Постанова № 52304152, 13.10.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.10.2015 справа №908/3951/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:не зявився не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від29.07.2015р.у справі№ 908/3951/15 /суддя Серкіз В.Г./за позовом Приватного підприємства "Драг", м. Запоріжжядо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м.Запоріжжяпростягнення 50 375,75грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Драг", м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м. Запоріжжя про стягнення суми основного боргу у розмірі 30 000грн., 3 % річних у розмірі 1 565,75грн., інфляційних витрат в розмірі 18 810грн.

Господарським судом Запорізької області у справі № 908/3951/15 від 29.07.2015р. (суддя Серкіз В.Г.) прийнято рішення про задоволення позовних вимог та стягнуто з ТОВ Газ Інвест 30 000грн. основного боргу, 1 565,75грн. 3 % річних, 18 810грн. інфляційних збитків та 1 827грн судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Газ Інвест» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з заявою про поновлення строку на подання апеляційної скарги та з апеляційною скаргою, в якій просять рішення по справі скасувати в частині стягнення з нього 3% річних у сумі 1 565,75грн. та інфляційних збитків у сумі 18 810грн. та прийняти нове рішення про відмову у стягненні 3% річних у сумі 1 565,75грн. та інфляційних збитків у сумі 18 810грн.

В апеляційній скарзі заявник посилається на порушення господарським судом норм процесуального права, оскільки розглянув справу за відсутності представника відповідача. Також апелянт вважає про безпідставність стягнення з нього 3% річних та інфляційних витрат, бо судом не враховано наявність протягом 2013-2014 років форс-мажорних обставин у відповідача, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2015р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження по справі.

Від ПП «Драг» до Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2015р. у справі № 908/3951/15, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

12.10.2015р. засобами факсимільного звязку від ТОВ «Газ Інвест» до апеляційного суду надійшло клопотання від 12.10.2015р. про перенесення розгляду справи на іншу дату, оскільки його представник перебуває у відрядженні, а також посилається про оплату основного боргу у сумі 30 000грн. за платіжним дорученням № 64 від 03.09.2015р., тому просить апеляційний суд припинити провадження в частині стягнення основного боргу.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного суду відмовляє у його задоволенні, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги 13.10.2015р. відсутній оригінал цього клопотання. Крім того, апелянтом не надано жодного доказу (наказу), що саме 13.10.2015р. його представник буде перебувати у відрядженні у смт. Веселому Запорізької області та неможливість направлення іншого представника, бо відповідач є юридичною особою.

Стосовно сплати основного боргу за платіжним дорученням № 65 від 03.09.2015р., колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням вимог ч. 1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 вказаного Кодексу передбачено про перегляд справи за наявними у справі доказами, а також за додатковими доказами, які подаються до апеляційного суду відповідним клопотанням з обґрунтуванням неможливості її подання у суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

З огляду на наведене, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про припинення провадження у справі № 908/3951/15 в частині стягненні основного боргу у сумі 30 000грн., оскільки у матеріалах справи взагалі відсутня належним чином засвідчена копія вказаного платіжного доручення, а додана до клопотання від 12.10.2015р. про перенесення розгляду справи його факсимільна копія не є належним доказом в розумінні ст.ст. 33, 36 ГПК України, та перш за все, не було предметом розгляду під час провадження господарським судом Запорізької області.

В судовому засіданні, представники сторін не зявилися, про час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2015р. явка сторін не була визнана обовязковою.

В процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ст.101 ГПК України).

З огляду на наведене судова колегія вважає за можливим розглянути апеляційну скаргу без участі представників сторін.

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, судова колегія зазначає наступне.

Між Приватним підприємством Драг (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Газ Інвест (Покупець) укладено контракт № 60 від 05.07.2013р.

За умовами п. 1.1 контракту, Постачальник зобовязується поставити засоби хімічного захисту рослин (Товар), а Покупець зобовязується прийняти та оплатити Товар, в кількості та за ціною відповідно до відвантажувальних накладних.

Ціна продукції та асортимент продукції, поставленої даним контрактом, вказується у відвантажувальних накладних (п. 2.1 контракту).

Згідно п. 2.3 контракту, загальна сума складає 30 000грн., в тому числі ПДВ - 5000грн.

Покупець зобовязується провести оплату у розмірі 100 % поставленого товару не пізніше 01 вересня 2013 року (п. 3.1 контракту). Датою поставки вважається дата відмітки Покупця про отримання Товару в накладній (п.3.2).

В підтвердження виконання вимог п. 3.1 контракту, відповідачем не здійснено оплату, що свідчить про наявність боргу за поставлений товар у сумі 30 000грн.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 02.10.2013р. по 28.06.2015р., що складає 1 565,75грн. та інфляційні витрати за період прострочення з листопада 2013 року по квітень 2015 року, що складає 18 810грн.

Господарський суд Запорізької області дійшов висновку про обґрунтованість заявлення позовних вимог, які задоволенні судом у повному обсязі.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Стаття 11 ЦК України встановлює, що цивільні права та обовязки виникають, зокрема із договорів та інших правочинів.

Згідно приписів ст.692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження поставки товару позивачем надано видаткову накладну № 60 від 05.07.2013р., за якою відповідачем отримано товар на загальну суму 30000,00 грн., а саме ОСОБА_2 Д у кількості 200 літрів за ціною 125,00 грн. за літр без ПДВ.

Відповідачу виставлено рахунок-фактуру № 60 від 05.07.2013р. на загальну суму 30000грн.

Докази виконання ТОВ «Газ Інвест» вимог п. 3.1 контракту у матеріалах справи відсутні. Тобто свої зобовязання за договором відповідач не виконав належним чином (у строк до 01.09.2013р.).

Заборгованість на час звернення позивача до суду складає 30000грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Перевіривши доводи та розрахунки 3% річних та інфляційний витрат господарського суду та позивача, колегія суддів апеляційної інстанції вважає їх обґрунтованими, які підлягають задоволенню з огляду наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись з позовом, ПП «Драг» заявило вимогу про стягнення 3% річних за період з 02.10.2013р. по 28.06.2015р. у сумі 1 565,75грн. та інфляційних витрат за період з листопада 2013р. по квітень 2015р. у сумі 18 810грн. Здійснивши перерахунок вказаних сум, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про їх задоволення та необхідність стягнення з відповідача на користь відповідача.

Крім того, апеляційний суд вважає необґрунтованими висновки заявника апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних витрат у звязку з форс-мажорними обставинами з наступних підстав.

По-перше, сплата трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій і є лише способом захисту майнового права та інтересу позивача шляхом отримання від боржника (відповідача) компенсації за користування останнім коштами, належними до сплати позивачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, товар отримано ТОВ «Газ Інвест» ще 05.07.2013р. та станом на 01.07.2015р. (день подачі позову) не сплатило заборгованість за поставлений товар у сумі 30000грн. Наведене свідчить, що відповідач на протязі двох років користувався коштами позивача, які фактично знецінювалися у звязку зі збільшення індексу інфляції у державі.

По-друге, посилання відповідача на приписи ст. 617 ЦК України та наявність висновків Торгово-промислової палати України не є форс-мажорними обставинами, оскільки з висновку ТТП України від 25.09.2013р. № 2221/05-4 вбачається про пошкодження посівів відповідача у Веселівському районі Запорізької області станом на 10.07.2013р. більше на 50%. Отже, наведене свідчить, що посіви відповідача не були знищені у повному обсязі, та відповідачем не доведено факт відсутності у нього інших активів, необхідних для виконання зобовязань за контрактом.

По-третє, відповідно до ст. 607 ЦК України зобовязання припиняється неможливістю його виконання у звязку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Але у випадку порушення грошових зобовязань боржник не може посилатися на неможливість виконання, оскільки гроші є речами, визначними речовими ознаками Гроші, цінність яких визначається номіналом, є речами, які замінюються. Тому ні їх фізичне знищення, ні відсутність на банківському рахунку боржника не звільняють останнього від виконання грошового зобовязання.

З огляду на наведене, вимоги позивача на підставі ст. 625 ЦК України не є штрафними санкціями, тому у суду відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності, яка є способом захисту майнового права та інтересу та полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивачу у звязку з знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги про несвоєчасне повідомлення розгляду справи, апеляційний суд зазначає, що ухвала господарського суду Запорізької області від 22.07.2015р. була направлена сторонам 24.07.2015р., що підтверджується штампом канцелярії на зворотній сторінці цієї ухвали. Крім того, у відповідності до Закону України «Про доступ до судових рішень» означена ухвала була надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу усіх користувачів. Отже, відповідач, був повідомлений про дату та час судового засідання належним чином.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2015р. відповідає вимогам чинного законодавства, прийнято з врахуванням усіх обставин справи, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування зазначеного рішення відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест", м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/3951/15 від 29.07.2015р. залишити без задоволення

Рішення господарського суду Запорізької області у справі № 908/3951/15 від 29.07.2015р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з моменту набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.І. Склярук

Судді: Н.М. Дучал

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

1. у справу

1. ДАГС

1. ГСЗО