Ухвала суду № 52291286, 13.10.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 666/1433/15-ц

Номер провадження №22-ц/791/2557/2014 Головуючий в І інстанції: Дорошинська В.Е.

Категорія: 24 Доповідач: Майданік В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року жовтня місяця 13 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Майданіка В.В.,

суддів: Орловської Н.В.,

Кутурланової О.В.

при секретарі: Павловській Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючої в інтересах Харківського національного університету внутрішніх справ, на ухвалу судді Дніпровського районного суду м.Херсона від 23 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, діючої в інтересах Харківського національного університету внутрішніх справ, до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року позивач звернувся до Дніпровського районного суду м.Херсона з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача фактичні витрати, пов'язані з його навчанням, а саме грошові кошти в розмірі 23432,04грн.

Позов обґрунтований тим, що за умовами укладеного між сторонами договору від 29.08.2011 року про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України виконавець (університет) зобов'язався підготовити за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за напрямом правознавство. При цьому в обов'язки виконавця входило забезпечення особи харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України. Відповідач зобов'язувався, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого 3-річного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі. Університет виконав свої зобов'язання. Після закінчення університету наказом №215 о/с від 02.06.2012р лейтенанта міліції ОСОБА_3 було відраховано за складу курсантів ХНУВС та відкомандировано до УМВС України в Херсонській області для подальшого проходження служби. Однак, наказом УМВС України в Херсонській області №245 о/с від 14.08.2013 року лейтенанта міліції ОСОБА_3, оперуповноваженого карного розшуку Острівського відділення міліції Комсомольського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області було звільнено з органів внутрішніх справ України за п.64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Закон (ч.7 ст.18 ЗУ "Про міліцію") передбачає відшкодування Міністерству внутрішніх справ витрат, пов'язаних з утриманням у вищих навчальних закладах МВС, особами звільненими, зокрема, за власним бажанням із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу. Порядок відшкодування таких витрат встановлений Положенням (постанова КМУ №313 від 01.03.2007р). Тому просить задовольнити позов.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м.Херсона від 23 березня 2015 року вказана позовна заява, подана до Дніпровського районного суду м.Херсона, була повернута позивачеві на підставі ст.115, п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України для подання до належного суду.

В апеляційній скарзі заявник просить скасувати вказану ухвалу судді і направити матеріали до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на порушення норм процесуального права. Зокрема, вказав, що суддею порушено норму ч.9 ст.110 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши відповідність ухвали вимогам процесуального закону, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Дніпровського районного суду м.Херсона з вказаним позовом до ОСОБА_3 (а.с.2-6).

Підставою позову зазначено невиконання відповідачем обов'язків за договором про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України від 29.08.2011 року (а.с.8-9).

За загальним правилом, встановленим ч.1 ст.109 ЦПК України: позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування (ч.1); позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням (ч.2).

В ст.ст.110-114 вказаного Кодексу зазначені виключення з цього правила.

Зокрема, відповідно до ч.9 ст.110 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходження майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Повертаючи позивачеві позовну заяву, суддя суду першої інстанції виходив з того, що з відомостей адресові-довідкового сектору ВГІРФО УМВС України в Херсонській області від 23.03.2015 року вбачається, що відповідач зареєстрований в АДРЕСА_1, що територіально підсудно Комсомольському районному суду м.Херсона.

Такий висновок є обґрунтований і відповідає вимогам закону.

Отже, доводи заявника є безпідставними. Посилання заявника на підсудність справи Дніпровському районному суду м.Херсона зі ч.9 ст.110 ЦПК України (оскільки за даними, які відповідач власноруч вніс в договір, останнім відомим позивачу зареєстрованим місцем проживання відповідача є АДРЕСА_2), до уваги не приймається, оскільки вказана норма на ці правовідносини не поширюється. В даному випадку зареєстроване місце проживання відповідача з'ясоване і відоме (є довідка, надана на запит суду), а тому ніщо не заважає пред'явити позов за загальним правилом, встановленим ч.1 ст.109 ЦПК України.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не вказують на такі його порушення, що вплинули на правильність вирішеного судом питання, колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, п.1 ст.312 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючої в інтересах Харківського національного університету внутрішніх справ, відхилити.

Ухвалу судді Дніпровського районного суду м.Херсона від 23 березня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий:

Судді: