Рішення № 52303367, 06.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" жовтня 2015 р. Справа № 911/4312/15

за позовомдержавного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль,

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю «ДІП ОСОБА_1», м. Бориспіль,

про стягнення 3574,16 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2, уповноважена, довіреність від 17.01.2015р. №01-22/6-106;

від відповідача:не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 14.02.2015р. №35-28/7-87 до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ДІП ОСОБА_1», м. Бориспіль, в якому просить суд стягнути з відповідача 3574,16 грн. заборгованості за Договором №37-14/2-38 про надання телекомунікаційних послуг від 03.11.2011р., з яких: 2148,82 грн. основного боргу, 492,56 грн. пені, 49,42 грн. 3% річних, 883,36 грн. інфляційних втрат та покласти на відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив позивачу за надані в жовтні-грудні 2014р. послуги з бездротового доступу до мережі Інтернет (Wi-Fi) на орендованих площах барів та ресторанів в терміналі «В», у звязку з чим виник борг в сумі 2148,82 грн. Крім того, у звязку із простроченням відповідачем грошового зобовязання, позивач просить суд стягнути з відповідача передбачену пунктом 6.4 договору пеню, а також згідно ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати .

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.09.2015р. позовну заяву державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4312/15 та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 06.10.2015р.

В судове засідання 06.10.2015р. зявився представник позивача, який подав витребувані ухвалою суду від 23.09.2015р. документи, позов підтримав та просив суд його задовольнити.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, вимоги суду, викладені в ухвалі від 23.09.2015р., не виконав, витребувані судом документи та відзив на позов суду не подав та про причини незявлення в судове засідання господарський суд належним чином не повідомив.

Відповідно до розяснень та рекомендацій Вищого господарського суду України, викладених в підпункті 3.9.1 пункту 3.9 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. 64, ст. 87 ГПК України. За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд, у відповідності до вимог ст. 64 ГПК України, направляв відповідачу на належну адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, копію ухвали господарського суду від 23.09.2015р. рекомендованим листом, який на адресу суду не повернувся.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами, яких достатньо для прийняття обґрунтованого рішення.

Розглянувши позов державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м. Бориспіль (далі ДП МА «Бориспіль»), до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ДІП ОСОБА_1», м. Бориспіль (далі ТОВ «ДІП ОСОБА_1»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обовязків сторін у справі є укладений 03.11.2011р. між ДП МА «Бориспіль» (ОСОБА_1) та ТОВ «ДІП ОСОБА_1» (Абонент) Договір №37-14/2-38 про надання телекомунікаційних послуг (далі Договір), згідно якого ОСОБА_1 надає, а Абонент отримує та оплачує телекомунікаційні послуги (бездротовий доступ до мережі Інтернет (Wi-Fi) на території барів та ресторанів в терміналах ДП МА «Бориспіль» (пункти 1.1, 3.1 Договору). Відповідно до умов Договору:

-Оплата за підключення кінцевого обладнання здійснюється Абонентом після підписання Договору та за виставленим ОСОБА_1 рахунком. Початок абонентної плати з дати підписання Акту виконаних робіт (пункт 3.4 Договору);

-ОСОБА_1 щомісячно виставляє Абоненту рахунок за надані послуги за звітний місяць та складає Акт приймання-здачі виконаних послуг. Абонент з 10-го числа наступного місяця самостійно одержує в бухгалтерії ОСОБА_1 рахунок та Акт приймання-передачі. Сплата рахунку проводиться абонентом до 20 числа того ж місяця. Акт приймання-здачі виконаних послуг Абонент зобовязаний підписати та повернути в бухгалтерію ОСОБА_1 протягом 5 днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акт приймання-передачі виконаних послуг не буде повернутий ОСОБА_1 та не буде надана мотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами (пункт 3.5 Договору);

-ОСОБА_1 залишає за собою право в односторонньому порядку припинити надання послуг, зокрема у випадках порушення умов договору в частині оплати за надані послуги (пункт 5.4 Договору);

-Стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені за кожну добу затримки від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня до моменту виконання Абонентом зобовязань (пункт 6.4 Договору);

-В разі виникнення 2-х місячної заборгованості Договір може бути розірваний ОСОБА_1 в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення Абонента за 10 днів до розірвання договору (пункт 6.6 Договору);

-Договір є чинним з дати підписання і діє до 31.12.2012р. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін протягом місяця до закінчення договору не заявила про його розірвання (пункт 7.1 Договору);

Укладений Договір за правовим змістом сторін є договором про надання послуг.

Згідно визначення частини 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як стверджує позивач, ДП «МА «Бориспіль» свої договірні зобовязання виконав у повному обсязі. Так згідно Акту виконаних робіт від 15.03.2013р. № 23-26/4-454 організовано надання послуги бездротового доступу до мережі Інтернет в орендованому приміщенні площею 328,47 кв.м. на першому поверсі терміналу «В» (дата виконання робіт 01.03.2013р.)

ОСОБА_1 в жовтні - грудні 2014р. надав відповідачу бездротовий доступ до мережі Інтернет (Wi-Fi) на території орендованих барів та ресторанів в терміналах ДП МА «Бориспіль». До матеріалів справи долучено:

Акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.10.2014р. за жовтень на суму 1024,82 грн.,

Акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.11.2014р. за листопад на суму 1024,82 грн.

