Рішення № 52295389, 07.04.2010, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

смт. Петропавлівка, вул. Радянська, 74-а, 52700, (05631) 3-19-85

Справа 2- 209/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.04. 2010 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого-судді Полубан М.П.

при секретарі Філіповій В.С.

з участю представника відповідача ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля » про відшкодування моральної шкоди, в звязку з ушкодженням здоровя ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 (двадцяти тисяч) гривень.

На обґрунтування своїх вимог зазначив, що він працював гірничим очисного вибою 5 го розряду та ушкодив здоровя в наслідок професійного захворювання.

Згідно висновку МСЕК від 13.01.2010 р. серії ДНА 02 № 005041 йому було встановлено 60 % стійкої втрати професійної працездатності та 3-ю групу інвалідності . Заборонено приймати участь у підземних роботах, тяжка фізична праця, несприятливий мікроклімат та рекомендовано медикаментозне та санаторно-курортне лікування.

Вважає , що він має право на відшкодування моральна шкода у звязку з ушкодженням здоров'я .

Позивач також вважає , що факт заподіяння моральної шкоди наявний, тому що він втратив професійну працездатність, не витримує навіть легких фізичних навантажень , фізичний біль, душевні страждання, викликані наслідками професійного захворювання стали невід'ємною частиною його існування , він змушений постійно приймати ліки, часто перебуває на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, відчуває постійні болі в суглобах, неспокійний сон, нервозність та дратівливість, не в змозі займатись звичними справами по господарству, втратив впевненість у майбутньому, в наслідок цього постійно перебуває у депресійному стані. Захворювання порушило і змінило його звичний спосіб життя .

Відповідно до ст.23 ЦК України , ст.. 237-1 КЗпП України позивач визначив моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень .

В судове засідання позивач не з'яився .. В своїй заяві від 25.02.2010 р. просить суд справу заслухати в його відсутність . Позов підтримує в повному обсязі . Суд ухвалив справу розглянути у відсутність позивача .

Представник відповідача позов не визнала , надала суду письмові заперечення, в яких зазначає , що позивач не надав суду висновок МСЕК щодо встановлення факту спричинення моральної шкоди , не надав доказів , які б підтвердили протиправність поведінки відповідача , яка призвела до втрати ним професійної працездатності , а також їхнє підприємство не може бути належним відповідачем , так як з 01.01.2008 р. в Україні законодавчо скасовано відшкодування моральної шкоди , завданої застрахованому працівникові внаслідок ушкодження його здоровя при виконанні трудових обовязків. . Просить суд в позові відмовити.

Вислухавши доводи представника відповідача , вивчивши матеріали справи , суд вважає , що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено , що позивачу дійсно завдана стійка втрата працездатності у зв'язку з професійним захворюванням , визначена третя група інвалідності наявність яких МСЕК вперше встановлена 13.01.2010 р.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Сукупність наданих позивачем і досліджених судом доказів: трудова книжка позивача , акт розслідування професійного захворювання від 29.10.2010 р. , виписки із амбулаторної картки позивача , довідки МСЕК , виписки із історії хвороби , пояснення представника відповідача, який не оспорює ні один із указаних письмових доказів, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, у зв'язку з яким МСЕК вперше встановила позивачу втрату 60 % професійної працездатності , безстроково .

Суд не приймає довід представника відповідача про те , що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності, наявність якої у зв'язку із професійним захворюванням МСЕК вперше встановлена 113.01.2010 р. у розмірі 60 % , безстроково .

Також суд вважає безпідставними доводами представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності на підставі ст.. 233 КЗпП України . Адже , п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди , завданої каліцтвом , іншим ушкодженням здоровя або смертю. Аналогічної думку суд дійшов відносно доводів представника відповідача про те , що в діях відповідача не вбачаються ознаки протиправності , які є необхідною умовою при відшкодування моральної шкоди.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків , вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи вимоги даної норми Закону , суд вважає , що в даній конкретній ситуації відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду за втрату професійної працездатності під час перебування з ним у трудових взаємостосунках .

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд врахував характер і ступень спричиненої шкоди, стаж роботи у відповідача , його сімейний стан, спричинення моральної шкоди протягом тривалого часу; настання незворотних наслідків: втрату працездатності, звичної роботи і здоров"я .

. Разом з тим , суд при визначенні розміру суми у відшкодування моральної шкоди враховує принципи розумності, виваженості і справедливості. Остання обставина вимагає зменшити розмір моральної шкоди яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 20000 грн. до 6000 грн., оскільки саме ця сума відповідає всім обставинам справи, а також вищезазначеним принципам .

Суд також дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави судових витрат та витрат на ІТЗ , від сплати яких звільнено позивача .

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 4, 57 , 88 , 212-214 ЦПК України , ст. ст. 23 , 268 , 1167 ЦК України , ст. 237-1 КЗпП України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ВАТ « Павлоградвугілля » про відшкодування моральної шкоди у звязку з ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків задовольнити частково .

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства « Павлоградвугілля» ( юридична адреса: вул.. Леніна , 76 м. Павлоград Дніпропетровської області .51400 . р/р 26006039733200 в АКІБ « УкрСиббанк» м. Харків , МФО 351005 . Код ЕДРПОУ 00178353) на користь ОСОБА_2 6000 ( шість тисяч ) грн.. на відшкодування моральної шкоди , заподіяної у звязку з ушкодженням здоровя при виконанні трудових обовязків .

В іншій частині позовних вимог відмовити

Стягнути з ВАТ « Павлоградвугілля» на користь держави 8,50 грн. судового збору та 15 грн , що є витратами на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи .

Сторони та інші особи , які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Заява про апеляційне оскарження рішення подається протягом десяти днів з дня оголошення рішення.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Суддя М.П. Полубан