Рішення № 52302787, 06.10.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" жовтня 2015 р. Справа № 906/1178/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника відповідача:

ОСОБА_1- дов. №9 від 12.01.2015р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів"

до Публічного акціонерного товариства "Пиво - безалкогольний комбінат "Радомишль"

про стягнення 1840715,39 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 1840715,39 грн., з яких: 1823176,39 грн. - основний борг, 17539,00грн.- пеня.

Ухвалою господарського суду від 27.08.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.09.2015р.

Ухвалою господарського суду від 21.09.2015р., в порядку ст. 69 ГПК України, продовжено строк вирішення спору до 13.10.2015р. та відкладено розгляд справи на 06.10.2015р.

02.10.2015р. на адресу господарського суду надійшла заява про зменшення позовних вимог від 29.09.2015 р. (а.с. 70), згідно якої позивач повідомив суд про сплату відповідачем основного боргу. Просить стягнути з відповідача 50371,07грн. пені за несвоєчасно проведені розрахунки, яка нарахована за період з першого дня прострочки по день проведення остаточних розрахунків та повернути позивачу надлишок сплаченого судового збору.

Дослідивши вищевказану заяву, зокрема, її мотивувальну та резолютивну частини, суд встановив, що подана заява фактично є заявою про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач наділений правом до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Вирішуючи питання про прийняття до розгляду вищевказаної заяви, суд встановив, що всупереч нормам чинного законодавства, позивачем не надано належних доказів надіслання вищевказаної заяви відповідачу.

Оскільки заява про збільшення позовних вимог має бути надіслана відповідачеві за правилами надіслання позовної заяви, додану до заяви поштову квитанцію (а.с. 85) суд не розцінює як належний доказ, оскільки: по-перше: позивачем не надано опису вкладення, який би свідчив про те, що відповідачу надіслано саме вищевказану заяву; по-друге: поштова квитанція подана в копії, з якої взагалі неможливо визначити дату відправлення.

Господарським процесуальним кодексом визначено засади рівності учасників процесу перед законом і судом та передбачено права змагальності сторін. Суд повинен вживати заходів до того, щоб усі учасники судового процесу одержали можливість ознайомитися з відповідними заявами (клопотаннями), повідомити свої доводи та можливі заперечення щодо них і за необхідності подати суду додаткові докази.

Враховуючи, що судовому засіданні представник відповідача не підтвердив факт отримання від позивача заяви від 29.09.2015 р., копію поштової квитанції суд не розцінює як належний доказ надіслання відповідачеві копії заяви про зменшення позовних вимог і доданих до неї документів.

За таких обставин, оскільки відповідача належним чином не повідомлено про збільшення розміру позовних вимог, суд не приймає вказану заяву до розгляду.

Крім того, позивачем до суду надіслано заяву від 05.10.2015р. № 318 (а.с. 89) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 1000,00грн. пені та повернути надмірно сплачений судовий збір.

Представник відповідача підтвердив в судовому засіданні факт отримання заяви, просить суд прийняти її до розгляду та зменшити розмір пені до 1000,00 грн.

Враховуючи, що подана позивачем заява не суперечить приписам ч.4 ст. 22 ГПК України, суд приймає її до розгляду та вирішує спір з урахуванням останньої.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив. 02.10.2015р. на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника (а.с. 86).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

02.02.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів" (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" укладено договір поставки № 17-2015/К (а.с. 9-13).

За умовами п.1.1 Договору, постачальник приймає на себе зобов'язання систематично поставляти і передавати у власність покупцю кроненкорки (далі-товар), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених договором.

Орієнтовна кількість по цьому Договору становить 140000000 (сто сорок мільйонів) штук. Кількість, асортиментний перелік товару визначаються в замовлені, що видається покупцем на кожну партію товару (далі - замовлення) і є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору, поставка здійснюється на підставі Замовлень, що подаються покупцем, складених у письмовій формі. Замовлення повинно містити інформацію щодо асортименту, кількості замовленого товару, терміну виготовлення та/або терміну поставки. Сторони цього договору підтверджують, що особи, які підписують замовлення, діють в їх інтересах та наділені відповідними повноваженнями. Замовлення повинно подаватися в порядку, передбаченому для передачі сторонами одна одній повідомлень у зв'язку з наданням умов Договору.

Спір між сторонами виник з приводу несвоєчасної оплати товару, поставленого за видатковою накладною № РН-0000405 від 04.05.2015р. на суму 897484,76грн. та за видатковою накладною № РН-0000479т від 20.05.2015р. на суму 1077915,36 грн. (а.с. 23,25).

Пунктом 5.5 договору визначено, що оплата кожної партії товару здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки. Форма розрахунків - безготівкова.

В порушення умов договору відповідач в повному обсязі товар не оплатив, тому позивач з метою досудового врегулювання спору 08.07.2015р. звернувся до відповідача з письмовою вимогою про оплату заборгованості в сумі 1345261,03грн.