Також відповідачу було виставлено відповідні рахунки-фактури від 31.10.2014р. №90/791 за жовтень на суму 1024,82 грн. та від 30.11.2014р. №90/903 за листопад 1024,82 грн.

Також відповідачу було надано Акт приймання здачі виконаних послуг від 31.12.2014р. за грудень на суму 1024,82 грн. та виставлено відповідний рахунок-фактуру від 31.12.2014р. № 90/996 за грудень на суму 1024,82 грн.

Разом із тим, у відповідності до пунктів 5.4 та 6.6 Договору, у звязку із виникненням двохмісячної заборгованості, послугу з бездротового доступу до мережі Інтернет 03.12.2014р. ОСОБА_1 було відключено, про що свідчить залучена до матеріалів справи копія Акту виконаних робіт від 22.01.2015р. №23-26/4-56.

У звязку з цим відповідачу було виставлено відповідні коригуючий Акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2015р. за грудень на суму 925,64 грн. та коригуючий рахунок-фактуру від 31.01.2015р. №90/1 за грудень на суму 925,64 грн.

Як свідчить засвідчений витяг з реєстру отриманих документів, відповідач зазначені акти та рахунки-фактури отримав в бухгалтерії відповідача відповідно до пункту 3.5 Договору.

Разом із тим, отримані акти та рахунки відповідач як замовник не підписав та у встановлений договором строк до бухгалтерії ОСОБА_1 не повернув. Разом із тим, згідно пункту 3.5 Договору, якщо протягом 5-ти днів Акт приймання-передачі виконаних послуг не буде повернутий ОСОБА_1 та не буде надана мотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

Оскільки доказів надання мотивованої відмови від підписання зазначених актів суду не подано, суд констатує факт того, що обумовлені Договором послуги за період 01.10.14 03.12.14 позивачем відповідачу надані, відповідачем прийняті без зауважень, а відтак у відповідача виник обовязок їх оплатити.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.5 Договору передбачено отримання Актів приймання-здачі виконаних послуг та рахунків з 10 числа наступного місяця, а їх оплату до 20 числа наступного місяця.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалою від 23.09.2015р., господарський суд зобовязував відповідача подати документи, що підтверджують сплату відповідачем коштів за Договором, а також пропонував подати відзив на позов з документальним та правовим обґрунтуванням заперечень. Відповідач відзив на позов не подав, доказів належного виконання своїх зобовязань перед позивачем за Договором суду не представив та доводів позивача не спростував.

За таких обставин, строк оплати наданих за період 01.10.14 03.12.14 послуг є таким, що настав, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2148,82 грн. (1024,82 плюс 1024,82 плюс 1024,82 мінус 925,64) є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується і підлягає задоволенню.

У звязку із наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані за період з 21.11.2014р. по 14.09.2015р. пеню, передбачену пунктом 6.4 Договору, в сумі 492,56 грн., а також згідно ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі 49,42 грн. та інфляційні втрати в сумі 883,35 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобовязання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Інше встановлено пунктом 6.4 Договору, згідно якого пеня розраховується за кожну добу затримки до моменту виконання Абонентом зобовязань, за таких обставин в даному випадку суд не застосовує обмеження нарахування пені строком 6 місяців.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену правову позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Оскільки 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.

Згідно п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. вказаної Постанови, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має зясовувати обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у звязку з порушенням грошового зобовязання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобовязання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

Належить до сплатиНалежна дата оплатиОсновний боргПеріод простроченняПеня, грн. Інфляційні, грн. 3% річних, грн. За жовтень 1024,82 грн.до 20.11.141024,8221.11.14 20.07.15414,48433,5025,10За листопад 1024,82 грн.до 20.12.141024,8221.12.14 20.07.15390,89391,4822,57За грудень 99,18 грн.до 20.01.1599,1821.01.15 20.07.1535,4733,721,93всього 2148,82 840,84858,7049,60судом встановлено, що за заявлений позивачем період до 14.09.2015р. з відповідача належить до стягнення на користь позивача пеня в сумі 840,84 грн., три проценти річних в сумі 49,60 грн. та 858,70 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних підлягає задоволенню частково в сумі 858,70 грн. Позивачем заявлено до стягнення 492,56 грн. пені та 49,42 грн. процентів річних, суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та процентів річних підлягають задоволенню повністю в заявлених сумах.

Повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ДІП ОСОБА_1» на користь позивача державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 3549,50 грн. заборгованості, з яких: 2148,82 грн. основного боргу за договором № 37-14/2-38 про надання телекомунікаційних послуг від 03.11.2011р., 492,56 грн. пені, 49,42 грн. 3% річних та 858,70 грн. інфляційних втрат.

Оскільки спір виник в результаті неправильних дій відповідача, який неналежним чином виконав своє господарське зобовязання, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду за захистом свого порушеного права, суд у відповідності до частини другої ст. 49 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу мінімального судового збору в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до товариства з обмеженою відповідальністю «ДІП ОСОБА_1» задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДІП ОСОБА_1» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 14, ідентифікаційний код 33768786)

на користь державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069)

2148,82 грн. (дві тисячі сто сорок вісім гривень вісімдесят дві копійки) основного боргу,

492,56 грн. (чотириста девяносто дві гривні пятдесят шість копійок) пені,

49,42 грн. (сорок девять гривень сорок дві копійки) 3% річних,

858,70 грн. (вісімсот пятдесят вісім гривень сімдесят копійок) інфляційних втрат,

1218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.В іншій частині позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 15.10.2015р.

Суддя О.В. Конюх