Вирок № 52281178, 13.10.2015, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/7200/13-к

1-кп/264/16/2015

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.2015 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Мирошниченка Ю.М., суддів Матвєєвої Ю.О., Литвиненко Н.В. при секретарі Ковальовій О.О., за участю прокурора Тімонова Є.Д., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, представника потерпілого ОСОБА_9, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполя Донецької області, громадянина України, українця, з вищою освітою, не судимого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого барменом у більярдному клубі «Архімед», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Маріуполя Донецької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не судимого, одруженого, маючого на утриманні 2-х малолітніх дітей, працюючого зварювальником ТОВ «Маріупольбудсервіс», проживаючого в АДРЕСА_3,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Тбілісі Республіки Грузія, громадянина України, українця, з вищою освітою, не судимого, не одруженого, працюючого торгівельним представником ТОВ «Модус Трейд», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4, проживаючого АДРЕСА_5,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 191 КК України,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженця м. Джамбул Республіки Казахстан, громадянина України, росіянина, маючого середньо-спеціальну освіту, не судимого, не одруженого, не працюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_15,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

01.10.2013 року до суду надійшов обвинувальний акт, згідно з яким ОСОБА_5, працюючи начальником прольоту цеху № 121 ПАТ «Азовзагальмаш», являвся посадовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції. Достовірно знаючи про підвищений попит на вагонне обладнання та будучи достовірно обізнаним про можливість заволодіння вагонним обладнанням ПАТ «Азовзагальмаш», розташованого на площі Машинобудівників,1 в Іллічівському районі міста Маріуполя, вирішив стати на шлях заволодіння вказаними матеріальними цінностями.

Тоді ж, для реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_5 розробив план протиправної діяльності, який, в першу чергу, включав створення організованої групи з метою безперешкодного здобуття доступу до матеріальних цінностей, зокрема до повітророзподільників та автоматичних поглинаючих механізмів які використовуються у вагонобудівництві, та полегшення безпосереднього заволодіння вказаним.

Розробляючи план заволодіння чужим майном, ОСОБА_5 як власника цього майна визначив ПАТ «Азовзагальмаш», так як працював на вказаному підприємстві та мав велике коло знайомих серед посадових осіб підприємства, а також орієнтувався в місцях розташування цехів і складських приміщень підприємства, де можливо було скоїти викрадення товарно-матеріальних цінностей.

Вказані умови дозволяли ОСОБА_5 володіти відомостями про наявність вагонного обладнання у цехах ПАТ «Азовзагальмаш», за збереженням і рухом яких був відсутній належний контроль з боку матеріально-відповідальних осіб, і куди регулярно надходило нове вагонне обладнання.

Реалізовуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_5 вирішив організувати злочинну групу, яка складається не менш як із 3-х чоловік, учасники якої заздалегідь зорганізувалися би у стійке об'єднання, для здійснення безлічі злочинів, направлених на заволодіння чужим майном шляхом зловживання посадовою особою своїм службовим становищем, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану.

Відповідно до розробленого плану, ОСОБА_5 узяв на себе функцію загального керівництва злочинною діяльністю групи, дослідження безпосередніх об'єктів посягань, а також функції по забезпеченню безперешкодного переміщення викраденого обладнання за межі території підприємства та подальшої реалізації і розподілу грошових коштів, виручених від збуту викраденого між учасниками організованої групи відповідно до ролі та міри участі кожного у скоєних злочинах.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_5 приблизно на початку вересня 2012 року, точна дата досудовим слідством не встановлена, виклав розроблений ним план протиправної діяльності своїм знайомим та підлеглим, ОСОБА_10, який працював слюсарем із складання металевих конструкцій цеху № 121 та електрозварнику ручного зварювання того ж цеху ОСОБА_6

При цьому ОСОБА_5 роз'яснив ОСОБА_10 та ОСОБА_6, що їх функції полягатимуть у безпосередньому викраденні вагонного обладнання з цеху № 160 і перевезенні викраденого майна в певне місце зберігання з метою подальшого заволодіння і розпорядження ним на свій розсуд.

Ознайомившись з планом злочинної діяльності і своїми функціями в організованій групі, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 дали свою згоду на входження до складу такої групи і участь в здійсненні цією групою злочинів.

Крім того, план злочинної діяльності, розроблений ОСОБА_5, включав залучення до злочинної діяльності посадових осіб цеху №160, які мали можливість, використовуючи надані їм службові повноваження, організувати підшукання та приготування обладнання без відповідних документів з метою подальшого заволодіння і розпорядження ним на свій розсуд.

У зв'язку з цим ОСОБА_5 на початку вересня 2012 року запропонував увійти до складу організованої групи начальнику прольоту цеху № 160 ОСОБА_11, який був посадовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

При цьому ОСОБА_5 роз'яснив ОСОБА_11, що його функції полягатимуть в підшуканні та приготуванні вагонного обладнання з метою подальшого заволодіння та розпорядження ним на свій розсуд.

Ознайомившись з планом злочинної діяльності і своїми функціями в організованій групі, ОСОБА_11 дав свою згоду на входження до складу такої групи і участь в здійсненні цією групою злочинів.

В свою чергу ОСОБА_11, розуміючи, що самостійно підшукати та приготувати вагонне обладнання з метою подальшого його заволодіння він не зможе, запропонував увійти до складу організованої групи майстру цеху №160 ОСОБА_12, який був посадовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

При цьому ОСОБА_11 роз'яснив ОСОБА_12, що його функції полягатимуть безпосередньо у виконані наказів ОСОБА_11 та підшуканні, приготуванні вагонного обладнання, з метою подальшого заволодіння та розпорядження ним на свій розсуд.

