Рішення № 52284237, 13.10.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/2479/15-ц

Пр.2/336/1569/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., при секретарі Вертелецькому М.О.,розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа відділ служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради по Шевченківському району, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2015 р.ОСОБА_1звернувся до суду з позовом,уточненим в процесі розгляду справи,в якому зазначає, що з 30.07.2011 р.він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2,від шлюбу вони мають малолітню дитину ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 14.07.2014 р.шлюб між сторонами було розірвано.

З березня 2014 р.дочка сторін проживає окремо від батька ,з відповідачкою,яка створила перешкоди позивачеві у його спілкуванні з дитиною,відмовляється від участі позивача у її вихованні ,через що їх відносини є конфліктними. Намагання позивача у мирний спосіб врегулювати цей спір результатів не мали через поведінку відповідачки,яка не бажає його присутності у житті дитини,штучно створює такі обставини,що позивач не може нормально зустрічатися з дочкою,провокує конфлікти,що є перешкодою уйого спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні.

У зв'язку з цими обставинами він звернувся із заявою до органу опіки та піклування та 19.06.2014 р. розпорядженням голови районної адміністрації по Ленінському району Запорізької міської ради № 411р був встановлений порядок його побачень з дитиною наступним чином: щосуботи з 11.00 години до 16.00 години у присутності матері дитини з можливістю вільного пересування по місту та за його межами,враховуючи режим дня дитини та стан її здоров*я.

Зазначене розпорядження відповідачка не виконує,можливості спілкуватись з дитиною позивач не отримав.

З урахуванням взаємин,які на теперішній час між ним та відповідачкою є конфліктними,вважає недоцільним його побачення з дитиною у присутності матері,оскільки дитина мимоволі стає свідком сварок між батьками,уникнути яких неможливо.

Також вказує,що він позитивно характеризується,за місцем його проживання створені всі умови для дитини як для дозвілля,так і виховання та проживання. Між ним та дитиною,яка знає його як батька,є прихильність,жодних протипоказань для більш тривалих спілкувань через стан здоров*я чи вік дитини,якій у березні 2015 р.виповнилося три роки,не існує.

