Рішення № 52291303, 13.10.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 667/2398/14-ц

Номер провадження №22-ц/791/450/2015 Головуючий в І інстанції: Котьо І.В.

Категорія: 5 Доповідач: Майданік В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року жовтня місяця 13 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Майданіка В.В.

суддів: Орловської Н.В.,

Кутурланової О.В.

при секретарі: Павловській Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 11 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3) про визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

31 березня 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила: визнати житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1, та автотранспортний засіб КІА Черато НОМЕР_1 об'єктами права спільної сумісної власності подружжя; поділити нерухоме майно, що належить на праві спільної сумісної власності їй та ОСОБА_2; визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку; стягнути з ОСОБА_2 на її користь у якості грошової компенсації за її частку у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб КІА Черато НОМЕР_1.

Позов обґрунтувала тим, що вона з відповідачем ОСОБА_2 з 28.02.2004 року по 14.05.2012 року перебувала у зареєстрованому шлюбі. Укладений шлюб було розірвано за рішенням суду від 14.05.2012 року. Після одруження вона з чоловіком проживала у її батька, а тому вони вирішили придбати окремий будинок та перебудувати його для потреб сім'ї. Протягом 2008-2009 року вони придбали спірний будинок шляхом укладання договору дарування від 06.06.2008 року 59/150 частин та договорів купівлі-продажу від 06.02.2009 року на 91/450 частину та від 18.03.2009 року на 182/450 частини. Всі договори укладені на ім'я відповідача. Будинок на теперішній час зареєстрований за відповідачем. Придбане домоволодіння було ними реконструйовано і на його місці побудовано житловий будинок, що відповідав їхнім сімейним потребам. Вартість будинку 540292грн. Згодом на будинок було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок від 28.09.2010 року. Крім того, перебуваючи у шлюбі, 22.03.2010 року вони придбали автомобіль КІА Черато НОМЕР_1, вартістю 185600 грн., що підтверджується відповідним договором та реєстрацією автомобіля за відповідачем. Оскільки транспортний засіб є неподільною річчю і перебуває у користуванні у відповідача, вважає можливим залишити його у володінні ОСОБА_2, а їй присудити грошову компенсацію у розмірі 1/2 вартості автомобіля, що складає 92800грн.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 11 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Суд вирішив: визнати вказаний житловий будинок та автотранспортний засіб КІА Черато НОМЕР_1 об'єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2; поділити майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнавши за сторонами право власності по 1/2 частині за кожним на житловий будинок АДРЕСА_1; стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу КІА Черато, р/н НОМЕР_1 в розмірі 92800грн.; стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1814,73грн.; стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 1191грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначили, що суд не дослідив обставини стосовно особистої власності ОСОБА_2, не звернув увагу на дарування ОСОБА_2 59/150 частин спірного будинку, а також на реконструкції старого будинку. Також вказали, що суд не прийняв до уваги надану розписку про позичання подружжям у ОСОБА_3 70000 доларів США для реконструкції житлового будинку. Вважають, що спірний житловий будинок не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки був реконструйований, в тому числі з 59/150 частин житлового будинку, подарованого ОСОБА_2, що в силу ч.2 ст.57 СК України є його особистою власністю. Крім того, реконструкція була проведена за кошти матері відповідача ОСОБА_3, що підтверджується розпискою від 01.11.2009 року. Також вважають, що за 4 роки і 8 місяців користування автомобіля його вартість значно зменшилась, а саме з суми 185600грн. до 148984,79грн, що підтверджується звітом про оцінку, долученого до апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до свідоцтва про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_5 одружились 28.02.2004 року, про що зроблено актовий запис №41 в Комсомольському відділі РАЦСу РУЮ в м.Херсоні; прізвище дружини після одруження - "Скороход" (а.с.7).

Згідно рішення Комсомольського районного народного суду м.Херсона від 14 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, укладений між ними шлюб розірвано. Рішення набрало законної сили. (а.с.8).

Відповідно до договору дарування від 06.06.2008 року ОСОБА_2 отримав у дар 59/150 частин житлового будинку НОМЕР_2 з відповідною частиною господарських будівель та споруд, який розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 643,5кв.м (а.с.102).