Після отриманої від позивача вимоги, відповідач провів часткову оплату, а саме:

- 15.07.2015р. в сумі 100000,00 грн., з яких 44766,27 грн. зараховані в рахунок оплати попередньої заборгованості та 52223,73 грн. в рахунок оплати за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-0000405 від 04.05.2015р. (а.с. 29);

- 21.07.2015р. в сумі 100000,00грн. в рахунок оплати за товар, поставлений згідно видаткової накладної № РН-0000405 від 04.05.2015р. (а.с.30).

За таких обставин станом на день звернення до суду у відповідача існувала заборгованість за отриманий від позивача товар в сумі 1823176,39 грн.

Після порушення провадження у справі відповідач погасив заборгованість в сумі 1823176,39 грн. в повному обсязі, що підтверджується доданими до матеріалів справи банківськими виписками (а.с.72-82 ).

Відповідно до п. 8.2 Договору, за несвоєчасне виконання зобов'язань, передбачених у п.п. 5.1.2, 5.3, 5.5, 5.6 Договору, покупець оплачує постачальнику пеню з розрахунку одинарної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення, за кожен день прострочення.

На підставі вищевказаного пункту договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 17539,00грн.

Своєю заявою від 05.10.2015р., яка судом прийнята до розгляду, позивач зменшив розмір пені до 1000,00 грн. (а.с.89 ).

Представник відповідача в судовому засіданні факт неналежного виконання зобов'язань за договором не заперечив. Погодився з розрахунком пені на суму 17539,00 грн. Просить задовільнити заяву позивача та стягнути 1000,00 грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ч.1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 17-2015/К від 02.02.2015р.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 1975400,12 грн. Відповідач факт отримання товару на зазначену суму не оспорив.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Як встановлено судом, пунктом 5.5 Договору сторони погодили порядок та строки розрахунків за отриманий товар - протягом 60 (шістдесяти) календарних днів від дати поставки.

Водночас, судом встановлено лише факт часткової оплати відповідачем товару в сумі 152223,73 грн. до пред'явлення позову.

За період з 03.08.2015 р. по 08.09.2015 р., тобто після порушення судом провадження у справі, відповідач провів з позивачем розрахунки у повному обсязі на суму 1823176,39 грн. Таким чином, на день вирішення спору в суді заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар відсутня.

Відповідно до. ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки позивач провів розрахунки на суму 1823176,39 грн. під час розгляду справи в суді, провадження у справі в цій підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, п. 8.2 Договору сторони визначили відповідальність за несвоєчасну оплату отриманого товару у вигляді сплати пені в розмірі одинарної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Як вбачається з розрахунку (а.с.31), пеню по видатковій накладній № РН-0000405 від 04.05.2015р. заявлено за період з 05.07.20156р. по 14.07.2015р. на суму заборгованості 897484,76грн., з 15.07.2015р. по 20.07.2015р. на суму заборгованості 845261,03грн., з 21.07.2015р. по 24.07.2015р. на суму заборгованості 745261,03грн., яка склала 13995,17грн.

По видатковій накладній № РН-0000479 від 20.05.2015р. пеню заявлено за період з 21.07.2015р. по 24.07. 2015р. на суму заборгованості 1077915,36грн., яка складає 3543,83 грн. Загальна сума пені склала 17539,00грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що він є правомірним, обґрунтованим та арифметично вірним.

Однак, враховуючи, що позивач зменшив розмір пені до 1000,00грн., що є його правом, вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню у вказаній сумі.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню на загальну суму 1000,00 грн.

В частині стягнення 1823176,39 грн. основного боргу провадження суд припиняє на підставі ч.1 п.1.1. ст. 80 ГПК України.

В порядку ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Оскільки позивач заявою від 05.10.2015р. зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені з 17539,00грн. до 1000,00грн., тому сума судового збору становить 36483,53грн.

З платіжного доручення № 4623 від 21.07.2015р. вбачається , що позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 38726,04 грн. (а.с. 8).

За таких обставин, враховуючи клопотання позивача про повернення надлишку сплаченого судового збору, останньому слід повернути з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в сумі 2242,51 грн. на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (12201, Житомирська область, м. Радомишль, вул. Микгород,71, код ЄДРПОУ 05418365)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів" (81000, Львівська область, м.Яворів, вул. Маковея,62, код ЄДРПОУ 35413712)

- 1000,00 грн. пені;

- 36483,53грн. судового збору.

3. В частині стягнення 1823176,39 грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі ч.1 п.1.1. ст. 80 ГПК України.

4.Ухвалою господарського суду повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Кен-Пак Яворів" (81000, Львівська область, м. Яворів, вул. Маковея, 62, код ЄДРПОУ 35413712)

- 2242,51 грн. надлишку сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.10.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2-позивачу (рек. з повід.)