Рішення № 52286798, 05.08.2015, Новоодеський районний суд Миколаївської області

05.08.15

Справа № 482/847/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 серпня 2015 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Ітріна М.В., при секретарі Андреєвій Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_4 і приватний нотаріус Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

18 травня 2015 р. позивач звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача. На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 28 грудня 2013 року відповідачем укладено з ОСОБА_4 договори купівлі-продажу нерухомого майна, за якими остання придбала житловий будинок № 56-а, розташований по вул. Петровського в м. Нова Одеса Миколаївської області та земельні ділянки, що знаходяться за цією ж адресою, площею 0,0543 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку та розміром 0,062 га, для ведення особистого селянського господарства.

Вказала, що під час укладання цих угод ОСОБА_3 не дотримано вимог законодавства, чим порушені її право мотивуючи наступним.

По-перше, продане майно є спадковим, відносно якого ведуться спори у судовому порядку.

По-друге, реєстрація майна щодо укладеного договору є протиправною, оскільки відповідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» правочини вчиняються щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку майна, а земельні ділянки на час їх відчуження залишалися зареєстрованими за спадкодавцем (ОСОБА_6І.), а не ОСОБА_3

По-третє, до укладання цього договору вказане майно відчужене угодою від 05.05.2011 р., за якою ОСОБА_3 продав будинок і господарські будівлі по вул. Петровського, 56, в м. Нова Одеса, які розміщені на земельних ділянках площею 0,10 га і 0,12 га.

По-четверте, сторонами Договору занижена ціна проданого нерухомого майна.

З посиланням на ці обставини та ст. 203, 215, 377 і 381 ЦК України просила визнати недійсними спірні договори.

У судовому засіданні позивач цивільний позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у попередньому судовому засіданні заявлені вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити. У подальшому в судове засідання не зявився, а його представник (ОСОБА_2І.) також заявлені вимоги не визнав.

Треті особи приватний нотаріус ОСОБА_5 і ОСОБА_4 у судове засідання не зявилися, але надали суду письмові заяви про розгляд справи без їх участі. При цьому приватний нотаріус не зазначив своєї правової позиції щодо заявлених вимог, а ОСОБА_4 просила в їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення позивача і представника відповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх письмовими доказами, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом таке.

12 лютого 2009 р. у місті Нова Одеса Миколаївської області помер ОСОБА_7, після смерті якого залишився у спадок житловий будинок № 56, розташований по вул. Петровського у м. Нова Одеса Миколаївської області та земельні ділянки площею 0,10 га, призначеної для будівництва та обслуговування цього житлового будинку і розміром 0,1211 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства.

Право на успадкування майна померлого за законом мали його племінники: ОСОБА_3 (відповідач у цій справі), ОСОБА_1 (позивач у цій справі).

У передбачений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк відповідач ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і 21 серпня 2009 р. одноособово отримав свідоцтво про право власності на спірний будинок, а в оригінали Державних актів на право власності на земельні ділянки нотаріусом внесено запис про перехід права власності від спадкодавця до спадкоємця.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2011 р., яке ухвалою апеляційного суду Миколаївської області залишено без змін позивачу ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Проте, до звернення ОСОБА_1 до нотаріальної контори для успадкування майна після ОСОБА_7, а саме, 05 травня 2011 р. відповідач ОСОБА_3 відчужив успадкований ним житловий будинок ОСОБА_8

13 січня 2012 р. рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 14 березня 2012 р., ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні вимог щодо визнання цього договору недійсним (а. с. 43-45).

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

05 травня 2014 р. рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області частково задоволено вимоги ОСОБА_1, а саме, зокрема, на підставі ч. 1 ст. 1280 ЦК України стягнуто з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію за відчужений спадковий будинок по вул. Петровського, 56, в м. Нова Одеса, та земельні ділянки площею площею 0,10 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і розміром 0,1211 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства (а. с. 47).

Вказане рішення суду першої інстанції законної сили не набрало, оскільки оскаржується позивачем у апеляційній інстанції.

Позивач оскаржує це рішення суду лише у визначенні вартості житлового будинку, який належав до спадкового майна (а. с. 49).

