Рішення № 52281778, 29.09.2015, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/861/15-ц

Провадження № 2/265/765/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Міхєєвій І.М.

при секретарі Федоровій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», про визнання права власності на квартиру,

В С Т А Н О В И В

Позивачка ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі по тексу ПАТ « МК «Азовсталь»), про визнання права власності на квартиру. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 1993 року по 2004 рік, працювала в ПАТ «МК «Азовсталь», на посаді чергового ліфтера. 22.09.2000 року між нею та відповідачем було укладено Договір про передачу в тимчасове користування з правом викупу квартиру за № 54 в будинку № 96 по вулиці Київській в місті Маріуполі. Строк дії ОСОБА_2 15 років. Згідно акту прийому - передачі жилого приміщення, вказану квартиру їй було передано в користування 22.09.2000 року. Відповідно до умов ОСОБА_2, на неї покладався обовязок до її заселення в квартиру, сплатити підприємству 5% від вартості квартирі в сумі 623,00 гривень, залишок сплачувати по 65,76 гривень щомісяця, до повного погашення суми 12460,00 гривень. Відповідач двічі, в вересні та жовтні 2007 року письмово звертався до неї з пропозицією достроково викупити передану їй, згідно ОСОБА_2 від 22.09.2000 року, квартиру. 6 вересня 2013 року вона сплатила останній платіж та повністю розрахувалась з відповідачем за вказану квартиру. Однак, до теперішнього часу відповідач відмовляється визнати за нею право власності на спірну квартиру, чим порушує її права. Вважає, що іншим шляхом, ніж звернутися до суду з зазначеним позовом, поновити її права не можливо.

Представник позивача, ОСОБА_3, діюча на підставі нотаріально посвідченої довіреності, у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та дала пояснення аналогічні викладеним в позові, додатково пояснила, що свою відмову нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу спірної квартири, відповідач мотивує тим, що окрім витрат щодо оформлення договору, вона повинна сплатити податок з доходу фізичної особи, в розмірі 17000 гривень. З даного приводу вона зверталась до нотаріуса, де їй пояснили, що зазначений податок при посвідченні договору купівлі-продажу квартири, у даному випадку, не підлягає сплаті не однією із сторін. Вважає, що відповідач навмисно вводить позивача в оману, бажаючи тим самим отримати від неї неправомірну вигоду у вигляді 17000 гривень. За весь час користування квартирою позивачка добросовісно виконувала свої обовязки згідно ОСОБА_2 від 22.09.2000 року, відповідач жодного разу не звертався до позивача з вимогами про зміну договору, в частині підвищення вартості квартири чи інших умов договору. Зазначила, що іншим шляхом відновити порушено право позивачки щодо прав на вказану квартиру не можливо, тому просила позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю підтримала свого представника та просила позов задовольнити, додатково зазначила, що неодноразово зверталася до відповідача з вимогою нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу спірної квартири, але представники ПАТ «МК «Азовсталь» ухиляються від нотаріального посвідчення договору, безпідставно наполягаючи на сплаті податку, який вона не повинна сплачувати.

Представник відповідача ОСОБА_4, діюча на підставі довіреності, у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, надала суду письмові заперечення, де зазначила, що 22.09.2000 року, при укладанні з позивачем ОСОБА_2 про тимчасове користування з правом викупу, квартира за № 54 в будинку 96 по вулиці Київській в місті Маріуполі належала ВАТ «Маркохім», на підставі біржового контракту від 15.09.2000 року. ВАТ «Маркохім» було припинено шляхом приєднання до ВАТ «МК «Азовсталь» та відповідно до уставу останнього є правонаступником ВАТ «Маркохім». ВАТ «МК «Азовсталь» було перейменовано на ПАТ «МК «Азовсталь». Наразі спірна квартира зареєстрована за ВАТ «МК «Азовсталь», на підставі свідоцтва про право власності від 01.08.2007 року. На підставі зазначеного ОСОБА_2, вказана квартира дійсно була передана позивачу в найм та в такому ж статусі перебуває до теперішнього часу. Не заперечувала, що позивач виконала усі умови ОСОБА_2 та повністю розрахувалась за квартиру, але вважає, що її права не порушені, оскільки ніяких вимог щодо виселення зі спірної квартири тощо, ПАТ «МК «Азовсталь» до позивача не предявляє. Зазначила, що відповідно до умов ОСОБА_2 від 22.09.2000 року, спірна квартира лише може перейти у власність ОСОБА_1 по окремому договору, ніяких обовязків з цього приводу, умови договору не містять. Відповідач не заперечує нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу вказаної квартири, але за умови, що ОСОБА_1 сплатить, окрім всіх обовязкових платежів, які підлягають сплаті при нотаріальному посвідчені такого договору, ще й податок з доходу фізичної особи, у розмірі 17000 гривень, оскільки ПАТ «МК «Азовсталь» є податковим агентом щодо фізичної особи ОСОБА_1 та при посвідченні зазначеного договору, зобовязаний нарахувати та стягнути податок з суми доходу ОСОБА_1О за її рахунок та перерахувати стягнуті кошти до Бюджету. Вважає, що оскільки права позивача не порушені, тому і не підлягають судовому захисту, просила в позові відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

22.0.2015 року між ВАТ «Маркохім» як «власником» та ОСОБА_1 як «наймачем» було укладено Договір за № 34/912, про передачу «наймачу» у тимчасове користування з правом викупу квартиру за № 54 в будинку 96 по вулиці Київській в місті Маріуполі, яка перебувала у власності ВАТ «Маркохім», на підставі біржового контракту за №28253 від 15.09.2000 року. Відповідно до п.21.1 ОСОБА_2, «власник» зобовязався передати «наймачу» зазначену квартиру в строк до 22.09.2000 року. Згідно з п.2.4.5 в обовязок «наймача» входило викупити квартиру до закінчення строку дії ОСОБА_2, сплатив «власнику» повну балансову вартість квартири. Розділом 3 ОСОБА_2 передбачено порядок та умови розрахунку за квартиру щомісячними платежами до повної сплати суми 12460 гривень. Відповідно до розділу 4 ОСОБА_2 передбачено, що квартира може перейти у власність «наймача» по окремому договору у випадках: п.4.1.1 після закінчення строку дії ОСОБА_2 при умові повної сплати відповідно розрахунку (додаток №2) та п.4.1.2. на підставах передбачених законодавством та відповідно с положеннями про порядок надання жилих приміщень працівникам ВАТ «Маркохім» та статуту підприємства. Згідно з п.6.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання та дії протягом 15 років.

Відповідно до акту прийму-передачі жилого приміщення, квартиру АДРЕСА_1 було передано ОСОБА_1 22.09.2000 року.

Відповідно рішень загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Маркохім» та Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» від 19.092005 року, ВАТ «Маркохім» було реорганізовано, шляхом приєднання до ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь». (а. с. 47-59)

Згідно договору про приєднання від 19 вересня 2005 року, усі права та обовязки та власний капітал ВАТ «Маркохім» були передані до ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (а.с. 41-45)

Згідно з статутом Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», зареєстрованим у державного реєстратора 29.12.2005 року, товариство є правонаступником усіх прав і обовязків ВАТ «Маркохім». (а.с.71-82)

Відповідно до передавального акту від 20.12.2015 року, квартиру АДРЕСА_1 було передано ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (а.с.63-65)

Статутом Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», зареєстрованого у державного реєстратора 22.04.2015 року, ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» відповідно до вимог закону «Про акціонерні товариства» викладене як Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», вказане товариство є правонаступником усіх прав і обовязків ВАТ «Маркохім» ( а.с.83-107)

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Маріупольською міською радою 01.08.2007 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь». (а.с.70)

Вказане свідоцтво, 01.08.2007 року зареєстроване в Маріупольському бюро технічної інвентаризації за № 19778407. (а.с. 69)

Листом від 08.10.2007 року ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» повідомляло ОСОБА_1 про можливість отримати у власність спірну квартиру на підставі ОСОБА_2 найму з правом викупу від 22.09.2000 року, сплатив повну вартість квартири відповідно до балансової вартості. Станом на 01.10.2007 року залишок по сплаті квартири складав 6378,92 гривні.

Згідно довідки ПАТ «МК «Азовсталь» від 24.09.2015 року, ОСОБА_1 повністю сплатила грошові кошти за квартиру АДРЕСА_1, відповідно до ОСОБА_2 за № 34/912 від 22.09.2000 року, останній платіж здійснено у вересні 2013 року, заборгованість за вказаним договором відсутня.

Аналізуючи умови ОСОБА_2 за № 34/912 від 22.09. 2000 року, суд прийшов до висновку, що укладаючи вказаний Договір, позивач з одного боку взяла на себе обовязок щодо повної сплати вартості спірної квартири до закінчення строку дії ОСОБА_2, а відповідач, у разі виконання зазначеної умови з боку позивача, зобовязався передати зазначену квартиру у власність останньої, по окремому договору.

Позивач свої обовязки за вказаним ОСОБА_2 виконала в повному обсязі та у вересні 2013 року повністю розрахувалась з відповідачем за вказану квартиру, що не заперечується сторонами та підтверджено довідкою ПАТ «МК «Азовсталь» від 24.09.2015 року.

Відповідач же ухиляється від взятих на себе обовязків за ОСОБА_2, щодо передачі у власність позивачу спірної квартири. Свою відмову нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу вказаної квартири, відповідач мотивує вимогою про сплату позивачем податку з доходу з фізичної особи, посилаючись, що ПАТ «МК «Азовсталь» в даному випадку є податковим агентом. Проте, така вимога є безпідставної, оскільки не передбачена Податковим Кодексом України, так як платником податку з доходу фізичних осіб є виключно фізична особа на підставі ст.162.1.1. Податкового Кодексу України. Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна, який стосується юридичних осіб, передбачений розділ 3 Податкового Кодексу України «Податок на прибуток підприємств», згідно якого, в разі відчуження нерухомого майна юридичними особами, останні сплачують податок на прибуток підприємств. При здійсненні операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна, юридичні особи не є податковими агентами. Сплата податку з доходу фізичної особи (НДФЛ) при здійснені операції з продажу нерухомого майна, у даному випадку не підлягає сплаті ні однією із сторін.

Судом також встановлено, та не заперечується сторонами, що протягом дії ОСОБА_2, відповідач не звертався до позивача з вимогами про зміну договору в частині вартості переданої квартири, в звязку з інфляцією національною валюти, як то передбачено п. 3.8 ОСОБА_2.

Добросовісно виконуючи всі умови ОСОБА_2, позивач сподівалася на утримання спірної квартири у власність і такий перехід передбачено пунктом 4.1.1 ОСОБА_2, при умові повної сплати вартості квартири та після закінчення строку дії ОСОБА_2.

Строк дії ОСОБА_2 сплив 22.09.2015 року. З закінченням строку дії ОСОБА_2 позивач втратила і право користування спірної квартирою, яке обмежено строком дії ОСОБА_2, автоматичного продовження строку дії ОСОБА_2 не передбачено.

Таким чином, судом встановлено, що безпідставно відмовляючи нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу спірної квартири, відповідач грубо порушує права позивача. Факт порушення особистих прав позивача підлягає захисту в судовому порядку в обраний нею спосіб. При цьому суд прийшов переконливого висновку, що в інший спосіб відновити порушені права позивача не можливо.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч.1). При їх здійсненні особа зобовязана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. (ч.2). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.ч. 2-5 ст. 13 ЦК України, суд може зобовязати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Зокрема, згідно із ч. 3 ст. 16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень чч. 2-5 ст. 13 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу,

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до них належать, зокрема 1)?визнання права.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах субєктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Відповідно, до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, зокрема ЄСПЛ розглядалися справи щодо порушення права власності, де обєктами були, зокрема «правомірні очікування», «законні сподівання» (Справа ОСОБА_5 ОСОБА_6та інші проти Ірландії (Pine Valley Developments Ltd and Others v.Ireland), рішення від 23 жовтня 1991 р.)

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.

Суд наголошує: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.

Таким чином, оскільки права позивача щодо сподівання на отримання у власність квартири АДРЕСА_1, були грубо порушені відповідачем та в інший спосіб поновити її порушене право не можливо, суд визнає за позивачкою право власності на вказану квартиру, при цьому втручаючись у власність відповідача, переслідує «легітимну мету та забезпечення справедливої рівноваги» в розумінні частині 1 статі1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.88,212-215 ЦПК України,суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 - задовольнити

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 44,8 кв.м, жилою площею 27,1 кв.м.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (код за ЄДРПОУ 00191158) на користь ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) судовий збір в сумі 243 гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення або у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя _______ І.М. Міхєєва