Ознайомившись з планом злочинної діяльності і своїми функціями в організованій групі, ОСОБА_12 дав свою згоду на входження до складу такої групи і участь в здійсненні цією групою злочинів.

Крім того, план злочинної діяльності, розроблений ОСОБА_5, включав залучення до злочинної діяльності особи з числа працівників цеху № 469, яка мала б можливість, використовуючи надані їй повноваження, організувати вивіз викраденого майна за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш» з метою подальшого розпорядження ним на свій розсуд.

У зв'язку з цим ОСОБА_5 на початку вересня 2012 року запропонував увійти до складу організованої групи водію автотранспортних засобів цеху № 469 ОСОБА_8, за яким був закріплений автомобіль НОМЕР_1, що мав право перетину транспортних прохідних без догляду транспортного засобу.

При цьому ОСОБА_5 роз'яснив ОСОБА_8, що його функції полягатимуть безпосередньо у вивезені підготовленого до викрадення вагонного обладнання, з метою подальшого заволодіння та розпорядження ним на свій розсуд.

Ознайомившись з планом злочинної діяльності і своїми функціями в організованій групі, ОСОБА_8 дав свою згоду на входження до складу такої групи і участь в здійсненні цією групою злочинів.

Таким чином, приблизно на початку вересня 2012 року ОСОБА_5 створив організовану групу в складі ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_8, які, діючи спільно і погоджено, в період з вересня 2012 року по 23 травня 2013 року скоїли заволодіння чужим майном у великих розмірах шляхом зловживання посадовими особами своїм службовим становищем, за наступних обставин:

Так, приблизно у середині вересня 2012 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5 надав ОСОБА_11 наказ, щоб останній у цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення чотири повітророзподільника та два автоматичні поглинаючі механізми. ОСОБА_11, в свою чергу, надав наказ ОСОБА_12 підшукати у приміщені цеху № 160 чотири повітророзподільники та підготувати до викрадення, що останній і виконав. ОСОБА_11 згідно злочинного наміру, не повідомляючи члена злочинної групи ОСОБА_12 про злочинні наміри, з відома інших членів злочинної групи самостійно підшукав два автоматичні поглинаючи механізми та підготував їх до викрадення. Після цього ОСОБА_5 на автозавантажувачі перевіз їх до приміщення цеху №121, де став зберігати.

19.09.2012 року приблизно о 7 годині 30 хвилин ОСОБА_8 на службовому автомобілі приїхав до приміщення цеху № 121, де ОСОБА_6 разом із ОСОБА_10 завантажили викрадені чотири повітророзподільники та два автоматичні поглинаючі механізми у салон вказаного автомобіля та разом із ОСОБА_8 вивезли їх за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш» та розпорядились ними на свій розсуд.

Окрім цього, приблизно наприкінці вересня 2012 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5 надав ОСОБА_11 наказ, щоб останній у цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення три повітророзподільники та три автоматичні поглинаючі механізми. ОСОБА_11, в свою чергу, наказав ОСОБА_12 підшукати у приміщені цеху № 160 три повітря розподілювача та підготувати до викрадення, що останній і виконав. ОСОБА_11 згідно злочинного наміру, не повідомляючи члена злочинної групи ОСОБА_12 про злочинні наміри, з відома інших членів злочинної групи, самостійно підшукав три автоматичні поглинаючі механізми та підготував їх до викрадення. Після цього ОСОБА_5 на автозавантажувачі перевіз їх до приміщення цеху № 121, де став зберігати.

26.09.2012 року приблизно о 9 годині ОСОБА_8 на службовому автомобілі приїхав до приміщення цеху № 121, де ОСОБА_6 разом із ОСОБА_10, завантажили викрадені три повітророзподільники та три автоматичні поглинаючі механізми у салон вказаного автомобіля та разом із ОСОБА_8 вивезли їх за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш» та розпорядились ними на свій розсуд.

Приблизно на початку листопада 2012 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5, надав ОСОБА_11 наказ, щоб останній в цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення чотири повітророзподільники та три автоматичні поглинаючі механізми. ОСОБА_11 в свою чергу наказав ОСОБА_12 підшукати в приміщені цеху № 160 чотири повітророзподільники та підготувати до викрадення, що останній і виконав. ОСОБА_11 згідно злочинного наміру, не повідомляючи члена злочинної групи ОСОБА_12 про злочинні наміри, з відома інших членів злочинної групи самостійно підшукав три автоматичні поглинаючі механізми та підготував їх до викрадення. Після цього ОСОБА_5 на автозавантажувачі перевіз їх до приміщення цеху №121, де став зберігати.

06.11.2012 року у невстановлений в ході слідства час ОСОБА_8 на своєму службовому автомобілі приїхав до приміщення цеху № 121, де ОСОБА_6 разом із ОСОБА_10 завантажили викрадені чотири повітророзподільники та три автоматичні поглинаючі механізми у салон вказаного автомобіля та разом із ОСОБА_8 вивезли їх за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш» та розпорядились ними на свій розсуд.

Після скоєння вказаних злочинів ОСОБА_8 вийшов зі складу зазначеної організованої групи, так як був звільнений з ПАТ «Азовзагальмаш».

Приблизно на початку квітня 2013 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5 надав ОСОБА_11 наказ, щоб останній в цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення два повітророзподільники. ОСОБА_11 разом із ОСОБА_12 підшукали у приміщені цеху № 160 два повітророзподільники та підготували їх до викрадення. Після цього ОСОБА_10 разом із ОСОБА_6 на тачці перевезли їх до приміщення цеху №121, де стали зберігати.

