Ухвала суду № 52299345, 15.10.2015, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 15.10.2015

ЄУ № 420/2216/15-ц

Провадження №2/420/1733/15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.

при секретарі Рожковій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілвер-М» в особі директора ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом до відповідачів, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілвер-М» в особі директора ОСОБА_2 (відповідач-2), ОСОБА_3 (відповідач-3) в солідарному порядку заборгованість по кредитному договору № 11201041000 від 20.08.2007 укладеному між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, у розмірі 3182571,86 грн., яка складається з: тіло кредиту 1144189,53 грн., відсотки за користування кредитом 1323821,17 грн., пеня - 667717,62 грн., сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по тілу та по відсотках, відповідно 27806,48 грн. та 19037,04 грн.

Перший відповідач не виконав покладені зобовязання, у звязку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором № 11201041000 від 20.08.2007. На підставі цього позивач звертається з вимогами про стягнення заборгованості до суду.

В судове засідання представник позивача не зявився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, на заявлених вимогах наполягає, у разі неявки відповідачів не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання повторно не зявилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про що свідчать поштові відправлення, заяв про розгляд справи без їх участі суду не надавали.

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 20.08.2007 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11201041000, згідно з умовами якого 1-му відповідачу були надані кредитні кошти у розмірі 64633, 00 доларів США, що еквівалентно 326396 грн., під 12,5 % річних на строк з 20.08.2007 по 20.08.2014.

Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що кредитодавець зобовязується надати грошові кошти у кредит позичальнику у сумі 64633 доларів США та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 326396,65 грн. за курсом Національного банку України на день укладання Договору, при цьому Сторони обумовили, що гривневий еквівалент суми кредиту має визначатися в Договорі лише в разі надання Банком кредиту в іноземній валюті.

Згідно п.п. 1.2, 1.2.2 договору, надання кредиту здійснюється 20 серпня 2007 року. Позичальник повинен повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 20 серпня 2014 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору та /або умов відповідної угоди.

Відповідно до п.1.3.1 Договору, за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12,5 %.

В п. 1.3.4 договору зазначено, що строк сплати процентів: з 01 по 20 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком проценти.

Згідно п. 1.3.5 договору, позичальник згідно умов договору №11201041000 від 20 серпня 2007 року сплачує банк комісію в національній валюті за видачу кредиту у розмірі 20 доларів США, що за курсом НБУ на 20 серпня 2007 року становить 101,00 грн.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що у забезпечення виконання усіх грошових зобовязань в повному обсязі позичальник передає в заставу, а банк приймає наступне рухоме майно, а саме транспортний засіб MERCEDES VIN4JGBB86EX7A251886, державний номер НОМЕР_1; порука ТОВ «Сілвер-М», згідно договору поруки № 135101 від 20.08.2007; порука ОСОБА_3, згідно договору поруки № 135102 від 20.08.2007; порука ОСОБА_4, згідно договору поруки № 135103 від 20.08.2007.

Відповідно до п. 3.4.1 договору, позичальник зобовязується використовувати кредит на зазначені у договорі цілі, а також повернути суму кредиту, і сплатити плату за кредит та інші грошові платежі на рахунки банку в порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобовязань, передбачених договором, та/або «Кредитним договором», зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника достроково сплатити банку пеню.

Згідно графіка погашення кредиту, сума кредиту сплачується частками не пізніше 20-го числа кожного місяця.

Також в забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору № 11201041000 від 20.08.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та відповідачами ТОВ «Сілвер - М» (поручитель 1) та ОСОБА_3 (поручитель -2 ) 20.08.2007 було укладено два окремих договори поруки № 135101, №135102, за якими ТОВ «Сілвер - М» та ОСОБА_3 відповідно взяли на себе обовязок відповідати за зобовязаннями ОСОБА_1.

Дані договори поруки мають аналогічні умови.

Пунктом 1.1 договорів поруки передбачено, що поручитель зобовязується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобовязань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11201041000 від 20 серпня 2007 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до п. 1.2 договорів поруки, поручителю добре відомі усі умови основного договору, зокрема: сума основного договору 64633,00 доларів США; термін виконання основного зобовязання 20.08.2014, якщо згідно умов основного договору не буде застосовано інші терміни виконання зобовязання.

Згідно п. 1.3 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобовязаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми богу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Відповідно до п. 1.4 договорів поруки у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктами 2.2, 2.3 договорів поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником своїх зобовязань за основним договором кредитор має право предявити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обовязковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом). Поручитель зобовязаний виконати свої зобовязання за договором на користь кредитора в термін, визначений п. 2.2 договору, шляхом переказу/перерахування коштів у сумі заборгованості боржника за основним договором на рахунки, вказані кредитором.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 договорів поруки строк дії договору починається з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобовязань боржника за основним договором. У випадку невиконання поручителем вимоги кредитора, предявленої згідно умов п.2.2 договору, поручитель сплачує кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення поручителем виконання своїх зобовязань за договором, за кожен день прострочення.

08.12.2011 між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

Згідно акту від 24.02.2012 прийому-передачі документації за договорами купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 ПАТ «Дельта Банк» прийняв документи щодо стягнення заборгованості боржників, а саме ОСОБА_1 (договір №11201041000).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин до позивача перейшло право вимоги до відповідачів за кредитним договором № 11201041000 від 20.08.2007 та двома окремими договорами поруки № 135101, №135102.

Матеріалами справи встановлено, що боржник ОСОБА_1 зобовязання з погашення кредитної заборгованості та заборгованості по нарахованим процентам у встановлені договором терміни не виконує, що призвело до утворення простроченої заборгованості перед кредитодавцем по договору кредиту № 11201041000 від 20.08.2007, укладеному між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1.

З розрахунку заборгованості, наведеному у позові, за кредитним договором вбачається, що станом на 08.07.2015 сума боргу ОСОБА_1 перед позивачем склала 3182571,86 грн., з яких: тіло кредиту 1144189,53 грн., відсотки за користування кредитом 1323821,17 грн., пеня - 667717,62 грн., сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по тілу та по відсотках, відповідно 27806,48 грн. та 19037,04 грн..

У звязку з тим, що ОСОБА_1 не виконуються зобовязання по сплаті коштів за кредитним договором, кредитодавець має намір стягнути основну суму боргу та проценти за кредитом солідарно з фінансових поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_3.

Судом встановлено, що обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку з відповідачів фінансових поручителів, позивач посилається на умови Договорів поруки, ст.ст. 553, 554 ЦК України, як на підставу стягнення заборгованості у солідарному порядку, але з зазначеним суд не погоджується, з огляду на таке.

Статтею 554 ЦК передбачено, що в разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 1.3 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобовязаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми богу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

При цьому умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.

У постанові ВСУ у справі № 6-185цс14 від 17.12.2014 суд дійшов правового висновку про те, що у випадках укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того ж зобовязання, між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В звязку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в межах заявлених позовних вимог, а саме стягнення солідарно з поручителів суми заборгованості за кредитним договором, оскільки позовні вимоги в даному випадку не узгоджуються з вимогами ст.554 ЦК та умовами договорів поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого.

В даній цивільній справі предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен із поручителів поручився відповідати перед кредитором разом із позичальником як солідарні боржники. Також умовами договорів поруки передбачено право кредитора предявити свої вимоги безпосередньо до поручителя.

Ураховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами ч.3 ст.554 ЦК відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 223-233, 224-227, 360-7 ЦПК України, cуд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного Товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілвер-М» в особі директора ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу по кредитному договору, відмовити повністю.

Копію заочного рішення надіслати відповідачам не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Новопсковський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.С. Стеценко