Постанова № 52289643, 06.10.2015, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/2046/15-а

Провадження № 2-а/587/67/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Сумський районний суд Сумської області у складі:

Головуючого судді Моісеєнко О.М.,

При секретарі Землюк А.П.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу

за адміністративним позовом

ОСОБА_1

До Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах

Про визнання протиправними та зобовязання вчинити дії,

Встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом з тих підстав, що він з квітня 1976 року працював на посаді судді: народного судді Краснопільського району, судді Сумського обласного суду (у подальшому Апеляційного суду Сумської області) безстроково до звільнення у відставку. 1 листопада 2013 року позивачем подано заяву до Вищої ради юстиції про відставку відповідно до ст. 102 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». У грудні 2013 року заява була задоволена і до Верховної Ради України внесене подання про звільнення. Рішення про звільнення було прийняте лише 25 грудня 2014 року, ВР України прийняла постанову № 59-УІІІ «Про звільнення суддів» і на підставі п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України позивача було звільнено з посади судді Апеляційного суду Сумської області. 5 січня 2015 року наказом голови Апеляційного суду Сумської області ОСОБА_1 було відраховано зі штату Апеляційного суду Сумської області з 14 січня 2015 року, тобто позивач з 14 січня 2015 р. набув статусу судді у відставці.

Відповідно до ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з 6 січня 2011 року позивач отримував пенсію за віком у загальному розмірі 7105,39 грн. Після звільнення, відповідно до ст. 141 ч. 1 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», отримав право обирати виплату пенсії на підставі ст. 37 ЗУ «Про державну службу» або отримувати щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці. Протягом 2015 року позивач тричі звертався до відповідача з заявами про призначення йому щоміячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Апеляційного суду у Сумській області за січень 2015 року. Розрахунковий розмір суддівської винагороди становить 24116,40 грн. (13398 грн. 10 мінімальних заробітних плат з урахуванням коефіціенту для судді апеляційного суду 1,1 + 10718,40 грн. вислуга років у розмірі 80% посадового окладу). На вказані звернення він отримав відмову з різних підстав, щомісячне довічне грошове утримання йому не призначене та не виплачується. Вказані дії порушують його право на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, звужує раніше встановлені законами України гарантії незалежності судової влади. Просив визнати протиправними дії відповідача, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Сумах здійснити розрахунок (призначити) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90 відсотків грошового утримання судді відповідно до довідки, виданої Апеляційним судом у Сумській області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі і суду пояснив, що позивач пропрацював 40 років на посаді судді. В силу політичних процесів у країні суттєво звузився обсяг раніше встановлених прав на матеріальне забезпечення суддів. Позивач з заявою про своє звільнення звернувся ще в листопаді 2013 року і з незалежних від нього причин рішення про його звільнення Верховною Радою було прийняте лише в кінці 2014 року. Порушені конституційні приписи щодо забезпечення гарантій незалежності суддів, зокрема шляхом забезпечення судді у відставці права на щомісячне довічне грошове утримання у гарантованому державою розмірі. Рішеннями Конституційного Суду України у 2005, 2010, 2011 роках неодноразово визначачено, що раніше надані гарантії прав та свобод не можуть бути звужені шляхом прийняття нових законів. Позивач звернувся до суду без пропуску визначеного КАС України терміну, оскільки останнього разу йому було відмовлено 21 липня 2015 року. Правил територіальної підсудності ним також не порушено, бо він проживає на території, яка відноситься до земель Червоненської сільської ради, має право звернутись до суду за місцем свого проживання.

Представник відповідача з позовом не погодилась повністю. Підтримала письмові заперечення, відповідно до яких позивач повинен звертатись до адміністативного суду за місцем реєстрації в м.Суми до Зарічного районного суду. Позов поданий з порушенням шестимісячного строку для звернення до суду з позовом, не вказано конкретно, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені його права і коли почався перебіг строку. Позивач перебуває на обліку в управлінні з 6 січня 2011 року і отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 7105,39 грн. 16 січня 2015 року подав до управління заяву про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. З 1 січня 2015 року набрав законної сили ЗУ України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України». Максимальний розмір суддівської винагороди на 2015 рік визначений у розмірі 7 мінімальниї заробітних плат, у випадку скорочення штату 10 мінімальних заробітних плат. Щомісячне довічне грошове утримання судді визначено у розмірі 60% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування. Після перерахунку на звернення позивача від 16 січня 2015 року розмір пенсії склав 5352,85 грн. (8526 грн х 60% = 5115,60 грн. + 297,85 грн. (25% від прожиткового мінімуму за особливі заслуги перед Україною). Заявника повідомлено про недоцільність переходу на щомісячне довічне грошове утримання, яке менше від отримуваної пенсії. Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах при винесенні рішень за зверненнями позивача діяло відповідно до положень ст. 19 Конституції України, в межах наданих повноважень та відповідно до чинного законодавства. Просила винести рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, визнавши дії управління законними.

Крім того, у судовому засіданні пояснила, що з 1 червня 2015 року скасовані спеціальні пенсії, підстави для призначення щомісячного довічного грошового утримання відсутні. У матеріалах пенсійної справи є довідки Апеляційного суду з різними розмірами суддівської винагороди ОСОБА_1 Повторне їх надання викликане вимогами органів Пенсійного фонду за наслідками перевірок пенсійної справи та для усунення недоліків.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач розпочав працювати суддею з 12 квітня 1976 року, коли був обраний народним суддею Краснопільського районного суду Сумської області. 13 серпня 1984 року обраний членом Сумського обласного суду. 27 лютого 1998 року обраний заступником голови обласного суду. 11 квітня 2005 року призначений в.о.голови Апеляційного суду Сумської області, а з 15 вересня 2005 року головою Апеляційного суду. 11 квітня 2014 року звільнений з адмінстративної посади голови Апеляційного суду Сумської області. 14 січня 2015 року відрахований зі штату Апеляційного суду у звязку з поданням заяви про відставку (а.с.10-11).

Постанова Верховної Ради України «Про звільнення суддів», зокрема про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Сумської оласті, прийнята 25 грудня 2014 року (а.с.12-15).

5 січня 2015 року головою Апеляційного суду виданий наказ №1-ОС, згідно якого ОСОБА_1 відраховано зі штату апеляційного суду з 14 сучня 2015 року у звязку з поданням заяви про відставку, після закінчення відпустки за 2014 рік (а.с.16).

30 березня 2015 року головою Апеляційного суду видано наказ № 11-ОС, яким до наказу № 1-ОС внесені зміни і ОСОБА_1 звільнено та відраховано зі штату суду та змінено у описовій частині посилання зі ст. 102 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на ст. 109 цього Закону (а.с.19).

На звернення позивача до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 16 січня 2015 року з приводу призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, 2 лютого 2015 року відповідачем надана відповідь № 2329/06-08. Вказаним листом управління зазначило, що за його призначенням позивач звернувся після набрання чинності ЗУ України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України». Внаслідок розрахунку суддівської винагороди, виходячи з обмежень її розміру 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а також з врахуванням положень ч .3 ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції ЗУ від 28 грудня 2014 року щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 60% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов»язкове державне соціальне страхування, розмір утримання склав 5115,60 грн. З урахуванням пенсії за особливі заслуги перед Україною у розмірі 25% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, загальний розмір виплати становитиме 5352,85 грн. (а.с.17).

Позивач не погодився з діями відповідача в частині визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання і звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області. 4 березня 2015 року ГУ УПФ в Сумській області направило позивачу листа № 109/Л-11, яким з посиланням на Порядок подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління ПФ України від 25 січня 2008 року № 3-1, розрахунок його розміру довічного грошового утримання Управління ПФ в м. Сумах проведений на підставі поданих документів (а.с.18).

16 квітня 2015 року позивач звернувся до ГУ ПФ України в Сумській області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на що УПФ України в м. Сумах 25 травня 2015 року йому надана відповідь, згідно якої щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці заявнику не призначалось. Підстави для його перерахунку з урахуванням чинної редакції ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» відсутні (а.с.20).

21 липня 2015 року УПФ України в м. Сумах ОСОБА_1 надана відповідь №14674/05-07 про відмову в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з підстави п.5 Прикінцевих положень ЗУ від 2 березня 2015 року «Про внесення змін щодо деяких законодавчий актів України щодо пенсійного забезпечення», яким з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, в тому числі, відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (а.с.21).

Відповідно до матеріалів пенсійної справи, наданої та оглянутої у судовому засіданні, позивачу Апеляційним судом Сумської області надавались довідки про розмір суддівської винагороди для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. 14 січня 2015 року на підставі особового рахунку за грудень 2014 року видана довідка №3, відповідно до якої розмір суддівської винагороди складає 18500,20 грн. (посадовий оклад з коефіціентом 1,1 + вислуга років гранична суму 5846,40 грн. + індексація).

14 січня 2015 року на підставі особового рахунку за січень 2015 року видана довідка №4, де розмір винагорди складає 8784,22 грн., де гранична сума визначена у розмірі 15590,40 грн., зазначена індексація. В цей же день видана довідка, де індексація не зазначена.

13 липня 2015 року ОСОБА_1 Апеляційним судом Сумської області видана довідка № 64 на підставі особового рахунку за січень 2015 року, де суддівська винагорода для визначення щомісячного довічного грошового утримання визначена у рзмірі 8526 грн. (а.с.30).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє верховенство права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Вказаний принцип верховенства права як першочерговий закріплений у ст.ст.7,8 КАС України.

Статтею 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив у випадку подання заяви про відставку.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 визначено, що гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Крім наведеного, вирішуючи спір по суті, суд виходить з положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» на момент виникнення права особи на відставку. Позивач з заявою про відставку звернувся 1 листопада 2013 року, яка у грудні 2013 року була задоволена Вищою радою України шляхом внесення відповідного подання до Верховної Ради України. Тривалий нерозгляд Верховною Радою України вказаного питання з загальновідомих причин виник не з вини позивача, тому на нього немає підстав перекладати тягар подальших змін та обмежень, в тому числі і скасування з 1 червня 2015 року спеціальних пенсій. На час звернення позивача був чинним ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року. В редакцію цього закону у подальшому вносились неодноразові зміни і на час розгляду справи діє Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції ЗУ від 12 лютого 2015 року «Про забезпечення права на справедливий суд».

Відповідно до ст.109 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року зі змінами від 28 липня 2013 року (на час звернення позивача з заявою про віставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, має право подати заяву про відставку.

Відповідно до ст.138 вказаного закону в цій редакції, судді, який вийшов у відставку після досягнення 62-річного віку, виплачується пенсія відповідно до законів «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», «Про державну службу» або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Щомісячне довічне грошове утримання ( в редакції рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013) виплачується в розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомічного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки від заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Подальшими змінами грошове утримання судді визначене як суддівська виногорода. У ст.129 вище вказаного закону зазначені складові суддівської винагороди: посадовий оклад, доплата за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, робота, яка передбачає доступ до державної таємниці. Посадовий оклад судді дорівнює 10 мінімальним заробітним платам. Посадовий оклад судді апеляційного суду встановлюється з коефіціентом 1.1 пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду.

Таким чином, на час подання заяви про відставку позивач отримав право на матеріальне забезпечення судді у відставці щомісячне довічне грошове утримання, розмір якого повинен складати 90% суддівської винагороди (80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді + збільшення грошового утримання за стаж роботи на посаді судді понад 20 років) без обмеження граничного розміру утримання судді.

Позовні вимоги позивача обгрунтовані і підлягають задоволенню.

В частині питання щодо підсудності розгляду справи суд виходить з того, що, відповідно до ст.19 ч.2 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії виішуються за вибором позивача за зареєстрованим місцем його поживання або за місцем знаходження відповідача. Місце проживання позивача зареєстроване по проїзду Лановому,1, в м.Суми. Вказана територія віднесена до земель Червоненської сільскої ради. Дані про чітке розмежування та віднесення вказаної території до меж м. Суми на час розгляду справи відсутні. За наявності невизначеності, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви позивача з причин непідсудності справи даному суду.

Строк звернення до суду, визначений ст.99 КАС України, позивачем не пропущений, оскільки оскаржуються дії відповідача, зокрема відмова у призначенні щомісячного довічного грошового утримання від 21 липня 2015 року, в межах шестимісячного терміну.

З відповідача в особі Державного бюджету слід стягнути судові витрати на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,8,11,19,99,159-163, 167 КАС України, ст.ст.8,22,126 Конституції України, ст.ст.109,129,138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року зі змінами станом на 28 липня 2013 року, суд

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні йому довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90 відсотків грошового утримання судді відповідно до довідки від 14.01.2015р. № 4 про суддівську винагороду для нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Апеляційним судом у Сумській області на підставі особових рахунків за січень 2015 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Сумах на підставі частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453 здійснити розрахунок та призначити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці із розрахунку 90 відсотків грошового утримання судді відповідно до довідки від 14.01.2015р. № 4 про суддівську винагороду для нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Апеляційним судом у Сумській області на підставі особових рахунків за січень 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 сімдесят три грн. 08 коп. коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її повної копії.

Суддя О.М. Моісеєнко