Постанова № 52304219, 06.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа№ 910/13688/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Хрипуна О.О.

представники сторін:

Від позивача: Боровик О.М.

Від відповідача: Мовіле О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 по справі № 910/13688/15 (суддя: Демидов В.О. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармекс Груп"

до Міністерства охорони здоров'я України

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 по справі № 910/13688/15 позов ТОВ "Фармекс Груп" до Міністерства охорони здоров'я України задоволено, а саме: розірвано договір про закупівлю товарів за державні кошти від 03.10.2014 № 86/21-24, укладений між Міністерством охорони здоров'я України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармекс Груп".

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю обумовлених законом і договором про закупівлю товару за державні кошти №86/21-24 від 03.10.2014 підстав для його розірвання.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2015, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 по справі № 910/13688/15 та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано того, що відповідно до п. 7.3 договору про закупівлю товару за державні кошти №86/21-24 від 03.10.2014, у разі надходження письмового звернення від постачальника щодо розірвання договору у зв'язку із неможливістю його виконати, договір в установленому порядку розривається, а з постачальника стягується штраф у розмірі 25% вартості непоставленого (неприйнятого) товару. Таким чином, відповідач вважає, що до моменту сплати позивачем штрафу у розмірі 25% вартості непоставленого (неприйнятого) товару, договір не може бути розірваним, і є чинним. Крім того, судом першої інстанції необґрунтовано застосовано до підстав розірвання договору положення ст. 652 Цивільного кодексу України.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України по справі № 910/13688/15 розподілено судді - доповідачу Станіку С.Р. для розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суд від 09.09.2015 по справі №910/13688/15 апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 по справі №910/13688/15 було прийнято та призначено до розгляду на 06.10.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Тищенко А.І. від 06.10.2015 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Корсакової Г.В., апеляційну скаргу по справі №910/13688/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2015 справу по справі № 910/13688/15 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О., розгляд справи вирішено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 30.09.2015.

В судовому засіданні 30.09.2015 представник апелянта (відповідача) підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 30.09.2015 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін., посилаючись на те, що його прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, про що також позивачем подано відповідні письмові пояснення.

У письмових поясненнях на апеляційну скаргу позивач наголошував на тому, що згідно сертифікатів про державну реєстрацію медичного імунобіологічного препарату Пентаксим/Pentaxim та Імовакс Поліо/Imovax Polio ТОВ "Фармекс Груп" є виробником вакцини з форми in bulk, тобто здійснює фасування з форми in bank фірми-виробника "Санофі Пастер С.А." (Sanofi Pasteur), Франція. ТОВ "Фармекс груп" є виробником готового лікарського засобу медичного імунобіологічного препарату Пентаксим/Pentaxim та Імовакс Поліо/Imovax Polio, виробництво яких можливе лише із зазначеної форми in bulk. У зв'язку із виробничими проблемами "Санофі Пастер С.А." не здійснено поставку ТОВ "Фармекс груп" необхідної кількості вакцини форми in bulk Пентаксим/Pentaxim та Імовакс Поліо/Imovax Polio для виробництва готової продукції. З наведених підстав є неможливим виконання позивачем умов договору про закупівлю товару за державні кошти №86/21-24 від 03.10.2014, і він не мав можливості здійснити поставку товару Пентаксим/Pentaxim у кількості 2110 одиниць на суму 528280 грн. 70 коп. та Імовакс Поліо/Imovax Polio у кількості 12554 одиниць на суму 1266573 грн. 06 коп. Позивач вказує на те, що у зв'язку зі зміною істотних обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, є достатньо підстав для розірвання договору про закупівлю товару за державні кошти №86/21-24 від 03.10.2014.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції і підтверджується наявними матеріалами справи, 03.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармекс Груп" (позивач, постачальник) та Міністерством охорони здоров'я України (відповідач, замовник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 86/21-24 (далі за текстом - договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити лікарські засоби, зазначені в специфікації (додаток №1 до договору), а замовник - оплатити товар на умовах договору. Закупівля товару здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 2301400 "Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру" за напрямом "Централізована закупівля імунобіологічних препаратів доведення імунопрофілактики населення".

Товар постачається уповноваженому підприємству замовника ДП "Укрвакцина" з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я (п. 1.1 договору).

До переліку найменування товару згідно п. 1.2 договору відносяться препарати фармацевтичні, інші (препарати імунобіологічні) (згідно додатку 1 до договору: комбінована вакцина для профілактики кашлюку (ацелюлярна), дифтерії, правця, гемофільної інфекції гемофільної інфекції та поліомієліту (інактивована), кількість товару 470000 доз; вакцина для профілактики поліомеліту інактивована у кількості 12554 доз).

Валютою договору є гривня України. Сума договору становить 118940473 грн. 06 коп., у тому числі ПДВ 7781152 (п. 3.1 договору).

Згідно п. 4.1 договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на підставі видаткової накладної.

Оплата здійснюється замовником протягом семи робочих днів після поставки товару на склад уповноваженого підприємства, за повідомленням уповноваженого підприємства про таку поставку, у разі відсутності фінансування - після поставки товару, по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України (п. 4.2 договору).

Постачальник забезпечує поставку товару, на умовах поставки DDP-Київ (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2000) на склад уповноваженого підприємства замовника (Державне підприємство "Укрвакцина") відповідності до узгодженого графіку поставки. Уповноважене підприємство приймає товар для подальшого його постачання до закладів охорони здоров'я (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною постачальника в трьох екземплярах, яка підписується матеріально-відповідальною особою постачальника, уповноваженим підприємством (п. 5.4 договору).

Згідно розділу VI договору замовник, зокрема, зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати за поставлений товар, має право достроково розірвати договір у разі невиконання зобов'язань постачальником, повідомивши про це його у двадцятиденний строк з моменту виявлення невиконання зобов'язань за договором. Постачальник, зокрема, зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 7.3 договору у разі надходження письмового звернення від постачальника щодо розірвання договору у зв'язку із неможливістю його виконати, договір в установленому порядку розривається, а з постачальника стягується штраф у розмірі 25% вартості непоставленого (неприйнятого) товару.

Договір набрав чинності з моменту підписання його сторонами та сторонами погоджена його дія до 31.12.2014, але у будь-якому випадку до повного погашення ними своїх зобов'язань (п. 10.1 договору).

Згідно специфікації до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 86/21-24 від 03.10.2014 (додаток №1 до договору) загальна сума товару, погоджена сторонами, становить 118940473 грн. 06 коп., у тому числі ПДВ 7781152.

Сторонами узгоджено графік поставки товару до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 86/21-24 від 03.10.2014.

Додатковою угодою №1 до договору від 31.12.2014, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармекс Груп" та Міністерством охорони здоров'я України, зокрема, внесені зміни до графіку поставки товару (додаток №2) та викладено його у новій редакції. Згідно змін до графіку, комбінована вакцина для профілактики кашлюку (ацелюлярна), дифтерії, правця, гемофільної інфекції гемофільної інфекції та поліомієліту (інактивована), кількість товару 470000 доз повинна бути поставлена в термін до 31.03.2015, вакцина для профілактики поліомеліту інактивована у кількості 12554 доз повинна бути поставлена в термін до 31.03.2015.

Гарантійним листом від 28.08.2014 №3036/1 компанія "Санофі Пастер С.А." повідомила позивача про гарантування поставки товару позивачу в термін до 31.12.2014 для подальшого пакування вакцин у формі випуску in bank: Пентаксим/Pentaxim у кількості 472000 дози та Імовакс Поліо/Imovax Polio у кількості 12760 доз.

Листом від 15.12.2014 за №4896/1 компанією "Санофі Пастер С.А." повідомлено позивача про те, що у зв'язку з виробничими проблемами постачання вакцин у формі випуску in bank Пентаксим/Pentaxim у кількості 472000 дози та Імовакс Поліо/Imovax Polio у кількості 12760 доз, затримується та не може бути здійснена у грудні 2014 року. Орієнтована дата постачання вакцин - березень 2015.

Листом від 04.03.2015 за №6104/1 компанія "Санофі Пастер С.А." повідомила позивача про те, що вона не має змоги виконати у повному обсязі свої зобов'язання з метою виконання зобов'язань ТОВ "Фармекс Груп" перед Міністерством охорони здоров'я України згідно договору у зв'язку із неможливістю поставити 12760 доз вакцин Імовакс Поліо/Imovax Polio.

