Рішення № 52303742, 06.10.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 жовтня 2015 р. Справа № 918/1930/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

в особі: Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" ОСОБА_1

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетерус"

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"

про стягнення заборгованості за Кредитним договором від 29 березня 2013 року № 1-0020/13/30-KL в сумі 33 163 984 доларів США 29 центів.

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 16 червня 2015 року № 10/21-03;

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: ОСОБА_3 за довіреністю від 4 вересня 2015 року № 651.

У судовому засіданні 6 жовтня 2015 року, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетерус" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", в якій просить суд стягнути заборгованість за Кредитним договором від 29 березня 2013 року № 1-0020/13/30-KL в сумі 33 163 984 доларів США 29 центів.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23 грудня 2014 року порушено провадження по справі № 918/1930/14 розгляд якої було призначено на 20 січня 2015 року.

20 січня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав заяву від 17 січня 2015 року № 423/12 про зміну предмета позову, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" заборгованість за кредитним договором № 1-0020/13/30-KL від 29 березня 2013 року в сумі 33 163 984 дол. США 29 центів.

Ухвалою суду від 20 січня 2015 року, заяву позивача про зміну предмету позову прийнято судом до розгляду та задоволено.

20 січня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав заяву від 17 січня 2015 року № 424/12 про часткове залишення позовних вимог без розгляду, в якій просить суд позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" в частині стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТЕРУС" залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 20 січня 2015 року, заяву позивача про залишення без розгляду позову в частині прийнято судом до розгляду, однак в її задоволенні відмовлено.

20 січня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав заяву в додатках до якої долучив документи, які на думку останнього підтверджую викладені у позовній заяві обставини.

Ухвалою суду від 20 січня 2015 року відкладено розгляд справи на 3 лютого 2015 року.

3 лютого 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав заяву в додатках до якої долучив документи які на думку останнього підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

3 лютого 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача 2 подав клопотання в додатках до якого долучив документи до матеріалів справи, серед яких, клопотання від 3 лютого 2015 року № 84, в якому останній просить суд витребувати в уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" інформацію про поточний юридичний статус ПАТ "Банк Форум", також просить витребувати інформацію про результати розгляду клопотання інвестора в частині визначення в якості способу виведення з ринку неплатоспроможності банку та інформації про прийняте рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів за результатами розгляду клопотання інвестора.

Ухвалою суду від 3 лютого 2015 року задоволено частково клопотання відповідача 2 та витребувано у позивача документи, крім того ухвалою суду відкладено розгляд справи на 17 лютого 2015 року.

17 лютого 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" подав письмові пояснення в додатках до яких долучив докази, які на думку останнього підтверджують викладені факти у позовній заяві.

17 лютого 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" подав письмові заперечення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача до відповідача 1 та відповідача 2.

Ухвалою суду від 17 лютого 2015 року відкладено розгляд справи на 3 березня 2015 року, крім того ухвалою суду продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

3 березня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача 2 подав клопотання в додатках до якого долучив докази, які на думку останнього підтверджують викладені у позовній заяві факти.

Ухвалою суду від 3 березня 2015 року розгляд справи відкладено на 10 березня 2015 року.

10 березня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача 2 подав клопотання, в якому просив суд призначити фінансово-економічної експертизу та доручити її проведення Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

10 березня 2015 року ухвалою суду призначено судову експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, також ухвалою суду від 10 березня 2015 року зупинено провадження по справі.

8 квітня 2015 року на адресу суду надійшло клопотання експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_4, в якому останній просив погодити виконання судово - економічної експертизи в термін більше 90 календарних днів із орієнтовним початком її виконання лише з січня 2016 року у зв'язку з надмірною експертною завантаженістю.

10 вересня 2015 року на адресу господарського суду Рівненської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (ініціатор проведення експертизи) надійшли письмові пояснення в яких відповідач 2 зазначив, що не здійснюватиме оплату фінансово - економічної експертизи по даній справі, призначеної згідно ухвали господарського суду Рівненської області від 10 березня 2015 року, також, в додатках до письмових пояснень був доданий контр розрахунок, який фактично збігається з нарахуваннями зробленими Публічним акціонерним товариством "Банк Форум".

11 вересня 2015 року суд надіслав на адресу Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз лист, яким не погодив термін виконання, по даній справі, судово - економічної експертизи, запропонований експертом у зв'язку з відмовою відповідача 2 (ініціатора експертизи) проводити оплату такої експертизи.

23 вересня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов супровідний лист від 21 вересня 2015 року № 5043 в додатках до якого були долучені матеріали справи № 918/1930/14.

24 вересня 2015 року ухвалою суду поновлено провадження по даній справі, розгляд якої призначено в судовому засіданні, на 6 жовтня 2015 року.

У судовому засіданні 6 жовтня 2015 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов в частині стягнення заборгованості з відповідача 2, також просив суд припинити провадження у справі в частині солідарного стягнення заборгованості з відповідача 1.

Уповноважений представник відповідача 2 проти позову заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, наполягав на відмові в позові.