13.04.2013 року приблизно о 23.30 годині ОСОБА_6 разом з

ОСОБА_10 поклали приготовлені два повітророзподільники у господарські сумки та перенесли їх за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш», після чого розпорядились ними на свій розсуд.

Вищевказаними діями у складі організованої групи ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, та ОСОБА_11 спричинили ПАТ «Азовзагальмаш» матеріальну шкоду на загальну суму 165 672,87 гривень, ОСОБА_12 - на суму 104138,66 грн., ОСОБА_8 - на суму 149723,26 грн. (з урахуванням ПДВ).

Таким чином, за кваліфікацією слідчого, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 своїми умисними діями вчиниди заволодіння чужим майном шляхом зловживання посадовими особами своїм службовим становищем, скоєного у великих розмірах, організованої групою, тобто злочини, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім того, відповідно до обвинувального акту, приблизно на початку травня 2013 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5 надав ОСОБА_11 наказ, щоб останній в цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення два повітророзподільники. ОСОБА_11 разом із ОСОБА_12 підшукали у приміщені цеху № 160 два повітророзподільники та підготували їх до викрадення. Після цього, в ніч з 22 на 23 травня 2013 року ОСОБА_10 разом із ОСОБА_6 на тачці перевезли їх до приміщення бані цеху №121, де стали зберігати у двох металевих шафах які, належали ОСОБА_10

01.06.2013 року о 10 годині 15 хвилин співробітниками міліції під час огляду металевих шаф № 42 та 43 розташованих у приміщені бані цеху № 121, було виявлено та вилучено два повітророзподільники.

Таким чином ОСОБА_5 разом із ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не довели свій злочинний намір спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання посадовими особами своїм службовим становищем, до кінця з причин не залежних від їх волі.

Вищевказаними діями ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у складі організованої групи скоїли замах на заволодіння майна ПАТ «Азовзагальмаш» на загальну суму 15 949,60 гривень (з урахуванням ПДВ).

Таким чином, вважав слідчий, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 своїми умисними діями вчинили замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання посадовими особами своїм службовим становищем, скоєного організованої групою, тобто злочин, передбачений ч.2 ст. 15 і ч. 5 ст. 191 КК України.

Однак, в ході судового розгляду прокурор з дотриманням вимог ст. ст. 338, 341 КПК України змінив обвинувачення, склавши новий обвинувальний акт, згідно з яким на початку вересня 2012 року, точна дата в ході слідства не встановлена, начальник прольоту цеху № 121 ПАТ «Азовзагальмаш» ОСОБА_5, будучи посадовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, разом із слюсарем зі складання металевих конструкцій цеху № 121 ОСОБА_10 та електрозварником ручного зварювання того ж цеху ОСОБА_6, діючи умисно, керуючись корисливими мотивами, вступили між собою в злочинну змову, спрямовану на заволодіння чужим майном, а саме заволодіння обладнанням, що використовується при вагонобудуванні - повітророзподільниками та автоматичними поглинаючими механізмами, що знаходяться в приміщенні цеху № 160 «Азовзагальмаш», розташованому на площі Машинобудівників, 1 в Іллічівському районі міста Маріуполя. Усвідомлюючи, що даний злочин без участі посадових осіб цеху № 160 вони вчинити не зможуть, тому що не мають доступу до вищевказаних матеріальних цінностей, ОСОБА_5, запропонував скоїти даний злочин начальнику прольоту цеху № 160 ОСОБА_11, який виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

В свою чергу ОСОБА_11, розуміючи, що самостійно підшукати та приготувати вагонне обладнання з метою подальшого його заволодіння він не зможе, запропонував увійти до складу групи майстру цеху № 160 ОСОБА_12, який був посадовою особою, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

При цьому ОСОБА_11 роз'яснив ОСОБА_12, що його функції полягатимуть безпосередньо у виконані наказів ОСОБА_11 та підшуканні, приготуванні вагонного обладнання, з метою подальшого заволодіння та розпорядження ним на свій розсуд.

Крім того, план злочинної діяльності, розроблений ОСОБА_5, включав залучення до злочинної діяльності особи з числа працівників цеху № 469, яка мала б можливість, використовуючи надані йому повноваження, організувати вивіз викраденого майна за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш» з метою подальшого розпорядження ним на свій розсуд.

У зв'язку з цим ОСОБА_5 на початку вересня 2012 року запропонував вчинити вказаний злочин водію автотранспортних засобів цеху № 469 ОСОБА_8 який був закріплений за автомобілем НОМЕР_1, що мав право перетину транспортних прохідних без догляду транспортного засобу.

При цьому ОСОБА_5 роз'яснив ОСОБА_8, що його функції полягатимуть безпосередньо у вивезені підготовленого до викрадення вагонного обладнання з метою подальшого заволодіння та розпорядження ним на свій розсуд.

Ознайомившись з планом злочинної діяльності і своїми функціями, ОСОБА_8 дав свою згоду на участь у скоєнні злочину.

Так, приблизно в середині вересня 2012 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5 надав ОСОБА_11 наказ, щоб останній в цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення чотири повітророзподільники та два автоматичні поглинаючі механізми. ОСОБА_11 в свою чергу наказав ОСОБА_12, підшукати у приміщені цеху № 160 чотири повітророзподільники та підготувати до викрадення, що останній і виконав. ОСОБА_11 згідно злочинного наміру, не повідомляючи члена злочинної групи ОСОБА_12 про злочинні наміри, з відома інших членів злочинної групи, самостійно підшукав два автоматичні поглинаючі механізми та підготував їх до викрадення. Після цього ОСОБА_5 на автозавантажувачі перевіз їх до приміщення цеху №121, де став зберігати.