Судом зясовано, що після успадкування майна, а саме, у період з 2009 р. до 18 жовтня 2010 р. відповідач ОСОБА_3 на території успадкованого домоволодіння збудував новий житловий будинок, здійснив його державну реєстрацію та виділив окремою адресою: вул. Петровського, 56-а, в м. Нова Одеса Миколаївської області. Крім того, у травні 2013 року, для обслуговування цього будинку і ведення селянського господарства виділив із спадкових земельних ділянок частки по 0,0543 га і 0,062 га відповідно (а. с. 68, 69, 66, 67 на звороті і 63,64 на звороті).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач скористалася своїм правом визначеним ч. 1 ст. 1280 ЦК України, а саме стягненням грошової компенсації за належну їй частину нерухомого майна, яке мала прийняти у спадок, а житловий будинок по вул. Петровського, 56-а, в м. Нова Одеса Миколаївської області не входив до спадкової маси, оскільки збудований самим відповідачем ОСОБА_3, а не спадкодавцем.

28 грудня 2013 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, які посвідчено приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5 (а. с. 59-61).

Згідно із умовами Договорів купівлі-продажу, ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купила житловий будинок № 56-а, розташований по вул. Петровського, в м. Нова Одеса Миколаївської області, а також земельні ділянки площею 0,0543 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та розміром 0,062 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою житлового будинку.

В цей же день, при укладенні угод нотаріусом здійснено державну реєстрацію права власності на вказане спірне нерухоме майно на імя ОСОБА_4 (а. с. 62-65, 70).

За правилами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочини, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; право чин має вчинятися у формі, встановленій законом; право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правовою природою спірний договір є Договором купівлі-продажу, а тому, в силу ст. 203 ЦК України, його зміст повинен відповідати вимогам Глави 54 ЦК України.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу є предметний, оскільки за таким договором може бути продане тільки реально існуюче майно.

Предметом цього договору може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Так, в ході судового розгляду справи встановлено, і ці обставини сторонами не оспорюються, що на момент укладення спірних договорів житловий будинок № 56-а, що розташований по вул. Петровського в м. Нова Одеса та земельні ділянки, які є предметом цих Договорів належали на праві власності ОСОБА_3, а після їх продажу останнім зареєстровані у встановленому законом порядку на імя ОСОБА_9 Обтяжень щодо відчуження цього майна не існувало.

Сторони цих договорів (ОСОБА_3 і ОСОБА_4В.) їх вчинення не оспорюють.

Отже, спірні договори не суперечать нормам статей 655, 656, 657, 659 ЦК України, а тому є дійсними у звязку із додержанням в момент його вчинення вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Посилання позивача на те, що продане спірне майно є спадковим, відносно якого ведуться спори у судовому порядку є безпідставними, оскільки вказаний будинок не входив до спадкової маси, а за свою частку у відчужених земельних ділянках, на яких розміщений будинок позивач отримає грошову компенсацію за судовим рішенням.

Вищевикладеними обставинами спростовується й посилання позивача на протиправну реєстрацію майна за цими Договорами відповідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». До того ж реєстрація відповідним органом вказаного майна до цього часу у судовому порядку не оспорена, а отже є чинною.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що до укладання спірних договорів вказане в ньому майно було відчужене угодою від 05 травня 2011 р., оскільки за нотаріально посвідченим договором від вказаної дати предметом відчуження був лише житловий будинок № 56, по вул. Петровського, 56, в м. Нова Одеса, а не земельні ділянки площею 0,10 га і 0,12 га, а тому посилання позивача на ст. 381 ЦК України є хибним.

Щодо ціни проданого нерухомого майна, то суд зазначає, що відповідно до вимог статей 627 і 632 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, а ціна в договорі встановлюється за їх домовленістю.

За такого, позивач безпідставно посилається на занижену ціну проданого майна, оскільки вона не є стороною в цих договорах.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку № 56-а, розташованого по вул. Петровського у м. Нова Одеса Миколаївської області, земельної ділянки площею 0,0543 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, земельної ділянки розміром 0,062 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою житлового будинку, посвідчених 28 грудня 2013 р. приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5, за якими ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купила вказане нерухоме майно відмовити, як заявлені безпідставно.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий