Ухвала суду № 52302371, 12.10.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

12 жовтня 2015 р. Справа № 902/951/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву № 168 від 25.092015 р. ТОВ "Кристал" про відстрочку виконання рішення суду від 07.08.2014 р. у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", м.Бровари, Київська область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал", смт.Браїлів, Жмеринський район, Вінницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт", м.Київ

про стягнення 51 570 765 грн 60 коп. заборгованості за договором № 21/03-01з від 21.03.2013 р. та договором № 22/03-01з від 22.03.2013 р.

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

відповідача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 31.08.2015 р.

позивача та третьої особи не з'явились.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт" про стягнення 51 570 765,60 грн заборгованості за договором № 21/03-01з від 21.03.2013 р. та договором № 22/03-01з від 22.03.2013 р., 43 123 909,38 грн сума неповернутої позики, 3 240 567,89 грн пені, 4 518 051,18 грн інфляційних втрат, 628 237,15 грн 3 % річних в зв'язку з порушенням відповідачем умов договорів про надання поворотної фінансової допомоги № 21/03-01з від 21.03.2013 р. та № 22/03-01з від 22.03.2013 р.

Ухвалою суду від 04.07.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/951/14 та призначено її до розгляду.

Рішенням суду від 07.08.2014 р. позов задоволено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 р. рішення господарського суду Вінницької області від 07.08.2014 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Кристал" без задоволення.

Після повернення матеріалів справи № 902/951/14 з апеляційної інстанції до господарського суду Вінницької області, останнім 20.07.2015 р. на виконання рішення від 07.08.2014 р. видано наказ, який рекомендованим листом надіслано позивачу (стягувачу).

28.09.2015 р. до суду надійшла заява № 168 від 25.09.2015 р. ТОВ "Кристал" про відстрочку виконання рішення суду від 07.08.2014 р.

Ухвалою від 30.09.2015 р. вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.10.2015 р.

Позивач в судове засідання не з'явився, витребуваних доказів не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином - ухвалою від 30.09.2015 р., факт отримання якої підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0740016856510.

Неявка позивача не перешкоджає розгляду вказаної заяви з огляду на необхідність дотримання строків її розгляду встановленого приписами ч.1 ст.121 ГПК України.

Справа розглядається без технічної фіксації судового процесу, оскільки представником відповідача не заявлено клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні представником відповідача подано ряд витребуваних ухвалою від 30.09.2015 р. доказів.

Розглянувши в судовому засіданні заяву про відстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи заява про відстрочку виконання рішення мотивована наступним: ТОВ "Кристал" визнає борг та має намір добровільно його погасити, однак немає фінансової можливості здійснити це через важке фінансово-економічне становище, неплатоспроможністю, економічною кризою в державі; стягнення боргу без відстрочки виконання рішення зумовить неможливість його виконання з огляду на вид виробництва яким займається боржник (виробництво цегли), з урахуванням його безперервності та наявних замовлень на готову продукцію тощо.

Також при розгляді поданої заяви заявник просить врахувати матеріальне становище стягувача, який не являється виробником продукції, оскільки основним видом його діяльності є здійснення фінансових послуг.

На підставі викладеного заявник просить відстрочити виконання рішення суду на один рік.

При розгляді заяви про відстрочку виконання рішення суду судом враховано наступне.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

В п.п.7.1, 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом. При цьому застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі з поміж іншого те, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

В п.7.2 вказаної постанови пленуму наголошено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки або розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Разом з тим законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Наведені заявником підстави для відстрочки виконання судового рішення, зокрема, негативний фінансовий стан, специфічність виду діяльності товариства тощо, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання судового рішення, оскільки вони носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка за приписами статті 42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, відтак, не є підставою вважати збиткову фінансову діяльність відповідача винятковим випадком у розумінні суті статті 121 Господарського кодексу України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.

Посилання заявника на важке фінансове становище та неможливість негайного виконання рішення суду оцінюється судом критично позаяк долучені до заяви про відстрочки виконання, на думку суду, достовірно не підтверджують неплатоспроможності товариства.

Зокрема із наданих заявником балансу за І півріччя 2015 р. слідує, що розмір активів товариства становив станом на 30.06.2015 р. 109 567 000,00 грн, зокрема основні засоби - 74 910 000,00 грн, 3 070 000,00 грн - гроші та їх еквіваленти, 1 907 000,00 грн - рахунки в банках тощо.

Довідки подані заявником про залишок коштів на рахунках в ПАТ "КБ "Приватбанк" станом на 07.10.2015 р. та в ПАТ КБ "Фінансова ініціатива" станом на 09.10.2015 р. оцінюється судом критично за відсутності надання інформації про всі наявні поточні рахунки відкриті в банківських установах та про залишок грошових коштів на них із врахуванням інформації зазначеної в балансі товариства станом на І півріччя 2015 року про що вказувалось вище відносно грошів та їх еквівалентів та рахунків в банках.

При розгляді заяви про відстрочку виконання рішення суд також приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Натомість заявник в прохальній частині своєї заяви просить відстрочити виконання рішення суду на 1 рік не надаючи жодного обгрунтування того, що вказаний часовий проміжок спричинить покращення фінансового стану товариства, яке призведе до можливості проведення повного розрахунку із стягувачем.

Долучені до заяви договори поставки на предмет вказаного оцінюються судом критично з огляду на неспівмірність зазначеної у них сукупної ціни поставки (473 000,00 грн) у порівнянні із сумою вимог наявної у стягувача до боржника за судовим рішенням у даній справі (51 643 845,60 грн).

З врахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про те, що наведені заявником обставини та надані документи в якості підстави для відстрочки виконання рішення є непереконливими, не підтверджують неможливості чи ускладнення виконання рішення суду і даний випадок не може розцінюватись як винятковий, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Таким чином заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал" про відстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 87, 115, 121 ГПК України, суд-

У Х В А Л И В :

1. Заяву від 25.09.2015 р. № 168 Товариства з обмеженою відповідальністю "Кристал" про відстрочку виконання рішення у справі № 902/951/14 від 07.08.2014 р. відхилити повністю.

2. Ухвалу надіслати позивачу, третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - бульвар Незалежності, 14, м. Бровари, Київська область, 07400.

3 - третій особі - вул. Тираспільська, 43, м. Київ, 04136.