Крім того, згідно двом окремим договорам купівлі продажу від 06.02.2009 року та від 18.03.2009 року ОСОБА_2 купив відповідно 91/450 та 182/450 частин вказаного житлового будинку (а.с.104, 106).

Відповідно до витягу з рішення Комсомольської районної у м.Херсоні ради від 13.11.2009 року №165 надано згоду ОСОБА_2 на будівництво одноповерхового житлового будинку з мансардним поверхом, гаражу на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (за умови знесення старого житлового будинку) (а.с.108).

Після будівництва вказаного житлового будинку його було визнано готовим до експлуатації та визначено інвестиційну вартість в розмірі 415,529тис. грн., згідно до акту від 23.07.2010 року (а.с.110-113), а також виконкомом Комсомольської районної у м.Херсоні ради було видано свідоцтво від 28.09.2010 року про право власності на цей житловий будинок на ім'я ОСОБА_2 (а.с.9).

З технічних паспортів від 31.03.2006р та від 25.01.2012р на вказане домоволодіння вбачається, що первісно за вказаною адресою значилися, зокрема, житловий будинок "Б", літня кухня літ."А", сараї "В" і "Г". Після будівництва нового будинку значиться, зокрема, житловий будинок "Ж", гараж "З", сарай "Д". Вказані нові будинок та гараж побудовані в інших місцях за тією ж адресою.

Таким чином, під час шлюбу сторонами був знесений старий будинок і за вказаною адресою збудований новий житловий будинок.

Крім того, під час перебування у шлюбі, ОСОБА_2 згідно до договору купівлі-продажу від 22.03.2010 року придбав автомобіль КІА Черато за 185600грн. р/н НОМЕР_1, який зареєстрований за ним відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та використовується на момент розгляду справи (а.с.17-19, 51, 54)

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 15.11.2012 року скасовано рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 30.11.2011 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ухвалено нове рішення, яким в задоволені позову було відмовлено; судом першої інстанції позов було задоволено, крім іншого, за ОСОБА_3 було визнано право власності на спірний житловий будинок (а.с.14).

Зазначеним судовим рішенням суду апеляційної інстанції було встановлено, що згідно розписки від 01.11.2009 року, поданої в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_3 70 тис. доларів США строком на два роки та зобов'язався їх повернути до 01.01.2011 року без сплати відсотків за користування коштами. Виконання зобов'язань забезпечено майновою заліковою неустойкою, предметом якої є житловий будинок АДРЕСА_1, належний на праві власності відповідачу. Отже, боргові зобов'язання у боржника виникли в період шлюбу та суд першої інстанції визнав дійсним договір позики з письмовим погодженням дружини позичальника на його укладення без участі останньої у справі і задовольнив позов без дослідження умов договору позики, без з'ясування: чи укладався зазначений договір позики в інтересах сім'ї, чи дійсно була згода дружини на укладення цього договору і забезпечення виконання зобов'язання за рахунок нерухомого майна, набутого відповідачем в період шлюбу.

Задовольняючи позов у цій справі, суд першої інстанції на підставі ст.ст.60, 62, 69, 70 СК України виходив з того, що спірний житловий будинок було заново збудовано замість колишнього, у зв'язку з цим частка, яка належала ОСОБА_2 за договором дарування, збільшилась у своїй вартості внаслідок спільних трудових затрат, тому він є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Крім того, суд виходив з того, що на теперішній час автомобіль знаходиться в фактичному користуванні ОСОБА_2, а тому з нього на користь ОСОБА_4 слід стягнути вартість 1/2 частини в розмірі 92800грн.

Однак, з таким висновком суду повністю погодитися не можна, оскільки до нього суд прийшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, що згідно з п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення.

Щодо поділу житлового будинку слід зазначити таке.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

При розгляді справи сторона відповідача зазначала, що судовим рішенням, яке оскаржується, не враховано те, що при будівництві нового житлового будинку літ."А" та гаражу літ."З" по АДРЕСА_1 були використані будівельні матеріали з частини будинку та літньої кухні, які належали йому на праві особистої приватної власності на підставі договору дарування від 06.06.2008 року, а саме були використані:

1. Камінь бут - 6,5кв.м. для вирівнювання ділянки під будівництво будинку, гаражу, як наповнювач в фундамент будинку та гаражу, як заповнювач в бетон при влаштуванні конструкції ганку, для влаштування підготовки під поли.

2. Калиб - 18кв.м. основа для підлоги, глинобетон на стяжка підлоги, стяжка підлоги будинку і гаражу.

3. Брус, доска, стропила, обрешітка - 15,3кв.м. для кровлі, стропила, обрешітка, вітрова доска для будинку, для виготовлення опалубки, щитів гаражу.

4. Цегла - 5200шт кладка, облаштування цоколя будинку, фундамент для перегородок будинку і гаражу, кладка, облаштування цоколя гаражу.

5. Шифер - 42 листа для облаштування тимчасових споруд для зберігання будівельних матеріалів.

При апеляційному розгляді справи за клопотанням ОСОБА_2 була призначена судова будівельно-технічна експертиза. За висновком такої експертизи №08/15 від 07.07.2015 року (експерт ОСОБА_6):

дійсна вартість будівництва житлового будинку літ."Ж" та гаражу літ."З" спірного домоволодіння по АДРЕСА_1 складає 551205,00грн. (а всіх об'єктів - 575954,00грн.);

вартість будівельних матеріалів, які були використані в будівництві нового житлового будинку літ."Ж" та гаражу літ."З" спірного домоволодіння, що належали особисто ОСОБА_2 згідно договору дарування від 06.06.2008 року 59/150 частин домоволодіння, складає 27240,00грн., або 5/100 частин;

з урахуванням використання належних особисто ОСОБА_2 будівельних матеріалів при будівництві нового будинку літ."Ж" та гаражу літ."З" частки співвласників такі: ОСОБА_2 - 52/100, ОСОБА_4 - 48/100 (а.с.227-268).

Висновком при розрахунку часток в домоволодінні враховано таке: 575 954,0грн. - 27240,0грн. (вартість матеріалів) = 548 714,0грн. 548 714,0грн. х 1/2 = 274 357,0грн. Частка ОСОБА_4 складає 48/100 (274 357,0грн. : 575 954,0грн.). Відповідно частка ОСОБА_2 складає 52/100 (274 357,0грн. + 27 240,0грн. : 575 954,0грн.).

Такий висновок відповідає матеріалам справи.

Також, в даному висновку, зокрема, розраховуючи загальну ринкову вартість калибу 400х200х200 в 3937,00грн., експерт виходив з його кількості в 18,0куб.м та вартості 3,5грн. Колегія суддів вважає такий підрахунок обґрунтованим, оскільки об'єм одного калибу складає 0,016куб.м (400мм х 200мм х 200мм), тоді 18,0куб.м. складається з 1125шт калибу (18куб.м : 0,016куб.м), а загальна вартість 1125шт калибу складає 3937грн. (1125 х 3,5грн.).

При цьому в мотивувальній частині висновку зазначено, що, виходячи з конструктивних та об'ємно-планувальних рішень як старих будівель, так і нових будівель та споруд, експерти припускає, що зазначені в переліку матеріали від розбирання могли бути використані при будівництві нового житлового будинку.

Отже, колегія суддів враховує, що висновок експерта не відкидає саму можливість використання вказаних матеріалів при будівництві нового будинку, враховує пояснення з цього приводу відповідача ОСОБА_2, інші докази у справі, які підтверджують будівництво нового будинку на місці старого, а тому, аналізуючи сукупність доказів у справі, приходить до висновку, що відповідачем доведено факт побудови нового житлового будинку частково з будівельних матеріалів, що залишилися від розбирання старого будинку, який належав йому на праві особистої приватної власності.

Таким чином, новий житловий будинок було збудовано у тому числі з матеріалів, які належали особисто ОСОБА_2 згідно договору дарування від 06.06.2008 року 59/150 частин домобудівлі.

Отже, частки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у спірному домоволодіння повинні складати відповідно 48/100 та 52/100.

Щодо поділу автомобіля слід зазначити таке.