Просить суд зобов*язати ОСОБА_2не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з донькою ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2;визначити спосіб його участі у спілкуванні з донькою ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2,та здійсненні її виховання шляхом встановлення днів,по яким він буде забирати дитину до себе додому за адресою м.Запоріжжя,вул.Анапська 48 першого та третього тижня кожного місяця з 17.00 год.п*ятниці до 16.00 год.неділі з правом в день побачення забирати її із дитячого садка особисто,необмеженого спілкування з донькою особисто засобами зв*язку,спільного відпочинку протягом двох тижнів у літній період року;зобов*язати ОСОБА_2за добу до дня зустрічі з дитиною надати йому точну інформацію щодо фактичного місця знаходження,проживання,перебування дитини,а у разі настання змін,повідомити його про це особисто наступного дня після настання таких обставин.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив,що в період шлюбу з відповідачкою,з причин його недостатньої матеріальної забезпеченості,між ними виникли конфліктні відносини,спільне життя не склалося,після розірвання шлюбу з ініціативи відповідачки малолітня дитина разом з матір*ю з березня 2014 р.проживає окремо від нього. До квітня 2014 р.він спілкувався з дитиною та кілька разів брав дитину до себе додому з ночівлею,проте після чергового конфлікту з відповідачкою був поставлений перед фактом,що більше дитину не отримає. З цих причин звертався до органів опіки із заявою про встановлення графіку побачень з дитиною,незважаючи на наявність розпорядження органу опіки та піклування від 19.06.2014 р.,відповідачка його не виконує,відмовляє позивачеві та не дає можливості взяти участь у вихованні доньки згідно встановленого графіку,чим порушує свої обов*язки та права дитини. Нормальне спілкування між позивачем та відповідачкою неможливе,кожна їхня зустріч,незважаючи на присутність дитини,має наслідком сварку,тому присутність відповідачки під час зустрічей позивача з дитиною не є доцільною,а їх тривалість необхідно продовжити,щоб дати можливість позивачу проводити більше часу з дитиною не лише у вигляді прогулянок поблизу місця проживання матері,а і за місцем його проживання,де для дитини створені всі умови. В окремій частині приватного будинку мешкає також сім*я його батьків-рідні бабуся та дідусь дитини, які з любов'ю ставиться до своєї онуки і бажають її бачитиякнайчастіше,проте через примхи відповідачки не можуть з нею реально спілкуватись. Крім того, позивач бажає спільно відпочивати з дитиною влітку протягом двох тижнів для оздоровлення дитини. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 підтримала доводи свого довірителя і додатково пояснила,що після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_2,позивач,який проживає окремо від дитини, мав можливість лише кілька разів зустрітися з дочкою,у цьому питанні,яке є конфліктним,повністю залежний від настрою відповідачки.З цих причин був змушений звернутися із заявою до органів опіки, однак відповідачка відмовляла позивачеві у зустрічах з дитиною і згідно встановленого графіку з вигаданих,на думку позивача,підстав. Ненормальні особисті відносини між сторонами мають наслідком порушення прав дитини,оскільки донька використовується відповідачкою як засіб тиску на позивача у фінансових питаннях,а його учать у вихованні дитини,на думку відповідачки,має полягати лише у її матеріальному забезпеченні. Відповідачка не дозволяє позивачу проводити час з донькою за місцем його проживання,де також проживають рідні бабуся та дідусь дитини. Зловживання відповідачки своїм правом має наслідком порушення прав позивача як батька та не відповідає інтересам дитини.З метою захисту прав дитини та позивача,що неможливо в позасудовий спосіб,просить суд задовольнити позов,з урахуванням уточнень,в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2О.в процесі розгляду справи позов не визнала та пояснила,що у березні 2014 р.вона припинила шлюбні відносини з позивачем і з цього часу з дитиною проживає окремо від нього. Позивач не сплачував аліменти,а встановлений органом опіки та піклування графік побачень позивача з їхньою дитиною нею не порушується,сам позивач не вживав заходів для відвідувань дитини,з*явившись у визначені дні лише тричі. Коли вона востаннє дозволила позивачу взяти дитину з ночівлею до нього додому,зі слів дитини,позивач доньці уваги не приділяв,повернув її із запізненням,неохайну. Під час зустрічей позивача із дитиною вважає свою участь обов*язковою,оскільки психологічно дитина прив*язана до матері,позивач не зможе забезпечити їй належний догляд та дотримуватись графіку життя дитини.Не заперечує проти зустрічей позивача з дитиною у її присутності щонеділі з 14.00 год.до 18.00 год. Позивач не вказав конкретний перелік розважальних,освітніх закладів та виховних заходів,які він планує відвідувати з дитиною,тому у більш тривалому ,ніж пропонує вона, спілкуванні батька з дитиною ,необхідності немає.

Представник відповідача ОСОБА_5В.в судовому засіданні пояснив,що заявлені позивачем вимоги не відповідають вимогам розумності та справедливості і інтересам дитини з урахуванням її віку. Розпорядження органу опіки про встановлення графіку побачень позивача з дитиною ОСОБА_2виконувалось,позивач не довів доказами наявності перешкод у спілкуванні з донькою,проти зустрічей батька із дитиною відповідачка заперечувала лише під час хвороби дитини. Розлучення з матір*ю на кілька днів є психологічно неможливим для дитини,яка потребує постійної материнської опіки.

Представник органа опіки та піклування в особі відділу по Шевченківському районі служби(управління)у справах дітей Запорізької міської ради за довіреністю ОСОБА_6М.в судовому засіданні пояснила,що з урахуванням наявності на розгляді у суді даної справи, колегіальним органом комісією з питань захисту прав дітей при районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району було надано висновок,який має рекомендаційний характер, щодо визначення способу участі батька ОСОБА_1О.у вихованні доньки ОСОБА_3,разом з тим, розпорядження № 411 р від 19.06.2014 р. районній адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району,є чинним.При наданні рекомендаційного висновку орган опіки та піклування врахував вік дитини,яка вже досягла трьох років,позитивні відомості про батька,пропозиції матері щодо його участі у вихованні дитини,проте конфлікт між батьками та з*ясування ними особистих відносин зробив дитину заручником ненормальної ситуації.Як реально забезпечити право батька брати участь у вихованні дитини,якщо батьки не дійшли згоди з цього питання,просить вирішити на розсуд суду.

Всебічно вивчивши обставини справи,заслухавши пояснення сторін та їхніх представників,допитавши свідків та дослідивши надані письмові докази у сукупності,суд дійшов висновку, що позов є законним та обґрунтованим,підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Конституція України проголошує Україну як соціальну і правову державу, в якій людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність (ст. 3 Конституції).

Однією з важливих гарантій конституційних прав громадян є положення ст.24,52 Конституції, згідно з якими встановлена рівність прав чоловіка та жінки,а також рівність прав дітей незалежно від їх походження.

Судом встановлено,що з 30.07.2011 р.сторони перебували в зареєстрованому шлюбі,12.03.2012 р.народилась донька сторін ОСОБА_3,про що надана копія свідоцтва про народження дитини.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 14.07.2014 р.шлюб між сторонами розірвано.

При розгляді вказаної справи про розірвання шлюбу суд встановив,що з квітня 2014 р.сторони припинили шлюбні відносини, проживають окремо,дитина сторін мешкає разом з матір*ю.

Вказані обставини відповідно до ст.61 ЦПК України повторно не доказуються та не оспорювались в процесі розгляду справи.

На утримання доньки позивач сплачує аліменти та заборгованості не має,про що надана бухгалтерська довідка за місцем його роботи в ТОВ «Проектний інститут «Запорізький промбудпроект» від 10.06.2015 р.

Відповідно до положень ч.1ст.3 Конвенціїпроправадитини,ч.7,8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно положень Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року,дитина повинна зростати в умовах турботи,та згідно ст.9,18 Конвенції про права дитини, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками.

Виходячи із змісту ч.6 ст.7 СК Українита правил ст. 141 СК Україниправа та обов'язки щодо дитини у її батьків є рівними.

Відповідно до ст. 153 СК Українимати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного із них.

Згідно зі ст.157 СК Українитой із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.

В судовому засіданні суд встановив,що між сторонами справи виникли розбіжності щодо права позивача на спілкування з дитиною та участь у її вихованні.

Розпорядженням № 411р від 19.06.2014 р.районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району було визначено наступний спосіб участі ОСОБА_1О.у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2: щосуботи з 11.00 години до 16.00 години у присутності матері дитини з можливістю вільного пересування по місту та за його межами,враховуючи режим дня дитини та стан її здоров*я.

З пояснень сторін суд встановив,що позивач не має можливості у зазначений вище спосіб реалізувати свої батьківські права через перешкоди,які чинить відповідачка.

Як пояснив в судовому засіданні позивач,після встановлення вказаного графіку,він зустрічався з дитиною лише тричі,в інші дні відповідно до графіку відповідачка відмовляла позивачеві бачитись з дитиною без обгрунтування відмови або з надуманих причин.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7показав,що він є батьком позивача та дідусем ОСОБА_1,яка після розлучення сторін проживає з матір*ю,батько брав дитину у 2014 р.лише тричі,надалі на його прохання зустрітися з дитиною відповідачка відмовляла,наполягала на її присутності під час спілкування батька з дочкою,проте відносини сторін після розлучення є конфліктними та їх нормальне спільне перебування протягом певного часу навряд можливе.

Свідок ОСОБА_8суду показав,що він є сусідом ОСОБА_1,який раніше проживав з дружиною та дитиною,а після розлучення дитина у 2014 р.лише кілька разів була у батька.Зі слів ОСОБА_1,колишня дружина не дає йому дитину ,тому що їхні відносини є конфліктними,оскільки позивач мало заробляє.

