Вирок № 52289990, 02.10.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2015 Справа №607/21632/14-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого - Берегуляка Ф.Г.

за участю секретаря - Рихліцької О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014210010002535 від 27.09.2014 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, непрацюючого, з середньою- спеціальною освітою, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина-донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

-05.09.2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, з обов»язками передбаченими п.п.2,3,4, ч.1 ст.76 КК України,

у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора- Гульовської О.Г.

потерпілого - ОСОБА_2

представника потерпілого- ОСОБА_6.

обвинуваченого- ОСОБА_1

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_1 26 вересня 2014 року біля 20 години 30 хвилин керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-21070 ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_1, з одним пасажиром рухався по пров. Галицькому в м. Тернополі, в напрямку від вул. Галицької до вул. Збаразької.

Рухаючись у вказаному напрямку, зі швидкістю близько 36 км/год., і наближаючись до перехрестя з вул. Збаразькою, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, чим порушив вимоги пунктів 1.5 ч. 1, 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху України, які зобов'язували його не створювати своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Під час подальшого руху, із зазначеною швидкістю, обвинувачений ОСОБА_1, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_2, який перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння переходив проїзну частину дороги пров. Галицького, поза межами пішохідного переходу, в напрямку справа-наліво по ходу руху автомобіля ВАЗ-21070 ЗНГ, відповідно до вимог п. п. 1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху» і виконання його вимог), 12.3 ПДР України виявивши небезпеку для свого руху, тобто зміну дорожньої обстановки - появу рухомого об'єкту, який перетинає смуги його руху, негайно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, хоча мав таку технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування.

Внаслідок порушення вказаних пунктів ПДР України обвинувачений ОСОБА_1 не забезпечив безпеку дорожнього руху та шляхом несвоєчасного застосування екстреного гальмування позбавив себе технічної можливості зупинити керований ним автомобіль «ВАЗ-21070 ЗНГ» раніше, ніж пішохід ОСОБА_2 досягне місця наїзду (за умови збереження останнім напрямку і темпу руху), та передньою центральною частиною автомобіля скоїв наїзд на вказаного пішохода.

У результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми поперекового відділу хребта у вигляді перелому і вивиху тіла та переломів нижніх суглобових, поперечних і остистого відростків другого та переломів остистого і лівого поперечного відростків першого поперекових хребців з розривом передньої і задньої повздовжніх зв'язок на цьому рівні, закритої травми грудної клітки у вигляді переломів 3-9-го лівих ребер, і лівобічного пневмотораксу, яка у клінічному перебігу супроводжувалась розвитком запальних змін легеневої тканини і плеври, повного вивиху правого плеча із закритим відламковим переломом голівки плечової кістки (переломо-вивих), забою м'яких тканин лівої половини тім'яної ділянки голови, садна чола і тріщини нижньої губи, які не супроводжувалися порушенням функцій спинного мозку, шоком тяжкого ступеня чи іншими загрозливими для життя явищами та, відповідно до п. 2.1.2 і 2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (МОЗ України, Київ, 1995) не були небезпечними для життя, однак в клінічному перебігу призвели до тривалого (більше як 21 день) розладу здоров'я і, за цією ознакою, належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості - п. 12 2 цих Правил.

Порушення обвинуваченим ОСОБА_1, вимог пунктів 1.5 ч. 1, 1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху» і виконання його вимог), 2.3. (б, д), 12.3 Правил дорожнього руху України, перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнав повністю та суду пояснив, що 26 вересня 2014 року біля 20 години 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-21070 ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_1, з одним пасажиром рухався по пров. Галицькому в м. Тернополі, в напрямку до вул. Збаразької зі швидкістю близько 36 км/год. Наближаючись до перехрестя з вул. Збаразькою, своєчасно не виявив пішохода ОСОБА_2, який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння переходив проїзну частину дороги пров. Галицького, поза межами пішохідного переходу, в напрямку справа-наліво по ходу руху його автомобіля, а тому несвоєчасно застосував екстрене гальмування, в результаті чого передньою центральною частиною керованого ним автомобіля скоїв наїзд на потерпілого ОСОБА_2, спричинивши йому тілесні ушкодження.

