Рішення № 52299295, 12.10.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Озеров В.О.

Доповідач - Коротенко Є.В.

Справа № 431/3599/14-ц

Провадження № 22ц/782/511/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Коротенка Є.В.,

суддів: Борисова Є.А., Фарятьєва С.О.,

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області в м.Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє за довіреністю від імені ОСОБА_3, на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 29 січня 2015 року у цивільній справі за позовом Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків,

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2014 року КС «Імперіал ЛТД» звернулась до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказала, що відповідачі перебували з позивачем у трудових відносинах та при виконанні трудових обов'язків заподіяли працедавцю шкоду в сумі 267723 грн. 73 коп. Оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, згідно укладених договорів, несли повну індивідуальну матеріальну відповідальність, КС «Імперіал ЛТД» просило стягнути з них солідарно на відшкодування шкоди, завданої під час неналежного (недбалого) виконання трудових обов'язків, 267723 грн. 73 коп.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 29 січня 2015 року позовні вимоги КС «Імперіал ЛТД» були задоволені. Суд вирішив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4на користь КС «Імперіал ЛТД» шкоду, завдану під час неналежного (недбалого) виконання трудових обов'язків, в розмірі 267723 грн. 73 коп. та на відшкодування судових витрат - 3307 грн. 24 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2, яка діє за довіреністю від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.124, 182),звернулась до суду з апеляційною скаргою на нього, вважає рішення незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог КС «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків, відмовитиі.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає апеляційну скаргу ОСОБА_2 такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу № 10 від 21 квітня 2011 року ОСОБА_3 було прийнято на постійну роботу на посаду виконавчого директора Новопсковської філії КС «Імперіал ЛТД» (а.с.48). В той же день між сторонами було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність працівника (а.с.8).

У відповідності до наказу № 14 від 22 вересня 2014 року ОСОБА_3 - директора Новопсковської філії КС «Імперіал ЛТД» - звільнено 22 вересня 2014 року за прогули без поважних причин (а.с.9).

На підставі наказу № 19 від 02 вересня 2013 року ОСОБА_4 було прийнято на постійну роботу на посаду бухгалтера Новопсковської філії КС «Імперіал ЛТД» (а.с.49). В той же день між сторонами було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність працівника (а.с.11).

У відповідності до наказу № 11 від 01 вересня 2014 року бухгалтера Новопсковської філії КС «Імперіал ЛТД» ОСОБА_4 звільнено з займаної посади згідно п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.12).

Актом перевірки діяльності Новопсковської філії КС «Імперіал ЛТД», складеним 10 жовтня 2014 року, встановлено, що:

- сума нестачі основних засобів та НМА складає 2674 грн. 22 коп.;

-сума нестачі наявних коштів у касі складає 49540 грн. 65 коп.;

- виявлені порушення при укладанні кредитних та депозитних договорів на загальну суму 211463 грн. 08 коп.;

- виявлені порушення при веденні касової книги та касових документів на суму 6720 грн. (а.с.16-звор.).

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що факт завдання збитків позивачу відповідачами та їх розмір є доведеним на підставі зазначеного акту перевірки від 10 жовтня 2014 року та задовольнив позовні вимоги КС «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків.

З такими висновками Старобільського районного суду Луганської області неможливо погодитись з наступних підстав.

Так, згідно із п.3 договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність працівника, укладених між позивачем та відповідачами, у випадку незабезпечення з вини працівника збереження ввірених йому матеріальних цінностей, визначення розмірів збитків, завданих підприємству, та їх відшкодування відбувається у відповідності до чинного законодавства (а.с.8, 11).

Відповідно до частин 1, 2 статті 130 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Пунктом 1 частини 1 статті 134 КЗпП встановлено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Разом із тим, відповідно до ч.1 ст.135-3 КЗпП, розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

При цьому частиною 5 зазначеної статті встановлено, що розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із системного аналізу статті 135-3 КЗпП чітко вбачається, що основою для визначення шкоди, завданої роботодавцю, є дані бухгалтерського обліку.

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні будь-які первинні бухгалтерські документи на підтвердження висновків, що містяться у акті перевірки діяльності Новопсковської філії КС «Імперіал ЛТД», складеному 10 жовтня 2014 року.

Крім того, відсутні і будь-які інші докази (покази свідків, кредитні і депозитні договори, висновки судових бухгалтерських експертиз та інше) на підтвердження наявності шкоди, завданої позивачу, та спричинення такої шкоди саме відповідачами.