Відповідач 1 не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання 6 жовтня 2015 року, хоча про дату, місце та час судового засідання був належним чином повідомлений.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд визнав достатніми наявні в матеріалах справи докази для прийняття рішення. Відтак, суд

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "БАНК ФОРУМ" (надалі - позивач, банк, кредитор, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" (надалі - Відповідач - 2, боржник, позичальник) було укладено кредитний договір №1-0020/13/30-КL (надалі - кредитний договір, а.с. 15 - 27).

В подальшому, позивачем та відповідачем - 2 вносилися зміни в кредитний договір шляхом укладання додаткових угод до кредитного договору від 29 березня 2013 року №1-0020/13/31.

23 травня 2013 року між сторонами було укладено Додатковий договір до Кредитного договору, відповідно до якого останні дійшли згоди внести зміни та доповнення до статей Кредитного договору, без внесення змін в преамбулу та Додатки, шляхом викладення його в новій редакції. Сторонами кредитного договору було збільшено кредитний ліміт, визначено порядок надання кредиту та погашення заборгованості за кредитом, розмір та порядок сплати процентів, умови розрахунків та обов'язки сторін.

29 серпня 2013 року між банком та боржником було укладено Договір про внесення змін № 2 до кредитного договору, відповідно до якого сторони домовились викласти пункт 5.2.12 кредитного договору в новій редакції.

Договір про внесення змін від 30 вересня 2013 року № 3 до кредитного договору, відповідно до якого сторони домовились викласти пункт 5.2.12 кредитного договору в новій редакції.

27 грудня 2013 року між сторонами було укладено Договір про внесення змін № 4 до кредитного договору, відповідно до якого сторони домовились викласти пункт 1.4 кредитного договору в новій редакції. Також сторони погодили кінцевий термін, до настання якого має бути повністю погашена кредитна заборгованість, внесено зміни в пункти 1.5.2 - 1.5.3 кредитного договору (визначено порядок погашення кредиту, фактична заборгованість якого станом на 27 грудня 2013 року становила 32 783 526, 01 доларів США, а також погоджено графік погашення Кредиту).

Договір про внесення змін від 03 лютого 2014 року № 5 до Кредитного договору, відповідно до якого сторони домовились викласти в новій редакції підпункти 1.6.2.14, 1.6.2.28, 1.6.2.29, 1.6.2.30 та 1.6.2.33 підпункту 1.6.2 пункту 1.6 кредитного договору, які стосуються забезпечення виконання зобов'язань позичальника.

Судом встановлено, кредитний договір та додаткові угоди підписані уповноваженими представниками банку та боржника, а також скріплені печатками зазначених суб'єктів господарювання.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) презумується правомірність правочину.

На час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання кредитного договору від 29 березня 2013 року № 1-0020/13/30-KL та додаткових угод до нього, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору зі змінами та доповненнями, банк на умовах, визначених договором, відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає останньому кредитні кошти (надалі - кредит) окремими частинами (надалі - вибірки), на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної договором (пункт 1.2) граничної суми коштів (надалі - кредитний ліміт), а позичальник зобов'язується вчасно погашати кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим договором.

Умовами кредитного договору зі змінами та доповненнями встановлено загальні параметри кредитування, а саме:

- пунктом 1.2 передбачено, що максимальна заборгованість позичальника за договором (загальна сума усіх вибірок) не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 50 285 457,34 доларів США, з урахуванням наступних сублімітів:

субліміт - 1 - 7 185 457, 34 доларів США - для вибірок, наданих до "23" травня 2013 року;

субліміт - 2 - 43 100 000, 00 доларів США - для вибірок, наданих починаючи з "23" травня 2013 року. (пункт 1.2 кредитного договору зі змінами та доповненнями);

- кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється:

для вибірок, наданих в рамках субліміту - 1 - не пізніше "31" травня 2013 року;

для вибірок, наданих в рамках субліміту - 2 - не пізніше "31" грудня 2013 року.

Крім того, пункти 1.4.2.1 - 1.4.2.6 кредитного договору викладено в наступних редакціях:

- пункт 1.4.2.1 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у пунктах 1.5.2.1.1 - 1.5.2.1.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31 грудня 2014 року;

- пункт 1.4.2.2 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у пунктах 1.5.2.2.1 - 1.5.2.2.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31 грудня 2015 року;

- пункт 1.4.2.3 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у пунктах 1.5.2.3.1 - 1.5.2.3.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31 грудня 2016 року;

- пункт 1.4.2.4 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у пунктах 1.5.2.4.1 - 1.5.2.4.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31 грудня 2017 року;

- пункт 1.4.2.5 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у пунктах 1.5.2.5.1 - 1.5.2.5.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31 грудня 2018 року

- пункт 1.4.2.6 передбачав, що у разі настання відкладальної обставини, що зазначена у пунктах 1.5.2.6.1 - 1.5.2.6.3 цього договору, кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 31 грудня 2019 року.

Пунктом 1.5 Кредитного договору зі змінами та доповненнями визначено, що надання кредиту/вибірок буде здійснюватися виключно в межах суми вільного (невикористаного) залишку кредитного ліміту відповідно до умов цього договору з встановленням графіку погашення кредиту, але, в будь-якому випадку, заборгованість за кредитом має бути повністю погашена не пізніше кінцевого терміну, як він визначений згідно пункту 1.4 договору.

Пунктом 2 додаткового договору від 27.12.2013 № 4 сторони також підтвердили, що в рамках кредитного договору, протягом періоду з дати укладення кредитного договору до дати укладення наведеного договору про внесення змін, позичальник:

- отримав від кредитора кредит в рамках субліміту - 1 в сумі 7 185 457,34 дол. США та здійснив погашення такого кредиту в рамках субліміту - 1 в сумі 7 185 457,34 дол. США;

- отримав від кредитора кредит в рамках субліміту - 2 в сумі 43 033 526,01 дол. США та здійснив погашення частини такого кредиту в рамках субліміту - 2 в сумі 10 250 000, 00 дол. США;

внаслідок чого фактична заборгованість позичальника за кредитом по кредитному договору № 1 0020/13/30-КL на дату укладення договору про внесення змін становить 32 783 526,01 дол. США. в рамках субліміту - 2 та 0, 00 дол. США в рамках субліміту - 1, у зв'язку з чим сторони домовились встановити графік погашення фактичної заборгованості позичальника за кредитом, що існує станом на дату укладення договору, і викласти пункти 1.5.2 - 1.5.3 в новій редакції.

Так, пункт 1.5.2 кредитного договору № 1-0020/13/30-КL викладено в наступній редакції: протягом періоду з 27 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року встановлюється графік погашення кредиту - 1, відповідно до якого сума погашення заборгованості за кредитом та дата, до якої (включно) така заборгованість підлягає погашенню становить 32 783 526,01 дол. США. Залишок заборгованості за кредитом після погашення у відповідний період 0, 00 дол. США.

Підпунктом 1.5.2.1 кредитного договору визначено відкладальна обставина - 1. Умова щодо погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком погашення кредиту -2, що передбачений пунктом 1.5.2.2 цього договору, є відкладальною, і зобов'язання позичальника щодо погашення заборгованості згідно з пунктом 1.5.2 цього договору виникає виключно за умови належного (в повному обсязі і у встановлені строки\терміни, в порядку, встановленому цим договором) виконання позичальником своїх платіжних зобов'язань за цим договором (відкладальна обставина - 1), а саме: належної сплати позичальником нарахованих процентів в сумі 286 855, 85 дол. США згідно з умовами цього договору, нарахованих за період з 26 листопада 2013 року - 25 грудня 2013 року, включно.

Підпункт 1.5.2.1.2 кредитного договору визначено, що наслідком настання відкладальної обставини - 1 є встановлення строків погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком погашення кредиту - 2 та встановлення календарної дати 31 грудня 2014 року як кінцевого терміну, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, нарахованим процентам, комісіями та можлива неустойка.

Пунктом 1.5.2.2 кредитного договору (в редакції Додаткового договору від 27 грудня 2013 року № 4) визначено, що у разі настання відкладальної обставини - 1, як вона визначена пунктах 1.5.2.1.1 - 1.5.2.1.3 цього договору, позичальнику на період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року (включно) встановлюється графік погашення кредиту - 2:

до 31 березня 2014 року - сума, що підлягає погашенню 957 831, 47 дол. США, залишок заборгованості за кредитом після погашення у відповідний період - 31 825 694, 54 дол. США;

до 30 червня 2014 року - сума, що підлягає погашенню 957 831, 47 дол. США, залишок заборгованості за кредитом після погашення у відповідний період - 30 867 863, 07 дол. США;

до 30 вересня 2014 року - сума, що підлягає погашенню 957 831, 47 дол. США, залишок заборгованості за кредитом після погашення у відповідний період - 29 910 031, 61 дол. США;

до 31 грудня 2014 року - сума, що підлягає погашенню 29 910 031, 61 дол. США, залишок заборгованості за кредитом після погашення у відповідний період - 0, 00 дол. США.

Пунктом 3.2 кредитного договору зі змінами та доповненнями встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою ставкою, яка встановлюється на весь період дії цього Договору в розмірі: 0,01 % (нуль цілих одна сота процента) річних - для вибірок, наданих в рамках субліміту - 1 згідно пункту 1.2.1 договору; 10,5% (десять цілих п'ять десятих процентів) річних - для вибірок, наданих в рамках субліміту - 2 згідно пункту 1.2.2 цього Договору.

Відповідно до пункту 3.4.1 кредитного договору зі змінами та доповненнями у разі порушення (невиконання або неналежного виконання) позичальником будь-якого з своїх платіжних зобов'язань за цим договором (зокрема, не здійснення погашення заборгованості, несплати процентів та/або комісії, можливої неустойки (штрафу, пені), розмір процентної ставки, встановлений згідно пунктом 3.2 цього договору, збільшується на 12,99 % (дванадцять цілих дев'яносто дев'ять сотих процентів) річних та становить 13 % (тринадцять процентів) річних - для вибірок, наданих в рамках субліміту - 1, та збільшується на 2,5 % (дві цілих п'ять десятих процентів) річних та становить 13 % (тринадцяті процентів) річних - для вибірок, наданих в рамках субліміту - 2.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.4.3 кредитного договору про факт збільшення розміру процентної ставки, а також дату, з якої остання вважається збільшеною, кредитор письмово повідомляє позичальника.