19.09.2012 року приблизно о 7 годині 30 хвилин ОСОБА_8 на службовому автомобілі приїхав до приміщення цеху №121, де ОСОБА_6 разом із ОСОБА_10 завантажили викрадені чотири повітророзподільники та два автоматичні поглинаючі механізми до салону автомобіля та разом із ОСОБА_8 вивезли їх за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш» та розпорядились ними на свій розсуд.

В результаті злочину ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 незаконно заволоділи належним ПАТ «Азовзагальмаш» майном, а саме: чотирма повітророзподільниками вартістю 26582,68 грн. та двома автоматичними поглинаючими механізмами вартістю 12819,94 грн. на загальну суму 39402,62 грн., завдавши матеріального збитку на вказану суму.

Окрім цього, приблизно наприкінці вересня 2012 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5 надав ОСОБА_11 наказ, щоб останній в цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення три повітророзподільники та три автоматичні поглинаючі механізми. ОСОБА_11 в свою чергу наказав ОСОБА_12 підшукати в приміщені цеху № 160 три повітророзподільники та підготувати до викрадення, що останній і виконав. ОСОБА_11 згідно злочинного наміру, не повідомляючи члена злочинної групи ОСОБА_12 про злочинні наміри, з відома інших членів злочинної групи, самостійно підшукав три автоматичні поглинаючі механізми та підготував їх до викрадення. Після цього ОСОБА_5 на автозавантажувачі перевіз їх до приміщення цеху №121, де став зберігати.

26.09.2012 року приблизно о 9 годині ОСОБА_8 на службовому автомобілі приїхав до приміщення цеху № 121, де ОСОБА_6 разом із ОСОБА_10 завантажили викрадені три повітророзподільники та три автоматичні поглинаючі механізми до салону автомобіля та разом із ОСОБА_8 вивезли їх за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш» та розпорядились ними за своїм розсудом.

В результаті злочину ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 незаконно заволоділи належним ПАТ «Азовзагальмаш» майном, а саме: трьома повітророзподільниками вартістю 19937,01 грн. та трьома автоматичними поглинаючими механізмами вартістю 19229,91 грн. на загальну суму 39166,92 грн., завдавши матеріального збитку на вказану суму.

Приблизно на початку листопада 2012 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5 надав ОСОБА_11 наказ, щоб останній у цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення чотири повітророзподільники та три автоматичні поглинаючі механізми. ОСОБА_11 в свою чергу наказав ОСОБА_12, підшукати у приміщені цеху № 160 чотири повітророзподільники та підготувати до викрадення, що останній і виконав. ОСОБА_11 згідно злочинного наміру, не повідомляючи члена злочинної групи ОСОБА_12 про злочинні наміри, з відома інших членів злочинної групи, самостійно підшукав три автоматичні поглинаючі механізми та підготував їх до викрадення. Після цього ОСОБА_5 на автозавантажувачі перевіз їх до приміщення цеху №121, де став зберігати.

06.11.2012 року у невстановлений в ході слідства час ОСОБА_8 на службовому автомобілі приїхав до приміщення цеху № 121, де ОСОБА_6 разом із ОСОБА_10, завантажили викрадені чотири повітророзподільники та три автоматичні поглинаючі механізми до салону автомобіля та разом із ОСОБА_8 вивезли їх за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш» та розпорядились ними за своїм розсудом.

В результаті злочину ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 незаконно заволоділи належним ПАТ «Азовзагальмаш» майном, а саме: чотирма повітророзподільниками вартістю 26582,68 грн. та трьома автоматичними поглинаючими механізмами вартістю 19229,91 грн. на загальну суму 45812,59 грн., завдавши матеріального збитку на вказану суму.

Приблизно на початку квітня 2013 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5, надав ОСОБА_11 наказ, щоб останній у цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення два повітророзподільники. ОСОБА_11 разом із ОСОБА_12 підшукали у приміщені цеху № 160 два повітророзподільники та підготували їх до викрадення. Після цього ОСОБА_10 разом із ОСОБА_6 на тачці перевезли їх до приміщення цеху №121, де стали зберігати.

13.04.2013 року приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_13 разом з ОСОБА_10 поклали приготовлені два повітророзподільники у господарські сумки та перенесли їх за межі охоронюваної території ПАТ «Азовзагальмаш», після чого розпорядились ними на свій розсуд.

В результаті злочину ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 незаконно заволоділи належними ПАТ «Азовзагальмаш» двома повітророзподільниками вартістю 13291,34 грн., завдавши матеріального збитку на вказану суму.

Таким чином, як вважає автор обвинувального акту, ОСОБА_5І, ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_8 своїми умисними діями скоїли заволодіння чужим майном шляхом зловживання посадовими особами своїм службовим становищем, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин, передбачений ч. 3 ст. 191 КК України.

Крім того, приблизно на початку травня 2013 року, точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_5, умисно, діючи у складі групи, надав ОСОБА_11 наказ, щоб останній у цеху № 160 підшукав та приготував для викрадення два повітророзподільники. ОСОБА_11 разом із ОСОБА_12 підшукали у приміщені цеху № 160 ПАТ «Азовзагальмаш» два повітророзподільники та підготували їх до викрадення. Після цього в ніч з 22 на 23 травня 2013 року ОСОБА_10 разом із ОСОБА_6 на тачці перевезли їх до приміщення бані цеху № 121, де стали зберігати у двох металевих шафах які належали ОСОБА_10.

01.06.2013 року о 10 годині 15 хвилин співробітниками міліції під час огляду металевих шаф № 42 та 43, розташованих у приміщені бані цеху № 121, було виявлено та вилучено два повітророзподільники.

Таким чином, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не довели свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання посадовими особами своїм службовим становищем, до кінця з причин, не залежних від їх волі.

В результаті злочину ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 незаконно заволоділи належним ПАТ «Азовзагальмаш» двома повітророзподільниками вартістю 13291,34 грн., завдавши матеріального збитку на вказану суму.

Дії ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 за цим епізодом кваліфіковані прокурором за ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 191 КК України як замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання посадовими особами своїм службовим становищем, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Потерпілий підтримує обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, наполягаючи на наявності в діях обвинувачених кваліфікуючих ознак заволодіння чужим майном у великих розмірах, організованої групою.

Вислухавши доводи сторін, повно, всебічно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність пред'явленого обвинувачення, виходячи з наступного.

Статтею 17 КПК України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

За приписами частини третьої статті 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення, тобто час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Аналізуючи наведені в обвинувальному акті обставини, колегія суддів виходить з розуміння того, що вони можуть бути встановлені на підставі показань безпосередніх учасників зазначених подій, свідчень їх очевидців або осіб, яким відомо про обставини злочину з чужих слів, а також на підставі речових (в тому числі письмових) доказів та матеріалів негласних слідчих дій (аудіо- чи відеозаписів, фотознімків тощо).

У цьому кримінальному провадженні обвинувачені скористалися правом не свідчити проти себе й не давали в суді жодних показань.

За клопотанням сторони обвинувачення колегією суддів допитано ряд свідків, які повідомили наступне.

Колишній помічник начальника караулу ВВО ПАТ «Азовмаш» ОСОБА_14 пояснив, що приблизно 10 квітня 2013 року до нього звернувся ОСОБА_26 з проханням винести із заводу спецодяг. В період між 20-ю та 24-ю годинами ОСОБА_26 та ще двоє людей винесли з території підприємства великі сумки, поклали їх до автомашини «БМВ» і поїхали геть. На посту разом з ним були контролери ОСОБА_27 та ОСОБА_28. Наступного дня на його запитання ОСОБА_26, повідомив, що в сумках були розподільники й дав йому 200 грн.

Показання цього свідка не вимагають будь-яких коментарів з приводу їх доказового значення, оскільки жодним чином не пов'язані з особами обвинувачених. Стороною обвинувачення не встановлено, хто такий ОСОБА_26 і яке відношення він має до обвинувачених та інкримінованих їм злочинів.

ОСОБА_15, який працював в ПАТ «Азовмаш» на посаді заступника начальника відділу охорони, пояснив, що за водієм ОСОБА_8 був закріплений службовий автомобіль заступника генерального директора з вагонобудівництва - «Toyota Land Cruiser» чорного кольору, який значився у списку транспортних засобів, що не підлягали огляду при виїзді з території підприємства.

Показання даного свідка узгоджуються з наданим потерпілим наказом про закріплення за ОСОБА_8 автомобіля НОМЕР_1. Однак, наявність у обвинуваченого можливості безперешкодного виїзду з підприємства жодним чином не вказує на його причетність до інкримінованих злочинів, хоча б тому, що таку можливість мав не один десяток осіб, транспортні засоби яких входили до згаданого списку.

ОСОБА_16 пояснив, що в 2013 році працював начальником оперативної групи відділу охорони ПАТ «Азовмаш». В його розпорядженні був службовий автомобіль УАЗ. Якось ОСОБА_5 звернувся до нього з питанням, чи можна щось вивезти з заводу на його службовому автомобілі, на що він одразу відмовив. Що саме ОСОБА_5 хотів вивезти на автомобілі йому не відомо, але він зрозумів, що мова йде про матеріальні цінності.

Ці показання дійсно вказують на зацікавленості ОСОБА_5 у вивезенні за межі підприємства якихось предметів, але самі по собі не свідчать про скоєння обвинуваченим злочинів за наведених у обвинувальному акті обставин.

ОСОБА_17 пояснив, що у 2012 році до нього звернувся ОСОБА_6 з питанням, чи немає він знайомого, котрий може купити вагонне обладнання. Через деякий час він познайомив ОСОБА_6 з ОСОБА_29, який знайшов покупця. Після цього ОСОБА_29 декілька разів передавав йому гроші для ОСОБА_6 за продаж вагонного обладнання, вперше це були 10000 грн., а вдруге - близько 12000 грн. ОСОБА_29 йому віддячив, давши близько 500 грн. Втретє ОСОБА_29 не віддав гроші за одержане обладнання, пояснивши, що сам не отримав їх від замовника. Ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_6 не поясняли йому звідки вони взяли це обладнання.

Наведені показання, так само як і протокол, згідно з яким ОСОБА_29 впізнав ОСОБА_6 по фотознімку, підтверджують факт продажу останнім за посередництвом ОСОБА_17 вагонного обладнання, але не містять відомостей про джерела та обставини набуття ОСОБА_6 цього обладнання.

Слідчий у даному провадженні ОСОБА_18 пояснив, що в ході досудового розслідування до одного зі свідків були застосовані заходи безпеки, які полягають у зміні його анкетних даних. У цій справі він бере участь як ОСОБА_19. Дійсні дані про нього не підлягають розголошенню. Свідок був допитаний та представляв слідству оригінал паспорту, з якого була виготовлена копія та долучена до секретних матеріалів кримінального провадження. ОСОБА_19 брав участь в закупівлі викраденого обладнання.