Листом від 16.03.2015 за №6279/1 компанія "Санофі Пастер С.А." повідомила позивача про те, що вона не має змоги виконати у повному обсязі свої зобов'язання з метою виконання зобов'язань ТОВ "Фармекс Груп" перед Міністерством охорони здоров'я України згідно договору у зв'язку із неможливістю поставити 2100 доз вакцин Пентаксим/Pentaxim.

Позивач у листі від 05.03.2015 №374 повідомив відповідача про неможливість здійснити поставку згідно договору вакцини Імовакс Поліо/Imovax Polio у кількості 12554 доз на суму 1266573 грн. 06 коп. та додав проект додаткової угоди для розірвання договору у зв'язку із неможливістю його виконання.

Листом від 17.03.2015 №455/1 позивач повідомив відповідача про неможливість поставки вакцини Пентаксим/Pentaxim у кількості 4648 доз.

Позивач 15.05.2015 звернувся до відповідача з листом №891, у якому, посилаючись на раніше надіслані відповідачу листи з пропозицією про розірвання договору від 05.03.2015 №374 та від 30.03.2015 №542/1, у зв'язку із неотриманням на них відповіді та погодженого проекту додаткової угоди про розірвання договору у зв'язку із неможливістю його виконання постачальником, просив відкликати направлені на адресу позивача претензії від 09.04.2015 №01.05.20-05/342 на суму 52959 грн. 77 коп. та від 09.04.2015 №01.05.20-05/341 на суму 10132 грн. 58 коп. та розірвати договір, погодивши відповідний проект додаткової угоди.

Позивачем було здійснено поставку товару ДП "Укрвакцина" згідно умов договору, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін: №109 від 02.03.2015 на суму 7960514 грн. 15 коп.№110 від 02.03.2015 на суму 16468086 грн. 75 коп., №111 від 04.03.2015 на суму 24971903 грн. 80 коп., №112 від 04.03.2015 на суму 19091713 грн. 98 коп., №113 від 04.03.2015 на суму 1453898 грн. 59 коп., №177 від 31.03.2015 на суму 21977478 грн. 80 коп., №178 від 31.03.2015 на суму 855263 грн. 92 коп., №179 від 02.04.2015 на суму 24366759 грн. 51 коп.

Поставка товару за договором також підтверджується актами приймання-передавання вакцин, що підписані уповноваженими представниками сторін, від 02.03.2015, 31.03.2015, 02.04.2015, довіреностями ДП "Укрвакцина" на отримання від позивача товару №27/27 від 02.03.2015, №29/29 від 04.03.2015, №45/45 від 31.03.2015, №46/46 від 02.04.2015, товарно-транспортними накладними №49 від 02.03.2015, №50 від 02.03.2015, №71 від 31.03.2015, №75 від 02.04.2015.

Таким чином, на виконання умов договору та графіку поставок позивачем здійснено поставку ДП "Укрвакцина", а відповідачем здійснено оплату вакцини Пентаксим/Pentaxim у кількості 467890 доз на загальну суму 117145619 грн. 29 коп.

Позивач, посилаючись на приписи п. 7.3 договору та істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, у зв'язку із неможливістю подальшого виконання своїх зобов'язань за договором щодо поставки відповідачу вакцин Пентаксим/Pentaxim у кількості 2110 доз на суму 528280 грн. 70 коп. та Імовакс Поліо/Imovax Polio у кількості 12554 дози на суму 1266573 грн. 06 коп., просить розірвати договір.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Разом з тим, передбачене статтею 188 Господарського кодексу України надсилання іншій стороні пропозиції про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Наведена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 р. № 22/110.

Відповідно до положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. 1 і п. 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Внаслідок укладення договору про закупівлю товарів за державні кошти від 03.10.2014 № 86/21-24 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Спір між сторонами виник з приводу ненадходження відповіді від позивача на пропозицію позивача щодо розірвання договору у зв'язку із неможливістю його виконання.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмові встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до п. 7.3 договору у разі надходження письмового звернення від постачальника щодо розірвання договору у зв'язку із неможливістю його виконати, договір в установленому порядку розривається, а з постачальника стягується штраф у розмірі 25% вартості непоставленого (неприйнятого) товару.

