Рішення № 52304005, 13.10.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р.Справа № 925/1373/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комісії з припинення Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго" ПАТ "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод" про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про зобов'язання комісії з припинення Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго" ПАТ "Монастирищенський ордена трудового Червоного прапора машинобудівний завод" визнати та включити до ліквідаційного балансу грошові вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у розмірі 195 654,36 грн., оскільки, на думку позивача, ліквідаційна комісія відповідача ігнорує законні вимоги позивача.

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити. В частині визначення правильного відповідача у справі, то поясненням від 04.09.2015 року № 31/13-3373 (а.с. 88), яке прийнято судом до розгляду, позивач уточнив, що належним відповідачем є Дочірнє підприємство "Теплокомуненерго" ПАТ "Монастирищенський ордена трудового Червоного прапора машинобудівний завод".

Представник відповідача проти позову заперечував, що частина вимог, які просить включити до ліквідбалансу позивач, підлягає до списання, а також до них слід застосувати строк позовної давності.

Заслухавши доводи та пояснення представників обох сторін та дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають лише до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

08.06.2015 року в Бюлетені Державної реєстрації № 320 (15) опубліковано оголошення щодо припинення Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго" ПАТ "Монастирищенський ордена трудового Червоного прапора машинобудівний завод" шляхом перетворення ( а.с. 114).

За доводами позивача, на підставі даного оголошення, позивачем було направлено ліквідаційній комісії відповідача претензію про сплату боргу від 06.07.2015 року № 31/13-2477 (а.с. 9), якою позивач просив свого боржника включити до передавального акту (балансу) грошові вимоги позивача на суму 196 154,18 грн. та забезпечити погашення цих вимог.

За доводами позивача, у вказану суму боргу входять:

- за договором № 14/12-263 про реструктуризацію заборгованості від 31.05.2012 року --- 94 389,08 грн. ( а.с. 19);

- за договором від 28.11.2011 року № 69/11-БО в розмірі 67 644,78 грн., в т.ч. заборгованість згідно з рішенням господарського суду Черкаської області від 13.06.2013 року у справі № 925/709/13 - 36 544,87 грн. (а.с. 25) та донарахованих позивачем 25 454,40 грн. інфляційних та 5 654,51 грн. як 3% річних;

- за договором від 31.12.2010 року № 32/11-ТЕ -- 33 620,50 грн. згідно із рішенням господарського суду Черкаської області від 11.03.2014 року у справі № 925/183/14, за яким відповідачем на користь позивача не сплачено 17 353,84 грн. пені та 16 266,66 грн. як 3% річних. (а.с. 31).

В зв'язку із отриманням від відповідача листа № 338 від 14.07.2015 року (а.с. 14) про те, що він погоджується включити до передавального акту (балансу) лише заборгованість перед позивачем, яка підтверджена договором № 14/12-263 про реструктуризацію заборгованості від 31.05.2012 року, а решта боргу підлягає списанню, позивач був змушений звертатися до суду за захистом своїх майнових прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 104 та ст. 108 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Правомірність здійснення реорганізації відповідача шляхом перетворення позивач не оспорює.

Відповідно до положень ст. 105,106 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Також ця інформація оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Статтею 107 ЦК України про порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення передбачено, що кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Сторонами у справі не заперечується, що позивач вчасно звернувся до ліквідаційної комісії відповідача із майновими вимогами для включення їх до передавального акту (балансу).

Також між сторонами немає спору щодо дотримання позивачем місячного терміну для звернення до суду за захистом своїх прав після отримання відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог позивача.

За змістом чинного законодавства, складення такого передавального акту (балансу) здійснюється для з'ясування питання про розмір майна, прав та обов'язків, які переходять від попередньої юридичної особи до її правонаступника (ч. 2 ст. 108 ЦК).

Відповідно до ч. 2 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Таким чином, законодавець пов'язує право позивача на звернення до суду за захистом порушеного права, зокрема, з обставинами наявності відмови ліквідаційної комісії відповідача у внесенні вимог позивача до передавального акту (балансу) або ухилення від їх розгляду, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у даній справі.

Згідно роз'яснення п. 13 Інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008 р. N 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" -- за змістом статей 111, 112 ЦК України ліквідаційна комісія діє не від власного імені, а від імені юридичної особи як її орган. Отже, в частині другій статті 112 ЦК України йдеться про звернення до суду з позовом до юридичної особи в особі її ліквідаційної комісії. Такі спори підвідомчі господарським судам.

При цьому листом ВГСУ від 14.12.2007 р. N 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" у п. 2 судам роз'яснено, що ліквідаційна комісія не має статусу ні юридичної, ні фізичної особи, ані державного чи іншого органу, а тому не може бути стороною (і взагалі учасником) судового процесу й виступати в ньому від власного імені. Відтак у період роботи ліквідаційної комісії підприємство, яке ліквідується, не втрачає статусу юридичної особи і отже може бути учасником процесу на загальних підставах. Таку правову позицію викладено і в абзаці другому пункту 21 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 N 02-5/334 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств". Таким чином, підприємство чи організація до дня внесення до єдиного державного реєстру запису про його (її) припинення не позбавлено права брати участь в судовому процесі. Відповідні процесуальні документи (заяви, скарги, відзиви тощо) підписуються особами, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами; зокрема, такою особою може бути й голова ліквідаційної комісії.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Як вказано вище, у відповідності до ч. 2 ст. 107 ЦК України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що до передавального акту (балансу) відповідача підлягають безумовному включенню всі суми боргу відповідача перед позивачем, які підтверджені за укладеним між сторонами договором № 14/12-263 про реструктуризацію заборгованості від 31.05.2012 року на суму 94 389,08 грн.(даний договір сторонами не оспорюється); згідно з рішенням господарського суду Черкаської області від 13.06.2013 року у справі № 925/709/13 - 36 544,87 грн. на підставі договору від 28.11.2011 року № 69/11-БО та згідно із рішенням господарського суду Черкаської області від 11.03.2014 року у справі № 925/183/14 за договором від 31.12.2010 року № 32/11-ТЕ -- 33 620,50 грн.

Вказаним договором від 31.05.2012 року (а.с. 19), укладеним між сторонами по справі, передбачено розстрочення сплати відповідачем на користь позивача заборгованості за договором поставки природного газу від 06.10.10 року № 02/10-11ТЕ в сумі 147 739,13 грн. на період до квітня 2021 року.

За судовим рішенням у справі № 925/709/13 від 13.06.2013 року (а.с. 25) з відповідача на користь позивача стягнуто 272 592,88 грн. основного боргу, 16607,36 грн. пені, 18432,51 грн. як 3% річних та судові витрати на підставі договору поставки природного газу № 69/11-БО від 28.01.2011 року.

За судовим рішенням у справі № 925/183/14 від 11.03.2014 року з відповідача на користь позивача стягнуто 25 592,06 грн. пені, 16266,66 грн. як 3% річних та судові витрати на підставі договору від 31.12.2010 року №32/11-ТЕ.

Існування даних зобов'язань підтверджено обов'язковими до виконання угодою та судовими рішеннями, відповідачем вони не заперечені та не спростовані доказами їх повного погашення.

В частині вимог за позовними вимогами про зобов'язання відповідача включити до ліквідаційного балансу (передавального акту) 25 454,40 грн. інфляційних та 5 645,51 грн. як 3% річних, донарахованих позивачем на підставі договору № 69/11-БО від 28.11.2011 року, то суд вважає, що за цими вимогами позивач не може бути примусово зобов'язаним до вчинення дій, виходячи з такого:

Сторонами не заперечено, що 25 454,40 грн. інфляційних та 5 645,51 грн. як 3% річних позивачем станом на час звернення до суду із позовом у даній справі не заявлені позивачем до стягнення у самостійному позовному провадженні і судове рішення на підтвердження правомірності даного зобов'язання відповідача перед позивачем не прийнято.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У заявленому позові позивач не ставить питання про примусове стягнення вказаних коштів та не надав розрахунку нарахованих ним відповідачу 25 454,40 грн. інфляційних та 5 645,51 грн. як 3% річних за договором № 69/11-БО від 28.11.2011 року.

З цих підстав у задоволенні позову про зобов'язання відповідача включити до ліквідаційного (передавального акту) балансу нарахованих позивачем відповідачу 25 454,40 грн. інфляційних та 5 645,51 грн. як 3% річних за договором № 69/11-БО від 28.11.2011 року слід відмовити повністю.

В частині зобов'язання відповідача визнати вказані у позовній заяві суми боргу за договором між сторонами про реструктуризацію боргу від 31.05.2012 року та за судовими рішеннями у справах № 925/709/13 і № 925/183/14, суд приходить до висновку, що такий примус з боку суду не відповідатиме нормам чинного законодавства, виходячи з такого:

У відповідності до положень ч. 1,2 ст. 107 ЦК України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Комісія з припинення повинна скласти передавальний акт, що має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

У відповідності до ст. 15,16 ЦК України порушене право захищається не будь-яким способом, а лише способом та в порядку, передбаченим чинним законодавством або договором.

Позивач не вказав суду, яка норма чинного законодавства, що регулює питання припинення юридичної особи в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), передбачає обов'язкове визнання боржником вимог свого кредитора та у якому виді (письмовий акт чи дія) це повинно бути здійснено.

З цих підстав, та враховуючи положення ст. 19 Конституції України про те, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, то суд не може застосувати до відповідача примус у виді зобов'язання його визнати грошові вимоги позивача у справі.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача від 03.09.2015 року № 392 (а.с. 67) про припинення провадження у справі, виходячи з такого:

У даному клопотанні відповідач просить припинити провадження у справі в частині визнання та включення до передавального акту відповідача пені в сумі 16 607,36 грн. та 3% річних в сумі 18432,51 грн. згідно рішення у справі № 925/709/13 та пені у розмірі 17353,84 грн. та 3% річних в сумі 16266,66 грн. згідно рішення у справі № 925/183/14 з підстав, що ці суми боргу повинні бути списані на підставі абз. 3 ч. 13 ст. 18 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 року № 2467.

В ході розгляду справи судом встановлено, що між сторонами у справі з цього питання є спір, що підтверджується викладенням обома сторонами у заявах, адресованих суду, своїх точок зору на тлумачення даної норми.

Згідно ч. 2 ст. 107 ЦК України у передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) повинні бути включені всі зобов'язання боржника,включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

У відповідності до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту права є припинення правовідношення, а тому відповідач не позбавлений права в окремому позовному провадженні домагатися припинення своїх зобов'язань по сплаті вказаних ним та вже присуджених до стягнення коштів по пені та 3% річних, навіть якщо ці зобов'язання повинні бути включені до передавального балансу за законом.

Також відповідач заявою від 03.09.2015 року № 393 (а.с. 71) просить суд застосувати строк позовної давності щодо вимог позивача про зобов'язання вчинити дії та визнати і включити до передавального акту донараховані позивачем 25454,40 грн. інфляційних та 5645,51 грн. як 3% річних.

У задоволенні даного клопотання слід відмовити з таких підстав:

Як вказано вище, позивач не ставить питання про стягнення цих коштів, а лише про зобов'язання відповідача їх визнати та включити до передавального акту.

Оскільки суд вже прийшов до висновку про відмову в позові в частині цих сум через неправомірність вимог про їх включення до передавального балансу, то і застосування позовної давності до цих вимог є безпідставним.

За змістом ст. 267 ЦК України позовна давність може бути застосована судом для відмови в позові лише у випадку, якщо буде встановлено порушене право у позивача, але при цьому строк позовної давності ним буде пропущено з неповажних причин.

На підставі викладеного, позов підлягає лише до часткового задоволення і відповідача слід зобов'язати включити до ліквідаційного (передавального акту) балансу грошові вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) лише 94 389,08 грн. за договором № 14/12-263 про реструктуризацію заборгованості від 31.05.2012 року; 36 544,87 грн. за договором від 28.11.2011 року № 69/11-БО та на підставі рішення господарського суду Черкаської області від 13.06.2013 року у справі № 925/709/13, а також 33 620,50 грн. за договором від 31.12.2010 року № 32/11-ТЕ та згідно із рішенням господарського суду Черкаської області від 11.03.2014 року у справі № 925/183/14, а всього на суму 164 554,45 грн.

В решті вимог у позові слід відмовити повністю.

На підставі ст. 49 ГПК України, враховуючи вину відповідача у виникненні спору, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 218,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 49,82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Дочірнє підприємство "Теплокомуненерго" ПАТ "Монастирищенський ордена трудового Червоного прапора машинобудівний завод" (ідентифікаційний код 25584373, Черкаська область, м. Монастирище, вул. Леніна, 122) включити до ліквідаційного балансу (передавального акту) грошові вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) у розмірі 164 554,45 грн.

В решті вимог у позові відмовити.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Теплокомуненерго" ПАТ "Монастирищенський ордена трудового Червоного прапора машинобудівний завод" (ідентифікаційний код 25584373, Черкаська область, м. Монастирище, вул. Леніна, 122) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) -- 1218,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 15 жовтня 2015 року

Суддя Н.М. Спаських