У вчиненому щиро розкаюється, просить його суворо не карати, врахувати його сімейний стан, є єдиними годувальником, на утриманні новонароджена дитина, дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною та не позбавляти його права керування транспортними засобами. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди визнає повністю, в частині відшкодування моральної шкоди визнає частково в межах доведеності та обґрунтованості та зобов»язується її відшкодувати. Цивільний позов прокурора про відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину визнає повністю. Крім власного визнання вини, винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України повністю доводиться зібраними по справі і проаналізованими в судовому засіданні доказами:

-показаннями потерпілого ОСОБА_2 у судовому засіданні підтверджується, що 26 вересня 2014 року біля 20 години 30 хвилин, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп»яніння він переходив проїзну частину дороги пров. Галицького, поза межами пішохідного переходу, де на нього вчинив наїзд обвинувачений ОСОБА_1, який керував автомобілем марки «ВАЗ-21070 ЗНГ» реєстраційний номер НОМЕР_1. В результаті ДТП йому було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритої травми поперекового відділу хребта, закритої травми грудної клітки, повного вивиху правого плеча із закритим відламковим переломом голівки плечової кістки (переломо-вивих), забою м'яких тканин лівої половини тім'яної ділянки голови, садна чола і тріщини нижньої губи. На даний час завдана матеріальна шкода йому відшкодована частково, а тому свій цивільний позов підтримує та просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 637 гривень матеріальної шкоди та 77 000 гривень моральної шкоди, яка полягає у перенесених ним фізичних та моральних стражданнях, тривалому перебуванні в умовах стаціонару, необхідності продовження лікування, що з врахуванням його віку та стану здоров»я призвело до значних змін у ритмі його життя, на даний час стан його здоров»я значно погіршився, він продовжує страждати від отриманих травм. Щодо міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 покладається на думку суду, вважає, що йому слід обрати покарання не пов»язане з позбавленням волі;

-показаннями свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні підтверджується, що 26 вересня 2014 року близько 20 години 15 хвилин, в с. Біла Тернопільського району вона сіла у автомобіль таксі ТТ «ВАЗ-21070 ЗНГ» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням обвинуваченого ОСОБА_1, якого попросила відвезти її у с. Смиківці Тернопільського району. Близько 20 год. 30 хв. вони рухались по пров. Галицькому у м. Тернополі, зі швидкістю в межах 60 км/год, наближаюсь до вул. Збаразької. В цей час вона помітила пішохода, який переходив проїзну частину дороги перед їхнім автомобілем, справа-наліво по ходу руху автомобіля та знаходився на відстані 10-15 метрів від автомобіля та 1,5-2 метри від правого краю дороги. В цей час водій автомобіля теж помітив пішохода та відразу застосував екстрене гальмування, не змінюючи напрямку руху, однак не зміг уникнути наїзду та правою передньою частиною автомобіля допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_2 Після ДТП вони з обвинуваченим ОСОБА_1 вийшли з автомобіля та підійшли до потерпілого, який був без свідомості та лежав на спині на проїзній частині дороги, від нього було чути запах алкоголю. В подальшому обвинувачений ОСОБА_1 викликав швидку медичну допомогу та працівників міліції.

Крім цього винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується іншими перевіреними та дослідженими у судовому засіданні доказами:

-карткою первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону № НОМЕР_2 від 26.09.2014 року підтверджується, що 26.09.2014 року близько 20.40 год. по вул. Збаразька у м. Тернополі водій таксі ТТ скоїв наїзд на пішохода

(а.м.к.п.7);

