Ухвала суду № 52297853, 13.10.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7612/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2296/2015

Категорія 49

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Васильковського В.М., Девляшевського В.А.

секретаря Яковин М.Я.

з участю: ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 03 вересня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 вересня 2015 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Шлюбі між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, зареєстрований 30.05.2012 року у відділ державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, про що зроблено запис за № 547 - розірвано.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено проживати з матір'ю ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_4 аліменти в користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі - по 700 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття.

Стягнення аліментів розпочато з 28.05.2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_4 в спеціальний фонд Державного бюджету України 243 грн. 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення аліментів, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, на думку апелянта, судом не враховано, що на даний час він перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_6, яка знаходиться в декретній відпустці. Крім того на його утриманні перебуває дочка ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3. Зважаючи на відсутність стабільної заробітної плати протягом останнього року, а також наявність інших утриманців, ОСОБА_4 просив рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд.

В судове засідання ОСОБА_4, будучи належно повідомленим про розгляд справи, не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

ОСОБА_2 та її представник доводи апеляційної скарги не визнали, рішення суду першої інстанції вважають законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За змістом ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зважаючи на те, що рішення суду в частині розірвання шлюбу, жодною із сторін не оскаржується, то воно в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Що ж стосується судового рішення в частині стягнення аліментів, то колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за час перебування сторін у шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5, що підтверджується копією відповідного свідоцтва (а.с. 5).

Після розірвання шлюбу малолітній син сторін проживає з матір'ю - ОСОБА_2

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до вимог ст.ст. 180,182,184 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Суд, при визначенні розміру аліментів, повинен враховувати найбільш вагомі обставини, визначені законом, які мають братися ним до уваги при вирішенні спору. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення по справі, суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів в твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що остання, вправі вимагати від відповідача (батька дитини) аліменти на її утримання, та з врахуванням матеріального становища відповідача, мінливості отримуваних доходів, визначив розмір стягуваних аліментів в твердій грошовій сумі.

Що стосується визначеного судом розміру аліментів, то колегія суддів зазначає, що виходячи з норм сімейного законодавства, батьки мають рівні права та обов'язки відносно дітей і повинні забезпечити дитині хоча б прожитковий мінімум, який відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" для дітей віком до 6 років на час постановлення судом рішення становив 1167 грн.

Визначаючи до сплати відповідачу в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 у твердому грошовому розмірі 700 грн. в місяць, суд виходив з того, що така сума складає трохи більше половини прожиткового мінімуму, який з урахуванням постійного зростання цін на продукти харчування, ліки та речі першої необхідності, забезпечує лише мінімальні потреби дитини, а не достатні для повноцінного її розвитку. В той же час ОСОБА_4 є молодою, працездатною особою, а тому спроможний надавати дитині утримання, що визначено судом.

При цьому, визначаючи такий розмір аліментів, а не той, що просила позивачка в позові, суд першої інстанції в повній мірі врахував нестабільність матеріального становища ОСОБА_4, а тому підстав змінювати рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 03 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.Є. Меленко

Судді: В.М. Васильковського

В.А. Девляшевського