Свідки ОСОБА_9та ОСОБА_10В.в суді показали,що ОСОБА_2після розлучення із ОСОБА_1виховує дочку ОСОБА_11,не заперечує проти участі у цьому позивача,але лише у її присутності,що обумовлено віком дитини та безвідповідальним ставленням батька до дитини.

Сама відповідачка не заперечувала,що у квітні 2014 р.між нею та позивачем мав місце конфлікт з тих причин,що позивач із запізненням повернув дитину додому,дитина була неохайна,після чого вона не дасть дитину позивачу спілкуватися за її відсутності,а тим більше із ночівлею.

Протягом розгляду справи суд з доказів відповідачки не встановив,що з часу встановлення графіку побачень позивача з дитиною були наявні поважні причини, через які відмову у спілкуванні батькові з дитиною можна було б вважати викликаною об*єктивними перешкодами.

З пояснень сторін та їхніх представників, їхньої поведінки в суді,пояснень представника органу опіки видно,що відносини між позивачем та відповідачкою з питань виховання спільної дитини є конфліктними,дитина використовується як засіб з*ясування особистих стосунків,тому їх спілкування з приводу дитини не призводить до вирішення спірних питань шляхом порозуміння та взаємних поступок на основі компромісу,а лише поглиблює конфлікт.

Представник органу опіки та піклування в суді підтвердила,що сторони не можуть дійти згоди щодо спільного виховання дитини,кожен із батьків висуває категоричні умови,які мотивують уявними інтересами дитини,хоча насправді конфлікт між батьками лише шкодить інтересам дитини та вказує на їх егоїзм і нехтування правами дитини.

Оскільки рішення органу опіки та піклування не сприяло вирішенню спору між батьками щодо дитини,представник органу в суді пояснив,що йому невідомо,як забезпечити реальну участь батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею,поновлення прав дитини та батька на спілкування можливо лише шляхом постановлення судового рішення.

Відповідно до ст. 159 СК Українисуд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Частиною 6 статті 19 СК України встановлено, що судможе не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні порядку і способу спілкування позивача з дитиною,суд на підставі вимог закону та з урахуванням обставин справи дійшов до наступного висновку.

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини,орган опіки та піклування вважав,що це має відбуватися в присутності матері,однак такий висновок не є мотивованим.

Як пояснив представник органу опіки та піклування в суді,вирішуючи таке питання,вони виходили тільки з віку дитини,яка на теперішній час вже досягла трьох років.

Разом з тим,до припинення шлюбних відносин між сторонами,дитина проживала в сім*ї з обома батьками,вона знає позивача як свого батька,він не є для неї сторонньою або незнайомою людиною.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_12та ОСОБА_10показали,що ОСОБА_1 знає позивача як свого батька,впізнає його на фотокартках і цьому радіє.

Свідок ОСОБА_2В.в суді показав,що під час відвідування батька за місцем його проживання дитина має можливість спілкуватися із двоюрідними братами та сестрою,що корисно для її розвитку та сприяє усвідомленню поняття сім*ї.

Після розлучення позивач вживає всіх можливих заходів для спілкування з донькою та бажає її виховувати,має з дитиною особисту прихильність.

Позивач офіційно працевлаштований,за місцем проживання характеризується позитивно,виконує обов*язок по утриманню дитини шляхом сплати аліментів.

Жодних негативних даних про особу позивача або його неадекватне ставлення до дитини ,стан здоров'я, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами не встановлено.

Ніяких об*єктивних обставин про те,що спілкування дитини із батьком без присутності матері буде шкодити її розвитку,здоров*ю або матиме інші негативні наслідки,суд не встановив ,а відповідачка,крім суб*єктивних міркувань про це,всупереч вимогам ст.57,60 ЦПК України,свою позицію доказами не підтвердила.

Відповідачка не заперечувала також,що під час спільного проживання з позивачем дитина залишалася з батьком та перебувала з ним без її участі без жодних негативних наслідків для її розвитку.

Крім того,суд дійшов висновку,що присутність матері під час спілкування дитини з батьком лише призводить до конфліктів між сторонами ,що протирічить інтересам дитини.

Нормальне спілкування між сторонами за їх особистої присутності неможливо,всі питання щодо виховання дитини вони вирішують лише у державних органах,що розглядають їхні заяви та скарги.

Таким чином,з урахуванням відносин,які склалися між батьками дитини та є ненормальними,присутність матері під час спілкування дитини із батьком матиме наслідком лише конфлікти,тому суд вважає доцільним,виходячи, насамперед, з інтересів дитини,визначити спосіб участі позивача у вихованні доньки без присутності матері,оскільки не встановлено,що побачення з батьком не відповідаєінтересам дитини,а відтак немає підстав обмежувати правапозивачау спілкуванніта вихованні дитиниприсутністю матері.

Разом з тим,попередня домовленість із відповідачкою щодо зустрічей з дитиною є необхідною,оскільки позивач проживає окремо від дитини,не обізнаний про зміни у її стані здоров*я,режимі дня,харчування,тому така домовленість дасть можливість батькам дитини завчасно бути взаємно поінформованими про наміри позивача щодо зустрічі з дитиною у визначений час та про можливість такої зустрічі з урахуванням стану здоров*я дитини та інших об*єктивних обставин.

Також зміна графіку зустрічей позивача з дитиною,встановленого органом опіки та піклування,шляхом збільшення часу їх спілкування та ночівлі дитини за місцем проживання батька,на даний є доцільною,виходячи з наступного.

Встановлюючи вказаний графік,орган опіки виходив із того,що час розгляду заяви позивача у липні 2014 р. дитина не досягла віку трьох років.

У березні 2015 р.ОСОБА_1 досягла віку трьох років, за цей час вона з місця свого проживання без матері виїжджала до місця проживання батька тричі,з народження і до березня 2014 р.проживала саме за адресою батька,тому житло позивача не є для дитини незнайомим,а умови у ньому знайомі.

Відповідно до акту обстеження умов проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3,складеного 08.06.2015 р.комісією служби у справах дітей Ленінської райадміністрації,за місцем проживання батька створено належні санітарні та побутові умови ,наявні дитячі іграшки,приладдя для малювання,деякий дитячий одяг,організовано майданчик на подвір*ї.

Разом з позивачем в окремій частині будинку проживають рідна бабуся та дідусь дитини,які відповідно до ст.257 СК Україниє суб'єктами сімейних відносин з правом не лише на спілкування, а й брати участь у вихованні онуки.

У відповідності до ч.3 ст. 291 ЦК України фізична особа має право на підтримання зв'язків з членами своєї сім'ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про наявність перешкод для відвідування дитиною без присутності матері житла ,де проживають її рідний батько та рідні бабуся і дідусь,безпосередні контакти з якими жодним чином дитині не зашкодять.

Згідно акту обстеження житлового приміщення в м.Запоріжжі,вул.Тельмана 55,складеного 11.06.2015 р., умови проживання дитини у сім*ї матері від умов,які створені за місцем проживання батька,не відрізняються.

Виходячи із довідки медичного закладу,де дитина знаходиться під наглядом,в останній рік нею були перенесені лише сезонні вірусні захворювання,тому перешкод за станом здоров*я для більш тривалого спілкування із батьком немає,особливостей харчування або медичних процедур,приписаних на час розгляду справи,дитина не має.

Крім того,перебування дитини із батьком двічі на місяць протягом двох діб не є розлученням дитини із матір*ю,а доводи відповідачки про психологічну неготовність дитини залишатися на такий термін із батьком та це зашкодить її інтересам,об*єктивно нічим не підтверджені.

Виходячи з наведеного,суд вважає,що збільшення часу спілкування позивача з донькою без присутності матері має відбуватися поступово, у вказаний вище спосіб воно не буде мати негативного впливу на нервову систему та психіку дитини.