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.09.2014 року та фото таблицею до нього підтверджується, що дорожньо-транспортна пригода мала місце на проїзній частині дороги по пров. Галицькому м. Тернополя в напрямку вул. Збаразької. Дана ділянка дороги має значний ухил в бік вул. Збаразької та заокруглення ліворуч та призначена для руху транспортних засобів в одному напрямку. Дорожнє покриття сухе, розмітка відсутня, ширина дороги становить 6,7 метра. Біля лівого бордюру знаходиться пошкоджений автомобіль марки «ВАЗ-21070 ЗНГ» реєстраційний номер НОМЕР_1, передня частина якого повернута в бік вул. Збаразької, відстань від осі лівого переднього шасі автомобіля до лівого бордюру становить 2,2 метра, від осі лівого заднього шасі-1,8 метра. Відстань від осі правого переднього колеса до базової лінії(умовна лінія, яка була проведена через правий бордюр вул. Збаразької, якщо рухатись до просп.. Злуки, перпендикулярно до країв дороги пров. Галицького, до якої здійснювалася повздовжня прив»язка слідів ДТП) становить 28,9 метра. В автомобілі виявлено пошкодження, зосереджені у передній частині: пошкодження вітрового скла, передньої решітки радіатора, капоту. До лівого переднього колеса автомобіля тягнеться прямолінійний слід гальмування довжиною 8,8 метра, який розпочинається на відстані 1,4 метра до лівого бордюру та 38,3 метра перед базовою лінією. До правого переднього колеса автомобіля тягнеться прямолінійний слід гальмування довжиною 8,2 метра, який розпочинається на відстані 2,7 метра до лівого бордюру та 37,4 метра перед базовою лінією. Під передньою частиною автомобіля знаходиться осип скла та уламки декоративної решітки радіатора. Перші уламки скла розпочинаються на відстані 29,6 метра перед базовою лінією та 2,6 м до лівого бордюру

(а.м.к.п. 9-18);

-протоколами проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 від 24.11.2014 року та фототаблицями до них підтверджується, що в ході проведення відтворення обстановки та обставин події встановлено, що з робочого місця водія автомобіля «ВАЗ-21070 ЗНГ» реєстраційний номер НОМЕР_1 пішохода можна було побачити коли передній бампер даного автомобіля знаходився на відстані 25,4 метрів до місця наїзду на пішохода ОСОБА_2, тобто саме на такій відстані настає конкретна видимість пішохода з робочого місця водія. При вимірюванні встановлено, що видимість в напрямку руху з робочого місця водія автомобіля ВАЗ-21070 ЗНГ» реєстраційний номер НОМЕР_1 на ближньому світлі фар становить 15 метрів

(а.м.к.п.44-53, 59-67);

-висновком експерта № 1331 від 06.10.2014 року підтверджується, що при газохроматографічному дослідженні взірця крові обвинуваченого ОСОБА_1 відібраного 26.09.2014 року о 22 год. 40 хв. медичними працівниками КЗ ТОР «ТОНД» -метилового, етилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено

(а.м.к.п. 70-72);

-висновком експерта № 1355 від 10.10.2014 року підтверджується, що при газохроматографічному дослідженні взірця крові потерпілого ОСОБА_2, відібраного 26.09.2014 року в приміщенні КЗ ТОР «Тернопільська університетська лікарня» знайдено етиловий спирт в кількості 2,52%о проміллє. Метилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено. Дана концентрація етилового спирту в крові потерпілого ОСОБА_2 може відповідати показникам сильного алкогольного сп»яніння

(а.м.к.п.75-77);

-висновком експерта № 1771 від 22.12.2014 року підтверджується, що при судово-медичній експертизі у потерпілого ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми поперекового відділу хребта у вигляді перелому і вивиху тіла та переломів нижніх суглобових, поперечних і остистого відростків другого та переломів остистого і лівого поперечного відростків першого поперекових хребців з розривом передньої і задньої повздовжніх зв'язок на цьому рівні; закритої травми грудної клітки у вигляді переломів 3-9-го лівих ребер, і лівобічного пневмотораксу, яка у клінічному перебігу супроводжувалась розвитком запальних змін легеневої тканини і плеври; повного вивиху правого плеча із закритим відламковим переломом голівки плечової кістки (переломо-вивих); забою м'яких тканин лівої половини тім'яної ділянки голови, садна чола і тріщини нижньої губи.

Зазначені ушкодження виникли від дії тупих предметів незадовго до госпіталізації, їх утворення від за наведених обставин дорожньо-транспортної пригоди не виключається. Дані ушкодження не супроводжувалися порушенням функцій спинного мозку, шоком тяжкого ступеня чи іншими загрозливими для життя явищами та, відповідно до п. 2.1.2 і 2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (МОЗ України, Київ, 1995) не були небезпечними для життя, однак в клінічному перебігу призвели до тривалого (більше як 21 день) розладу здоров'я і, за цією ознакою, належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості - п. 12 2 цих Правил.

За описаними у медичних документах властивостями і розташуванням ушкоджень у потерпілого ОСОБА_2 достовірно встановити в якому він перебував положенні в момент первинного контакту з транспортним засобом , якою поверхнею тіла був обернений до нього та рухався чи стояв при цьому, немає можливості (а.м.к.п. 81-86).

