Рішення № 52302891, 12.10.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/150/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2015 Справа № 908/4578/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Дока-Цемент (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 76)

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Айвазовського, буд. 71)

про стягнення 191196,48 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача не зявився

(ОСОБА_2С (дов. б/н від 01.09.2015 р.) у судовому засіданні 29.09.2015 р.);

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 191196,48 грн. боргу відповідно до договору поставки № ДГ-013 від 14.10.2014 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.08.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4578/15, справі присвоєно номер провадження 20/150/15, справу призначено до розгляду на 01.09.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 29.09.2015 р., 12.10.2015 р.

У судовому засіданні 12.10.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 12.10.2015 р., не зявився, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань від позивача до суду не надійшло.

У судовому засіданні 29.09.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.09.2015 р., яка була прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України. Позовні вимоги мотивовані такими обставинами. На виконання умов договору поставки № ДГ-013 від 14.10.2014 р. позивач у період часу з 15.10.2014 р. по 03.01.2015 р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 501240,00 грн., із яких відповідачем було сплачено 371640,00 грн. Відповідач заборгував 129600,00 грн. за поставлений товар згідно з видаткових накладних: № 95 від 14.11.2014 р. частково на суму 4320,00 грн., № 100 від 18.11.2014 р. на суму 60480,00 грн., № 1 від 03.01.2015 р. на суму 64800,00 грн. Обґрунтовуючи позов ст.ст. 526, 549, 550, 625, 629, 638 ЦК України, ст.ст. 173-175, 193 ГК України, просив стягнути з відповідача суму 129600,00 грн. основного боргу, суму 52750,31 грн. втрат від інфляції, 3% річних у сумі 2366,17 грн., штраф 5% в розмірі 6480,00 грн., всього суму 191196,48 грн.

Відповідач у судові засідання не зявився. 29.09.2015 р. від відповідача надійшов письмовий відзив, відповідно до якого відповідач підтвердив укладення з позивачем договору поставки № ДГ-013 від 14.10.2014 р. Відповідно до даного договору відповідачем отримувався товар (цемент) в обсягах та асортименті, зазначеному в позовній заяві. Придбаний цемент у подальшому був поставлений ПАТ «Завод залізобетонних виробів № 5», яке до цього часу за нього не розрахувалося. Існування заборгованості по отриманому цементу в розмірі, зазначеному в позовній заяві, підтверджує, просить суд врахувати, що невиконання господарських зобовязань ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ «ТД «Дока-Цемент» виникло з причин несвоєчасного розрахунку споживачів. У відзиві також викладено клопотання відповідача про розгляд справи без його участі.

Враховуючи обмеженість строку розгляду господарського спору, встановленого ст. 69 ГПК України (13.10.2015 р. є останнім днем строку вирішення спору), суд визнав можливим розглянути справу згідно зі ст. 75 ГПК України у відсутність сторін за наявними в справі документами, оригінали яких оглядалися в судовому засіданні 29.09.2015 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані в судовому засіданні 29.09.2015 р., суд

ВСТАНОВИВ:

14.10.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дока-Цемент» (постачальник за договором, позивач у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки № ДГ-013, за умовами якого постачальник зобовязався передати у власність покупця продукцію, а покупець зобовязався прийняти та оплатити її на умовах даного договору. Найменування, кількість, асортимент та ціна продукції, що поставляється, зазначаються в додатках до даного договору, які є його невідємною частиною (п.п. 1.1, 1.2).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 сума договору на момент укладення складає 500000,00 грн. Сума договору може бути змінена в залежності від реальних обємів продукції, що постачається покупцю, на момент закінчення строку дії договору.

Поставка продукції здійснюється на умовах FCA залізнична станція по місцю знаходження підприємства виробника /СРТ залізнична станція по місцю знаходження отримувача, згідно з Incoterms-2010. Вантажовідправником продукції являється підприємство-виробник (п. 5.1).

У розділі 4 договору сторони узгодили ціну товару та порядок оплати. Відповідно до п. 4.1 договору оплата продукції проводиться по цінам (з ПДВ), діючим у постачальника на момент відвантаження. Ціна на продукцію, що постачається по даному договору, обумовлюється в специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору. Оплата продукції покупцем проводиться платіжним дорученням у національній валюті України гривні на поточний банківський рахунок постачальника на протязі 14 календарних днів із моменту відвантаження. Моментом відвантаження вважати дату, зазначену залізничною станцією відправника на залізничній накладній (п. 4.2).

Відповідно до розділу 10, договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2014 р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Сторонами до договору 14.10.2014 р. був підписаний додаток № 1 «Специфікація № 1», в якому визначено найменування продукції (шлакопортландцемент, портландцемент), вид відвантаження, ціна з ПДВ, одиниця вимірювання, обєм поставок на 2014 рік.

Як слідує з матеріалів справи, позивач передав відповідачу товар (цемент) на загальну суму 501240,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 62 від 15.10.2014 р. на суму 60480,00 грн., № 66 від 16.10.2014 р., № 80 від 01.11.2014 р., № 91 від 11.11.2014 р., № 95 від 14.11.2014 р. на суму 64800,00 грн. кожна, № 81 від 01.11.2014 р. на суму 56280,00 грн., № 100 від 18.11.2014 р. на суму 60480,00 грн., № 1 від 03.01.2015 р. на суму 64800,00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар на загальну суму 371640,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.

Таким чином, заборгованість за товар по договору № ДГ-013 від 14.10.2014 р. складає загальну суму 129600,00 грн., а саме: за видатковими накладними: № 95 від 14.11.2014 р. частково на суму 4320,00 грн., № 100 від 18.11.2014 р. на суму 60480,00 грн., № 1 від 03.01.2015 р. на суму 64800,00 грн.

Враховуючи наявну заборгованість, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області із позовною заявою.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує наступне.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена, виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Умовами п. 4.2 договору визначено, що оплата продукції покупцем проводиться на протязі 14 календарних днів із моменту відвантаження. Моментом відвантаження вважається дата, зазначена залізничною станцією відправника на залізничній накладній.

Позивач заявив вимогу про стягнення основної суми боргу, яка виникла за видатковими накладними № 95 від 14.11.2014 р., № 100 від 18.11.2014 р., № 1 від 03.01.2015 р.

Сторонами до матеріалів справи надані залізничні накладні, згідно з якими здійснювалася поставка продукції за переліченими вище видатковим накладними. Так, за залізничною накладною № 43792266 (видаткова накладна № 95 від 14.11.2014 р.) моментом відвантаження є 14.11.2014 р.; за залізничною накладною № 43836394 (видаткова накладна № 100 від 18.11.2014 р.) моментом відвантаження є 18.11.2014 р.; за залізничною накладною № 44222552 (видаткова накладна № 1 від 03.01.2015 р.) моментом відвантаження є 25.12.2014 р. Момент відвантаження згідно з умовами договору визначений згідно з календарним штемпелем станції відправлення (п. 58 залізничних накладних).

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів оплати суми 129600,00 грн. за поставлений за умовами договору № ДГ-013 від 14.10.2014 р. товар суду не надав, отримання товару не заперечив.

У письмовому відзиві відповідач суму заборгованості визнав, до відзиву долучив оригінал акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.09.2014 р. по 01.08.2015 р., підписаний з позивачем. Відповідно до акту заборгованість відповідача становить суму 129600,00 грн.

Суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми 129600,00 грн. основного боргу за поставлений товар є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача відповідно до п. 8.2 договору, на його користь штрафу в сумі 6480,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У пункті 8.2 договору № ДГ-013 від 14.10.2014 р. сторони встановили, що за порушення строків оплати грошового зобовязання, передбаченого договором, покупець виплачує постачальнику штраф у розмірі 5%, який нараховується від суми несвоєчасно оплаченого грошового зобовязання.

Відповідно до розрахунку штрафу, позивач вираховує розмір штрафу, виходячи з 5% від вартості несплаченої суми товару (суми заборгованості - 129600,00 грн.), що становить 6480,00 грн.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним, вимога про стягнення штрафу заявлена обґрунтовано. З відповідача на користь позивача стягується штраф у розмірі 6480,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2366,17 грн. 3% річних згідно з розрахунком за період із 29.11.2014 р. по 04.08.2015 р. включно та 52750,31 грн. втрат від інфляції, нарахованих за період із грудня 2014 р. по червень 2015 р. включно. Розрахунки здійснено окремо по кожній накладній.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних здійснений позивачем правильно, з відповідача стягується сума 2366,17 грн. 3% річних за заявлений період.

Стосовно вимоги щодо стягнення інфляційних втрат суд бере до уваги наступне.

У п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» розяснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач розрахунок інфляційних втрат здійснив за кожною накладною окремо. Розрахунок інфляційних за накладними №№ 95, 1 здійснений правильно, інфляційні за накладною № 95 складають суму 1940,91 грн. за період із грудня 2014 р. по червень 2015 р. включно; інфляційні за накладною № 1 складають суму 23636,71 грн. за період із лютого по червень 2015 р. включно. При нарахуванні інфляційних втрат за накладною № 100 від 18.11.2014 р. позивач помилково включив у розрахунок місяць, в якому мав бути здійснений платіж (грудень 2014 року).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за період із січня по червень 2015 р. включно (в межах строку, визначеного позивачем), судом встановлено, що інфляційні втрати за накладною № 100 за зазначений період становлять 24619,70 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується загальна сума 50197,32 грн. інфляційних втрат.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Айвазовського, буд. 71, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дока-Цемент» (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд. 76, код ЄДРПОУ 39344475) суму основного боргу в розмірі 129600 (сто двадцять девять тисяч шістсот) грн. 00 коп., суму 2366 (дві тисячі триста шістдесят шість) грн. 17 коп. 3% річних, суму 6480 (шість тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. штрафу, суму 50197 (пятдесят тисяч сто девяносто сім) грн. 32 коп. інфляційних втрат, суму 3772 (три тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 87 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 15 жовтня 2015 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.