Рішення № 52300233, 02.10.2015, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1281/2015 Справа № 641/3405/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2015 року

Комінтернівський районний суд міста Харкова

у складі : головуючого судді: Курганникової О.А.

за участю секретаря судового засідання: Артамонова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Державного Підприємства завод ім. В. О. Малишева» до ОСОБА_1 провиселення з наданням іншого житлового приміщення,

3-я особа Комінтернівський районний відділ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення із службового приміщення з наданням іншого житлового приміщення

Обгрунтовуючі свої позовні вимоги посилається на те, що у період роботи на ДП відповідачу було надано службове житлове приміщення АДРЕСА_1 згідно службового ордеру № 001009 «Завод ім. В. О. Малишева». Після звільнення з підприємства ОСОБА_1 втратила право на проживання в наданому їй службовому приміщенні АДРЕСА_2, а також те, що вона є одинокою особою тому підлягає виселенню із службового приміщення з наданням іншого житлового приміщення, а саме з наданням койко місця за адресою , провулок Зерновий, 4-А., з урахуванням уточненого позову.

Представник позивача в судовому засіданні 19.08.2015 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі, 29.09.2015 року до канцелярії суду надав заяву з проханням слухати справу за його відсутності.

Відповідач та його представник в судовому засіданні 19.08.2015 року заперечували проти задоволення позову у повному обсязі.

Представник 3 особи Комінтернівський районний відділ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області до канцелярії суду надав заяву про слухання справи за його відсутності.

Суд, вислухавши думку, пояснення, доводи сторін, ознайомившись і дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позов не підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

ДП «Завод ім. В. О. Малишева» є балансоутримувачем гуртожитку по провулку Зерновому, 4а, в м. Харкові, та вул.. Киргизької, 2 що підтверджується довідкою про балансову вартість та належність обєктів від 17.10.14 р. № 401/98 (а. с. 42).

ОСОБА_1 відповідно до службового ордеру № 001009 від 05.02.1993 року було надано квартиру АДРЕСА_3 (а. с. 14).

Ордер видано на підставі рішення виконкому Комінтернівської ради депутатів трудящих міста Харкова від 02.02.1993 року № 24-4.

Відповідно до ч.І ст.124 ЖК Української РСР робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Згідно з п.2 ч.І ст.125 ЖК Української РСР без надання іншого жилого приміщення, не може бути виселено: осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Відповідно до п.20 ОСОБА_2 пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 985 року N 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» особи, які пропрацювали на підприємстві, в установі,організації, що надали їм жиле приміщення, не менше 10 років, користуються такою пільгою і в тому разі, коли цей стаж переривався.

У період з 05.03.1987 р. по ї 1.09.1987 р., з 21.12.1987 р. по 21.03.1991 р.; з 09.04.1991 р. по 15.07.1991 р.; з 16.08.1991 р. по 31.08.1997 р. Відповідач перебувала у трудових відносинах з позивачем, що підтверджується трудовою книжною відповідача № 1167906, понад десять років(а. с. 68-73).

Таким чином, враховуючи положення ст.125 ЖК Української РСР та п.20 ОСОБА_2 пленуму ВСУ від 12 квітня 1985 року N 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» Відповідач ОСОБА_1 є особою яку не може бути виселено із службового приміщення без надання іншого жилого приміщення.

ЖК Української РСР передбачені випадки у яких наймачеві службового жилого приміщення може бути надано інше службове жиле приміщення. ф

Так, у розумінні ч.2 ст.126 ЖК Української РСР наймачеві службового жилого приміщення може бути надано інше службове жиле приміщення у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, а також у випадках, передбачених статтею 102 цього Кодексу. *

Статтею 102 ЖК Української РСР передбачено надання громадянам іншого жилого приміщення, якщо в результаті капітального ремонту займане ними жиле приміщення не може бути збережене або його розмір істотно зміниться.

Позивачем в порушення норм чинного законодавства не наведено жодної підстави, відповідно до якої Відповідача може бути виселено із займаного жилого приміщення до іншого.

Враховуючи те, що законодавцем наведено вичерпний перелік випадків у яких особу можна виселити із службового приміщення з наданням іншого службового приміщення, суд вважає. що вимога Позивача про виселення Відповідача ОСОБА_1 із займаного службового жилого приміщення до іншого жилого приміщений є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до ст.123 ЖК Української РСР до користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.

Так, відповідно до вимог які викладені у ст.63 ЖК Української РСР, предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

Згідно із ст.4 ЖК Української РСР житловий фонд складається з жилих будинків, а також жилих приміщень в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до обєктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, кімнати у гуртожитках, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до п.12 Примірного положення про гуртожитки затвердженого ОСОБА_2 Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 р. N 208 жила площа в гуртожитку надається в розмірі не менше 6 кв. метрів на одну особу.

Отже, законодавством не передбачено такого обєкту житлового фонду, як «койко-місце», та не є житловою площею.

Суд, розглянувши справу повно, всебічно, обєктивно, неупереджено, в межах заявлених вимог, приймаючи до уваги, що позивачем не було надано доказів порушення його прав, дійшов обґрунтованого висновку відсутності правових підстав у вимогах позивача, у звязку з чим вони є незаконними та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.. 10,11, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У позовних вимогах Державного Підприємства завод ім. В. О. Малишева» відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_3