Рішення № 52296963, 15.10.2015, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5624/13-ц

Провадження № 2/346/176/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

у складі: головуючого-судді Васильковського В.В.

секретаря Корбут Н.М.,

з участю: позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

прокурор Василецька І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та виконавчого комітету Джурівської сільської ради про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 23 січня 2002 року померла її мати- Яковець ОСОБА_5. 11травня 2001 року мати склала заповіт, яким усе своє майно заповіла їй. Після смерті матері їй стало відомо про те, що 22 січня 2002 року секретарем Джурівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області посвідчений заповіт, згідно якого ОСОБА_6 все своє майно заповіла внучці, відповідачці по справі- Яковець ОСОБА_7 вважає вказаний заповіт незаконним, оскільки на момент його складення її мати перебувала в такому стані, коли не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Крім того, сам заповіт був посвідчений з грубим порушеннями вимог законів України «Про нотаріат», «Про місцеве самоврядування в Україні», ЦК УРСР та Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України». Тому просить суд визнати недійсним та скасувати заповіт, складений ОСОБА_6 22 січня 2002 року на імя ОСОБА_8 та свідоцтв про право на спадщину на імя ОСОБА_8.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, просить позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача - Джурівської сільської ради ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що вона працює на посаді сільського голови с. Джурів Снятинського району Івано-Франківської області з 1993 року по даний час. Пояснила, що в 2001 році до неї як до сільського голови звернулася позивачка та попросила від імені своєї матері, ОСОБА_6 прописати в будинку останньої посторонню людину. Після того, як вона запитала у ОСОБА_6, чи дійсно вона бажає прописати таку особу в своєму будинку, остання сказала їй, що ні, і попросила нікого там не прописувати, оскільки вона збирається переписати свою хату на того, хто буде її доглядати. 22 січня 2002 року до неї в сільську раду прийшов син померлої ОСОБА_6- ОСОБА_9 та попросив, щоб вона та секретар сільської ради приїхали до будинку його матері, оскільки вона про це попросила. Вона погодилась, а коли зайшла в кабінет секретаря сільської ради, то секретар сказала їй, що потрібно їхати для того, щоб посвідчити заповіт. Для цього вони взяли журнал реєстрації, а також печатку сільської ради. До будинку померлої ОСОБА_6 їх підвіз на автомобілі ОСОБА_10 Коли вони зайшли в будинок, в кімнаті на ліжку сиділа ОСОБА_6 На її запитання, чи впізнає ОСОБА_6 хто вони такі, остання повідомила, що так, впізнає їх як голову та секретаря сільської ради та повідомила, що хоче скласти заповіт. ОСОБА_11 представник відповідача пояснила, що оскільки секретарю сільської ради було відомо, що ОСОБА_6 є неписьменною, то вона попросила сина померлої ОСОБА_9, покликати будь-кого для підписання заповіту замість ОСОБА_6 Той вийшов на вулицю і покликав ОСОБА_10 Тоді секретар попросила всіх вийти і почала оформляти заповіт. Після його оформлення секретар прочитала заповіт вголос та попросила ОСОБА_10 його підписати. ОСОБА_6 з текстом заповіту погодилася, тоді вона поставила на ньому печатку сільської ради. Згодом доповнила свої пояснення та вказала, що вона згадала, що оскільки ОСОБА_6 наполягала на присутності інших осіб при складанні заповіту, а саме- її сина ОСОБА_9, сусіда ОСОБА_12 та ОСОБА_3, то заповіт був складений в їх присутності. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_8 ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона є невісткою померлої ОСОБА_6 Ствердила, що доглядала за померлою в останні роки її життя, оскільки про це її просив син померлої- Яковець С.В. ОСОБА_1 з матірю не спілкувалася і ніколи до неї не приїжджала. В січні 2002 року ОСОБА_6 стало погано і вона попросила сина запросити до неї голову сільської ради та секретаря. Близько 13.00 год. голова і секретар сільської ради приїхали та зайшли до хати. ОСОБА_6 впізнала їх та привіталася з ними. Вона в той час з хати вийшла. Бачила, як ОСОБА_9 закликав ОСОБА_10 підписати заповіт замість ОСОБА_6, оскільки вона була неписьменною. На другий день ОСОБА_6 померла. Згодом доповнила свої пояснення та вказала, що вона була присутня при складанні заповіту в кімнаті, оскільки на цьому наполягала ОСОБА_6 Просить в задоволенні позову відмовити.

Прокурор при вирішенні даної справи поклався на погляд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 37 ЗУ «Про нотаріат», статей 38, 42, 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні та п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України від 25 серпня 1994 року, у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обовязок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної Ради.

Судом встановлено, що 22.01.2002 року було складено заповіт, згідно якого ОСОБА_6 все своє майно заповіла ОСОБА_8. Даний заповіт було складено на дому у звязку з старістю ОСОБА_6, підписано замість неї громадянином ОСОБА_10, оскільки ОСОБА_6 була неписьменною та посвідчено секретарем виконкому Джурівської сільської ради.

23 січня 2002 року ОСОБА_6 померла.

Відповідно до ст.. 543 ЦК УРСР в ред.. 1963 року, який діяв на момент складення заповіту, якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності і в присутності нотаріуса або

посадової особи, яка посвідчує заповіти, прирівнювані до нотаріально посвідчених, заповіт може підписати інший громадянин. При цьому зазначаються причини, з яких заповідач не міг підписати заповіт власноручно. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено.

Згідно з п. 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України від 25 серпня 1994 року, якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням це може зробити інший громадянин.

Якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, неписьменний або сліпий, посадова особа виконавчого комітету, крім того, зобов'язана прочитати йому текст документа і зробити про це на документі відмітку. Наприклад: "За неписьменного заповідача за його довіреністю та у його присутності заповіт після прочитання його тексту вголос підписав громадянин ОСОБА_13, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1". Якщо сліпий громадянин письменний, він сам підписує документ.

Судом досліджено копію заповіту, який знаходиться в матеріалах справи (том 1 а.с.30), а також було витребувано та досліджено оригінал оспорюваного заповіту, який знаходиться у державного нотаріуса Першої Снятинської державної нотаріальної контори, та встановлено, що вищевказаним вимогам закону щодо форми та порядку посвідчення, заповіт від 22.01.2002 року не відповідає.

Зокрема, у заповіті відсутня відмітка про те, що посадова особа виконавчого комітету прочитала заповідачці ОСОБА_6 текст документу.

Крім того, свідок ОСОБА_10, суду пояснив, що він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2. В 2002 році він підробляв таксистом. В січні 2002 року в селі випадково зустрів свого знайомого ОСОБА_9, який попросив його підвести до будинку ОСОБА_6 голову та секретаря сільської ради, на що він погодився. Коли вони підїхали до будинку, то голова сільської ради, секретар а також ОСОБА_9 зайшли всередину, а він залишився в машині. Через деякий час вийшов ОСОБА_9 та попросив його бути свідком при підписанні заповіту. Він погодився та пішов до будинку. Побачив там ОСОБА_6, яка сиділа на ліжку, голову сільської ради ОСОБА_2 та секретаря Шиндро. ОСОБА_11 в кімнаті була ОСОБА_3, яка згодом вийшла. Заповіт оформила секретар сільської ради, вона ж сказала йому його підписати. Ствердив, що з померлою ОСОБА_6 він не спілкувався взагалі.

Свідок ОСОБА_14 суду повідомила, що в 2002 році вона працювала секретарем сільської ради. 22.01.2002 року до неї в кабінет зайшов ОСОБА_12 та сказав, що ОСОБА_6 просить до неї прийти. На всякий випадок взяла з собою всі необхідні документи для здійснення нотаріальних дій. Поїхали разом з головою до ОСОБА_6 на таксі. Коли вони зайшли в кімнату, ОСОБА_6 їх впізнала та сказала, що хоче зробити заповіт. Вона сказала, що треба свідка. Запропонували в якості свідка ОСОБА_10, на що ОСОБА_6 погодилась. ОСОБА_11 вона запропонувала всім вийти, але ОСОБА_6 заперечила та сказала, що заповіт хоче складати при всіх. Таким чином, при посвідченні заповіту були присутні ОСОБА_3, сусід померлої ОСОБА_12 і син померлої ОСОБА_9. ОСОБА_6 сказала, що все своє майно хоче заповісти внучці ОСОБА_8 Тоді вона запитала, чи заповідачка не проти, щоб заповіт підписав ОСОБА_10, на що ОСОБА_6 не заперечила. Вона склала заповіт та ОСОБА_10 підписав її замість ОСОБА_6

З вищевказаних пояснень свідків вбачається, що доручення підписувати заповіт ОСОБА_6 ОСОБА_10 особисто не давала та взагалі не була з ним знайома.

Крім того, в порушення вимог п. 10 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України особу ОСОБА_10 не встановлено, не зазначено місце його проживання.

Відповідно до ст.. 48 ЦК УРСР в ред.. 1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Заповіт, як одностороння угода, підпорядковується загальним правилам ЦК щодо недійсності угод, передбачених ст. 48 ЦК Української РСР, яка визначає недійсною угоду, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК України є нікчемним та відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України не потребує визнання його недійсним.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

Тому суд приходить до висновку, у звязку з наявністю вищевказаних грубих порушень законодавства, а саме- ст.. 548 ЦК УРСР та п.п. 10, 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, оспорюваний заповіт на підставі ст.. 48 ЦК УРСР слід визнати недійсним та скасувати.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що вона працювала соціальним працівником в с. Джурів. Згідно своїх обовязків, регулярно навідувала ОСОБА_6, так як та була похилого віку. Ствердила, що її дочку-позивачку ОСОБА_1 у будинку ОСОБА_6 не бачила жодного разу. По всіх питаннях ОСОБА_6 просила звертатись до сина- Яковець ОСОБА_11 ОСОБА_6 неодноразово казала їй, що свою хату хоче переписати на дочку сина. Крім того пояснила, що померла фактично до дня смерті була при памяті.

Суд бере до уваги покази свідка ОСОБА_16, однак вони не підтверджують та не спростовують доводів позовної заяви, оскільки ОСОБА_16 не була присутня при посвідченні заповіту.

Посилання позивачки як на підставу позову на те, що на момент складення заповіту її мати перебувала в такому стані, коли не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними суд відхиляє з огляду на таке.

З витребуваної в Косівського районного суду цивільної справи № 2-10/2011 вбачається, що в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та виконавчого комітету Джурівської сільської ради про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними призначалася амбулаторна судово-психіатрична експертиза, згідно якої експерт прийшов до висновку, що немає підстав вважати, що ОСОБА_6 при складанні заповіту внаслідок психічної хвороби не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (том. 1 справи № 2-10/2011 а.с.120-121).

Крім того, на підставі оспорюваного заповіту від 22.01.2015 року, державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори ОСОБА_17 07 серпня 2002 року було видано три свідоцтва про право на спадщину за заповітом на імя ОСОБА_8, згідно яких ОСОБА_8С, успадкувала житловий будинок № 144 по вул. Франка, в с. Джурів Снятинського району, земельну ділянку площею 0,4677 га та земельну ділянку площею 0,54 га (том 2 справи № 2-10/2011 а.с. 44, 46,48).

Оскільки вищевказані свідоцтва були видані на підставі заповіту, який суд визнає недійсним та скасовує, то їх також слід визнати недійсними та скасувати.

Питання по судових витратах суд вирішує відповідно до положень ст.. 81 ЦПК України.

На підставі ст. ст. 48, 543 ЦК УРСР в ред. 1963 року, ст.ст. 1257 ЦК України та керуючись ст.ст. 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати заповіт від 22.01.2002 року згідно якого ОСОБА_6 все своє майно заповіла ОСОБА_8;

Визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 серпня 2002 року на імя ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_6.

Стягнути солідарно з виконавчого комітету Джурівської сільської ради Снятинського району та ОСОБА_8 на користь держави 487 грн. 20 коп. судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення встановлених строків апеляційного оскарження.

Суддя Васильковський В. В.