Відповідно до статті 2 кредитного договору зі змінами та доповненнями встановлено порядок надання кредиту, зокрема: згідно пункту 2.3.1 кредитного договору зі змінами та доповненнями кредит, надається шляхом перерахування кредитором коштів з відповідного (- их) внутрішньобанківського (- их) позичкового (- их) рахунку (- ів) на поточний рахунок позичальника, відкритий у кредитора, в сумі, що буде зазначена в заявці на отримання вибірки. Кожна заявка виконується позичальником на паперовому носії, має бути підписана уповноваженою (- ми) особою (- ми) та скріплена печаткою позичальника і надається позичальником до установи кредитора щонайменше за 2 (два) робочих дні до запланованої дати вибірки, якщо кредитор та позичальник не домовляться про інше. Позичальника заявка є безвідкличною, якщо інше не буде погоджено Кредитором.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач, на виконання вимог чинного законодавства України та викладених умов кредитного договору надавав відповідачу - 2 кредитні кошти згідно з його заявками.

Надання коштів банком для боржника підтверджується заявками відповідача 2 та меморіальними ордерами, які містяться в матеріалах даної справи:

- заявка від 1 квітня 2013 року - сума вибірки 7 185457, 34 доларів США, дата погашення вибірки 31 травня 2013 року. Дата надання кредиту 1 квітня 2013 року (а.с. 104, 106);

- заявка від 14 червня 2013 року - сума вибірки 43 033 526, 01 доларів США, дата погашення вибірки в заявці не зазначена. Дата надання кредиту 14 червня 2013 року (а.с. 105, 106).

Факт отримання кредитних коштів відповідачем 2, підтвердив уповноважений представник останнього у судових засіданнях.

Судом встановлено, банк передав, а боржник отримав 50 218 983, 35 доларів США.

Однак, як стверджує позивач у позовній заяві, боржник належним чином умови кредитного договору в частині розрахунків з банком не виконав, розрахунки в повному обсязі і у встановлені строки не провів, в результаті таких дій за відповідачем 2 перед позивачем рахується заборгованість в сумі 31 825 694, 54 дол. США.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок (том 2, а.с. 39 - 136) суд вбачає, що заборгованість за сублімітом - 1 в межах суми субліміту 7 185 457, 34 доларів США була сплачена відповідачем - 2 повністю, а саме: 30 квітня 2013 року на суму 3 000 000, 00 дол. США, 31 травня 2015 року на суму 4 185 457, 34 дол. США.

Заборгованість за сублімітом - 2 в межах суми субліміту 43 033 526, 01 доларів США була сплачена відповідачем 2 частково на суму 11 207 831, 47 дол. США, а саме: 29 серпня 2013 року на суму 250 000,00 дол. США, 30 жовтня 2013 року на суму 10 000 000,00 дол. США, 2 липня 2014 року на суму 957 831, 47 дол. США. Таким чином, сума заборгованості за сублімітом - 2 становить 31 825 694,54 дол. США.

Матеріалами справи стверджено та боржником не спростовано, що сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" перед Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" за кредитним договором від 29 березня 2013 року № 1-0020/13/30-KL станом на 22 грудня 2014 року становить 31 825 694, 54 дол. США.

24 листопада 2014 року у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 своїх зобов'язань, позивач направив на адресу позичальника вимогу про дострокове виконання зобов'язання від 19 листопада 2014 року № 14567/3.1 (том 1, а.с. 108 - 109) в даній вимозі позивач вказував на порушення відповідачем 2 сплати кредиту згідно встановленого графіку на загальну суму 1 915 662, 94 дол. США, а саме: прострочено сплату чергового платежу 30 червня 2014 року на суму 957 831, 47 долара США та 30 вересня 2014 року - 957 831, 47 доларів США у зв'язку з чим у позивача виникло право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до вимоги про дострокове виконання зобов'язання від 19 листопада 2014 року позивач просив відповідача 2 негайно повернути прострочену суму кредиту за кредитним договором в розмірі 1 915 662, 94 дол. США, повернути достроково суму кредиту в розмірі 29 910 031, 60 дол. США, сплатити заборгованість за простроченими процентами, що станом на 11 листопада 2014 року становили 400 031, 30 дол. США; сплатити заборгованість за строковими процентами, що станом на 11 листопада 2014 року становили 183 881, 79дол. США.

У відповідності до пункту 7.2 кредитного договору при настанні випадку порушення зобов`язань кредитор, на свій розсуд має право: 7.2.1 вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, сплати процентів та/або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), відшкодування документально підтверджених збитків тощо, протягом 7 (семи) робочих днів від дати отримання позичальником відповідного письмового повідомлення.

З зазначеного суд вбачає, що позичальник допустив порушення зобов`язання і банк скористався передбаченим кредитним договором правом та направив на адресу боржника вимогу про дострокове виконання зобов`язання (докази надіслання том 1, а.с. 110 - 113).

З урахуванням зазначених вище пунктів кредитного договору, боржник у разі отримання вимоги, повинен її виконати впродовж семи днів, водночас в матеріалах даної справи відсутні будь які повідомлення або відповіді на вимогу банку, також відповідач не надав доказів, які б свідчили про сплату боргу за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с. 107), внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 15 грудня 2014 року заборгованість становила 33 163 984,29 дол. США яка складається з:

- простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів - 31 825 694, 54 дол. США;

- простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 974 661, 90 дол. США;

- пені за простроченим кредитом та процентами - 363 627, 85 дол. США.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі статтею 629 ЦК України.

