Рішення № 52303052, 01.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2015Справа №910/21851/15

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

До Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

Про зобов'язання перерахувати грошові кошти та стягнення 1 380,00 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 представник за довіреність № б/н від 27.08.15.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - відповідач) про зобов'язання перерахувати грошові кошти та стягнення 1 380,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.15. порушено провадження у справі № 910/21851/15 та призначено її до розгляду на 15.09.15.

За результатами судового засідання 15.09.15. в зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 26.08.15., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 01.10.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 01.10.15. позивачем подано заяву, відповідно до якої Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить суд:

- зобов'язати відповідача здійснити перерахування грошових коштів в сумі 13 800,00 грн. шляхом. їх списання з поточного рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 НОМЕР_2 на рахунок Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 37194204012651 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 39479227, призначення платежу - *; 101; НОМЕР_1; Єдиний соціальний внесок за 2014р. без ПДВ.

- стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 1 380,00 грн.

Судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням даної заяви.

В судовому засіданні 01.10.15. позивачем підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 01.10.15. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/21851/15.

У судовому засіданні 01.10.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.08.14. між відповідачем (далі - Банк) та позивачем (далі - Клієнт) було укладено Договір № 35109 на розрахунково-касове обслуговування (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Банк відкрив Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 в гривнях та зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобов'язався оплачувати послуги Банку.

Строк дії договору сторонами погоджено з дня підписання і встановлено, що він діє протягом невизначеного строку.

Відповідно до п. 2.1 Договору Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах визначених чинним законодавством України і банківськими правилами.

Згідно з п. 2.2 Договору списання банком грошових коштів з рахунків здійснюється за дорученням Клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

07.04.15. позивач подав до Банку до виконання платіжне доручення № 11 від 07.04.15. на суму 13 800,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем всупереч умов Договору вказане платіжне доручення залишене без виконання, як і всупереч умовам Договору не проведено договірного списання коштів.

Позивач звернувся до відповідача листом № б/н від 03.03.15. та № б/н від 07.04.15., та заявою про закриття рахунку № б/н від 24.06.15. з вимогою здійснити перерахування вказаних коштів за призначенням.

Доказів виконання Банком свого зобов'язання за Договором суду не подано.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. ( ст. 1068 Цивільного кодексу України ).

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 Цивільного кодексу України ).

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка, зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом, за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (стаття 1068 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки. (ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Згідно зі статтею 1066 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму". Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми. (ч. 2 ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Судом встановлено, що станом на час звернення до суду з позовною заявою, подане позивачем на виконання до Банку 07.04.15. платіжне доручення № 11 від 07.04.15. на суму 13 800,00 грн. залишилось невиконаними Банком.

Судом враховано, що згідно з наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку позивача за період з 29.07.15. по 29.07.15. залишок коштів на рахунку Клієнта за Договором становив 13 878,00 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 р. № 612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - фонд) прийнято рішення від 17 вересня 2015 р. № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 р. до 17 грудня 2015 р. включно,

Зазначена інформація відображена також на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказування.

Суд відзначає, що позивачем було подано до виконання Банку платіжне доручення № 11 від 07.04.15., тобто за п'ять місяців до запровадження тимчасової адміністрації, яке відбулось тільки з 18.09.15.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час виникнення у відповідача зобов'язань щодо перерахування коштів на суму 13 800,00 грн., а також станом на час звернення позивача до суду з даною позовною заявою (21.08.15.), в установі відповідача тимчасова адміністрація запроваджена не була, відтак, суд вважає, що жодних перешкод для виконання останнім власних договірних зобов'язань не існувало.

За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

У відповідності до частин 1, 2 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Пунктом 6 вказаної статті встановлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо:

1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті;

1-1) сплати регулярного збору до Фонду;

2) витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті;

3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку;

4) виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю тощо, що надійшли до банку з дня початку здійснення процедури виведення банку з ринку;

4-1) виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах, що надійшли на спеціальний рахунок у банку, відкриття якого передбачено законодавством України для юридичної особи, починаючи з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

5) виконання операцій з виплати переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

6) здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов'язкового продажу валюти.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Таким чином, суд зазначає, що запровадження тимчасової адміністрації відповідача не може перешкоджати здійсненню розрахунково-касових операцій позивача.

При цьому суд зазначає, що позивач не є кредитором Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в розумінні чинного законодавства, а є клієнтом банку та власником грошових коштів, що є на її рахунку, який обслуговує відповідач. Суд звертає увагу, що грошові кошти, які позивач просить відповідача перерахувати та списати належать не Банку, а саме позивачу, а тому Банк лише надає послуги Клієнту з обслуговування рахунку, тобто фактично виконує розпорядження позивача про перерахування його грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України по справі № 910/5560/14 від 29.10.14., №910/12766/14 від 04.02.15., № 927/1379/14 від 19.02.15.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахування грошових коштів в сумі 13 800,00 грн. шляхом їх списання з поточного рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 № НОМЕР_2 на рахунок Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 37194204012651 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 39479227, призначення платежу - *; 101; НОМЕР_1; Єдиний соціальний внесок за 2014р. без ПДВ, є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 1 380,00 грн. пені суд відзначає, що вказана вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 36 Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, б. 60; ідентифікаційний код 09807856) здійснити перерахування грошових коштів в сумі 13 800 (тринадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. шляхом їх списання з поточного рахунку № НОМЕР_2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на рахунок Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 37194204012651 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 39479227, призначення платежу - *; 101; НОМЕР_1; Єдиний соціальний внесок за 2014р. без ПДВ.

3. Стягнути Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, б. 60; ідентифікаційний код 09807856) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1 660 (одну тисячу шістсот шістдесят) грн. 91 коп. судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.15.

Суддя Т.М. Ващенко