Вирок № 52285319, 13.10.2015, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3739/15-к

пр.№ 1-кп/464/200/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2015 року Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Радченко Е.А.

при секретарях Калітовській А.Б., Лобко А.С.

з участю прокурора Скіб`яка Р.А.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові обвинувальний акт у кримінальному у провадженні № 12015140070000883 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Пустомити Львівської області, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, який не працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий 22 червня 2012 року Пустомитівський районним судом Львівської області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення в сфері обороту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів за наступних обставин:

27.03.2015 року близько 15 години 20 хвилин, перебуваючи на вулиці Чукаріна в м. Львові, будучи раніше судимим за скоєння кримінального правопорушення в сфері обороту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, ОСОБА_2 навмисно, повторно, незаконно, для власних потреб, без мети збуту, шляхом купівлі у невідомої особи придбав 30 таблеток, які запаковані в блістер з написом «Subutex», які містять бупренорфін (вага бупренорфіну складає 0,24 грама), та відносяться до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, та які ОСОБА_2 навмисно, незаконно, повторно, без мети збуту, для власних потреб зберігав при собі в особистих речах до вилучення працівниками міліції 27.03.2015 року о 16 годині 00 хвилин під час огляду.

В судовому засіданні ОСОБА_2 винним себе визнав частково та пояснив, що він проходить курс лікування від наркотичної залежності, проте був знятий з лікування. Для запобігання поверненню до вживання наркотичних засобів, ОСОБА_2 погодився на пропозицію придбати медичний препарат, який буде допомагати в лікуванні від залежності. 27.03.2015 року близько 15 години 00 хвилин поблизу аптеки біля ринку Шувар в м. Львові ОСОБА_2 зустрівся з невідомою йому особою на ім`я ОСОБА_4 та придбав таблетки в заводській упаковці в кількості 30 штук по 180 грн. за кожну таблетку. Відійшовши на деяку відстань від тієї особи, ОСОБА_2 побачив, що до нього наближуються люди. ОСОБА_2 одразу зрозумів, що це працівники міліції. Спочатку ОСОБА_2 говорив, що у нього немає заборонених речей, а потім розповів про таблетки. ОСОБА_2 пояснив, що не знав, що придбані ним таблетки «Subutex» є наркотичним засобом та був впевнений, що це лікарський препарат.

Незважаючи на часткове визнання вини, провина ОСОБА_2 в скоєнні інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується іншими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що працює оперуповноваженим Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області. 27.03.2015 року під час відпрацювання Сихівського району ОСОБА_5 разом з іншими співробітниками Сихівського РВ, біля медичного центру по проспекту Червоної Калини в м. Львові помітили чоловіка, який поводив себе підозріло, поспішав та постійно оглядався. ОСОБА_5 разом з іншими співробітниками підійшли до цього чоловіка, представилися, з`ясували, що то був ОСОБА_2 та запитали, чи є у нього заборонені предмети. Спочатку він заперечував, а потім повідомив, що у нього при собі є заборонені предмети, а саме таблетки «Subutex», які він знайшов біля аптеки на вулиці Чукаріна в м. Львові. Після цього співробітники Сихівського РВ викликали оперативну групу для оформлення. Під час складання протоколу огляду місця події ОСОБА_2 в присутності понятих витягнув пакет з таблетками з кишені надягнутої на нього спортивної куртки. При цьому супротиву ОСОБА_2 не чинив.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні дали аналогічні пояснення та підтвердили, що ОСОБА_2 зберігав при собі в своїх особистих речах 30 таблеток «Subutex», які видав працівникам міліції на їх вимогу видати заборонені предмети.

ОСОБА_10, допитаний в судовому засіданні в якості свідка, пояснив, що 27.03.2015 року в денний час він йшов на роботу, проходячи біля ринку Шувар. До ОСОБА_10 підійшли працівники міліції та запропонували бути понятим. ОСОБА_10 погодився. Підійшовши до місця події, він побачив декількох людей, серед яких був ОСОБА_2, якого ОСОБА_10 раніше не бачив. ОСОБА_2 витягнув з кишені куртки пакет з таблетками. Вказаний пакет було покладено в інший пакет та опечатано. ОСОБА_10 розписався в протоколі, після чого пішов на роботу.

Крім того, провина ОСОБА_2 підтверджується письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення, а саме:

- протоколом огляду місця події від 27.03.2015 року, в ході якого в особистих речах ОСОБА_2 виявлено пакет з 30-ма таблетками «Subutex»;

- висновком експерта № 3/435 від 21.04.2015 року, згідно з яким в 30-ох таблетках білого кольору, які знаходяться в блістерах з написом «Subutex», виявлено бупренорфін, який відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено; загальна маса бупренорфіну складає 0,24 грама;

- висновком медичного огляду № 000472 від 27.03.2015 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 перебуває в стані наркотичного сп`яніння бупренорфіном.