Враховуючи викладене вище, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд апеляційної інстанції встановив, що згідно з частинами 1 та 2 ст. 652 Цивільного кодексу України та у відповідності до п. 7.3 договору наявні підстави для розірвання договору, оскільки:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, про що свідчать їх дії як в момент підписання договору, так і дії по виконанню укладеного договору в частині здійснення позивачем поставок обумовленого товару загалом на суму 117145619 грн. 29 коп. та їх оплати відповідачем, що підтверджується первинними документами (видатковими накладними, актами приймання-передавання вакцин);

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, оскільки згідно сертифікатів про державну реєстрацію медичного імунобіологічного препарату Пентаксим/Pentaxim та Імовакс Поліо/Imovax Polio позивач є виробником вакцини з форми in bulk, тобто здійснює фасування з форми in bank фірми-виробника "Санофі Пастер С.А." (Sanofi Pasteur), Франція, і позивач є виробником готового лікарського засобу медичного імунобіологічного препарату Пентаксим/Pentaxim та Імовакс Поліо/Imovax Polio, виробництво яких можливе лише із зазначеної форми in bulk. Проте, компанією "Санофі Пастер С.А." повідомлено позивача про те, що у зв'язку з виробничими проблемами постачання вакцин у формі випуску in bank Пентаксим/Pentaxim є неможливим, про що в матеріалах справи наявні листи зазначеної компанії (04.03.2015 за №6104/1, від 16.03.2015 за №6279/1). Тобто, позивач не міг власними силами здійснити виробництво вакцини (готової лікарської форми) без форми in bulk;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки, договір про закупівлю товару за державні кошти №86/21-24 від 03.10.2014 укладено між позивачем та відповідачем на підставі рішення конкурсних торгів МОЗ України від 19.09.2014 № 51 щодо закупівлі товару за рахунок коштів державного бюджету України за бюджетною програмою КПКВК 2301400 «Забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру» а напрямом «Централізована закупівля імунобіологічних препаратів для проведення імунопрофілактики населення», отже, неможливість його виконання позивачем порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача на отримання коштів, а державу того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а саме: швидке забезпечення населення вакцинами для профілактики захворювань (поліомієліту, дифтерії), адже одним із головних напрямків державної політики є підтримання здоров'я населення (шляхом проведення профілактики) і забезпечення ліками населення, зокрема, і малозахищених верств населення, малозабезпечених осіб, осіб похилого віку, малолітніх осіб без батьківського піклування, тощо.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що розірвання договору у зв'язку з неможливістю позивача здійснити необхідну поставку вакцини надасть можливість провести нову закупівлю ліків за державні кошти та позбавить безпідставного перерахування державних коштів на рахунок позивача, який не може здійснити необхідну поставку обумовлених груп вакцин.

4) із суті договору про закупівлю товару за державні кошти №86/21-24 від 03.10.2014 не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що пунктом п. 7.3 договору про закупівлю товару за державні кошти №86/21-24 від 03.10.2014 сторони узгодили можливість розірвання договору у разі надходження письмового звернення від постачальника щодо розірвання договору у зв'язку із неможливістю його виконати.

З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на даний час наявні умови, визначені ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, що є підставою для розірвання договору про закупівлю товару за державні кошти №86/21-24 від 03.10.2014.

Крім того, довод апелянта в обгрунтування апеляційної скарги про те, що до моменту сплати позивачем штрафу у розмірі 25% вартості непоставленого (неприйнятого) товару, договір про закупівлю товару за державні кошти №86/21-24 від 03.10.2014 не може бути розірваним, і є чинним - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставний та необґрунтований, оскільки п. 7.3 договору не передбачено обов'язку позивача сплачувати штраф до моменту пред'явлення ним вимоги про розірвання договору, навпаки, наведений пункт передбачає сплату штрафу саме за розірвання договору за ініціативою позивача. Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися в установленому порядку до позивача з вимогами про сплату такого штрафу.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимоги позивача про розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти від 03.10.2014 № 86/21-24, укладеного між Міністерством охорони здоров'я України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармекс Груп" та задоволення позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у рішенні Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 по справі № 910/13688/15, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни зазначеного рішення - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процессуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства охорони здоров'я України на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 по справі № 910/13688/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 по справі № 910/13688/15- залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13688/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

О.О. Хрипун