Водночас, суд не встановив підстав задовольняти позов про можливість відпочинку позивача з дитиною влітку протягом двох тижнів, оскільки позивач та його представник взагалі не надали доказиз цього питання, зокрема,своє бачення,яким чином буде організовано відпочинок дитини без участі матері і можливості позивача в цьому, рекомендації спеціалістів з урахуванням віку дитини про час, місце оздоровлення,а посилання позивача та його представника в суді на те,що така вимога спрямована на майбутнє,не є підставою для її задоволення.

Вимоги позивача про зобов*язання ОСОБА_2надавати йому необмежене спілкування з дитиною засобами зв*язку,яких дитина вочевидь не має,та зобов*язати відповідачку надавати йому у певний термін вказану у позові інформацію,вказують на хибне уявлення позивача про його право батька ,яке не є абсолютним, а виконання рішення такого змісту вочевидь неможливе,для задоволення вимог в цій частині суд законних підстав не встановив.

Аналізуючи наведене,суд дійшов до висновку,що визначити спосіб участі ОСОБА_1О.у спілкуванні з донькою ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2,та здійсненні її виховання необхідно шляхом встановлення систематичних побачень за попередньою домовленістю із матір*ю дитини ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_4,без її присутності, першого та третього тижня кожного місяця з 17.00 години п*ятниці до 16.00 години неділі з правом відвідування розважальних,освітніх закладів і закладів культури та з правом відвідування місця проживання батька за адресою м.Запоріжжя,вул.Анапська 48.

Такий порядок та спосіб спілкування батька з дитиною на теперішній час є достатнім і відповідає принципу розумності,справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, та приоритетному інтересу дитини, оскільки забезпечує як право позивача на виховання, так і інтереси самої малолітньої дитини на підтримку зв'язків з батьком та його родичами, відповідає положенням сімейного законодавства,прав відповідачки не порушує.

Вирішуючи спір, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо спілкування дитини з батьком у присутності матері дитини.При цьому суд виходить з того,що,навіть з урахуванням віку дитини, стан її здоров'я не вимагаєпостійної присутності матері,дитина відвідує дитячий садок,де спілкується без присутності матері із особами,які взагалі не є членами її сім*ї або родичами,тому перебування дитини із батьком протягом двох діб не може призвести до негативних наслідків, побоювання відповідачки стосовно того, що позивач буде безвідповідальним у ставленні до дитини є явно надуманими та лише відображують реальні взаємини між батьками дитини.

Така позиція відповідачки призводить до того,що позивач,який має рівні з нею права щодо дитини, фактично може лише упродовж кількох виділених годин спілкуватися з дитиною за графіком,що не є зручним та не відповідає інтересам самої дитини.

Вимоги про зобов*язання відповідачки не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною не підлягають задоволенню як такі,що не узгоджуються із приписами ст.157 СК України,відповідно до якої той із батьків,з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.Тобто безпосередньо законом батьки дитини зобов*язані не чинити перешкод один одному у спілкуванні з дитиною та її вихованні,а у разі порушення одним з батьків цього обов*язку настають передбачені законом наслідки.

На підставі ч.1ст.3,9,18 Конвенції про права дитини,ч.7,8 ст.7,19,141, 153, 157,159 СК України,ст.3,10,11,57,60,212-215,218,294 ЦПК України,суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини - задовольнити частково.

Визначити спосіб участі ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_5,у спілкуванні з донькою ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1,та здійсненні її виховання шляхом встановлення систематичних побачень за попередньою домовленістю із матір*ю дитини ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_4,без її присутності, першого та третього тижня кожного місяця з 17.00 години п*ятниці до 16.00 години неділі з правом відвідування розважальних,освітніх закладів і закладів культури та з правом відвідування місця проживання батька за адресою м.Запоріжжя,вул.Анапська 48.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення рішення, - в той же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.А.Галущенко