Проаналізувавши та оцінивши вивчені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Ці докази є достатніми, оскільки як окремо так і у сукупності в повній мірі доводять винуватість ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення в сфері обороту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

Суд не може прийняти показання ОСОБА_2 в якості доказу його невинуватості. Обвинувачений в судовому засіданні пояснив, що не знав, що придбані ним таблетки є забороненим препаратом. Суд вважає, що такі пояснення не заслуговують на увагу.

З пояснень обвинуваченого вбачається, що він проходив курс лікування та отримував рецептурні ліки, які не можна було виносити за межі лікувального центру. Також з пояснень обвинуваченого вбачається, що він знав, що отриманого ним препарату не буває у вільному продажу в аптеках. З цього випливає, що ОСОБА_2 усвідомлював, що препарат, який він мав намір придбати та придбав, є не просто лікувальним препаратом, а таким препаратом, обіг якого обмежено.

Крім того, пояснення обвинуваченого в цій частині суперечать поясненням свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_2 повідомив про наявні у нього таблетки після вимоги вказати на наявні й нього заборонені предмети. У суду немає підстав не довіряти показанням свідків. Їх показання чіткі та послідовні і узгоджуються між собою. Суд враховує, що свідки давали свої показання, будучи попередженими про відповідальність за дачу неправдивих свідчень.

Тобто, поясненнями свідків та частково поясненнями самого обвинуваченого повністю підтверджується усвідомлення ОСОБА_2 того факту, що обіг придбаного ним препарату заборонено або обмежено. Отже вказані пояснення підтверджують наявність у обвинуваченого умислу на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу.

Пояснення обвинуваченого про те, що він не придбав би таблетки, якби йому не зателефонував невідомий на ім`я ОСОБА_11 та не запропонував таблетки, не впливають на кваліфікацію дій ОСОБА_2

Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого, суд вважає, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковано його дії за ч. 2 ст. 309 КК України, оскільки своїми діями ОСОБА_2 скоїв незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України. Суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, наявність обтяжуючих та пом`якшуючих покарання обставин.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд враховуює, що скоєне ним кримінальне правопорушення відноситься до категорії правопорушень середньої тяжкості. Суд враховує особу винного, який характеризується задовільно, має родину, має на утриманні неповнолітню дитину. Обтяжуючих та пом`якшуючих покарання обставин не виявлено. Суд не вбачає наявності такої пом`якшуючої покарання обставини, як щире каяття. Обвинувачений в судовому засіданні зазначив, що він розкаявся у вчиненому. Проте, з його пояснень про те, що він не усвідомлював своїх дій, вбачається, що він намагається уникнути покарання.

Суд враховує, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, скоїв кримінальне правопорушення, в період іспитового строку, будучі раніше засудженим за скоєння аналогічного кримінального правопорушення.

Беручи до уваги те, що обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення в період іспитового строку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 належних висновків не зробив, на путь виховання не став, чим порушив умови звільнення від покарання з випробуванням, тому суд вважає неможливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

При цьому суд вважає, що призначення мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 309 КК України, буде справедливим та достатнім для покарання обвинуваченого за скоєне правопорушення, та для попередження скоєння ним правопорушень у майбутньому.

При призначенні обвинуваченому остаточного покарання на підставі вимог ч. 1 ст. 71 КК України суд вважає за можливе застосувати правило часткового приєднання до покарання, призначеного даним вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком щодо обвинуваченого

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015140070000883 було проведено експертне дослідження наркотчних засобів. Дане дослідження проведено Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України на Львівській залізниці за рахунок державного бюджету. Тому вартість проведеної експертизи підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 65-67, ч. 2 ст. 309 КК України, ст.ст. 9, 10, 21-23, 25-26, 94, 124, 367, 368, 370, 374 КПК України, суд,

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі.

Призначити ОСОБА_2 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом частково приєднання до покарання, призначеного даним вироком, невідбутої частини покарання, призначеного вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 червня 2012 року, у вигляді чотирьох років двох місяців позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили обрати стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утримуванням в Львівському слідчому ізоляторі № 19 УДПтС України у Львівській області.

Взяти засудженого ОСОБА_2 під варту негайно у залі суду.

Строк покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 13 жовтня 2015 року

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертизи, в розмірі 614 (шістсот чотирнадцять) гривень 40 копійок, одержувач УДКСУ у Залізничному районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007594, р/р 31111115700003, МФО 825014.

Речовий доказ: поліетиленовий пакет з бупренорфіном вагою 0,24 грама, опечатаний відбитком печатки НДЕКЦ, який зберігається в Сихівському РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а засудженим, які перебувають під вартою - в той же строк з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: