Постанова № 52285509, 15.10.2015, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2894/15-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2015 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Свірідової В.В.

при секретарі Піцик О.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ПФ ОСОБА_2

представника третьої особи ДПІ ОСОБА_3

представника третьої особи казначейства ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова, з участю третіх осіб- ДПІ у Шевченківському районі у м. Львові Головного управління ДФС у Львівській області, Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському району м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов»язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и в :

20.04.2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобовязання до вчинення дій, в якому просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова щодо утримання з щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_5 податку з доходів фізичних осіб за період з серпня 2014 року; зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова повернути йому, позивачу по справі, безпідставно стягнутий податок з доходів фізичних осіб за період з серпня 2014 року по день ухвалення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що він має стаж роботи судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, 21 рік 11 місяців 09 днів і таке утримання отримує. 10.03.2015 року він звернувся до відповідача з заявою щодо неправомірності стягнення податку з довічного грошового утримання та повернення незаконно стягнутих коштів з серпня 2014 року, однак згідно відповіді Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова від 27.03.2015 року за №М-33 у задоволенні його заяви було відмовлено. Вважає дії відповідача щодо включення до загального місячного оподаткування доходу сум щомісячного грошового утримання судді та його оподаткування в період з серпня 2014 року неправомірними.

З огляду на такі факти та з урахуванням уточнень до позовної заяви від 12.10.2015 року просить постановити рішення, яким стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова в його користь грошові кошти в сумі 24 100,74 грн., незаконно стягнуті з нього за період з липня 2014 року по жовтень 2015 року.

Крім цього, в процесі розгляду справи за клопотанням сторони відповідача залучено до участі у справі в якості третіх осіб ДПІ у Шевченківському районі у м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському району м. Львова.

В судове засідання позивач ОСОБА_5 не зявився, довіривши представлення своїх інтересів представнику ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, позовні вимоги свого довірителя підтримав повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та уточненні до неї. Просить уточнений позов задовольнити в повному обсязі.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, подала письмові заперечення проти позовних вимог ОСОБА_5, просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представники третіх осіб ДПІ у Шевченківському районі у м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському району м. Львова в судовому засіданні поклались на розгляд суду.

Заслухавши доводи представника позивача, пояснення представника відповідача та третіх осіб, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, зясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є суддею у відставці, стаж роботи суддею становить 21 рік 11 місяців 09 днів та отримує щомісячне грошове утримання судді.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 10.03.2015 року звернувся до відповідача з заявою щодо неправомірності стягнення податку з довічного грошового утримання та повернення незаконно стягнутих коштів з серпня 2014 року, однак згідно відповіді Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова від 27.03.2015 року за №М-33 у задоволенні його заяви було відмовлено.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України, згідно з п. 164.1. ст. 164 якого базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено доходи платника податку, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Підпунктом 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 визначені інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «е» пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, а також з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.

На підставі зазначених норм відповідач утримував з щомісячного грошового утримання позивача податок на доходи платника податку відповідно до пп. 164.2.19. п. 164.2. ст. 164 Податкового кодексу України за встановленою ставкою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 14.12.2011 р. N 18-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення поняття «щомісячне довічне грошове утримання», що міститься у підпункті «е» підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України встановлено, що Україна є соціальною, правовою державою; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії (стаття 1, частини друга, третя статті 8 Основного Закону України).

За частиною першою статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом; судову владу реалізовують професійні судді (частини перша, друга статті 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року N 2453-VI з наступними змінами (далі - Закон).

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України (частина перша статті 126 Основного Закону України).

Згідно зі ст. 51 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Як вбачається зі змісту Закону, у ньому розрізняється правове становище судді, який здійснює правосуддя, та судді у відставці. Статтею 138 Закону передбачено підстави набуття суддею у відставці права на пенсію або на щомісячне довічне грошове утримання.

Положення частин першої - четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року N 2862-XII з наступними змінами, Постанова Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року N 865 з наступними змінами містять приписи щодо винагороди, матеріального і соціального забезпечення суддів, в тому числі щомісячного грошового утримання.

Особливість щомісячного грошового утримання судді полягає в тому, що воно не належить до суддівської винагороди, а тому не є складовою заробітної плати судді. Виходячи з системного аналізу положень Закону, це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу.

Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у звязку з виконанням ним своїх обовязків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обовязків та особливою формою його соціального забезпечення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Конституційного Суду України, за якою щомісячне довічне грошове утримання є гарантованою державою щомісячною звільненою від сплати податків грошовою виплатою, що слугує забезпеченню належного утримання судді, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді (абзац пятий пункту 7 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005; абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007).

Податковим кодексом України передбачено такий обєкт оподаткування, як загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, у тому числі заробітна плата, та встановлено винятки з оподатковуваних доходів фізичних осіб. Одним з доходів, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу і не підлягають оподаткуванню, є щомісячне довічне грошове утримання (підпункт «е» підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Кодексу).

Аналіз наведених положень Кодексу, Закону та зазначеної позиції Конституційного Суду України дає підстави для висновку, що правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємоповязаними. Щомісячне грошове утримання ідентичне щомісячному довічному грошовому утриманню та є звільненою від оподаткування виплатою.

Відповідно до частини першої статті 130 Конституції України у Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 11 березня 2010 року N 7-рп/2010, окреме фінансування кожного суду загальної юрисдикції та Конституційного Суду України забезпечує умови для конституційних гарантій їх самостійності та незалежності суддів при здійсненні правосуддя, оскільки унеможливлює негативний вплив на них через механізми виділення та розподілення належних їм відповідно до закону коштів Державного бюджету України; таке фінансування повинне забезпечуватися державою виключно за рахунок коштів Державного бюджету України (абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини, абзац другий пункту 1 резолютивної частини).

Фінансування судів включає також фінансування діяльності суддів, яке повинне забезпечуватися державою виключно з Державного бюджету України. За частиною пятою статті 138 Закону, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів державного бюджету.

Отже, відмінність щомісячного грошового утримання працюючого судді від щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці полягає у тому, що судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, цю виплату одержують виключно з Державного бюджету України, а судді у відставці - з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина пята статті 138 Закону).

Пенсійний фонд України є уповноваженим державою органом, зокрема, щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (абзац восьмий підпункту 5 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 384/2011).

Таким чином, поняття «щомісячне довічне грошове утримання» означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді і одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, так і судді у відставці, який одержує її з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

На підставі викладеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що поняття «щомісячне довічне грошове утримання», що міститься у підпункті «е» підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, в системному зв'язку з положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року N 2453-VI з наступними змінами означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді та одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, що є складовою правового статусу судді і однією з гарантій його незалежності, так і судді у відставці, який одержує таку виплату з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, суд вважає визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова щодо стягнення з щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_5 податку з доходів фізичних осіб за період з липня 2014 року по жовтень 2015 року включно. Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова в користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 24 100,74 грн.(двадцять чотири тисячі сто грн.74 коп.), які були неправомірно стягнуто з останнього за період з липня 2014 року по жовтень 2015 р., а саме нарахованого податку з доходів фізичних осіб за період з липня 2014 року по жовтень 2015 року включно.

Керуючись ст.ст.7-11,14,18,69-71,86,94,159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова щодо стягнення з щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_5 податку з доходів фізичних осіб за період з липня 2014 року по жовтень 2015 року включно.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова в користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 24 100,74 грн.(двадцять чотири тисячі сто грн.74 коп.), які були неправомірно стягнуто з останнього за період з липня 2014 року по жовтень 2015 р., а саме нарахованого податку з доходів фізичних осіб за період з липня 2014 року по жовтень 2015 року включно.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова протягом 10 днів з часу проголошення постанови.

Суддя ОСОБА_7