Судом встановлено, що між сторонами у справі було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав боржнику грошові кошти, а боржник в свою чергу зобов`язався повернути ці кошти в строки передбачені договором.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Про надання в користування позичальнику грошових коштів на виконання умов кредитного договору свідчать: меморіальний ордер від 1 квітня 2013 року № НОМЕР_1 на суму 7 185 457, 34 доларів США, меморіальний ордер від 14 червня 2013 року № 272503 на суму 43 033 526, 01 доларів США, виписки з банку (а.с. 39 - 136), належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

У свою чергу, нормами статей 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, позичальник допустив порушення своїх зобов'язань по сплаті кредиту за кредитним договором, внаслідок чого, позивач, звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 31 825 694,54 дол. США; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 974 661,90 дол. США; пені за простроченим кредитом та процентами - 363 627,85 дол. США.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 31 825 694,54 дол. США. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4 - 3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 31 825 694,54 дол. США за кредитним договором від 29 березня 2013 року № 1-0020/13/30-KL є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1056 - 1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вже було зазначено вище, пунктом 3.5 кредитного договору сторони погодили, що боржник сплачує проценти за користування кредитом, за фіксованою процентною ставкою, яка встановлюється на весь період дії цього договору.

Керуючись чинним законодавством України та кредитним договором, банк нарахував боржнику проценти за користування кредитними коштами в сумі 974 661, 90 дол. США.

Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок процентів відповідає вимогам кредитного договору, чинного законодавства України, матеріалам справи та зроблений арифметично вірно.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 974 661, 90 дол. США підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, через неналежне виконання боржником зобов`язань, зокрема за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань зі сплати тіла кредиту та нарахованих процентів за кредитним договором банк нарахував відповідачу 2 пеню в сумі 363 627, 85 дол. США.

Згідно пункту 8.2 кредитного договору в редакції від 29 березня 2013 року за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом , несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за кредитним договором Позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується окремо від процентів, комісій та штрафів, що підлягають сплаті відповідно до цього договору.

Однак, як свідчать матеріали справи 23 травня 2013 року між банком та боржником було укладено додатковий довір № 1 до кредитного договору (том 1, а.с. 28 - 52).

Додатковою угодою сторони погодили внести зміни та доповнення до статтей кредитного договору від 29 березня 2013 року № 1-0020/13/30-KL, без внесення змін в преамбулу та додатки, шляхом викладення його в новій редакції.

Судом встановлено, що банк та боржник додатковою угодою № 1 виклали пункти кредитного договору в новій редакції, окрім преамбули та додатків.

Відповідно до пункту 8.1 кредитного договору в редакції від 23 травня 2013 року за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Сплата неустойки (штрафу, пені) не звільняє позичальника від виконання відповідних зобов`язань (обов`язків) за цим договором (пункт 8.3. кредитного договору в редакції із змінами та доповненнями).

З зазначеного суд вбачає, що кредитним договором із змінами та доповненнями сторони не передбачили розмір нарахованої пені та порядок її нарахування.

В позовній заяві, як підставу своїх вимог, щодо пені, позивач зазначає статті 525, 526, 549, 551, 610, 611, 612 ЦК України, статті 193, 230 ГК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та посилається на пункти 8.1, 8.3 Кредитного договору.

Суд зазначає, що розрахунок пені здійснений позивачем є необґрунтованим з огляду на наступне.

Грошовим вважаються будь-які зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Згідно з частиною 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 230 - 232, 234, 343 ГК України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549 ЦК України, та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити кошти, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства).

Пеня, за визначенням частини 3 статті 549 ЦК України - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Передбачене частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) формування відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір який визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, проте розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня

В даному випадку, положення норм Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" є спеціальними по відношенню до інших норм Цивільного та Господарського кодексів в частині встановлення відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Так, сторони кредитного договору (в редакції відповідно Додаткового договору від 23 травня 2013 року №1 до кредитного договору, яким кредитний договір викладено в новій редакції) погодили в пункті 8.1, що за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України. При цьому, стаття 8 "Відповідальність сторін" Додаткового договору від 23 травня 2013 року №1 до кредитного договору на відміну від первісної редакції кредитного договору, не встановлює відповідальності відповідача 2 за неналежне виконання грошових зобов'язань у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Сторони кредитного договору під час викладення його умов в новій редакції від 23 травня 2013 року, погодили істотні умови договору та визначили доцільним встановити відсутність такого виду відповідальності, як неустойка у формі пені.

Суд зазначає, що оскільки сторонами відповідно до частини 1 статті 343 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено в чинній редакції кредитного договору відповідальності у формі пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, то у позивача відсутні правові підстави нараховувати та вимагати стягнення пені з відповідача за кредитним договором.

Крім того, щодо нарахування пені в іноземній валюті (долар США) суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань").

Таким чином, максимальний розмір пені повязаний із розміром облікової ставки Національного банку України, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні.

Такаж правова позиція знайшла своє відображення у постанові Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 3-29гс15 від 1 квітня 2015 року по справі № 909/660/14.

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань зі сплати тіла кредиту та нарахованих процентів в сумі 363 627, 85 дол. США.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в абзаці 3-5 пункту 2.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14, яким роз`яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Також, приймаючи рішення судом було враховано, що відповідач 2 проти позову повністю заперечував про що зазначив у письмових запереченнях від 17 лютого 2015 року № 112 на позовну заяву обґрунтовуючи наступним:

- позовні вимоги в частині нарахування процентів відповідачу 2 за користування кредитом у період з 13 червня 2014 року по дату подання позову, а також пені за прострочення сплати процентів за кредитом задоволенню не підлягають, оскільки з 13 червня 2014 року ПАТ "Банк Форум" не мав правових підстав надавати банківські послуги та здійснювати нарахування відсотків за користуванням кредитом, а також не застосовуються інші санкції за всіма видами заборгованості банку, оскільки Правління НБУ відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум";

- неправомірності сплати заборгованості в іноземній валюті, оскільки з моменту відкликання банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та за відсутності у сторін Кредитного договору індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, позивач не має права здійснювати валютні операції, а відповідач 2 не має права проводити розрахунки в іноземній валюті. Погашення заборгованості за кредитним договором після 13 червня 2014 року має здійснюватися в національній валюті України - гривні;

- у позивача відсутнє право подавати позов про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки позивач не дотримався досудового порядку врегулювання спору передбаченого статтею 222 ГК України та не дочекавшись закінчення строку розгляду претензії відповідачем 1 подав 18 грудня 2014 року позов про стягнення заборгованості по кредитному договорі в повному обсязі;

- відсутності повноважень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на вчинення дій від імені позивача, оскільки рішення про ліквідацію банку ПАТ "Банк Форум" є передчасним і Фонд гарантування вкладів повинен розглянути клопотання інвестора в частині визначення в якості способу виведення з ринку неплатоспроможного банку наступного - шляхом створення та продажу інвестору перехідного банку з передачею йому активів і зобов'язань неплатоспроможного банку з подальшою ліквідацією неплатоспроможного банку. У зв'язку з цим, подальші дії щодо ліквідації банківської установи ПАТ "Банк Форум" є неправомірними, а Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів не має законної підстави на виконання функцій представництва ПАТ "Банк Форум", а так само на вчинення юридичних дій по пред'явленню вимоги на дострокове погашення кредиту та пред'явлення позову.

Враховуючи вищезазначене ТОВ "Золотий Екватор" просив відмовити в задоволені позовних вимог позивача до відповідача 1 та відповідача 2.

Суд критично ставиться до таких тверджень відповідача 2 з огляду на наступне.

Кредитним договором ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "Золотий Екватор" передбачили права, обов`язки та відповідальність сторін, зокрема, щодо надання кредитних коштів, своєчасного та в повному обсязі повернення наданих кредитних коштів, нарахування процентів та пені за неналежне виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно даного договору. Кредитний договір є чинним, у судовому порядку не був розірваний чи визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Кожна із сторін повинна виконувати свої зобов'язання згідно укладеного договору належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, що регулюють дані правовідносини, а тому, у відповідача 2 відсутні правові та законні підстави не виконувати умови даного кредитного договору, зокрема, щодо сплати нарахованих процентів після 13 червня 2014 року.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківська діяльність - це залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми; банківська ліцензія - це документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність; ліквідація банку - це процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; уповноважена особа банку - це особа, яка на підставі статуту чи угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії. що мають юридичне значення.

Частинами 1, 2, 3 статті 47 цього ж Закону передбачено, що банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті. Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Згідно статті 1054 ЦК України, яка зазначалася вище, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, норми статей 525, 526, 629 цього ж Кодексу передбачають обов'язковість виконання сторонами умов укладеного договору.

Сплата процентів за користування чужими грошовими коштами передбачена статтею 536 ЦК України.

Водночас, припинення зобов'язання передбачено лише у випадках, передбачених статтями 598, 599 цього ж Кодексу, на вимогу однієї із сторін і на підставах, встановлених договором або законом, а також виконанням, проведеним належним чином.

Зі змісту приписів вказаних норм вбачається про обов'язок банку надати банківські послуги (кредитні кошти) та, відповідно, зобов'язання боржника повернути такі кошти та сплатити передбачені кредитним договором проценти.

При цьому, припинення зобов'язання у зв'язку із відкликанням або припиненням дії ліцензії кредитора чинним законодавством не передбачено.

Згідно частин 1, 6 статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частинами 1, 2 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: 1) виконує повноваження органів управління банку; 2) приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку; 3) складає не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; 4) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; 5) у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; 6) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 7) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх; 8) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, які підлягають обов'язковому зберіганню; 9) виконує повноваження, які визначені частиною другою статті 37 цього Закону; 10) здійснює відчуження активів і зобов'язань банку в разі, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду. Уповноважена особа Фонду може здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та/або нормативно-правовими актами Фонду, які є необхідними для завершення процедури ліквідації банку.

Відповідно до частини 2 статті 46 цього ж Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту); 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування Інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку (в редакції Закону № 1586-УП від 4 липня 2014 року); 4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси (в редакції Закону № 1586-УІІ від 4 липня 2014 року); 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

З вищезазначеного суд вбачає, що припинення нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку стосується саме заборгованості банку перед третіми особами і не стосується заборгованості третіх осіб перед банком, що відповідає одній з таких цілей ліквідаційної процедури банку як збереження або збільшення ліквідаційної маси.

Отже, посилання відповідача 2 на пункт 4 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як на підставу припинення зобов'язання, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, є необґрунтованим.

Крім того, умови кредитного договору не містять підстави припинення нарахування процентів інакше, ніж у зв'язку з повним погашенням заборгованості по кредиту.

Також, відповідач 2 зазначав, що в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів відсутні повноваження на вчинення дій від імені позивача в тому числі вчинення юридичних дій по пред'явленню вимоги на дострокове погашення кредиту та пред'явлення позову.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16 червня 2014 року прийнято рішення № 49 про початок ліквідації ПАТ "Банк Форум" та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію (том 1, а.с. 123 - 124).

Пунктом 2 вказаного рішення, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" призначено начальника відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 строком на 1 рік з 16 червня 2014 року по 16 червня 2015 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 січня 2015 року №10 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" призначено ОСОБА_5 (том 2, а.с. 138). ОСОБА_5 приступила до виконання своїх повноважень з 19 січня 2015 року згідно наказу від 19 січня 2015 року № 9 (том 2, а.с. 139).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 47 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

Пунктом 5 частини 1 статті 48 зазначеного Закону передбачено, що уповноважена особа Фонду у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, даний позов про стягнення заборгованості за кредитним договором поданий згідно наведених норм закону ПАТ "Банк Форум", його уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справі, пов'язаній із здійсненням процедури ліквідації ПАТ "Банк Форум", ОСОБА_1, а в подальшому у зв'язку із зміною уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" - ОСОБА_5

Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача 2, щодо передчасності звернення позивача до суду, а саме не дотримався банк досудового порядку врегулювання спору, з огляду на таке.

Згідно з статтями 1054 та 1050 ЦК України, які зазначалися вище, у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Отже, діюче законодавство не ставить в залежність дострокове повернення кредиту позичальником, що порушив зобов'язання за договором, від будь-яких умов, зокрема, пред'явлення письмової вимоги (претензії) до боржника.

Окрім цього варто звернути увагу, що вжиття заходів досудового спору не є обов'язковим відповідно до вимог частини 2 статті 222 ГК України, а є лише правом учасника господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено.

Відтак, враховуючи усе вищезазначене, зазначені відповідачем 2 обставини спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та нормами чинного законодавства України.

Крім того, суд зазначає, позивачем заявлено до стягнення заборгованість в іноземній валюті - долари США. З огляду на це необхідно зазначити наступне.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території У країни.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Положення частини 2 статті 533 ЦК України та частини 2 статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Отже, обіг іноземної валюти на території України підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством України.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не залежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов`язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов`язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Статтею 55 ГПК України визначено, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Пунктом 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено, що ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК).

При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.

У разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивачем відповідно до поданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за Кредитним договором було здійснено розрахунок заборгованості в дол. США та визначено його еквівалент в українській валюті станом на 15 грудня 2014 року.

Національним банком України на 15 грудня 2014 року було встановлено офіційний курс гривні до дол. США нарівні 100 дол. США - 1571,0701 грн.

Водночас, як свідчать матеріали справи позовна заява датована 17 грудня 2014 року і подана до канцелярії суду 22 грудня 2014 року, що стверджується відбитком штемпеля канцелярії (том 1, а.с. 2).

Враховуючи вищезазначені приписи законодавства, сума боргу в іноземній валюті повинна бути зазначена в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, станом на день пред'явлення позовної заяви - 22 грудня 2014 року.

Так, згідно даних з офіційного сайту Національного банку України, 22 грудня 2014 року було встановлено офіційний курс гривні до дол. США нарівні 100 дол. США - 1585,4396 грн.

З урахуванням вищезазначеного суд вбачає, що позивачем зроблені нарахування основної суми боргу та процентів в гривневому еквіваленті арифметично вірно та у відповідності до норм чинного законодавства України, зокрема нарахування позивача станом на 15 грудня 2014 року не перевищують передбачених законом нарахувань станом на 22 грудня 2014 року.

Відтак, прострочена заборгованість по поверненню кредиту становить 31 825 694, 54 дол. США що станом на 15 грудня 2014 року еквівалентно 500 003 971 грн. 04 коп. та прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 974 661, 90 дол. США, що станом на 15 грудня 2014 року еквівалентно 15 312 621 грн. 69 коп.

Також, банк у позовній заяві просив суд стягнути солідарно з ТОВ "Сетерус" та ТОВ "Золотий Екватор" заборгованість в сумі 33 163 989, 29 дол. США.

Як свідчать матеріали справи, 29 березня 213 року між ПАТ "Банк Форум" та ТОВ "Пром-Газ-Інвест" (правонаступником якого є ТОВ "Сетерус", том 1 , а.с. 78 - 95) було укладено договір поруки № 1-0101/13/38-Р (надалі - договір поруки, том 1, а.с. 65 - 69).

Відповідно до пункту 1.1 договору поруки, ТОВ "Сетерус" поручається перед ПАТ "Банк Форум" за належне та своєчасне виконання ТОВ "Золотий Екватор" зобов'язань за кредитним договором від 29 березня 2013 року № 1-0020/13/30-KL.

Абзацом 2 пункту 1.1. договору поруки сторони визначили що у разі порушення боржником забезпечених порукою згідно договору зобов'язань за кредитним договором ТОВ "Сетерус" та ТОВ "Золотий Екватор" відповідають перед банком, як солідарні боржники, а банк, має право звернутися з вимогою про повне або часткове виконання будь-якого із забезпечених порукою зобов'язань як до відповідача 1 та відповідача 2 разом, так і до будь-кого з них окремо.

23 травня 2013 року банк та відповідач 1 уклали договір про внесення змін № 1 до договору поруки, відповідно до якого виклали пункт 1.3 договору поруки в новій редакції (том 1, а.с. 70 - 71).

Зазначений договір поруки та договір про внесення змін підписані повноважними представниками позивача та відповідача 1, на час розгляду справи доказів недійсності зазначених правочинів чи їх розірвання, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано.

Як свідчать матеріали справи, банк направив на адресу ТОВ "Сетерус" вимогу від 19 листопада 2014 року № 14569/3.1 про дострокове виконання порушених зобов'язань за кредитним договором та договором поруки (том 1, а.с.114 - 115, докази надіслання а.с. 116 - 118).

Матеріали справи не містять відповіді на зазначену претензію, або докази виконання претензії.

Судом встановлено, банк правомірно звернувся до ТОВ "Сетерус", щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором.

Водночас, матеріали справи містять ухвалу господарського суду Рівненської області від 22 грудня 2014 року № 918/1729/14 про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до якої порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетерус" (відповідач 1, том 1, а.с. 149 - 153).

Також в матеріалах справи міститься оголошення щодо порушення справи про банкрутство ТОВ "Сетерус" (том 1, а.с. 154).

Крім того, матеріали справи містять заяву позивача з грошовими вимогами до ТОВ "Сетерус", щодо стягнення заборгованості з тих же підстав за тим самим предметом, однак в межах справи про банкрутство.

Пункт 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, повязаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобовязань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 4 статтею 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетерус" порушено справу про банкрутство і банк заявив свої вимоги з тих же підстав і з того ж предмету що у даній справі.

Також, як стало відомо суду з єдиного державного реєстру судових рішень 1 липня 2015 року ухвалою суду у справі про банкрутство № 918/1729/14 визнано поточні грошові вимоги ПАТ "Банк Форум" до ТОВ "Сетерус".

Також судом враховано, що пунктом 55 постанови пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" роз'яснено, що у разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали суду про порушення справи про банкрутство за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 ГПК.

З урахуванням зазначеного вище законодавства вбачається, що у разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство і визнання судом таких вимог, суд припиняє позовне провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України.

Відповідно до статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Враховуючи зазначене вище законодавство та те, що банк звернувся за захистом своїх майнових інтересів з тих же підстав і з того ж предмету в межах справи про банкрутство (копія заяви наявна в матеріалах справи), відтак суд припиняє провадження по справі в частині позовних вимог, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетерус".

Отже, підсумовуючи усе вищезазначене, суд вбачає, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача 2 грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача заборгованості по кредиту у розмірі 31 825 694, 54 дол. США та нарахованих процентів за користування кредитом в розмірі 974 661, 90 дол. США.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" суми заборгованості по кредиту у розмірі 31 825 694,54 дол. США, що за офіційним курсом валют станом на 15 грудня 2014 року еквівалентно 500 003 971 грн. 04 коп. та нарахованих процентів за користування кредитом в розмірі 974 661, 90 дол. США, що за офіційним курсом валют станом на 15 грудня 2014 року еквівалентно 15 312 621 грн. 69 коп. є правомірними та обґрунтованими, а тому в цій частині позовні вимоги задовольняються судом у повному обсязі.

Водночас, в частині стягнення позивачем пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, зі сплати тіла кредиту та нарахованих процентів в сумі 363 627, 85 дол. США що за офіційним курсом валют станом на 15 грудня 2014 року еквівалентно 5 712 848 грн. 43 коп. є безпідставним у зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволені даних позовних вимог.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини 3 даної статті судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин суд на підставі даних норм дійшов висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" в доход Державного бюджету України судового збору в сумі 73 080 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, ідентифікаційний код: 37425075) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд. 7, ідентифікаційний код: 21574573) заборгованості по поверненню кредитних коштів у розмірі 31 825 694, 54 дол. США, що еквівалентно 500 003 971 грн. 04 коп. та нарахованих процентів за користування кредитом в розмірі 974 661, 90 дол. США, що еквівалентно 15 312 621 грн. 69 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, ідентифікаційний код: 37425075) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 73 080 грн. 00 коп.

4. В частині позовних вимог, щодо солідарного стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетерус" припинити провадження по справі.

5. В частині стягнення 363 627, 85 дол. США пені, що еквівалентно 5 712 848 грн. 43 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "12" жовтня 2015 року

Суддя Торчинюк В.Г.