Даний висновок, є науково-обгрунтованим, переконливим та мотивованим та не викликає сумнівів у суду, який підтвердив у судовому засіданні експерт ОСОБА_4;

-висновком судової автотехнічної експертизи № 5-522/14 від 01.11.2014 року підтверджується, що на момент експертного дослідження рульове керування автомобіля ВАЗ-21070 ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходиться у працездатному стані та відповідає вимогам п.31.4.2 ПДР України. Технічних несправностей робочої гальмової системи не виявлено, шини коліс відповідають вимогам ПДР України, технічних несправностей приладів зовнішнього освітлення та невідповідностей їх вимогам п.31.4.3 ПДР України не виявлено, вони знаходяться у працездатному стані

(а.м.к.п. 95-100);

-висновком транспортно-трасологічної експертизи № 5-523/14 від 21.10.2014 року підтверджується, що первинний контакт при наїзді автомобіля ВАЗ-21070 ЗНГ» реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_2 відбувся його передньою центральною частиною на висоті 0,32-0,82 м від опорної поверхні(номерний знак, решітка радіатора, кромка капота моторного відсіку), Виявлені пошкодження(потертості) утворились від дії тупого предмету обмеженої ширини, деформуюче зусилля яких було скероване у напрямку спереду-назад та дещо зверху-вниз. Місце наїзду автомобілем ВАЗ-21070 ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода відбулося у поперековому напрямку по відношенню до елементів дороги-на проїзній частині дороги пров. Галицький у м. Тернополі в межах слідів гальмування транспортного засобу. У поздовжньому напрямку-дещо передує розміщенню зафіксованої ділянки «осипу скла та уламків автомобіля», ближня границя еліпса розсіювання уламків розміщується від місця наїзду на відстань, близьку до переміщення їх в поздовжньому напрямку за час вільного падіння

(а.м.к.п. 105-110);

-висновком автотехнічної експертизи № 5-599/14 від 04.11.2014 року підтверджується, що виходячи із заданої довжини слідів гальмування, швидкість руху автомобіля ВАЗ-21070 ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_1 перед застосуванням водієм екстреного гальмування могла складати величину 35…37 км/год

(а.м.к.п.116-119);

-висновком автотехнічної експертизи № 5-681/14 від 15.12.2014 року підтверджується, що в умовах дорожньо-транспортної ситуації, що склалася, водій автомобіля ВАЗ-21070 ЗНГ реєстраційний номер НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.1.10( в частині визначення поняття»небезпека для руху»),12.2,12.3,12.4 ПДР України. З моменту виникнення небезпеки для руху(настання конкретної видимості пішохода на проїзній частині дороги), мав технічну можливість зупинити керований ним транспортний засіб раніше, ніж пішохід досягне місця наїзду, за умови збереження останнім напрямку і темпу руху. Дії водія автомобіля ВАЗ-21070 ЗНГ» реєстраційний номер НОМЕР_1 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР України, що з технічної точки зору, знаходиться у причинному зв2язку із настанням ДТП

(а.м.к.п.126-131);

-актом обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги від 26.09.2014 року підтверджується, що ділянка дороги по пров. Галицький у м. Тернополі є вулицею місцевого, житлового значення з асфальтобетонним покриттям, знаходиться на підйомі. Погодні умови без опадів, ширина проїзної частини дороги становить 6,7 м, дорожнє покриття сухе. Недоліки в утриманні дороги, які б сприяли скоєнню ДТП-відсутні, технічні засоби регулювання дорожнього руху в наявності

(а.м.к.п.136).

Таким чином, оцінивши в сукупності всі фактичні обставини справи, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, який слід кваліфікувати за ч.1 ст.286 КК України-порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до статей 50, 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та вважає, що йому слід обрати міру покарання у виді штрафу в доход держави з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Судом встановлено, що вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.09.2014 року обвинувачений ОСОБА_1 засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, з обов»язками передбаченими п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 до відбуття покарання за вказаним вироком вчинив новий злочин, за який притягується до відповідальності, на підставі ч.1 ст. 71 КК України йому слід призначити остаточне покарання за сукупністю вироків, повністю приєднавши до покарання за даним вироком невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.09.2014 року у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, з обов»язками передбаченими п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України, які виконувати самостійно.

При цьому суд враховує його молодий вік, повне визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, має постійне місце проживання та позитивно характеризується, завдана матеріальна шкода частково відшкодована, думку потерпілого щодо міри покарання, його сімейний стан-одружений, на утриманні малолітня дитина-донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, дружина перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, батьки пенсійного віку та стан його здоров»я.

Суд вважає, що дане покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів.

Прокурором м. Тернополя в інтересах держави в особі фінансового управління Тернопільської обласної ради заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого від злочину на суму 6 180 гривень.

Відповідно до статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов»язана відшкодувати витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Суд вважає, що дані позовні вимоги слід задовольнити в повному об»ємі та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 зазначені витрати.

Потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про стягнення 16 637 гривень матеріальної шкоди та 77 000 гривень моральної шкоди.

У відповідності до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ст.ст. 1187, 1196 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди слід задовольнити частково та стягнути на його користь з обвинуваченого ОСОБА_1 637 гривень завданої матеріальної шкоди з врахуванням проведеного відшкодування.

У відповідності до статтей 23, 1167, 1168 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та членів її сім'ї чи близьких родичів.

При вирішенні позову щодо заподіяння моральної шкоди суд враховує характер вчиненого діяння, ступінь вини, тяжкість спричинених тілесних ушкоджень, обстановку та обставини вчинення кримінального правопорушення, вважає, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 спричинено моральну шкоду, яка полягає у фізичних стражданнях, яких він зазнав у зв»язку із заподіянням тілесних ушкоджень, тривалому перебуванні на лікуванні та необхідності його подальшого продовження, перенесеному стресі, моральних переживаннях та стражданнях, що з врахуванням його віку та загального стану здоров»я значно змінили звичний спосіб його життя, зробили обмежено рухомим. При цьому суд враховує вимогу закону про розумність і справедливість при визначенні розміру моральної шкоди та вважає, що вона підлягає до часткового відшкодування в межах доведеності та обґрунтованості.

По справі проведено судові експертизи, за які відповідно до ч. 2 ст.124 КПК України із обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути в користь держави процесуальні витрати на відшкодування витрат за проведення експертизи залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної експертної установи: за автотехнічну експертизу № 5-522/14 від 01.11.2014 року в сумі 430,43 гривень; за транспортно-трасологічну експертизу № 5-523/14 від 21.10.2014 року-в сумі 614,90 гривень; за автотехнічну експертизу № 5-599/14 від 04.11.2014 року в сумі 245,96 гривень; за автотехнічну експертизу № 5-681/14 від 15.12.2014 року в сумі 614,90 гривень, а всього на загальну суму 1 906,19 гривень.

Керуючись статтями ч.1 ст. 369, ст.ст. 373, 374, п.1 ч.1 ст.392, п.2 ч.2 ст.395 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 3 400(три тисячі чотириста) гривень в доход держави з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1(один) рік.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.09.2014 року і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400(три тисячі чотириста) гривень в доход держави з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1(один) рік за даним вироком та 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, з обов»язками передбаченими п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.09.2014 року, які виконувати самостійно.

Цивільний позов прокурора м. Тернополя в інтересах держави в особі фінансового управління Тернопільської обласної ради на суму 6 180 гривень-задовольнити повністю.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 в користь фінансового управління Тернопільської обласної ради(ГУК у Тернопільській області 24060300, р/р 31414544700001 в ГУДКСУ в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 37977599, МФО 838012, обласний бюджет, призначення платежу «Інші надходження») 6 180 (шість тисяч сто вісімдесят) гривень витрат на лікування потерпілого від злочину.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2- задовольнити частково. Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_2 637(шістсот тридцять сім) гривень матеріальної шкоди та 18 000(вісімнадцять) гривень моральної шкоди.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави процесуальні витрати в сумі: 430,43 гривень за автотехнічну експертизу № 5-522/14 від 01.11.2014 року; 614,90 гривень за транспортно-трасологічну експертизу № 5-523/14 від 21.10.2014 року; 245,96 гривень за автотехнічну експертизу № 5-599/14 від 04.11.2014 року; 614,90 гривень за автотехнічну експертизу № 5-681/14 від 15.12.2014 року в сумі, а всього на загальну суму 1 906,19 гривень.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий :