Постанова № 52304211, 13.10.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.10.2015р. справа №908/1971/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4від позивача:ОСОБА_5 - представник за дов. №юр/2472 від 30.12.2014р.від відповідача:ОСОБА_6 представник за дов. №129 від 09.10.2015р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВИНЗ" м.Слов"янськ, Донецької області на рішення господарського суду Запорізької областівід10.06.2015 рокуу справі№908/1971/15-г (суддя Давиденко І.В.)за позовомОбласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Краматорск, Донецької області в особі Виробничої одиниці "Слов"янськтепломережа", м.Слов"янськ Донецької областідо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "ТВИНЗ" м.Слов"янськ, Донецької областіпро стягнення боргу у розмірі 54821,46 грн., 3% річних у сумі 990,32 грн., інфляційних у сумі 973,36 грн. та пені у сумі 950,54 грн.ВСТАНОВИВ:

26.03.2015р. Позивач, Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" м. Краматорск, Донецької області в особі Виробничої одиниці "Слов"янськтепломережа", м.Слов"янськ Донецької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВИНЗ", м.Слов"янськ, Донецької області про стягнення боргу у розмірі 54821,46 грн., 3% річних у сумі 990,32 грн., інфляційних у сумі 973,36 грн. та пені у сумі 950,54 грн. ( а.с.3-4).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.06.2015р. позовні вимоги були задоволені повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВИНЗ", м.Слов"янськ, Донецької області на користь позивача суму боргу у розмірі 54821,46 грн., 3% річних у сумі 990,32грн., інфляційних у сумі 973,36грн. та пені у сумі 950,54грн., 1827грн.00коп. судового збору (а.с.131-134).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманих послуг та законність стягнення основного боргу, інфляційних, 3% річних та пені.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВИНЗ", м.Слов"янськ, Донецької області звернувся із апеляційною скаргою, а у подальшому подав доповнення до скарги, в яких зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 10.06.2015р. та прийняти нове рішення (а.с.160-162, 176-178).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не дав правову оцінку доказам позивача, який самостійно в день розгляду справи уточнив розрахунок та самостійно зменшив позовні вимог на суму 5122,03 грн., оголосив про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції не надав оцінку п.14 та п. 20 Правил № 630, а послався тільки на укладений між сторонами договір, що призвело до прийняття неправильного рішення. Враховуючи дані пункти Правил, позивач зобов"язаний запросити споживача для зняття показів обліку поставки теплової енергії, внаслідок чого відповідач не підписував акти за виставленими рахунками, оскільки розрахунки були завищені. Оплата відповідачем не здійснювалася, оскільки позивач заборгував відповідачу, про що зазначено у поясненнях № 78 від 19.05.2015р., відсутність достовірного розрахунку спростовує суму наданих послуг, яку повинно сплатити.

21.07.2015р. до Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від 20.07.2015р. № 011/1715, який колегією суддів розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи, в якому позивач просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідачу, а рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2015р. у даній справі залишити без змін. (а.с.192-193).

У судовому засіданні 25.08.3015р. була оголошена перерва до 13.10.2015р. о 10-00 год.

У судовому засіданні 13.10.2015р. відповідач просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 10.06.2015р. по справі №908/1971/15-г та прийняте нове, яким позовні вимоги задовольнити частково у сумі 8 999,03грн., в іншій частині відмовити.

13.10.2015р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення по справі №908/1971/15-г, які колегією суддів розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України та повинно бути залишено без змін з огляду на наступне.

Обласне комунальне підприємство Донецьктепокомуненерго" юридична особа (ідентифікаційний код 03337119), здійснює свою діяльність на підставі Статуту, що підтверджено Випискою із ЄДРПОУ (а.с.38-40).

