписано 23.07.2015р.) у справі №905/447/15 позов Колективного підприємства воїнів інтернаціоналістів «Пам'ять» задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства „Артемсіль заборгованість у розмірі 2298491,11грн., 3% річних в сумі 21406,68грн., інфляційні в розмірі 429586,66грн.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що на виконання умов договору підряду №28/10-18/11-30 від 28.10.2005р. позивач здійснив регламентні ревізійно-налагоджувальні роботи, а відповідач, відповідно, визнав це та прийняв виконані роботи. Проте відповідач не виконав своїх зобовязань з оплати робіт в строк, встановлений договором. На підставі цього суд задовольнив позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 2298491,11грн. У звязку з простроченням виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції також задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних в розмірі 429586,66грн. та 3% річних в сумі 21406,68грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 100грн. та штрафу у розмірі 100грн. судом відмовлено через відсутність правових підстав для застосування ч.2 ст.231 ГК України, на яку посилається позивач.

Державне підприємство „Артемсіль не погодилося з прийнятим рішенням та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2015р. у справі №905/447/15 і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник зазначає, що рішення прийнято судом за наслідками неповного зясування обставин, які мають значення для справи.

Так, відповідач стверджує, що він був позбавлений можливості надання доказів по справі внаслідок неналежного повідомлення про час та місце судового засідання. Крім того, на думку скаржника, судом не були належним чином вивчені усі надані позивачем документи, в тому числі акти виконаних робіт, а також не було вивчено та перевірено повноважень осіб, які підписували зазначені акти.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 29.09.2015р. Від позивача отримано відзив на апеляційну скаргу, який судовою колегією розглянутий та долучений до матеріалів справи.

Представники позивача та відповідача в судове засіданні 29.09.2015р. не з'явилися. Про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень з відповідною ухвалою.

Позивач про причини неявки суд не повідомив. Від відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю явки уповноваженого представника, яке судовою колегією було розглянуто та задоволено.

У звязку з неявкою представників сторін, задоволенням клопотання відповідача, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відкладення судового засідання апеляційної інстанції в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, на 13.10.2015р.

Представники сторін у судове засідання 13.10.2015р. не зявилися. Представник позивача про причини неявки суд не повідомив. Від відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з проведенням на підприємстві перевірки в межах кримінального провадження.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.09.2015р. явка сторін не була визнана обовязковою, сторони не посилалися на необхідність надання додаткових доказів як на підставу для відкладення розгляду справи, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

28.10.2005р. між Державним підприємством „Артемсіль (далі - замовник) та Колективним підприємством воїнів інтернаціоналістів «Пам'ять» (далі - підрядник) укладено договір №28/10-18/11-30 (далі договір).

За умовами п.1.1 договору предметом договору є виконання регламентних ревізійноналагоджувальних робіт на підставі Єдиних правил безпеки при розробці рудних, нерудних та розсипних родовищ підземним способом та вимог держнаглядбезпекпраці.

Згідно з п.2.1. договору вартість робіт, які виконуються підрядником протягом терміну дії зазначеного договору, визначається за цінами, які вказані в додатках до зазначеного договору, відповідно до встановлених норм та правил.

За приписами пункту 2.3 договору оплата за роботи, що виконуються підрядником за цим договором може проводитися як у формі передоплати, так і по факту виконаних робіт. Кінцевий розрахунок за виконані роботи проводиться замовником в грошовій формі протягом 15 днів з дня підписання акту здачі приймання виконаних робіт по ревізії та налагоджуванню, в якому відображується фактична вартість та обєм виконаних робіт.

Відповідно до 2.4 договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 20.06.2014р., сторони дійшли згоди, що орієнтовна сума зазначеного договору складає 63950000,00грн. в т.ч. ПДВ 10658333,33грн. Суму договору складає вартість всього обєму робіт, які виконуються підрядником по зазначеному договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та реєстрації та діє до 15 січня 2017р.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, Колективним підприємством воїнів інтернаціоналістів «Пам'ять» в спірному періоді (січень 2015р.-квітень 2015р.) в повному обсязі і належним чином виконані зобов'язання за договором. Про це свідчать наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних підрядних робіт №1-2-15, №3-2-15, №4-2-15 та №5-2-15 за січень 2015р., №3-3-15, №4-3-15, №6-2-15, №7-2-15, №8-2-15, №9-2-15 та №10-2-15 за лютий 2015р., №5-3-15, №6-3-15, №11-2-15, №12-2-15, №13-2-15, №14-2-15 та №15-2-15 за березень 2015р., №7-3-15, №8-3-15, №16-2-15, №17-2-15, №19-2-15, №20-2-15, №21-2-15 за квітень 2015р.