Таким чином, допит прокурором слідчого мав на меті ідентифікувати свідка ОСОБА_19 як особу, що під контролем органів досудового слідства придбавала у ОСОБА_5 два повітророзподільники.

Сам же ОСОБА_19 суду пояснив, що йому зателефонували з відділу боротьби з організованою злочинність (ВБОЗ) і повідомили, що по телефону до нього має звернутися ОСОБА_5, яким, як з'ясувалося, був ОСОБА_5, з пропозицією щодо купівлі краденого вагонного обладнання, у зв'язку з чим його запросили до ВБОЗ, де запропонували взяти участь у закупівлі викраденого. Через деякий час надійшов дзвінок від ОСОБА_5, який пропонував придбати повітророзподільники. Домовились про ціну, що становила 3800 грн. за одиницю, про час та місце зустрічі, яка мала відбутися 15 чи 16 квітня 2013р. на вул. Левченка біля магазину «Наша марка» о 10 годині. В призначений день з'явився до ВБОЗ, де одержав помічені гроші в сумі 7600 грн. та поїхав на зустріч з ОСОБА_5. За двором магазину «Наша марка» ОСОБА_5 допоміг перевантажити до його машини два мішки з повітророзподільниками та сказав, що у нього на території заводу мається таке ж обладнання. Передав ОСОБА_5 гроші, після чого повернувся до ВБОЗ та передав мішки з обладнанням.

Отже, показання ОСОБА_19 свідчать про збут ОСОБА_5 двох повітророзподільників, але не містять прямого свідчення про їх набуття обвинуваченим за обставин, що йому інкримінуються. Таким же за доказовим значенням є й протокол впізнання, згідно з яким ОСОБА_29 впізнав ОСОБА_5 по фотознімку, як особу, що пропонувала йому придбати вагонне обладнання.

Показання ОСОБА_19 слід оцінювати у взаємозв'язку з дослідженими судом обставинами кримінального провадження, в матеріалах якого знаходиться протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 16.04.2013 р., з якого вбачається, що власне контроль за закупкою ОСОБА_19 обладнання не здійснювався. За змістом протоколу ОСОБА_19 були вручені грошові кошти, з якими він попрямував начебто на зустріч з ОСОБА_5 і повернувся з розібраними повітророзподільниками, про джерело й обставини придбання яких як слідству, так і суду відомо лише зі слів ОСОБА_19. При цьому відеозапис обставин придбання ОСОБА_19 вагонного обладнання відсутній, поняті за цими подіями не спостерігали, гроші нібито передані ОСОБА_19 продавцю, у ОСОБА_5 не вилучені і їх доля не відома, що знецінює доказову значимість як показань свідка ОСОБА_19, так і результатів проведеної за його участі слідчої дії.

Майстер по обладнанню ПАТ «Азовмаш» ОСОБА_20 пояснила, що в якості додаткових обов'язків на неї покладена відповідальність за побутове приміщення, в якому знаходиться баня, де маються металеві шафи, кожна з яких пронумерована й закріплена за певним робітником, про що вона робила запис в заведеному нею зошиті. Робітники вішають на шафи власні замки. З березня по травень 2013 року вона працювала за межами цеху, а повернувшись, зі слів працівників дізналась, що в шафах проводився обшук. Шафи № № 42, 43 належали ОСОБА_5. Що в них зберігається їй не відомо.

На підтвердження своїх слів ОСОБА_20 надала суду згаданий зошит, а прокурор - протокол огляду, згідно з яким 01.06.2013 року о 10 годині 15 хвилин співробітниками міліції під час огляду металевих шаф № № 42 та 43 розташованих у приміщені бані цеху № 121 ПАТ «Азовзагальмаш» були виявлені та вилучені два повітророзподільники. Проте, відповідь на питання, коли та за яких обставин вини туди потрапили, матеріали справи не містять. Немає жодного свідчення про те, що саме на початку травня 2013 року і саме ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за наказом ОСОБА_5 підшукали та підготували до викрадення з цеху № 160 два повітророзподільники, як про це йдеться в обвинувальному акті.

За повідомленням начальника цеху № 121 ОСОБА_6 22 травня 2013 року працював з 15 до 23 години, а ОСОБА_10 з 23 години до 07 години наступного дня, але це жодним чином не свідчить про те, що вони в ніч з 22 на 23 травня 2013 року у візку перевезли повітророзподільники до приміщення бані цеху № 121, де стали зберігати у двох металевих шафах, що належали, як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_10, а не ОСОБА_5, як про те свідчать ОСОБА_20 та наданий нею зошит. Будь-які докази, що підтверджували б наведені стороною обвинувачення обставини, відсутні.

Таким чином, сам лише факт виявлення в шафах № № 42, 43, які знаходилися в користуванні чи то ОСОБА_10, чи то ОСОБА_5, двох повітророзподільників, не доводить вчинення обвинуваченими замаху на їх викрадення за наведених у обвинувальному акті обставин.

Крім того, відповідно до ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи, тобто за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім невідкладних випадків, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Пленум Верховного Суду України в п. 11 постанови № 2 від 28.03.2008 р. «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» роз'яснив, що згідно з вимогами статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» судам необхідно враховувати, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини поняття «житло» у пункті 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950) охоплює не лише житло фізичних осіб. Воно може поширюватися на офісні приміщення, які належать фізичним особам, а також офіси юридичних осіб, їх філій та інші приміщення.