Виробнича одиниця обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненрего" "Слов"янськтепломережа" (іжентифікаційний код 05540965) згідно Положення про виробничу одиницю не є юридичною особою, вона діє на господарських засадах згідно з Положенням про неї, здійснює виробничу діяльність з метою найбільшого повного та якісного задоволення споживачів щодо забезпечення постачання теплової енергії, іншими видами послуг, що підтверджено довідкою з ЄДРПОУ ( а.с.41-44).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВИНЗ", м.Слов"янськ Донецької області є юридичною особою (ідентифікаційний код 20336400), що підтверджено витягом з інформаційно-ресурсного центру та довідкою з ЄДРПОУ (а.с.49-5, 66).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2007р. між Обласним комунальним підприємством Донецьктеплокомуненерго в інтересах Виробничої одиниці Словянськтепломережа (за договором - Постачальник, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТВИНЗ (за договором Споживач, далі - відповідач) укладено ОСОБА_7 на постачання № 379 (далі ОСОБА_7) (а.с.8-13).

Так, Постачальник бере на себе зобовязання постачати Споживачу теплову енергію для всіх обєктів загальною площею 244,3 кв.м, а Споживач зобовязується оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами, в терміни, передбачені цим Договором (п. 1.2 Договору).

Згідно з п.п. 10.1 Договору, цей ОСОБА_7 набуває чинності з дня фактичного надання послуг, який підтверджується актом між представниками теплопостачальної організації та балансоутримувачем будівлі, в якому розташований Споживач та діє до 15.10.08. ОСОБА_7 автоматично вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією зі сторін.

Висновок суду першої інстанції про те, що у звязку із тим, що у матеріалах справи відсутні заяви сторін про розірвання Договору, цей ОСОБА_7 був автоматично пролонгований на той саме строк і на тих самих умовах, колегія суддів вважає правильним.

Згідно довідки до договору № 379 від 15.10.2007р. на теплопостачання приміщення ТОВ "ТВИНЗ" вартість опалення в місяць в опалювальний період: приміщення стоматологічного кабінету у будівлі МЛ №3: 244 м2 х 8,58 грн.=2096,09 грн., в .т.ч. ПДВ 20% 419,22 грн., а всього 2515,31 грн. Централізованого гарячого водопостачання немає. У зв"язку з установкою теплолічильника на будівлі міської лікарня №3, розрахунок та нарахування за отриману теплову енергію даного приміщення буде проводитися згідно фактичних показів приладів обліку. У випадку виходу з ладу приладу обліку, розрахунок та нарахування будуть здійснюватися за площею. Дана довідка є невід"ємною частиною договору. Дана довідка підписана інженером ОРУ ОСОБА_8 ( а.с.11 зворотній бік).

З Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП БТІ м.Слов"янська від 25.04.2005р. № 7097603 вбачається, що нежитлове приміщення медико-санітарної частини за адресою: Донецька область, м.Слов"янськ, вул. Донська,буд.5 належить ТОВ "ТВИНЗ" за рішенням господарського суду Донецької області №10-497-В від 15.02.2005р.(а.с.54).

Згідно з п. 1.5 Договору, відповідальність між Постачальником та Споживачем за технічний стан та обслуговування теплоспоживальних установок здійснюється згідно їх балансової належності. Межею балансової належності теплових мереж між Постачальником та власником будівлі є зовнішня стіна будівлі.

Відповідно до п. 2.3 Договору встановлено, що Споживач повинен мати ОСОБА_7 на технічне обслуговування системи теплопостачання з балансоутримувачем будівлі. При відсутності даного Договору відповідальність за технічний стан внутрішньої системи опалювання несе Споживач. В цьому разі Постачальник гарантує якість наданих послуг.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом.

Пункт 5.3 договору передбачає, що Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії терміном до 20 числа поточного місяця.

Якщо приміщення Споживача знаходиться у будинку, оснащеному приладами обліку теплової енергії, Споживач сплачує за опалення згідно з показаннями цих приладів пропорційно до опалювальної площі приміщення. Знімання показань з приладів обліку здійснюється представниками теплопостачальної організації і балансоутримувачем приладів обліку (п.5.7 договору).

Відповідно до п. 3.2.1 Договору вбачається, що Споживач теплової енергії зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені даним Договором.

Розрахунки на теплову енергію, що споживається, проводяться згідно предявлених рахунків, відповідно до встановлених тарифів, надісланих рекомендованим листом або врученим під особистий підпис представниками споживача (п. 6.1 Договору).

Згідно з п. 6.2 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. В платіжному документі Споживача повинен бути вказаний період, за який сплачується послуга за спожиту теплову енергію згідно договору. В разі відсутності вказаного періоду, постачальник вважає плату за теплопостачання з першого місяця виникнення заборгованості.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що Споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100 % вартість зазначеної в Договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду це перевищення окремо оплачується Споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що споживачам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірним навантаженням з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації так кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді згідно діючих "ОСОБА_6 та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також господарсько-побутові потреби в Україні КГМ 204 України 244-94.

Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.6. договору передбачено, що Споживач виконує звірку розрахунків за спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки щомісяця.

Додатком до договору № 379 встановлені планові обсяги постачання теплової енергії на потреби опалення Споживачу ( а.с.13).

Опалювальні періоди підтверджуються Актами виконаних послуг за спірний період, які містяться у матеріалах справи.

Однак, відповідач, на думку позивача, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України, оплату за отриману теплову енергію за період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р., з жовтня 2014 р. по лютий 2015 р. не здійснив, тому останній просив стягнути з нього суму боргу у розмірі 54 821,46 грн., пеню у розмірі 950,54 грн., інфляційні нарахування у сумі 9973,36 грн., 3% річних у сумі 990,32 грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо стягнення боргу за послуги з теплопостачання відповідно до умов договору на постачання теплової енергії.

Спірні відносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від21.07.2005р. № 630 (далі - Правила № 630).

Згідно зі статтею 13 Закону України № 1875 залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України № 1875 передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов"язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживач зобов"язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.

Згідно ст. 1 Закону України № 2633-1У теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Пунктом 4 ст. 19 Закону України № 2633-1У передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ст.24 Закону України "Про теплопостачання").

Стаття 19 Закону України № 1875 передбачає, що відношення між учасниками договірних відношень у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних началах.

Правила користування тепловою енергією затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 та визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії ( далі - Правила).

Пунктом 3 цих Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією (п. 4 Правил).

Відповідно до частини 1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

Абзацом 5 п. 5 зазначених Правил встановлено, що теплопостачальна організація укладає договори з власниками (балансоутримувачами) теплових мереж на транспортування теплової енергії за тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

До обов»язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил ( абз.6 п. 40 Правил)

Таким чином, наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов»язковою та такою, що передбачена Законом.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов"язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зоов"язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір на постачання теплової енергії є договором про надання послуг.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини. на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач наполягає на стягненні з відповідача боргу за період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р., з жовтня 2014 р. по лютий 2015 р у розмірі 54 821,46 грн., посилаючись при цьому на порушення відповідачем умов договору.

Як передбачено за умовами договору (п.5.7), прилад обліку теплової енергії встановлено в міській лікарні № 3 м.Слов"янська за адресою: вул.Донська, 3 (а.с.76-77). Прилад обліку, за яким здійснювалися зняття показань за договором № 379 встановлений у приміщенні поліклініки (амбулаторія №7). До 03.02.2014р. приміщення поліклініки та лорстационар відносилися до КЛПУ "Міська лікарня №3" за адресою, вул.Донська, б.3. Після реорганізації приміщення поліклініки (амбулаторія № 7), в якому знаходиться приміщення ТОВ "Твінз" було закріплено за КП "Центр первинної медико-санітарної допомоги м.Слов"янська та присвоєна адреса: вул.Донська,5, що вбачається з копії технічного паспорту на будівлю лабораторії № 7 та карти-схеми розташування приміщень відповідача в будівлі амбулаторії №7 ( а.с.209-214).

Таким чином, доводи відповідача щодо розміщення нежитлового приміщення медико-санітарної частини, що належить ТОВ "ТВИНЗ" за іншою адресою, а саме: Донецька область, м.Слов"янськ, вул. Донська,буд.5, є безпідставними.

Факт постачання теплової енергії до нежитлового приміщення за адресою: вул.Донська, б.3 підтверджується актами на включення теплової енергії, що містяться в матеріалах справи (а.с.14-15).