Зазначені акти скріплені печатками підприємств, що свідчить про прийняття Державним підприємством „Артемсіль виконаних Колективним підприємством воїнів інтернаціоналістів «Пам'ять» робіт без жодних зауважень та заперечень.

Загальна вартість виконаних позивачем робіт за період січень 2015р.-квітень 2015р. складає 2298491,11грн.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем доведено виконання для відповідача робіт за договором підряду №28/10-18/11-30 від 28.10.2005р. у загальній сумі 2298491,11грн. Відповідно до пункту 2.3 договору розрахунок за виконані роботи проводиться замовником в грошовій формі протягом 15 днів з дня підписання акту здачі приймання виконаних робіт.

Проте, на наявних в матеріалах справи актах приймання виконаних підрядних робіт визначено лише місяць та рік виконання робіт. Разом з тим, позивачем надані відповідні податкові накладні. Оскільки податкові накладні є належним та допустимим документальним підтвердженням первинного бухгалтерського обліку, враховуючи приписи пункту 201.7 статті 201 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, суд першої інстанції правомірно зазначив, що податкові накладні були виписані позивачем в день підписання відповідних актів приймання виконаних підрядних робіт. Виходячи з цього, місцевим господарським судом вірно визначено, що акти приймання виконаних підрядних робіт №1-2-15, №3-2-15, №4-2-15 та №5-2-15 за січень 2015р. були підписані сторонами 27.01.2015р., №3-3-15, №4-3-15 за лютий 2015 були підписані сторонами 11.02.2015р., №6-2-15, №7-2-15, №8-2-15, №9-2-15 та №10-2-15 за лютий 2015р. були підписані сторонами 25.02.2015р., №5-3-15, №6-3-15 за березень 2015р. були підписані сторонами 11.03.2015р., №11-2-15, №12-2-15, №13-2-15, №14-2-15 та №15-2-15 за березень 2015р. були підписані сторонами 25.03.2015р., №7-3-15, №8-3-15 за квітень 2015р. були підписані сторонами 09.04.2015р., №16-2-15, №17-2-15, №19-2-15, №20-2-15, №21-2-15 за квітень 2015р. були підписані сторонами 23.04.2015р.

Враховуючи умови п.2.3 договору, відповідач повинен був сплатити вартість виконаних позивачем робіт за актами №1-2-15, №3-2-15, №4-2-15 та №5-2-15 не пізніше 11.02.2015р.; за актами №3-3-15, №4-3-15 не пізніше 26.02.2015р.; за актами №6-2-15, №7-2-15, №8-2-15, №9-2-15 та №10-2-15 не пізніше 12.03.2015р.; за актами №5-3-15, №6-3-15 не пізніше 26.03.2015р.; за актами №11-2-15, №12-2-15, №13-2-15, №14-2-15 та №15-2-15 не пізніше 09.04.2015р.; за актами №7-3-15, №8-3-15 не пізніше 24.04.2015р.; за актами №16-2-15, №17-2-15, №19-2-15, №20-2-15, №21-2-15 не пізніше 08.05.2015р.

Проте, роботи за договором підряду №28/10-18/11-30 від 28.10.2005р. за період січень-квітень 2015р. Державним підприємством „Артемсіль так і не були оплачені. У звязку із невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором 12.03.2015р. та 08.04.2015р. позивачем були надіслані на адресу Державного підприємства „Артемсіль претензії №10 та №15 з вимогою сплатити заборгованість за договором.

Проте зазначені претензії були залишені без відповіді. Доказів перерахування позивачу боргу у сумі 2298491,11грн.відповідач не надав.