Як «інше володіння» слід розуміти такі об'єкти (природного походження та штучно створені), які за своїми властивостями дають змогу туди проникнути і зберегти або приховати певні предмети (речі, цінності). Ними можуть бути, зокрема, земельна ділянка, сарай, гараж, інші господарські будівлі та інші будівлі побутового, виробничого та іншого призначення, камера сховища вокзалу (аеропорту), індивідуальний банківський сейф, автомобіль тощо.

Таким чином, передана адміністрацією підприємства в користування робітника персональна шафа для зберігання одягу, обладнана особистим замком, відповідає критеріям іншого володіння особи, яке не пов'язується законом з наявністю у цієї особи права власності на таке володіння.

В даному кримінальному провадженні слідчий уповноважив працівника оперативного підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій щодо встановлення місця зберігання вагонного обладнання, до викрадення якого можливо причетні ОСОБА_5 та ОСОБА_17. За дорученням слідчого, при встановленні місця зберігання викраденого майна оперативний співробітник мав негайно повідомити про це до слідчого відділу. Натомість оперуповноважений самовільно вчинив проникнення до особистих шаф для зберігання одягу конкретного робітника за відсутності його згоди та без дозволу слідчого судді, що суперечить вимогам КПК щодо порядку огляду володіння особи. Зважаючи на це, суд відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України визнає докази отримані в ході огляду шаф № № 42, 43 в адміністративно-побутовому комплексі № 7 ПАТ «Азовзагальмаш», який відбувся 01.06.2013 року, недопустимими.

Стороною обвинувачення надано протокол огляду місця події, на який прокурор посилається на підтвердження пред'явленого обвинувачення. Згідно з цим протоколом 31 травня 2013 року в м. Мар'їнка слідчим був оглянутий автомобіль «BAW» реєстраційний номер НОМЕР_2, в якому були знайдені та вилучені 11 повітророзподільників, 14 автоматичних поглинаючих механізмів, 2 головки автозчеплення, 4 тяги авторегулятора. Однак, з матеріалів справи не простежується і прокурором не пояснюється зв'язок обвинувачених з власником автомобіля ОСОБА_21 та присутніми при його огляді ОСОБА_22 і ОСОБА_23, як не пояснюється й те, яким чином вилучені з нього деталі вагонного виробництва доводять вину обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.

З обвинувального акту вбачається, що обвинувачені начебто з цеху № 160 викрали 8 автоматичних поглинаючих механізмів і 13 повітророзподільників та ще 2 повітророзподільники приготували до викрадення, вивізши з указаного цеху, тоді як за актом вибіркової документальної ревізії деталей вагонного виробництва та висновком судово-економічної експертизи, на які посилається прокурор, по цеху № 160 встановлена недостача 10 повітророзподільників і 4 автоматичних поглинаючих механізмів.

Загалом, за даними потерпілого, з ПАТ «Азовзагальмаш» викрадено 23 повітророзподільники, 19 автозчеплень, 8 автоматичних поглинаючих механізмів, 2 регулятори. До матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів долучено 14 автоматичних поглинаючих механізмів та комплектуючі до такої ж кількості повітророзподільників, а також головки автозчеплення, тяги авторегулятора, які одержані слідством з різних джерел. При цьому кожна з цих деталей має унікальний номер. На підтвердження доводів обвинувачення прокурор посилається лише на чотири повітророзподільники, два з яких вилучені в результаті незаконного огляду шаф для зберігання одягу в АПК цеху № 121 (№№ головної/магістральної частини - 27559/24053, 14069/14532), а ще два передані слідству ОСОБА_19, який нібито придбав їх у ОСОБА_5 (№№ 3083/2837, 12924/10018). При цьому за повідомленням головного бухгалтера ПАТ «Азовзагальмаш» цехи № № 120, 127, 138, 160, 401 не підтвердили факт одержання повітророзподільника № 27559/24053, що суперечить повідомленню заступника генерального директора, який також повідомляє про знаходження на балансі підприємства трьох інших повітророзподільників, приналежність двох з яких (одержаних слідством від ОСОБА_19) цеху № 160, згідно з актом ревізії, встановлена зі слів його начальника, що немає нічого спільного з об'єктивними даними бухгалтерського обліку, які мають ґрунтуватися на первинній документації і на які повинна спиратися у своїх висновках ревізійна комісія.

Наведені суперечності в ході досудового слідства не усунені, що ставить відповідні положення обвинувачення під сумнів, який прокурором жодним чином не спростовано.

На підтвердження пред'явленого обвинувачення прокурором надано деталізацію дзвінків та схеми місцезнаходження абонентів, які доводять лише те, що ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_29 були знайомі та спілкувалися між собою, зокрема й у ті дні, коли, за версією слідства, ними вчинялися злочини, але жодним чином не підтверджують наведені в обвинувальному акті обставини їх вчинення.

Крім того, до матеріалів кримінального провадження долучені протоколи про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та електронні носії з аудіо записами телефонних розмов осіб, серед яких обвинувачені у цій справі. Результати дослідження цих матеріалів не дозволяють погодитися з твердженням прокурора про те, що вони містять фактичні дані, які беззаперечно підтверджують висунуті обвинувачення. Зафіксовані розмови, в контексті кримінального провадження, дійсно дають підстави для ймовірнісного висновку про те, що в них йдеться про певні домовленості з приводу вагонного обладнання і не можуть розцінюватися як прямий доказ вчинення обвинуваченими інкримінованих їм злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, органи досудового розслідування мали право й здійснювали протягом 60 діб, починаючи з 28 березня 2013 року, негласний аудіо -, відеоконтроль та спостереження за ОСОБА_5 з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних засобів, але жодної доказової інформації не здобули попри те, що за версією сторони обвинувачення в цей період сталися два епізоди, інкримінованого йому злочину,що також викликає сумніви у причетності до них обвинуваченого ОСОБА_5.

Таким чином, прямі докази, що неспростовно підтверджували б причетність обвинувачених до інкримінованих їм злочинів, в кримінальному провадженні відсутні. Сукупність же наданих стороною обвинувачення непрямих доказів дозволяє зробити наступні висновки: обвинувачені працювали в ПАТ «Азовзагальмаш», а ОСОБА_12 безпосередньо в цеху № 160; ОСОБА_5 шукав можливості вивозу за межі підприємства якихось предметів; ОСОБА_8 мав змогу виїздити з підприємства без догляду автомобіля; обвинувачені були знайомі між собою і спілкувалися по телефону; ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вели перемовини щодо вагонного обладнання і продавали деталі вагонного виробництва. Ці обставини можуть свідчити лише про те, що ОСОБА_5 й ОСОБА_6 причетні до якихось, ймовірно незаконних, оборудок з деталями вагонного виробництва ПАТ «Азовзагальмаш», а стосовно ОСОБА_8 й ОСОБА_12 - не дають підстав і для такого висновку. А отже, залишається незрозумілим, яким чином ці фактичні дані привели сторону обвинувачення до переконання в тому, що інкриміновані обвинуваченим злочини були скоєні за наведених в обвинувальному акті обставин з точки зору місця, часу, способу їх вчинення, та інших обставин, які підлягають обов'язковому доказуванню.

Відтак, очевидним є те, що висновки сторони обвинувачення як щодо просторово-часових, так і стосовно функціонально-вольових елементів події злочину, серед яких, зокрема, виникнення й реалізація злочинного замислу, створення злочинної групи, прийняття відповідних рішень, планування злочину, розподіл ролей поміж його учасниками, що досить детально описано в обвинувальному акті, ґрунтуються на цілковитих домислах і припущеннях, які відповідно до приписів ст. 62 Конституції України не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

На підставі викладеного суд вважає, що обвинувачені мають бути виправданими за недоведеністю їх причетності до інкримінованих злочинів.

З тих же підстав є недоведеним і первинне обвинувачення, яке підтримує потерпілий, у зв'язку з чим його позов відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України залишається без розгляду.

Внесені у якості запобіжного заходу застави підлягають поверненню обвинуваченим та заставодавцям.

Оскільки при виправдуванні обвинувачених за недоведеністю пред'явленого обвинувачення інкриміновані їм злочини залишаються нерозкритими, речові докази, а саме вилучені деталі вагонного виробництва, що знаходяться на відповідальному зберіганні у ПАТ «Азовзагальмаш», залишаються в розпорядженні органів досудового розслідування.

Долучені до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів протоколи негласних слідчих (розшукових) дій з додатками слід залишити в матеріалах кримінальної справи.

Керуючись ст.ст. 349, 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 визнати невинуватими у пред'явленому обвинуваченні та виправдати за недоведеністю вчинення ними злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 191 КК України.

ОСОБА_8 визнати невинуватими у пред'явленому обвинуваченні та виправдати за недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 визнати невинуватими у підтримуваному потерпілим обвинуваченні та виправдати за недоведеністю вчинення ними злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 і ч. 5 ст. 191 КК України.

ОСОБА_8 визнати невинуватими у підтримуваному потерпілим обвинуваченні та виправдати за недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Позов ПАТ «Азовзагальмаш» залишити без розгляду.

Запобіжні заходи скасувати.

Після набрання вироком законної сили застави повернути:

- 45 880,00 грн. ( рахунок 37317004001000 в ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 26288796, одержувач ТУ ДСА України в Донецькій області) - ОСОБА_8 (платіжне доручення № 2454692 від 25.09.2013 року);

- 34 410,00 грн. ( рахунок 37317004001000 в ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 26288796, одержувач ТУ ДСА України в Донецькій області) - ОСОБА_24 (квитанція № 217 від 27.09.2013 року);

- 40 145,00 грн. ( рахунок 37317004001000 в ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 26288796, одержувач ТУ ДСА України в Донецькій області) - ОСОБА_25 (квитанція № 129 від 26.09.2013 року).

Одинадцять повітророзподільників, (11 корпусів, дванадцять головних частин, які мають номери 2379 0912, 10989 1012, 72955 0712, 32306 0312, 74826 0712, 70136 0612, 100053 1012, 62147 0812, 75338 0712, 75469 0712, 52244 0512, 92955 0912), а також дванадцять магістральних частин, які мають номери 53109 0512, 68257 0612, 106186 1012, 81187 0812, 73822 0712, 102142 1012, 73924 0712, 95833 0912, 93339 0912, 60833 0611, 31375 0312, 69776 0612, вісім автоматичних поглинаючих механізмів (012632ГС, 013323ГС, 02546ГС, ГС 380, 02069ГС, 012196ГС, ГС 77111, 013254 ГС), два повітророзподільники (один: головна частина має номер 12924, магістральна частина має номер 10018, другий: магістральна частина має номер 2837, головна частина має номер 3083) та один повітророзподільник, який має номер 11840, що знаходяться на відповідальному зберіганні в ПАТ «Азовзагальмаш», залишити в розпорядженні органів досудового розслідування.

Двадцять протоколів негласних слідчих (розшукових) дій та 11 дисків ОУО-К зберігати в матеріалах кримінальної справи.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий суддя : Мирошниченко Ю. М.

Суддя : Матвєєва Ю.О.

Суддя : Литвиненко Н.В.