Пунктом 5.7 договору встановлено, якщо приміщення Споживача знаходиться у будинку, оснащеному приладами обліку теплової енергії, Споживач сплачує за опалення згідно з показаннями цих приладів пропорційно до опалювальної площі приміщення. Знімання показань з приладів обліку здійснюється представниками теплопостачальної організації і балансоутримувачем приладів обліку.

Позивач стверджує про те, що зняття показань приладів обліку у спірний період здійснювалося представниками теплопостачальної організації та балансоутримувачем приладів обліку, що підтверджено відповідними доказами ( а.с.148-149).

Відповідно до Довідки до Договору про вартість опалення, яка є невідємною частиною Договору, вбачається, що в звязку з встановленням приладу обліку в будівлі міської лікарні № 3, розрахунок та нарахування за спожиту теплову енергію даного приміщення буде здійснюватись згідно фактичних показників засобу обліку. В разі несправності засобу обліку, розрахунок та нарахування будуть здійснюватись за площею.

Позивачем були надані довідки-рахунки за період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р., з жовтня 2014 р. по лютий 2015 р. з розмежуванням кількості спожитої теплової енергії, в тому числі відповідачем на опалення стоматологічного кабінету за даним Договором.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем було нараховано відповідачу кількість відпущеної теплової енергії, саме на приміщення відповідача, яке складає 244,3 кв.м., колегія суддів вважає таким, що відповідає обставинам справи.

За приписами п. 20 Правил № 630 плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квітанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

В платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних і попередніх показань засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджених нормативів (норм) споживання, тарифу на даний вид послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу.

З матеріалів справи вбачається, що виставлені позивачем рахунки за жовтень та грудень 2013 року підписані відповідачем без заперечень, але не сплачені у встановленому договором порядку ( а.с.18,21).

Доказів сплати інших рахунків у спірний період відповідач суду не надав, але зауважував, що не заперечує проти сплати послуг за надані послуги, але вважає, що вони виставлені за завищеними тарифами.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що позивачем на адресу відповідача направлялися листа з повідомленням про нові тарифи на послуги теплопостачання (а.с.22.26,28,31).

Виставлені позивачем рахунки за спірний період з жовтня 2013 року по грудень 2013р. та з січня 2014р. по квітень 2014р., з жовтня 2014р. по січень 2015р. базувалися відповідно до встановлених тарифів, зміна яких підтверджена постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2011р. №20, від 31.12.2013р. № 490, від 31.03.2014р. №216, від 28.11.2014р. № 634 (а.с.92-98). Таким чином, доводи апелянта стосовно завищених тарифів спростовуються вищенаведеним та відхиляються колегією суддів.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТВИНЗ за Договором № 379 від 15.10.2007р. за період з жовтня 2013 р. по квітень 2014 р., з жовтня 2014 р. по лютий 2015 р. становить 54821,46 грн. та підлягає задоволенню, є таким, що відповідає обставинам справи та обґрунтовано судом задоволений.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметично розрахунок суми 3 % річних та збитків від інфляції, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 990,32 грн. 3 % річних та 9973,36 грн. збитків від інфляції.

На підставі п. 7.2.3 Договору позивач просив суд стягнути з відповідача 950,54 грн. пені.

Пунктом 7.2.3 Договору сторони передбачили, що несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а для субєктів підприємницької діяльності 1 % від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100 % від суми заборгованості та санкції, передбачені діючим законодавством.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок суми пені, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що він виконаний невірно, в звязку неправильним визначенням періоду стягнення суми пені.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 950,54 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки не спростовують висновку місцевого господарського суду про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВИНЗ", м.Слов"янськ на рішення господарського суду Запорізької області від 10.06.2015 року у справі №908/1971/15-г залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області господарського суду Запорізької області від 10.06.2015 року у справі №908/1971/15-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В.Ломовцева

СуддіО.А.Марченко

ОСОБА_3

Надр.5 прим:1 у справу; 2позивачу;3 відповідачу;4 ДАГС;5ГС Запоріз. обл.