За таких обставин, враховуючи, що судове рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, а позивач до цього часу не отримав винагороди за виконані роботи, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача боргу у сумі 2298491,11грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом не були належним чином оцінені акти виконаних робіт, а саме не було вивчено та перевірено повноваження осіб, які підписували зазначені акти. Зазначений довод відхиляється судовою колегією з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, всі акти приймання виконаних підрядних робіт підписані з боку відповідача директором технічним, головним механіком/головним енергетиком, головним інженером рудника, головним механіком/головним енергетиком рудника, механіком/енергетиком дільниці, економістом, інженером по планово-кошторисній роботі без жодних зауважень. Зазначені акти скріплені печатками підприємств. Крім того, відповідач жодного разу не заявляв про відступи позивачем від умов договору або про будь-які недоліки в роботі.

Разом з тим, відповідачем не зазначено, які саме акти виконаних робіт підписані не уповноваженими особами підприємства, про обмеження повноважень якої саме посадової особи йдеться, та якими нормативними або установчими документами такі обмеження передбачені, всупереч тому, що згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім основного боргу позивач просив стягнути з відповідача3% річних в сумі 21406,68грн. та інфляційні в розмірі 429586,66грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевикладеного, перевіривши розрахунок суду першої інстанції, враховуючи положення ст. 83 ГПК про те, що господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Донецької області про стягнення з Державного підприємства „Артемсіль 3% річних в сумі 21406,68грн. та інфляційних в розмірі 429586,66грн. за визначені позивачем періоди, які не суперечать приписам чинного законодавства.

Стосовно стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 100грн. та пені в сумі 100грн. судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у позивача правових підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених ч.2 ст.231 ГК України.

Твердження відповідача про те, що він був позбавлений можливості надання доказів по справі внаслідок неналежного повідомлення про час та місце судового засідання, спростовуються наступним.

За приписами п.4 ч.1 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, в тому числі, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приписами п.2 ч.3 вищевказаної статті передбачено, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Повідомлення сторони вважається неналежним, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце розгляду справи, надіслано з порушенням вимог ст. 87 ГПК.

У п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначається, що стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться у пункті 2 частини 3 статті 104 ГПК, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК.

Стаття 64 ГПК передбачає, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Якщо сторона брала участь у судовому розгляді та реалізувала чи мала можливість реалізувати свої процесуальні права, то саме по собі неналежне повідомлення не є підставою для скасування рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала господарського суду Донецької області про порушення провадження у справі від 22.06.2015р. та призначення судового засідання на 08.07.2015р. була направлена Державному підприємству „Артемсіль 23.06.2015р. Зазначена ухвала була отримана відповідачем, хоча і вже після судового засідання, про що свідчить відбиток його юридичного відділу, наявний на наданій до апеляційної скарги копії ухвали місцевого господарського суду. Тобто, Державне підприємство „Артемсіль було обізнане про порушення провадження по справі і мало можливість надіслати відзив на позовну заяву та додаткові докази, чого зроблено не було.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.07.2015р., приймаючи до уваги неявку представників сторін та відсутність в матеріалах справи доказів отримання ухвали суду, було відкладено розгляд справи на 21.07.2015р. Зазначена ухвала була отримана представником відповідача 20.07.2015р., про що свідчить відбиток юридичного відділу відповідача, наявний на копії ухвали місцевого господарського суду від 08.07.2015р., доданій до апеляційної скарги.

Проте, дізнавшись про судове засідання, жодних дій, спрямованих на повідомлення суду про неможливість явки в судове засідання та надання відзиву на позовну заяву відповідач не вчинив.

Крім того, несвоєчасне отримання Державним підприємством „Артемсіль копій ухвали не може свідчити про порушення судом порядку їх надсилання.

Оскільки відповідач був обізнаний про час та місце судового засідання і відповідно мав можливість реалізувати свої процесуальні права, то відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Донецької області.

З огляду на викладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2015р. (повний текст підписано 23.07.2015р.) у справі №905/447/15 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 ГПК України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Артемсіль, м.Соледар Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2015р. (повний текст підписано 23.07.2015р.) у справі №905/447/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2015р. (повний текст підписано 23.07.2015р.) у справі №905/447/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді О.А. Марченко

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим:

1 позивачу;

1 відповідачу;

1 ГСДО;

1 до справи;

1 ДАГС.