Ухвала суду № 52288892, 13.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6053/15

Головуючий у першій інстанції Бурдинюк О. С.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі - Колмакові В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 25 травня 2015р. по справі за позовом ОСОБА_2 до відділу Держкомагенства у Красноокнянському районі Одеської області, Малаївської сільської ради Красноокнянського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку, -

встановила:

14 травня 2015р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відділу Держкомагенства у Красноокнянському районі Одеської області, Малаївської сільської ради Красноокнянського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначила, що 04 квітня 2013р. вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після свого брата ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на майно у вигляді земельної ділянки площею 2,71га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Малаївської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, що належала її покійному брату на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 907469, виданого Красноокнянською районною державною адміністрацією Одеської області 29травня 2006р. і зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010652600421.

Позивач вказала, що в подальшому у неї виникли сумніви відносно правильності оформлення вищевказаного державного акту, оскільки на думку позивача, при оформленні державного акту про право власності на земельну ділянку (пай) покійному, у державний акт через халатність працівників Держземагенства у Красноокнянському районі була включена не вся площа земельної ділянки. Оскільки згідно витягу із плану-схеми розпаювання земель колективної власності КСП «Правда» земельна ділянка (пай) покійного складалася із двох ділянок, які розділені трасою Кишинів-Полтава, саме площею 2,71га та 1,65га, загальною площею 4,36га під № 213, але матеріали були подані на одну лише ділянку земельного паю площею 2,71га, на яку і був виданий державний акт. В зв'язку з даними обставинами позивач вважала свій позов обґрунтованим та наполягала на його задоволенні.

В судовому засіданні першої інстанції позивач позовні вимоги підтримала та пояснила, що її покійний брат отримав лише державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,71га, а на спірну земельну ділянку державний акт не отримував і ніяких правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності покійного на спірну земельну ділянку немає.

Представник відповідача - Відділу Держземагенства у Красноокнянському районі Одеської області заперечував проти позову, посилаясь нате, що ніяких правовставлючих документів, які б підтвердили право власності померлого на спірну земельну ділянку позивачем не надано, а тому ОСОБА_2 не може успадкувати дану земельну ділянку, бо існує інший порядок передачі земельних ділянок громадянам. На підтвердження своїх доводів представник відповідача надав додаток до висновку Красноокнянського районного відділу земельних ресурсів від 24 березня 2005р. за №84/А-2005, і представив на огляд суду Книгу записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Красноокнянського відділу Одеської регіональної філії центру ДЗК .

Представник Малаївської сільської ради Красноокнянського району Одеської області просила розглядати справу у її відсутність та висловила згоду з будь-яким рішенням суду.

Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 25 травня 2015р. у задоволені позову ОСОБА_2 було відмовлено (а.с.30-31).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на те, що суд в порушені вимог матеріального і процесуального права безпідставно відмовив їй у задоволені позову, не прийняв до уваги і не надав відповідну оцінку усім обставинам по справі (а.с.35-36).

Справа розглянута у відсутності сторін, які були належним чином сповіщені про слухання справи у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відмовивши у задоволені позову ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов до висновку про не обґрунтованість та не доведеність позовних вимог.

Судова колегія погоджується з вказаним висновком суду та вважає, що рішення суду не підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що 12 жовтня 2009р. помер брат позивачки - ОСОБА_3 (а.с.5).

Позивачка відповідно до вимог ст. 1262 ЦК України, як спадкоємець майна покійного, отримала 04 квітня 2013р. свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Великомихайлівською державною нотаріальною конторою, та у її власність перейшла земельна ділянка площею 2,71га на території Малаївської сільської ради Красноокнянського району Одеської області, що належала її покійному брату на підставі державного акту ЯБ №907469, виданого Красноокнянською державною районною адміністрацією 29 травня 2006р. (а.с.6).

Суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про безпідставність вимог позивачки про її право успадкувати після померлого також земельну ділянку площею 1,65г, яка нібито не була оформлена на брата через халатність працівників Держземагенства у Красноокнянському районі, оскільки будь-яких інших доказів на підтвердження права власності покійного на спірну земельну ділянку позивачем не надано.

З Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Красноокнянського відділу Одеської регіональної філії центру ДЗК, саме період записів 13жовтня 2004р.- 09вересня 2009р., за № 010652600421 ОСОБА_4 отримав лише державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,71га серії ЯБ № 907469. Інших державних актів на право власності на земельні ділянки померлий не отримував.

Відповідно до вимог статей 1216, 1218, 1225 ч.1 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавець/ до інших осіб /спадкоємців/. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

При цьому, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Конституції України та ст. 20 ЗК України органи державної влади та орган місцевого самоврядування здійснюють право власності на землю від імені Українського народу. Це означає, що лише ці органи можуть вирішувати питання про відведення земельних ділянок, передачу їх у приватну власність, визначення цільового призначення землі.

Спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, розглядаються з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008р. № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції на день смерті спадкодавця) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

- цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

- свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК України в редакції на день смерті спадкодавця).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:

- ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;

- виготовлення технічної документації на земельні ділянки; - визначення меж земельної ділянки в натурі;

- погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; - одержання у встановленому порядку Державного акта на землю;

- реєстрація права власності на земельну ділянку.

Тому якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, а право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, (статті 10, 11 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам позивача у сукупності з наданими нею доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не має.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Краскоокнянського районного суду Одеської області від 25 травня 2015р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: С.О. Погорєлова

Т.В. Цюра