Суд першої інстанції виходив з вартості автомобіля КІА Черато за 185600грн. р/н НОМЕР_1, що був придбаний за договором купівлі-продажу від 22.03.2010 року, в розмірі 185600грн.

При цьому не взяв до уваги, що він знаходиться в експлуатації близько 5 років.

До апеляційної скарги ОСОБА_2 долучив звіт про незалежну оцінку колісного транспортного засобу автомобіля КІА Черато за 185600грн. р/н НОМЕР_1, складений ФОП ОСОБА_7 Відповідно до висновку оцінювача за станом на 11.12.2014 року ринкова вартість вказаного автомобіля складає 148984,79грн. (а.с.151-153).

Згідно ч.4 ст.10 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне врахування вказаного висновку оцінювача, оскільки в суді першої інстанції не були дотримані положення щодо сприяння повному і всебічному з'ясуванню обставин справи. При цьому колегія суддів також враховує і те, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 не погоджувався з вартістю автомобіля, оскільки у своєму запереченні від 26.05.2014 року просив передати автомобіль ОСОБА_4, стягнувши з неї на свою користь 1/2 його вартості, а саме 92800,00грн. (а.с.34).

Отже, суду слід взяти до уваги вартість автомобіля з урахування зносу, тобто на час вирішення спору, а саме 148984,79грн.

Про вказане також зазначається в п.22 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя": поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Таким чином, на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині поділу житлового будинку слід змінити, збільшивши частину, на яку визнано право власності за ОСОБА_2, з 1/2 частини до 52/100, а також зменшивши частину, на яку визнано право власності за ОСОБА_4, з 1/2 частини до 48/100.

Це ж рішення суду в частині поділу автомобіля також слід змінити, зменшивши розмір компенсації вартості 1/2 частини автомобіля, стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, з 92800,00грн. до 74492,39грн. (148984,79грн.: 2).

В іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін.

Інші доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та висновків суду не спростовують. Зокрема, є недоведеними посилання заявника на те, що отримані ним в позику кошти від своєї матері ОСОБА_3 були використані на реконструкцію спірного будинку, оскільки вказана розписка від 01.11.2009 року (а.с.78) такого зауваження не містить. За вказаною розпискою, яка також містить підпис ОСОБА_4 та її напис "Не заперечую", ОСОБА_2 взяв у борг в ОСОБА_3 70 000 доларів США строком на 2 роки та зобов'язався їх повернути до 01.01.2011 року без сплати відсотків за користування коштами. Виконання зобов'язань забезпечено майновою заліковою неустойкою, предметом якої є житловий будинок АДРЕСА_1, належний на праві власності відповідачу.

З урахуванням задоволення позовних вимог в розмірі 92% (позов заявлено на суму 380777,00грн., а задоволено позов на суму 350950,31грн.) на підставі ст.88 ЦПК України рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат також слід змінити, зменшивши розмір судових витрат, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, з 1814,73грн. до 1669,55грн. (1814,73 х 92%). Крім того, з урахуванням вказаного та вартості проведення судової будівельно-технічної експертизи при апеляційному розгляді справи в 7946,40грн. (а.с.305-308), що підтверджується рахунком-фактурою №08/15 від 20.03.2015р, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати, пов'язані з проведенням вказаної експертизи в розмірі 635,71грн. (7946,4 х 8%).

Керуючись ст.ст.10, 88, 303, 307, 309 ЦПК України, ст.ст.57, 60, 69-71 СК Україниколегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 11 грудня 2014 року змінити:

- в частині поділу житлового будинку, збільшивши частину, на яку визнано право власності за ОСОБА_2, з 1/2 частини до 52/100 частин, а також зменшивши частину, на яку визнано право власності за ОСОБА_4, з 1/2 частини до 48/100 частин;

- в частині поділу автомобіля, зменшивши розмір компенсації вартості 1/2 частини автомобіля, стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, з 92800,00грн. до 74492,39грн.

- в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судових витрат, зменшивши розмір судових витрат, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, з 1814,73грн. до 1669,55грн.

В іншій частині це ж рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи, в розмірі 635,71грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: