Ухвала суду № 52281591, 15.10.2015, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/3321/14-к

Провадження № 1-кп/265/39/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді - Щербіна А.В., за участю секретаря судового засідання - Гаврилюк Є.А., прокурора - Наренкович Д.О., обвинуваченого - ОСОБА_1, захисника - ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні питання щодо доцільності продовження терміну тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області знаходиться кримінальна справа відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.2 ст.309 КК України.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 липня 2014 року відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В подальшому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 червня 2015 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було продовжено до 16 жовтня 2015 року.

15 жовтня 2015 року прокурор звернувся до суду із клопотанням, в якому просив суд продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21.05.2014 року ОСОБА_1 оголошений у розшук, внаслідок чого, кримінальне провадження було зупинено. Також прокурор зазначив, що обвинувачений може вчиняти інші злочини.

Обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що переховуватися від суду не збирається, просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, пославшись на поганий стан здоров'я. Проживати збирається за місцем проживання своєї матері.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 також просила змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт у зв'язку з хворобливим станом здоров'я останнього, вказавши, що її підзахисний не бажає скриватися та перешкоджати суду. Також зазначила, що ОСОБА_1 потребує постійного лікування та медичного догляду, які в умовах слідчого ізолятора йому не можуть надаватися.

Суд вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з положеннями ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Так, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, був неодноразово судимий, судимості не погашені та не зняті. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 26 липня 2014 року відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою через те, що обвинувачений ОСОБА_1 до суду не з'являвся та перебував у розшуку.

Також суд приймає до уваги обставини, викладені в ухвалі Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 25 червня 2015 року, зокрема що обвинувачений ОСОБА_1 в судових засіданнях 11 червня 2015 року та 25 червня 2015 року був видалений із зали судового засідання, оскільки грубо порушував порядок, виражався нецензурною бранкою, перешкоджав проведенню судового засідання. Від проведення судового засідання 19 серпня 2015 року в режимі відео конференції взагалі відмовився, тим самим намагаючись перешкодити судовому слідству.

Суд також враховує, що санкція ч.2 ст.307 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, що відповідно до ч.4 ст.12 КК України є тяжким злочином.

Отже вказані обставини, на думку суду, свідчить про можливість обвинуваченого ОСОБА_1 перешкоджати кримінальному провадженню та переховуватися від суду.

Суд не приймає до уваги доводи захисника про те, що обвинуваченому ОСОБА_1 в умовах слідчого ізолятора не може надаватися необхідне лікування та медичний догляду. Оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.

При цьому, ч.4 ст.11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» передбачає, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.

Пункт д) ч.1 ст.6 Основ законодавства України про охорону здоров'я передбачає, що кожний громадянин України має право на кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров'я;

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що наявність ризиків передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилася, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання зазначеним ризикам, отже суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст.ст. 331, 369, 392 КПК України,

УХВАЛИВ:

1. Запобіжний захід на час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України, залишити без змін - у вигляді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 20 листопада 2015 року.

2. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Щербіна

Ухвала мені оголошена та вручена "___" ____2015 року

_______ ОСОБА_1