Зокрема, не підтверджено належним чином факт передачі відповідачам конкретних товарно-матеріальних цінностей, за які вони несли повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Також і у самому акті перевірки від 10 жовтня 2014 року відсутні посилання на конкретні первинні бухгалтерські документи (крім договорів).

Зазначене, на думку колегії суддів апеляційного суду Луганської області, фактично виключає можливість встановлення наявності спричинення шкоди позивачеві, обчислення ціни вказаного позову та встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та спричиненням шкоди кредитному союзу.

При цьому необхідно приймати до уваги, що перевірку діяльності Новопсковської філії КС «Імперіал ЛТД» та попередні інвентаризації здійснювали виключно посадові особи позивача (тобто зацікавлені особи) без залучення відповідачів та без їх належного повідомлення.

Також колегія суддів зауважує, що бухгалтера Новопсковської філії КС «Імперіал ЛТД» ОСОБА_4 звільнено з займаної посади 01 вересня 2014 року, директора Новопсковської філії КС «Імперіал ЛТД» ОСОБА_3 - 22 вересня 2014 року, а факт спричинення позивачу шкоди було зафіксовано актом перевірки лише 10 жовтня 2014 року (а.с.9, 12, 15-16), що не виключає (при наявності такої шкоди) її заподіяння іншими особами вже після звільнення відповідачів.

Доказів того, що крім відповідачів у Новопсковській філії КС «Імперіал ЛТД» ніхто більше не працював, суду надано не було.

Щодо виявлених перевіркою порушень при укладанні кредитних та депозитних договорів, то, на думку колегії суддів, відсутність в матеріалах справи таких договорів та відповідних платіжних документів унеможливлює встановлення факту таких порушень. Крім того, такі порушення (при їх наявності) лише припускають в подальшому (у разі несплати позичальниками боргу) можливість заподіяння шкоди кредитній установі, а, відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому будь-яких доказів на підтвердження неповернення позичальниками кредитодавцю кредитних коштів позивачем суду не надано.

Крім того, позивачем не надано і доказів на підтвердження його звернення до суду з позовними заявами щодо неповернення кредитів за вказаними у акті перевірки кредитними договорами та на підтвердження відмови судом у їх задоволенні саме з вини відповідачів.

При цьому колегія суддів зауважує, що сторонам у справі судом роз'яснювались їх права та обов'язки щодо доведення ними тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та їм були роз'яснені можливі наслідки не вчинення відповідних процесуальних дій.

При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Разом із тим, відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на відшкодування шкоди, завданої під час неналежного (недбалого) виконання трудових обов'язків, 267723 грн. 73 коп.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги та стягнув грошові кошти з відповідачів солідарно.

При цьому, обираючи спосіб відшкодування завданої матеріальної шкоди, місцевий суд виходив із того, що відповідачі є близькими родичами, інші матеріально уповноважені особи в Новопсковській філії КС «Імперіал ЛТД» в період спричинення шкоди не працювали, а у відповідності до їх посадових обов'язків, відповідачі мали право та були зобов'язані вести оперативний контроль за розподілом та обліком грошових коштів.

Разом із тим, статтею 541 Цивільного кодексу України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Крім того, згідно із частиною 5 статті 135-3 КЗпП, розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності.

При таких обставинах, приймаючи до уваги обставини справи, на думку колегії суддів, відсутні підстави вважати, що у відповідачів перед позивачами виник саме солідарний обов'язок.

Також колегія судді приймає до уваги, що у відповідності до наказу № 14 від 22 вересня 2014 року ОСОБА_3 звільнено 22 вересня 2014 року за прогули без поважних причин з посади директора Новопсковської філії КС «Імперіал ЛТД» (а.с.9).

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували права та обов'язки ОСОБА_3 саме як директора (а не виконавчого директора) Новопсковської філії КС «Імперіал ЛТД».

При таких обставинах, із наявних у справі матеріалів неможливо зробити висновок, з якого саме часу ОСОБА_3 займав посаду директора Новопсковської філії КС «Імперіал ЛТД», які посадові обов'язки він повинен був виконувати, займаючи вказану посаду, та чи було покладено на нього (і на підставі чого) в такому разі повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та, на думку колегії суддів апеляційного суду Луганської області, дійшов необгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог КС «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування у матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, згідно із п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи, а відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України - порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З огляду на наведені обставини, а також з урахуванням положень п.п.2-4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення Старобільського районного суду Луганської області від 29 січня 2015 року скасувати, ухваливши нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог КС «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків, відмовити.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє за довіреністю від імені ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 29 січня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог Кредитної спілки «Імперіал ЛТД» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: